Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/17216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа № 910/17216/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА", м. Київ

про стягнення 438 358 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості в сумі 271 679,30 грн, неустойки в сумі 95 561,43 грн, 3% річних в розмірі 13 367,70 грн та інфляційних втрат в сумі 57 749,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №224 від 04.10.2018 купівлі-продажу (постачання) в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом станом відповідачем електронного кабінету в підсистемі електронний суд зареєстровано не було.

Частиною 10 ст.165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження юридичної особи, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м.Київ, вул.Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 1.

Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04114, м.Київ, вул.Вишгородська 12, прим.407-А.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження не було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0600060749970.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" (продавець) було укладено договір №224 купівлі-продажу (постачання), за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар визначений у відповідних додаткових угодах до даного договору - невід`ємних складових даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору, якщо інший порядок оплати не встановлений відповідною додатковою угодою.

Згідно п.3.1 договору №224 від 04.10.2018 ціна за товар, що продається продавцем, вказується з урахуванням податку на додану вартість у відповідних додаткових угодах та накладних. Товар відпускається за ціною, яка діяла на дату оформлення відповідної додаткової угоди. Ціна товару визначається в гривні.

У п.4.1 договору №224 від 04.10.2018 вказано, що строк поставки товару визначається в додатковій угоді на кожну поставку окремо.

За умовами п.5.1 договору №224 від 04.10.2018 покупець зобов`язаний перерахувати повну 100% оплату за товар на п/р продавця у розмірі, визначеному у додаткових угодах.

Відповідно до п.6.2 договору №224 від 04.10.2018 за прострочення строків передачі товару, встановлених відповідними додатковими угодами, продавець за вимогою покупця сплачує останньому неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується неустойка, від вартості не переданого товару, але у будь-якому випадку не більше 2% вартості товару.

У п.9.8 договору №224 від 04.10.2018 вказано, що договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 17.10.2023, але в будь-якому випадку до завершення всіх взаєморозрахунків за даним договором.

09.09.2021 сторонами було укладено додаткову угоду №109 до договору №224 від 04.10.2018 на поставку автомобіля вантажного - самоскида МАЗ-457121-537-000 вартістю 4 826 640 грн з податком на додану вартість. У п.1.1 додаткової угоди контрагенти погодили, що загальна сума договору складає 4 826 640 грн, в тому числі податок на додану вартість. У п.1.3 додаткової угоди №109 від 09.09.2021 вказано, що строк поставки товару становить 90 календарних днів з моменту виконання покупцем умов п.1.4.1 цієї додаткової угоди. Продавець має право на дострокову доставку та передачу товару, а також на передачу товару партіями.

У п.1.4 додаткової угоди №109 від 09.09.2021 визначено, що оплата товару здійснюється:

- Авансовий платіж. Покупець зобов`язаний у термін до 24.09.2021 включно перерахувати авансовий платіж за товар на п/р продавця. Авансовий платіж становить еквівалент 54090,10 дол.США, що на дату укладання даного договору відповідно до курсу міжбанку становить 1 447 992 грн, в тому числі, податок на додану вартість;

- Остаточний платіж. Покупець зобов`язаний у термін протягом 30 календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі перерахувати остаточний платіж за товар на п/р постачальника в сумі еквівалентної 126 210,24 дол.США, що на дату укладання цього договору відповідно до курсу міжбанку становить 3 378 648 грн, в тому числі податок на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №12112020 від 12.11.2020 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №224 від 04.10.2018 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №224 від 04.10.2018 та додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" авансовий платіж в сумі 1 447 992 грн.

28.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" оплату за автомобіль - остаточний платіж в сумі 3 330 081 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у строки, які визначені додатковою угодою №109 від 09.09.2021 до договору №12112020 від 12.11.2020 відповідачем транспортний засіб (товар) покупцю не було передано.

21.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» та Товариством з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" було укладено угоду №1/2103-22 про проведення заліку зустрічних взаємних вимог, згідно змісту якої сторони визнали, що станом на 21.03.2022 після проведення заліку зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» за оплачену та непоставлену автотехніку, згідно додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до договору купівлі-продажу (постачання) №224 від 04.10.2018 становить 767 310,80 грн, в тому числі, податок на додану вартість 127 885,13 грн.

23.03.2022 сторонами було укладено угоду №1/2303-22 від 23.03.2022 про проведення заліку зустрічних взаємних вимог, згідно змісту якої сторони визнали, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» за оплачену та непоставлену автотехніку, згідно додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до договору купівлі-продажу (постачання) №224 від 04.10.2018 становить 271 679,30 грн.

Як вказує позивач, частина попередньої оплати в розмірі 271 679,30 грн так і не була повернута постачальником.

Обставини порушення відповідачем строків поставки товару, що визначений умовами договору №224 від 04.10.2018 та неповернення суми попередньої оплати в повному обсязі стали підставою для нарахування неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи доводи позивача та долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості в сумі 271 679,30 грн, неустойки в сумі 95 561,43 грн, 3% річних в розмірі 13 367,70 грн та інфляційних втрат в сумі 57 749,57 грн. При цьому, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Наразі, обставини невиконання відповідачем свого обов`язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару в повному обсязі й неповернення частини суми попередньої оплати і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частинами 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

До того ж, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару в повному обсязі, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії» (п.74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166). Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Судом було встановлено, що на виконання умов договору №224 від 04.10.2018 та додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" авансовий платіж в сумі 1 447 992 грн.

28.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" оплату за автомобіль - остаточний платіж в сумі 3 330 081 грн.

Проте, товар попередньо оплачений позивачем відповідачем у строки, що обумовлені договором та додатковою угодою №109 від 09.09.2021, а саме до 23.12.2021 (останній строк поставки) поставлено так і не було.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати в повному обсязі доведено не було.

До того ж, судом враховано, що 21.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» та Товариством з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" було укладено угоду №1/2103-22 про проведення заліку зустрічних взаємних вимог, згідно змісту якої сторони визнали, що станом на 21.03.2022 після проведення заліку зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» за оплачену та непоставлену автотехніку, згідно додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до договору купівлі-продажу (постачання) №224 від 04.10.2018 становить 767 310,80 грн, в тому числі, податок на додану вартість 127 885,13 грн.

23.03.2022 сторонами було укладено угоду №1/2303-22 від 23.03.2022 про проведення заліку зустрічних взаємних вимог, згідно змісту якої сторони визнали, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» за оплачену та непоставлену автотехніку, згідно додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до договору купівлі-продажу (постачання) №224 від 04.10.2018 становить 271 679,30 грн.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" в частині стягнення стягнення заборгованості в сумі 271 679,30 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.03.2022 по 05.11.2023 суд зазначає таке.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Як встановлено судом за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування на суму боргу 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати у зв`язку з не поставкою товару, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України , є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.03.2022 по 05.11.2023.

Проте, за висновками суду, наведений розрахунок є необґрунтованим. При цьому, суд звертає увагу на таке.

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, у даному випадку матеріали справи не містять вимоги позивача до відповідача про повернення суми попередньої оплати здійсненої у досудовому порядку. Тобто, у суду відсутні підстави стверджувати обставини порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем у період з 21.03.2022 по 05.11.2023.

З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо залишення без задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" в частині стягнення3% річних в розмірі 13 367,70 грн та інфляційних втрат в сумі 57 749,57 грн.

Щодо вимог про стягнення неустойки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось судом, у п.4.1 договору №224 від 04.10.2018 вказано, що строк поставки товару визначається в додатковій угоді на кожну поставку окремо.

Відповідно до п.6.2 договору №224 від 04.10.2018 за прострочення строків передачі товару, встановлених відповідними додатковими угодами, продавець за вимогою покупця сплачує останньому неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується неустойка, від вартості не переданого товару, але у будь-якому випадку не більше 2% вартості товару.

09.09.2021 сторонами було укладено додаткову угоду №109 до договору №224 від 04.10.2018 на поставку автомобіля вантажного - самоскида МАЗ-457121-537-000.

У п.1.3 додаткової угоди №109 від 09.09.2021 вказано, що строк поставки товару становить 90 календарних днів з моменту виконання покупцем умов п.1.4.1 цієї додаткової угоди.

Судом було встановлено, що на виконання умов договору №224 від 04.10.2018 та додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" авансовий платіж в сумі 1 447 992 грн.

28.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" оплату за автомобіль - остаточний платіж в сумі 3 330 081 грн.

Отже, виходячи з умов договору №224 від 04.10.2018 та додаткової угоди №109 від 09.09.2021 до нього кінцевим строком поставки товару було 23.12.2021.

Отже, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем неустойки за порушення строку поставки товару за період з 24.12.2021 по 20.01.2022 на суму 95 561,43 грн є обґрунтованим, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості в сумі 271 679,30 грн, неустойки в сумі 95 561,43 грн, 3% річних в розмірі 13 367,70 грн та інфляційних втрат в сумі 57 749,57 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАЗ-УКРАЇНА" (04210, місто Київ, вулиця Оболонська Набережна, будинок 7, корпус 3, офіс 1, ЄДРПОУ 37096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 14/1, кімната 513, ЄДРПОУ 36085246) основний борг в сумі 271 679,30 грн, неустойку в сумі 95 561,43 грн та судовий збір в розмірі 5508,61 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 13 367,70 грн та інфляційних втрат в сумі 57 749,57 грн відмовити.

4. Судовий збір в сумі 1066, 76 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 09.01.2024.

Суддя В.В. Князьков