Постанова

від 10.01.2024 по справі 910/8205/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа№ 910/8205/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро-Буд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023

у справі №910/8205/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро-Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-Автоматизація"

про стягнення 220 945,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро-Буд" (далі - ТОВ "Компанія Євро-Буд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-Автоматизація" (далі - ТОВ "СТ-Автоматизація") 220 945,00 грн попередньої оплати, сплаченої на підставі договору про надання послуг №18/19 від 08.10.2019, який не був укладений, а тому підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно отримані кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів договір фактично виконувався сторонами, а згідно з приписами чинного законодавства не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання; сплата коштів відбувалась на виконання умов зазначеного правочину, а тому договір є укладеним, а відтак відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Компанія Євро-Буд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Компанія Євро-Буд" вказало, що договір не набрав чинності, оскільки умови пункту 8.1. договору не були виконані.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія Євро-Буд" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8205/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Компанія Євро-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.09.2023 матеріали справи № 910/8205/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія Євро-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

12.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія Євро-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03.11.2023.

ТОВ "СТ-Автоматизація" не скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 08.10.2019 між ТОВ "Компанія Євро-Буд" (далі за текстом договору - Замовник) та ТОВ "СТ-Автоматизація" (далі за текстом договору - Виконавець) було підписано та скріплено печатками договір надання послуг №18/19, за умовами пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язався виконати доручену йому Замовником роботу: "Розробка системи керування зачиненим паркінгом та додаткового програмного забезпечення", у відповідності з затвердженими та погодженими об`ємами (додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити виконану роботу згідно умов цього правочину.

Об`єм, характер та вартість робіт, передбачених пунктом 1.1. даної угоди, викладені в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього правочину і підставою для проведення взаємних розрахунків (пункт 1.2. договору).

Згідно з умовами пункту 2.1. договору виконання робіт, які є предметом цього договору, здійснюється згідно календарного плану робіт у строк 60 днів з дня надходження фінансування у випадку своєчасної оплати робіт.

Загальна сума договору визначена специфікацією та складає 223 945,00 грн без ПДВ (пункт 3.1. договору).

Відповідно до положень пункту 3.2. договору оплата здійснюється частинами у розмірі 100% передоплати за об`єм робіт згідно специфікації (додаток №1) цього договору.

Передача-прийом виконаних робіт оформляється актом передачі-прийому (пункт 4.1. договору).

Як передбачено пунктом 5.3. договору Замовник зобов`язується своєчасно перерахувати Виконавцю оплату згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору. В іншому випадку строки виконання робіт переносяться за домовленістю сторін, але не менше ніж на час затримки фінансування.

Даний договір набуває чинності з моменту надходження передоплати на рахунок Виконавця. Строк завершення робіт згідно умов цього договору настає через 60 днів після своєчасної оплати Замовником обумовленої суми. В іншому випадку вступають в дію умови пункту 5.3. цього правочину (пункт 8.1. договору).

Колегією суддів встановлено, що між сторонами підписано та скріплено печатками специфікацію (додаток №1 до договору), якою сторони узгодили виконання робіт на загальну суму 223 945,00 грн, з яких: 60 408,00 грн - ANPR License Software (повільний канал), 113265,00 грн - ПЗ система керування зачиненим паркінгом з одним в`їздом/виїздом, 40272,00 грн - інтеграція систем оплати, 10 000,00 грн - монтаж і пусконалагоджувальні роботи.

У своєму позові ТОВ "Компанія Євро-Буд" вказує, що ним на виконання умов договору було сплачено частину розміру попередньої оплати у розмірі 220 945,00 грн: 08.112019 - 50 000,00 грн, 15.11.2019 - 50000,00 грн, 12.12.2019 - 20 000,00 грн, 10.09.2020 - 40000,00 грн, 21.09.2020 - 60 945,00 грн.

У зв`язку з недоплатою ТОВ "Компанія Євро-Буд" повної суми попередньої оплати, 24.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №12/04.23 від 12.04.2023, в якій вимагав протягом 3 банківських днів з дати отримання даної претензії повернути кошти у розмірі 290 945,00 грн, оскільки договір не набрав чинності. Однак вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки договір не набрав чинності, а відповідач не повернув у строк вищезазначену суму попередньої оплати, ТОВ "Компанія Євро-Буд" звернулася з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ "СТ-Автоматизація" 290 945,00 грн безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів частини 2 статті 631 ЦК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент підписання договору) договір набирає чинності з моменту його укладення.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (частина 3 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що для правильного вирішення даного спору важливим є визначення моменту, з настанням якого договір вважається укладеним, оскільки, по-перше, з цим моментом пов`язується початок дії (чинності) договору, по-друге, з цього моменту сторони набувають цивільних прав та обов`язків, несуть одна перед другою відповідальність за порушення договору, по-третє, на відносини сторін поширюється дія норм закону, інших актів цивільного законодавства, що стосуються даного виду договору.

Колегією суддів встановлено, що 08.10.2019 між сторонами було підписано та скріплено печатками договір надання послуг №18/19, що не заперечувалося апелянтом.

Разом із цим правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору із зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підписаний між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Аналіз норми частини 1 статті 837 ЦК України свідчить про те, що даний договір підряду є консенсуальним договором, тобто вважається укладеним в момент досягнення згоди сторін.

При цьому відповідно до пункту 8.1. договору він набуває чинності з моменту надходження передоплати на рахунок Виконавця.

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки спірний правочин за своєю правовою природою є консенсуальним договором, тому положення 8.1. договору не відповідають положенням цивільного законодавства.

Крім цього, як було правильно встановлено судом першої інстанції та визнається самим позивачем, останнім, як Замовником, було перераховано частину попередньої оплати на рахунок відповідача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що положеннями пункту 8.1. договору не вимагається здійснення повної (100%) попередньої оплати, на відміну від приписів пункту 3.2. договору, що визначають порядок розрахунків між сторонами.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим доводи скаржника про те, що спірний договір не набрав чинності (не був укладений) через відсутність повної попередньої оплати, оскільки вони не відповідають ні умовам чинного на момент укладення договору законодавства, ні положенням самого договору.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснював перерахування відповідачу попередньої оплати у період з 08.11.2019 по 21.09.2020 (протягом 10 місяців), наступними платежами:

- 08.11.2019 - 50 000,00 грн (призначення платежу: сплата коштів зг дог надання послуг №18/19 від 08.10.2019 без ПДВ);

- 15.11.2019 - 50 000,00 грн (призначення платежу: сплата коштів зг дог надання послуг №18/19 від 08.10.2019 без ПДВ;

- 10.09.2020 - 40 000,00 грн (призначення платежу: сплата коштів за установку системи керування паркінгу зг. дог. №18/19 від 08.10.2019 з ПДВ);

- 21.09.2020 - 60 945,00 грн (призначення платежу: сплата коштів за установку системи керування паркінгу зг. дог. №18/19 від 08.10.2019 з ПДВ).

Дані обставини підтверджуються банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Крім того, позивач вказує, що ним 12.12.2019 було оплачено 20 000,00 грн, однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на низьку якість наданих копій банківських виписок такі доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи, оскільки зі змісту виписок на суму платежу в 20 000,00 грн неможливо встановити найменування отримувача, його банківський рахунок, взагалі не вказано призначення платежу.

Таким чином, позивач сплачував відповідні платежі у листопаді 2019 року з призначенням платежу "сплата коштів зг дог надання послуг №18/19 від 08.10.2019 без ПДВ", а у вересні 2020 року - з призначенням платежу "сплата коштів за установку системи керування паркінгу зг. дог. №18/19 від 08.10.2019 з ПДВ".

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що фактично сторонами виконувався договір, позивач частково сплачував відповідачу попередню оплату в листопаді 2019 року, а у вересні 2020 року здійснив оплату за саму установку системи керування паркінгом.

Крім цього, матеріали справи не містять жодних заперечень Замовника щодо невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами не можна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У той же час частина 4 статті 849 ЦК України є винятком із передбаченого статтею 525 ЦК України правила про недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання, оскільки встановлює право замовника у будь-який час відмовитися від договору підряду. Причому така відмова не пов`язана з порушенням підрядником умов договору.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання спірного правочину недійсним чи припинення його шляхом односторонньої відмови.

За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 зазначеної статті).

За умовами частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки договір про надання послуг №18/19 від 08.10.2019 набрав чинності (був укладений), а матеріали справи не містять доказів визнання його недійсним чи припинення шляхом односторонньої відмови, тому колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для повернення коштів, які були сплачені на виконання умов договору, на підставі приписів статті 1212 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 220 945,00 грн безпідставно отриманих коштів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Компанія Євро Буд" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/8205/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8205/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова