Постанова

від 10.01.2024 по справі 904/1125/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1125/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Коваль Л.А.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Мовчан О.С., посвідчення №000564 від 15.01.2019 р., адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2023 р.

( суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст складено 25.08.2023 р.) у справі

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»

м. Чорноморськ

до відповідача-1:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн»

м. Дніпро

до відповідача-2:

фізичної особи ОСОБА_1

м. Дніпро

про солідарне стягнення суми боргу зі сплати кредиту,

в розмірі 2 946 001 грн. 66 коп. та заборгованості за процентами,

в розмірі 277 231 грн.74коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» та фізичної особи ОСОБА_1 , про солідарне стягнення суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 2 946 001 грн 66 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 277 231 грн 74 коп..

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачами зобов`язань за кредитним договором № К07592/2021 від 26.01.2021 р. та договором поруки № К07592/2021/S-3 від 26.01.2021 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2023 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 2 946 001 грн 66 коп та заборгованості за процентами в розмірі 277 231 грн 74 коп - задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині солідарного стягнення суми боргу зі сплати процентів в розмірі 80 000 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» та з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» суму боргу зі сплати кредиту, в розмірі 2 946 001 грн 66 коп., суму боргу зі сплати процентів в розмірі 149 932 грн 02 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 219 грн 50 коп. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 219 грн 50 коп. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення суми боргу зі сплати процентів в розмірі 47 299 грн 72 коп..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував і належним чином не дослідив докази, надані Позивачем, надумано віднісся до доводів Відповідача, не дав належної оцінки відсутності доказів зі сторони Відповідача, порушив матеріальне та процесуальне діюче законодавство України та врешті решт прийшов до висновків, які не відповідають дійсності і реальності спірних правовідносин.

При цьому Скаржник зазначає, що відповідачі вели з Позивачем переговори на предмет укладення мирової угоди і сплати заборгованості із графіком оплати. Суду надавались листи про реструктуризацію заборгованості а також інші листи щодо правовідносин Сторін у справі, запропоновані Відповідачами графіки оплати та докази початку відновлення роботи підприємства у формі укладених контрактів і ВМД на підтвердження закупки товарів. Проте Позивач усіляко ухиляється від вирішення спору у мирний спосіб.

Водночас, на думку Скаржника, Відповідач -2 - фізична особа ОСОБА_1 є неналежним Відповідачем у справі.

Скаржник вважає, що пред`явлення кредитором вимоги до Поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання ( пункт 84 постанови ВП ВС від 19.06.2019 р. у справі № 523/8249/14-ц ).

Скаржник наголошує на тому, що Позивачем не надано до суду, а відповідно судом першої інстанції не враховано і не досліджено на підставі яких документів і доказів базується розмір позовних вимог та розрахунок суми Позову.

Скаржник зазначає, що введення воєнного стану в Україні відноситься до форс-мажорної обставини та прямо впливає на господарську діяльність Відповідача -1, оскільки численна кількість контрактів скасовується, ринок послуг і товарів як і Відповідач -1 несе значні збитки, усі ці фактори в сукупності не були досліджені судом першої інстанції, не взяті до уваги і не підлягали вивченню для всебічного і справедливого розгляду справи.

Також, на думку Скаржника, судом першої інстанції взагалі не взято до уваги пункт 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 де зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Банк посилається на те, що вирішення спору мирним позасудовим способом є правом, а не обов`язком сторін, конструктивних пропозицій від Відповідача -1 до Банку не надійшло, а із запропонованими Відповідачем -1 умовами погашення заборгованості Банк не погодився. Окрім того, Відповідачі продовжують порушувати взяті на себе зобов`язання та не здійснюють оплату заборгованості за кредитним договором, а тому Позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Банк також вказує на те, що твердження Апелянта, що Відповідач -2 - фізична особа ОСОБА_1 є неналежним Відповідачем у справі № 904/1125/23 є помилковими та не відповідають дійсності, оскільки правовідносини у цьому спорі з Відповідачем -2 ( фізичною особою ОСОБА_1 ), виникли на підставі договору поруки, укладеного для виконання кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи. Оскільки Відповідач -2, що є фізичною особою поручителем по зобов`язанням, що безпосередньо випливають з кредитного договору, укладеного між юридичними особами, то зазначена справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того, Банк зазначає про те, що за чинним законодавством згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідач -2 ( ОСОБА_1 ) не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Коваль Л.А..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1125/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2023 р. у справі № 904/1125/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/1125/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2023 р. у справі № 904/1125/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у сумі 60 054,38 грн..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.01.2024 р..

Педставники Відповідачів-1,2 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Від Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання Відповідача-2.

Розглянувши вказане клопотання Відповідача-2, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексуом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги заперечення представника Позивача, а також те, що: явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою; сторони висловили свої позиції в апеляційній скарзі та відзиві на неї; заявник не обгрунтував необхідність особистої участі представника у судовому засіданні; правом взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду або забезпечити присутність в судовому засіданні іншого уповноваженого заявник не скористався; з огляду на відсутність обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання Відповідача-2, про відкладення розгляду справи та здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату за наявними у матеріалах справи документами, за відсутності представників Відповідачів.

У судовому засіданні 10.01.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

26.01.2021 р. між Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» ( Банк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тівіар» ( Позичальник ) був укладений Кредитний договір № К07592/2021, відповідно до п. 1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді відновлюваної кредитної лінії на суму 5 000 000 грн ( далі - кредит ), а Позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку кредит, сплатити за користування кредитом 17,0 % річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень ( заявок ) Позичальника, що є невід`ємною частиною цього договору. За цим договором Позичальник має право отримувати кошти таким чином, щоб загальна сума отриманих коштів ( траншів ) за кредитом не перевищувала встановленої суми кредитної лінії.

В подальшому відбулась зміна найменування Позичальника з Товариство з обмеженою відповідальністю «Тівіар» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн». Ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.

Згідно з п. 2.4 кредитного договору не пізніше ніж за три робочі дні позичальник повинен повідомити банк на паперовому носії або електронним повідомленням iFOBS про необхідну йому суму кредиту із наданням банку усіх необхідних документів стосовно цільового напрямку використання, оформлених відповідно до чинного законодавства України.

На підставі складених Позичальником повідомлень системою iFOBS ( заявок про надання траншу ) №7224 від 09.02.2021 на суму 100 000 грн, № 7228 від 09.02.2021 на суму 180 000 грн, № 7628 від 16.02.2021 на суму 350 000 грн, № 7721 від 17.02.2021 на суму 200 000 грн, № 7727 від 18.02.2021 на суму 30 166 грн, № 7994 від 23.02.2021 на суму 100 000 грн, № 8058 від 24.02.2021 на суму 100 000 грн, № 9468 від 18.03.2021 на суму 758 983 грн 75 коп, № 9796 від 24.03.2021 на суму 110 000 грн, №10187 від 30.02.2021 на суму 101 509 грн 20 коп, № 10303 від 31.03.2021 на суму 375 344 грн 22 коп, № 10214 від 31.03.2021 на суму 23 498 грн 52коп, № 10357 від 01.04.2021 на суму 106045грн99коп, №10434 від 02.04.2021 на суму 100 000 грн, № 11892 від 23.04.2021 на суму 37706грн04коп, № 11905 від 23.04.2021 на суму 55 938грн 41 коп, № 12023 від 26.04.2021 на суму 40 900 грн, № 12180 від 28.04.2021 на суму 26 942грн 70 коп, № 12261 від 29.04.2021 на суму 53 023 грн, № 12272 від 29.04.2021 на суму 257 183грн 82 коп, № 12616 від 06.05.2021 на суму 34 280 грн 30 коп, №12632 від 06.05.2021 на суму 14 129 грн 64 коп, № 12745 від 07.05.2021 на суму 6 144 грн, № 12759 від 07.05.2021 на суму 8 195 грн, № 12991 від 13.05.2021 на суму 177432грн, № 13160грн від 14.05.2021 на суму 20 889грн01коп, № 13200 від 17.05.2021 на суму 35000грн, № 13700 від 24.05.2021 на суму 1 030 885 грн 74 коп, № 14020 від 27.05.2021 на суму 107 154 грн 27 коп, № 14142 від 28.05.2021 на суму 290 000 грн, № 14144 від 28.05.2021 на суму 160 212 грн та згідно з банківськими виписками за рахунками позичальника, Банк перерахував Позичальнику суму в розмірі 4 991 563 грн 61 коп..

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію з 26.01.2021 р. по 25.01.2022 р. включно, з урахуванням умов п. п. 2.5., 2.5.1. - 2.5.3. даного договору, згідно з якими кінцевий термін погашення кредиту може бути продовжений по 24.01.2023 р. включно, у відповідності до графіку, передбаченого п. 2.5. кредитного договору, та з урахуванням умови п. п. 3.3.16. цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, передбаченого п. 2.5. цього договору.

В пункті 2.5.1 пункту 2.5 кредитного договору ( в первісній редакції ) був наведений графік погашення заборгованості за кредитом протягом періоду з 30.04.2021 р. по 25.01.2022 р..

Згідно з підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 кредитного договору ( в первісній редакції ) сторони домовились, що за умови відсутності станом на 24.01.2023 р. порушень позичальником термінів та строків повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або комісій відповідно до п.п. 2.5.1., 2.6., 2.7. даного договору більш ніж на 90 календарних днів, термін погашення кредиту за даним договором автоматично продовжується по 24.01.2023 р. включно.

Погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється відповідно до графіку, наведеного в підпункті 2.5.2 пункту 2.5 кредитного договору.

У цьому випадку додаткова угода до даного договору про продовження терміну погашення кредиту не укладається.

Згідно з поясненнями представника Позивача наданих у суді першої інстанції - термін повернення кредиту був автоматично продовжений до 24.01.2023 р..

В подальшому на підставі додаткової угоди № 1 від 28.04.2021 р. до кредитного договору сторони виклали в новій редакції пункт 2.5 кредитного договору та змінили графіки повернення кредиту зі строком повернення до 25.01.2022 р. включно та до 24.01.2023 р. включно.

Так, згідно з викладеним в пункті 2.5.2 пункту 2.5 кредитного договору ( в редакції додаткової угоди №1 від 28.04.2021 р. ) графіком, Позивач мав сплачувати: до 31.05.2021 - 227 272 грн73 коп, до 30.06.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 30.07.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 31.08.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 30.09.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 29.10.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 30.11.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 31.12.2021 - 227 272 грн 73 коп, до 31.01.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 28.02.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 31.03.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 29.04.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 31.05.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 30.06.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 29.07.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 31.08.2022 - 227 272грн 73 коп, до 30.09.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 31.10.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 30.11.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 30.12.2022 - 227 272 грн 73 коп, до 24.01.2022 - 454 545 грн 40 коп..

Пунктом 2.6 кредитного договору встановлено, що нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на позичковому рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Проценти сплачуються позичальником щомісяця в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, до передостаннього робочого дня поточного місяця включно. В день повного погашення кредиту сплаті підлягають проценти, нараховані за період з останнього робочого дня попереднього місяця по попередній календарний день включно, який передує дню погашення кредиту в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту. У випадку не сплати позичальником процентів у останній робочий день поточного місяця, вони вважаються простроченими у перший наступний за ним календарний день поточного місяця. Після закінчення передбаченого цим договором строку кредитування проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує в тому ж розмірі, що визначений п.1.1. цього договору та у тому ж порядку, який визначений цим пунктом, а у разі дострокового повного погашення заборгованості за цим договором - в день фактичного погашення кредиту.

У випадку надходження грошових коштів на погашення процентів у день, відмінний від дня, передбаченого цим пунктом для сплати процентів, вони направляються у повному обсязі на погашення заборгованості за основним боргом за кредитом.

Також в додатковій угоді № 1 від 28.04.2021 р. до кредитного договору був викладений в новій редакції пункт 5.2 кредитного договору.

Відповідно до пункту 5.2 кредитного договору ( в редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2021 р. ) при порушенні позичальником будь-яких термінів та строків повернення кредиту із тому числі, при порушенні термінів, передбачених графіком погашення, або при порушенні строку/терміну дострокового повернення кредиту на вимогу банку), несвоєчасної сплати процентів та комісій за користування кредитом - позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Крім того, сторони домовились, що з моменту настання будь якої з наступних подій: пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту на підставах, передбачених цим договором або законом, та/або звернення банку з позовом про стягнення кредиту (в тому числі і дострокове), на підставах, передбачених цим договором або законом, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно; та/або закінчення строків/термінів кредитування, передбачених умовами кредитного договору за умови наявності простроченої заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісіями, передбаченими цим договором, вся заборгованість Позичальника за кредитом, процентами за користування кредитом, комісіями, передбаченими цим договором, вважається простроченою і Позичальник зобов`язаний повернути таку заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, які дорівнюють 17,0 % річних.

Сторони визначили, що платежі, передбачені п. 5.2.1. договору згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, це плата Позичальника Банку за порушення ним грошового зобов`язання, розрахована за домовленістю сторін у процентах річних від суми простроченої заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, комісіями, передбаченими цим договором, розмір яких у відповідності до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється договором та підлягає сплаті за весь період прострочення.

Сторони визначили, що днем початку нарахування процентів, передбачених п. 5.2.1. договору, є: закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної кредитним договором; пред`явлення банком вимоги про повернення кредиту (в тому числі і дострокове) на підставах, передбачених цим договором або законом, - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку; звернення банку з позовом про стягнення кредиту (в тому числі і дострокове), на підставах, передбачених цим Договором або законом, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно - наступний календарний день за днем подання позову до суду.

При розрахунку розміру платежу Позичальника на користь Банку згідно п. 5.2.1. цього договору використовується метод «факт/факт», враховуючи день початку нарахування процентів, передбачених п. 5.2.1 договору, та не враховуючи день, коли прострочена заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту була повністю погашена.

Підпунктом 3.2.4 пункту 3.2 кредитного договору передбачено право банку, зокрема, вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або при порушенні інтересів банку за договорами, укладеними в забезпечення зобов`язань позичальника за цим договором.

Виконання Позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу банку.

З метою забезпечення виконання зобов`язання Позичальника ( Відповідача -1 ) за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» ( Кредитор ) та фізичною особою ОСОБА_1 ( Поручитель ) був укладений Договір поруки № К07592/2021/S-3 від 26.01.2021 р., відповідно до п. 1.1 якого Поручитель ручається перед Кредитором за виконання Боржником ( ТОВ «Тівіар» ) зобов`язань за кредитним договором № К07592/2021 від 26.01.2021 р. із всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі, у тому числі, з: повернення наданого боржнику кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 5 000 000 грн терміном погашення по 25.01.2022 р. включно, з урахуванням умов п.п. 2.5., 2.5.1. - 2.5.3. кредитного договору, згідно з якими кінцевий термін погашення кредиту може бути продовжений по 24.01.2023 включно, та з урахуванням умови п.п. 3.3.16. кредитного договору, відповідно до умов кредитного договору; зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 17,0% річних, що нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом ( виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році ) та сплачуються щомісяця, у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору.

Пунктом 1.1.1 пункту 1.1 договору поруки встановлено, що Поручитель з укладенням цього договору підтверджує свою згоду на наступні можливі зміни умов кредиту, що визначені у цьому пункті: зменшення суми/ліміту кредиту; зміна графіку погашення/зниження суми/ліміту кредиту без зміни терміну/строку погашення кредиту; збільшення розміру відсоткової ставки у межах 5 процентних пунктів; зменшення розміру відсоткової ставки та комісії; зміна розміру комісій, що сплачуються періодично протягом строку кредиту, не більш ніж в 2 рази; зміну розміру та типу разових комісій, якщо вони сплачуються боржником в день укладення додаткової угоди до кредитного договору; зміну інших умов кредитного договору, що не стосуються розміру суми/ліміту кредиту та терміну/строку виконання зобов`язання по поверненню кредиту.

Сторони погодили та визначили, що у разі внесення вказаних змін до умов кредиту, зміни до цього договору не вносяться.

Пунктами 1.3, 1.4 договору поруки встановлено, що у випадку порушення Боржником зобов`язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника за всіма наданими боржнику траншами за кредитом.

В пункті 2.1 договору поруки вказано, що забезпечене порукою зобов`язання Боржника Поручитель повинен виконати на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у випадку зміни місця проживання чи реєстрації, місця роботи паспортних даних або інших даних, що можуть істотно вплинути на виконання цього договору, поручитель зобов`язаний повідомити про це кредитора протягом 3 календарних днів та надати документи, що підтверджують зміни.

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

До матеріалів справи Позивач долучив лист № 04/181-0/56.3 від 30.08.2022 р., що направлявся на адресу Позичальника та Поручителя. В листі Банк повідомляв Позичальника та Поручителя про існування станом на 30.08.2022 р. простроченої заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 1 363 636 грн 38 коп, заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 1 582 365 грн 28коп , заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 44 517 грн 34 коп, заборгованості зі сплати прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 224 023 грн 49 коп. Банк вимагав дострокового погашення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом в повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту отримання цього листа.

Як вбачається з матеріалів справи, лист № 04/181-0/56.3 від 30.08.2022 р. направлявся на адреси Позичальника та Поручителя, вказані у кредитному договору та договорі поруки. Вказані адреси є також адресою місцезнаходження ТОВ «Омнік Інновейшен» та адресою реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 .. Поштові відправлення були поверненні підприємством поштового зв`язку із застереженням про закінчення строку зберігання.

У зв`язку із не оплатою відповідачами заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 2 946 001грн 66 коп, Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 2 946 001 грн 66 коп, процентів суми боргу зі сплати процентів в розмірі 277 231 грн 74 коп, що виникла станом на 04.10.2022 р., яка складається з - суми боргу зі сплати строкових процентів в розмірі 5 564 грн 68 коп, нарахованих за період з 30.09.2022 р. по 04.10.2022 р.; суми боргу зі сплати прострочених процентів в розмірі 271 667 грн 06 коп. При цьому до складу суми боргу зі сплати прострочених процентів в розмірі 271 667 грн 06 коп ( прострочені проценти ) увійшли проценти в розмірі 41 735 грн 04 коп, нараховані з 31.08.2022 р. по 29.09.2022 р..

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач -1 сплатив 80 000 грн, спрямованих Бан ком на погашення суми боргу зі сплати процентів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 р. в задоволенні клопотання представника відповідачів про застосування процедури врегулювання спору за участю судді було відмовлено.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини ( пункт перший частини другої ст. 11 ЦК України ).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

За змістом частин першої та другої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статтях 525 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У статті 611 ЦК України зазначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення Позичальником строків внесення чергових платежів зі сплати кредиту згідно з графіком, наведеним в підпункті 2.5.2 пункту 2.5 кредитного договору, підтверджено матеріалами справи.

Докази оплати відповідачами заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 2 946 001 грн 66 коп сторонами до матеріалів справи не надано.

Право Банку вимагати дострокового повернення кредиту передбачено договором. Існування станом на 30.08.2022 р. несплачених Позичальником в строк платежів за кредитним договором підтверджено матеріалами справи.

Як зазначалось раніше, в листі № 04/181-0/56.3 від 30.08.2022 р. Банк вимагав дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі. Тобто 30.08.2022 р. строк кредитування закінчився. Позивач продовжував нараховувати проценти за користування кредитом після 30.08.2022 р..

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату ( проценти за «користування кредитом» ) за надану Позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит Позичальнику не надається, Позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто Позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що Позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у Позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання Позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17.

Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 р. у справі №910/4518/16.

При цьому пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції з 17.03.2022) встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення суми боргу зі сплати процентів в розмірі 47 299 грн 72 коп., дійшовши висновку, що обґрунтований розмір заявлених до стягнення процентів дорівнює 229 932 грн 02 коп ( 277 231 грн 74 коп - 5 564 грн 68 коп - 41735 грн 04 коп ).

Оскільки, під час розгляду справи Позичальник сплатив 80 000 грн, які Банк спрямував на погашення суми боргу зі сплати процентів, суд першої інстанції на підставі ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в частині стягнення суми боргу зі сплати процентів в розмірі 80 000 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, задовольнивши позовні вимоги про стягнення суми боргу зі сплати процентів в розмірі 149 932 грн 02 коп.

Щодо доводів Скаржника, що Відповідач -2 - фізична особа ОСОБА_1 є неналежним Відповідачем у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

За змістом частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Банк як кредитор звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи ( Відповідача - 2 ) як Поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між Позивачем та Відповідачем виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/1733/18 ( провадження № 12-170гс18 ).

Велика Палата Верховного Суду у п. 5.14. постанови від 19.03.2019 р. у справі № 904/2526/18 додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої ст. 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Посилання Скаржника на намагання вирішити спір з Позивачем в позасудовому порядку, шляхом укладання мирової угоди із складанням відповідного графіку погашень заборгованості - не впливають на правильність вирішення спору судом першої інстанції, з огляду на те що, вирішення спору мирним позасудовим способом є правом, а не обов`язком сторін, та як зазначив Банк - конструктивних пропозицій від Відповідача -1 не надійшло, а із запропонованими умовами погашення заборгованості Позивач не погодився.

Доводи Скаржника про позбавлення судом першої інстанції Відповідачів законного права на участь у судовому процесі, спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких господарський суд неодноразово, відкладаючи розгляд справи, направляв ухвали суду представнику відповідачів адвокату Мельничуку Б.В. до електронного кабінету.

Що стосується посилань Апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано та не досліджено на підставі яких документів та доказів базується розмір позовних вимог та розрахунок суми позову, при цьому невірно вказуючи норми ст. 559 ЦК України ( а саме, за законодавством, що вже втратило чинність на момент виникнення правовідносин між сторонами), слід вказати наступне.

За чинним законодавством згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» .

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнік Інновейшн» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2023 р. у справі № 904/1125/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.01.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль