Рішення

від 08.01.2024 по справі 904/4119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4119/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Марина" (50013, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Січеславська, буд. 30; ідентифікаційний код 24237089)

про стягнення 54 175 грн. 68 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3859/23 від 31.07.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Марина" 54 175 грн. 68 коп., що складає 51 300 грн. 15 коп. - заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з березня 2022 по березень 2023 за Типовим індивідуальним Договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021, 579 грн. 19 коп. - пені, 476 грн. 03 коп. - 3% річних, 1 772 грн. 70 коп. - інфляційних нарахувань та 47 грн. 61 коп. - плати за абонентське обслуговування за період з березня 2022 по березень 2023.

Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Станом на 08.01.2024 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення 17.08.2023 представнику відповідача ухвали суду від 07.08.2023.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 07.08.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 08.01.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарівна Марина", як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) (а.с.16-20).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).

Факт поставки теплової енергії у період з 01.02.2022 по 31.03.2023 включно підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою вул. Січеславська, 30, відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022" та від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", а саме:

- від 30.10.2021, з якого вбачається, що 30.10.2021 подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою вул. Січеславська, 30 (а.с.56);

- від 01.04.2022 №716, з якого вбачається, що 01.04.2022 припинено подачу теплоносія на об`єкт архітектури за адресою вул. Січеславська, буд. 30 (а.с.57);

- від 04.11.2022 №771, з якого вбачається, що 02.11.2022 подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою вул. Січеславська, 30 (а.с.58).

В матеріалах справи місяться копії рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022" та від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років"(а.с.12-14).

Як вбачається, за адресою вул. Січеславська, 30 у будинку №30 встановлено вузел обліку теплової енергії, що підтверджується актом, відповідно до якого проведено технічний огляд вузла обліку теплової енергії від 01.11.2022 (а.с. 34).

На виконання умов Договору позивачем у період з 01.03.2022 по 31.03.2023 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 58 142 грн. 37 коп., з урахуванням ПДВ, а також у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 включно надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 47 грн. 61 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:

- від 31.03.2022 №12876 на загальну суму 12 661 грн. 20 коп. (в тому числі 6 грн. 06 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (7 грн. 27 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 38);

- від 30.11.2022 №28455 на загальну суму 7 917 грн. 50 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 41);

- від 31.12.2022 №33494 на загальну суму 11 132 грн. 84 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 44);

- від 31.01.2023 №3133 на загальну суму 11 070 грн. 62 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 47);

- від 28.02.2023 №6822 на загальну суму 10 749 грн. 97 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 50);

- від 31.03.2023 №9356 на загальну суму 4 657 грн. 85 коп. (в тому числі 6 грн. 95 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 34 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 54).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме:

- від 31.03.2022 №12876 на загальну суму 12 661 грн. 20 коп. (в тому числі 6 грн. 06 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (7 грн. 27 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 39);

- від 30.11.2022 №28455 на загальну суму 7 917 грн. 50 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 40);

- від 31.12.2022 №33494 на загальну суму 11 132 грн. 84 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 43);

- від 31.01.2023 №03133 на загальну суму 11 070 грн. 62 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 46);

- від 28.02.2023 №06822 на загальну суму 10 749 грн. 97 коп. (в тому числі 6 грн. 67 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 00 коп. - з урахуванням ПДВ)) (а.с. 51);

- від 31.03.2023 №9356 на загальну суму 4 657 грн. 85 коп. (в тому числі 6 грн. 95 коп. - плати за абонентське обслуговування, без урахування ПДВ (8 грн. 34 коп. - з урахуванням ПДВ) (а.с. 55).

В матеріалах справи наявні копії супровідних листів позивача, згідно з якими позивач направляє відповідачу рахунок-фактуру та для підпису у двох примірниках акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та просить підписати та повернути з печаткою другий примірник акту (а.с. 35, 40, 43, 46, 49, 52).

Також матеріали справи містять копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 35, 40, 43, 46, 49) та реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції АТ "Криворізька теплоцентраль" (а.с. 53).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем за спожиту теплову енергію проведена лише частково, плата за надані послуги з абонентського обслуговування не проведена, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого від 05.04.2023 №328158666 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівна Марина" є власником нежитлового приміщення вбудованого в 1 поверх 5-ти поверхового житлового будинку за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, будинок 30, приміщення 70 загальною площею 111,9 кв.м. (а.с.15).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Заперечень факту отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як вбачається, позивачем, як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Позивач стверджує, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу останнього не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку №30 по вул. Січеславській про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з урахуванням умов Договору, беручи до уваги положення статей 253, 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленої теплової енергії за загальний період з 01.03.2022 по 31.03.2023 включно та плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.03.2022 по 31.10.2023 включно є таким, що настав, так:

- за актом від 31.03.2022 №12876 - 02.05.2022 (30.04.2022 - субота (вихідний день), перший за ним робочий день - 02.05.2022 - понеділок));

- за актом від 30.11.2022 №28455 - 02.01.2023 (31.12.2022 - субота (вихідний день), перший за ним робочий день - 02.01.2023 - понеділок));

- за актом від 31.12.2022 №33494 - 31.01.2023;

- за актом від 31.01.2023 №03133 - 28.02.2023;

- за актом від 28.02.2023 №06822 - 31.03.2023;

- за актом від 31.03.2023 №9356 - 01.05.2023 (30.04.2023 - неділя (вихідний день), перший за ним робочий день - 01.05.2023 - понеділок).

Позивач стверджує, що відповідачем частково проведено сплату за спожиту теплову енергію за актом від 31.03.2022 №№12876. З урахуванням чого, залишок заборгованості за спожиту теплову енергію складає 51 300 грн. 15 коп.

Доказів сплати відповідачем заборгованості позивачу на момент розгляду справи суду не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 51 300 грн. 15 коп. та заборгованості за абонентське обслуговування в розмірі 47 грн. 61 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 № 630 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 №928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Отже, вищевказаним законом строк, встановлений, зокрема частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 45 Договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Як вбачається позивачем нараховано пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за прострочення сплати за спожиту теплову енергію в розмірі 579 грн. 19 коп. за загальний період з 02.05.2022 по 15.05.2023.

Судом враховано, що розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування, так:

- за актом від 31.03.2022 №12876 позивачем помилково визначено початок періоду прострочення з 02.05.2022, тоді як перебіг прострочення за даним актом розпочався - з 03.05.2022;

- за актом від 30.11.2022 №28455 позивачем помилково визначено початок періоду прострочення з 02.01.2023, тоді як перебіг прострочення за даним актом розпочався - з 03.01.2023;

- за актом від 31.03.2023 №9356 позивачем помилково визначено початок періоду прострочення з 01.05.2023, тоді як перебіг прострочення за даним актом розпочався - з 02.05.2023.

Після перерахунку суду розмір пені за загальний період з 02.05.2022 по 15.05.2023 включно складає 577 грн. 36 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 02.05.2022 по 15.05.2023 включно в розмірі 476 грн. 03 коп., а також здійснено інфляційні нарахування за загальний період з травня 2022 по квітень 2023 включно в розмірі 1 772 грн. 70 коп.

Суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування, так:

- за актом від 31.03.2022 №12876 позивачем помилково визначено початок періоду прострочення з 02.05.2022, тоді як перебіг прострочення за даним актом розпочався - з 03.05.2022;

- за актом від 30.11.2022 №28455 позивачем помилково визначено початок періоду прострочення з 02.01.2023, тоді як перебіг прострочення за даним актом розпочався - з 03.01.2023;

- за актом від 31.03.2023 №9356 позивачем помилково визначено початок періоду прострочення з 01.05.2023, тоді як перебіг прострочення за даним актом розпочався - з 02.05.2023.

Після перерахунку суду розмір 3% річних за загальний період з 02.05.2022 по 15.05.2023 включно складає 474 грн. 52 коп.

З урахуванням всього викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 683 грн. 83 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Марина" (50013, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Січеславська, буд. 30; ідентифікаційний код 24237089) про стягнення 54 175 грн. 68 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Марина" (50013, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Січеславська, буд. 30; ідентифікаційний код 24237089) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 51 300 (п`ятдесят одна тисяча триста) грн. 15 коп. - заборгованості, 47 (сорок сім) грн. 61 коп. - плати за абонентське обслуговування, 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 70 коп. - інфляційних нарахувань, 577 (п`ятсот сімдесят сім) грн. 36 коп. - пені, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 52 коп. - 3% річних та 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 83 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

10.01.2024