Рішення

від 11.01.2024 по справі 904/5373/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5373/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Сильникова А.О. витяг з ЄДР;

від відповідача: представник не з`явився;

дослідивши матеріали справи №904/5373/23

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬТЕХБУД"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 29.09.2023 за вих. №115 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬТЕХБУД" (далі - відповідач) про стягнення 328.654,16 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054 у період з 24.02.2021 до 31.12.2022.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5373/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023.

Ухвалою від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 24.10.2023 від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення (виклику) сторін, у яких відповідач просить суд здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та врахувати заперечення відповідача під час розгляду справи по суті.

Того ж дня, 24.10.2023 від відповідача через відділ документального забезпечення надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.10.2023 вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати спочатку, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначити на 15.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 03.11.2023 від відповідача надійшов відзив разом із клопотанням про витребування доказів.

Через відділ документального забезпечення 14.11.2023 від позивача надійшла заява сформована в системі "Електронний суд" 14.11.2023 про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 15.11.2023 розгляд клопотання відповідача про витребування доказів відкладено, підготовче засідання відкладено до 13.12.2023, позивачу запропоновано надати письмові пояснення щодо клопотання відповідача про витребування доказів та забезпечено участь представника позивача в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Через відділ документального забезпечення 20.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 01.12.2023 від позивача надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів, сформовані в системі "Електронний суд" 01.12.2023, у яких позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Через відділ документального забезпечення 11.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке мало відбутися 13.12.2023 без участі відповідача. Крім цього, відповідач наполягав на задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 13.12.2023 у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено (оскільки відповідач не надав суду доказів вжиття заходів щодо самостійного їх отримання), підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 11.01.2024.

В судовому засіданні 11.01.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а відповідач у спірний період використовував її /земельну ділянку/ без будь-якого договірного врегулювання, а отже безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які мали бути внесені до місцевого бюджету в якості орендної плати за використання земельної ділянки.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнав, що договір оренди між сторонами не укладався, однак і площа земельної ділянки сторонами не узгоджувалася, а нормативно-грошова оцінка нічим не підтверджується.

Відповідач не погоджується з нормативно-грошовою оцінкою, яка надана позивачем.

Відповідач заперечує і проти застосування до нього коефіцієнта, на підставі якого визначено заборгованість.

Під час прийняття рішення відповідач просить суд врахувати введення в Україні воєнного стану.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач не погодився з позицією відповідача та зазначив, що відсутність між сторонами договірних відносин не свідчить про відсутність у позивача права захистити порушені права територіальної громади з огляду на те, що використання землі є платним в силу приписів чинного законодавства.

Позивач наголосив, що спірна земельна ділянка є сформованою, а відповідач не надав суду доказів формування земельної ділянки меншої площі для власного використання. Таку правову позицію позивач пояснює висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 05.08.2020 у справі №922/2060/20.

Позивач зауважує, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки підтверджується поданими до позовної заяви витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки.

Позивач стверджує, що практика застосування приписів ст. 1212 ЦК України є сталою, а введення в Україні воєнного стану не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за фактичне землекористування. Позивач акцентував увагу, що Криворізьку міську територіальну громаду не віднесено та не було віднесено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входить: визначення фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площа земельної ділянки; сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Суд встановив, що 03.03.2006 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, 20а (ділянка №1) у Довгинцівському районі (площа земельної ділянки складає 0,4403 га), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-0000884442023 від 16.05.2023 (арк. 12, том 1).

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №331147578 від 04.05.2023) (арк. 15-17, том 1) суд встановив, що комплекс будівель, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпропетровське шосе, будинок 20в на праві власності 07.07.2015 зареєстровано за відповідачем.

Рішенням Криворізької міської ради IV сесії VIII скликання від 24.02.2021 за №330 вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4403 га на вулиці Дніпровське шосе, 20в (ділянка №1) у Довгинцівському районі (кадастровий номер 1211000000:03:160:0054) за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) для розміщення комплексу будівель (гаражі, побутове приміщення, блок гаражів, нежитлова будівля (комора), КПП, виробничий цех, виробнича майстерня, виробнича будівля).

Вказану земельну ділянку відповідачу надано в оренду строком на 5 років та наказано у тримісячний термін від дати ухвалення вказаного рішення укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

На час вирішення справи по суті доказів укладання договору оренди земельної ділянки до суду не надано.

Позивач звертався до відповідача з листом від 07.06.2023 про врегулювання земельних відносин та рекомендував у добровільному порядку сплатити до місцевого бюджету безпідставно збережені грошові кошти у вигляді несплаченої в період з 24.02.2021 до 31.12.2022 орендної плати.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, 20в у Довгинцівському районі складає 4.864.610,52 грн, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2021 №552064 (арк. 21, том 1).

Згідно із витягом з технічної документації від 12.04.2023 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 8.644.101,69 грн.

Листом від 31.05.2023 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області повідомило позивача, що у податковій звітності з орендної плати за землю відповідач за користування спірною земельною ділянкою не визначив показник податкових зобов`язань.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 01.01.2021).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності визначається обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 01.01.2021).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У справі №904/5373/23 йде мова про безпідставне збереження відповідачем грошових коштів саме за рахунок несплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054 без укладення договорів оренди за загальний період користування з 24.02.2021 до 31.12.2022, оскільки на такій земельній ділянці знаходиться майно відповідача.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено в пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та пункті 20 Постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №924/1147/19).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (п. 30).

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що відповідач набув право власності на комплекс будівель, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпропетровське шосе, будинок 20в - 07.07.2015, що підтверджується інформаційною довідкою №331147578 від 04.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Статтею 120 ЗК України (в редакції від 13.02.2021, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Згідно з ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Отже, перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Як встановлено судом, право власності на об`єкт нерухомого майна відповідач набув 07.07.2015.

Водночас, матеріали справи не містять доказів перебування (відведення) земельної ділянки на якій розміщене нерухоме майно право, власності на яке набув відповідач, особі, яка була попереднім власником зазначеного нерухомого майна.

Таким чином, докази того, що відповідач набув право користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно відповідача, на законних підставах відсутні.

Суд акцентує увагу, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Суд звертає увагу, що позивач розглядав звернення відповідача щодо надання останньому /відповідачу/ в оренду спірну земельну ділянку і рішенням Криворізької міської ради IV сесії VIII скликання від 24.02.2021 за №330 вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4403 га на вулиці Дніпровське шосе, 20в (ділянка №1) у Довгинцівському районі (кадастровий номер 1211000000:03:160:0054) за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) для розміщення комплексу будівель (гаражі, побутове приміщення, блок гаражів, нежитлова будівля (комора), КПП, виробничий цех, виробнича майстерня, виробнича будівля). Вказану земельну ділянку відповідачу надано в оренду строком на 5 років та наказано у тримісячний термін від дати ухвалення вказаного рішення укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Суд зауважую, що маючи на праві власності нерухоме майно відповідач звернувся до позивача і просив надати в оренду саме земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054 і площею 0,4403 га. Тобто, станом на 24.02.2021 /дата рішення позивача за результатами розгляду звернення відповідача/ відповідач не мав жодних заперечень щодо розміру земельної ділянки, на відміну від обраної правової позиції, яка викладена у відзиві.

Варто відзначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна /в даному випадку відповідач/ стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати /тобто з 07.07.2015/ у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Позивач визначив період користування земельною ділянкою без укладення договору оренди з 24.02.2021 до 31.12.2022. Відповідач не надав суду доказів існування між сторонами у зазначений період договірних відносин. Більш того, відповідач у відзиві визнав, що договір оренди у спірний період не укладався.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період (з 24.02.2021 до 31.12.2022) користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею. Доказів зворотного відповідач суду не надав.

Позаяк відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому /відповідач/ зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки /позивачу/ на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. ч. 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка за користування якою відповідач безпідставно зберіг грошові кошти, які мав внести до бюджету в якості орендної плати, є сформованим об`єктом цивільних прав, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-0000884442023 від 16.05.2023.

Суд зауважує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Судом встановлено, що спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1211000000:03:160:0054 і її площа становить 0,4403 га. Така земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, будинок 20в (ділянка №1) у Довгинцівському районі. За вказаною адресою розташовано і комплекс будівель, власником якого є відповідач.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054, площа якої становить 0,4403 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру немає. Відповідач не надав доказів, які б спростували встановлені судом обставини. Відсутні докази і того, що відповідачем сформовано за спірною адресою земельну ділянку меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, а заперечення відповідача в частині площі використовуваної них земельної ділянки відхиляються судом як необґрунтовані (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №922/2060/20).

Суд зауважує, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19 (п. 27) та від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.10).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказав, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (тобто відповідача) сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у п. 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відтак, сумніви відповідача щодо правильності визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки визнаються судом безпідставними.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка визначена компетентними органами.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Суд встановив наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0054 площа якої становить 0,4403 га, яка підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2021 №552064 та витягом з технічної документації від 12.04.2023 за №97-4-0.110.4-5284/301-23.

Отже, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на двох витягах із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд визнає підставними твердження позивача, що відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою ні для внесення плати за її фактичне користування, ні для звернення позивача до суду з позовною заявою спрямованою на захист порушених прав територіальної громади.

Позивач здійснив розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована на вулиці Дніпровське шосе, 20в (ділянка №1) у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу (кадастровий номер 1211000000:03:160:0054) від 10.03.2021 №552064 та від 12.04.2023 за №97-4-0.110.4-5284/301-23.

Відповідач не заперечив проти арифметичної правильності здійсненого позивачем розрахунку, однак заперечував проти доказів, які є фактично вихідними даними такого розрахунку.

Суд по тексту судового рішення надав оцінку наявним у справі доказам, підтвердив їх належність, встановив факт безпідставного збереження відповідачем грошових коштів, які мали бути внесені до бюджету в якості орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1211000000:03:160:0054) у період з 24.02.2021 до 31.12.2022 і дійшов висновку, що розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати, який здійснив позивач є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зауважує, що посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у введенні в Україні воєнного стану, є безпідставними.

Спірним періодом позивач визначив період з 24.02.2021 до 31.12.2022, тобто порушення прав позивача відбулося за рік до введення в Україні воєнного стану.

Більш того, слушно зауважив позивач, що на території міста Кривого Рогу не велося та не ведуться бойові дії, які б перешкоджали відповідачу укласти договір оренди спірної земельної ділянки.

Суд також указує, що рішення Криворізької міської ради IV сесії VIII скликання від 24.02.2021 за №330, яким вирішено земельну ділянку (кадастровий номер 1211000000:03:160:0054) надати відповідачу в оренду строком на 5 років та наказано у тримісячний термін від дати ухвалення вказаного рішення укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки не виконано саме відповідачем.

Відповідач, враховуючи наявність вказаного рішення позивача, не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у нього /відповідача/ виключних (форс-мажорних) обставин, які перешкоджали укладанню договору оренди спірної земельної ділянки з позивачем.

Варто відзначити і те, що у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідач не надав доказів ані існування форс-мажорних обставин, ані того, що такі форс-мажорні обставини перешкоджали саме відповідачу укласти договір оренди спірної земельної ділянки з позивачем.

За вказаних обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬТЕХБУД" (50055, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Петриківська, будинок 156; ідентифікаційний код 32097614) на користь КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 328.654,16 грн (триста двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн 16 к.) безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, 4.929,81 грн (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять грн 81 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.01.2024.

Суддя С.А. Дупляк