Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/11160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/11160/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. М. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд-Інвест" (вул. Саперне поле буд.3, оф.349, м. Київ, 01042)

2. Гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 137 511,98 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд-Інвест" та гр. ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 137 511,98 грн., а саме 116 588,55 грн. заборгованості за кредитом, 20 923,43 грн. заборгованості за відсотками з користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд-Інвест" як клієнтом своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, згідно заяви від 30.04.2020 року про відкриття поточного рахунку, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 30.04.2020 року, а також заяви - анкети про зміну умов договору, виконання відповідачем 1 якого забезпечене Договором поруки № P1622541846399921330 від 01.06.2021 року, відповідно укладеним позивачем з гр. ОСОБА_1 як поручителем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду 08.08.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.07.2023 року надійшла заява № 20230801/483 від 02.08.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11160/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/11160/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також згідно самостійно отриманої судом з Єдиного державного демографічного реєстру інформації №162808 від 28.07.2023 року щодо гр-на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.08.2023 року була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в позовній заяві та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача 1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Саперне поле буд.3, оф.349, м. Київ, 01042, та за місцем реєстрації відповідача 2: АДРЕСА_1.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/11160/23 відповідач 1 та 2 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення 29.08.2023 року поштового відправлення №0105494887386 відповідачу 1 та 22.08.2023 року поштового відправлення №0105494887394 відповідачу 2 відповідно.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 14.08.2023 року, відповідачі 1 та 2 мали подати відзиви на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі 1 та 2 не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів 1 та 2 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Наразі, від відповідачів 1 та 2 станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімтрейд-Інвест» та гр. ОСОБА_1 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзивів на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 30.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімтрейд-Інвест» (відповідач 1 у справі) було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою відповідач 1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 30.04.2020 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови цього Договору.

Окрім того, 02.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімтрейд-Інвест» (відповідач 1 у справі) було підписано Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок», згідно з якою відповідач 1 на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/tеrms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією Заявкою становлять Кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.

Підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок". Розмір Ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.

Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у Приват24 для бізнесу.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований у вищевказаних документах, за відсутності доказів існування інших Умов та правил надання банківських послуг Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», крім тих, на які посилається позивач в позовній заяві та розміщені на сайті останнього, згоду на використання яких власноручно надано відповідачем 1, відповідно, з дотриманням вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами та у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України досягли домовленості з усіх істотних умов укладеного договору.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Тобто, згідно вказаного пункту Умов передбачена можливість укладання кредитного договору шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заявки в системі Приват24 для бізнесу.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» (далі -Кредитний договір) підписана від імені ТОВ «Агрохімтрейд-Інвест» шляхом накладання у системі інтернет-клієнт-банк Приват-24 електронно-цифрового підпису директора товариства Тищенко Павла Вікторовича, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного Протоколу створення та перевірки електронного підпису.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до п.п. 12, 17, 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів)).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Наразі, позивачем до позовної заяви подано документальне підтвердження підписання Заявки на отримання послуг від 02.12.2020 року клієнтом та банком шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в якому зазначена інформація щодо результатів перевірки підписів (зазначено відомостей про сертифікат ключа: ким виданий, серійний номер сертифіката; алгоритм підпису, тип підпису тощо).

За таких обставин судом встановлено, що шляхом підписання 02.12.2020 року Заявки на отримання послуг згідно статті 634 Цивільного кодексу України, враховуючи положення вищезазначених норм закону між Приватним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімтрейд-Інвест» (відповідач 1 у справі, клієнт, позичальник за договором) укладено Кредитний договір № б/н від 02.12.2020 року (далі - Кредитний договір).

Відповідно до пункту 3.2.1.6.1 Кредитного договору строк користування кредитом становить 12 місяців з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заявки та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором (пункт 3.2.1.6.2 Кредитного договору).

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надані Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - Ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі - Кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або Договір) в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.

Розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту, складає від 10 000 до 2 000 000 гривень (пункт 3.2.1.1.2 Кредитного договору).

Умовами Кредитного договору сторони визначили істотні умови кредитування, зокрема:

- мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта;

- вид кредиту - овердрафтовий кредит;

- мінімальний розмір ліміту - 10 000,00 грн.;

- максимальний розмір ліміту - 2 000 000,00 грн.;

- розмір відсоткової ставки - 16,5%;

- пільговий період - 30/270 днів - без обнулення;

- термін користування кредитом - 12 місяців.

Кредитний ліміт встановлюється на поточний рахунок НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Окрім того, 22.06.2022 року відповідачем-1 було подано Заяву-анкету про зміну умов кредитного договору, яка підписана ТОВ «Агрохімтрейд-Інвест» шляхом накладення директором ОСОБА_1 кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Так, згідно з Протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та Пропозицією про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 30.04.2020 року разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет на офіційному сайті АТ КБ „ПриватБанк" за адресою https://privatbank.ua/tеrms, Банком було погоджено зміни умов Кредитного договору.

Відповідно до Пропозиції про зміну істотних умов кредитування за договором, було встановлено:

- сума заборгованості позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору становить 116 588,55 грн., при цьому подальше надання Банком Позичальнику кредитних коштів за Кредитним договором не здійснюється.

- кінцевий термін повернення Кредиту встановлюється до 21.06.2023 року (включно). Погашення заборгованості за Кредитом (повернення кредиту) здійснюється Позичальником відповідно до графіку наведеного в пункті 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.

- умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема тип процентної ставки та порядок сплати не змінюються та здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором.

- за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 25% річних.

- усі інші умови Кредитного договору, що не змінені в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредит ним договором, залишаються чинними та діють з урахуванням особливостей, що встановлені чинним законодавством України.

Як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судом, свої зобов`язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином, а саме надавши відповідачу 1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Кредитним договором та в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 200 000,00 грн.

При цьому на підтвердження розміру встановлення кредитних лімітів на поточний рахунок відповідача 1 позивачем надано Довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 30.06.2023 року, згідно яких кредитні ліміти становлять: з 18.12.2020 року у розмірі - 100 000,00 грн., 21.12.2020 року у розмірі - 200 000,00 грн., 13.09.2021 року у розмірі - 50 000,00 грн., 14.09.2021 року у розмірі - 200 000,00 грн.

Факт користування відповідачем 1 кредитними коштами шляхом проведення банком поточних платежів відповідача 1 на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку клієнта за рахунок кредитних коштів в межах кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку відповідача 1.

Як вбачається із матеріалів справи будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг з боку відповідача-1 відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору в частині забезпечення кредитного ліміту (овердрафту) відповідачем-1 також не надано.

Згідно положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 3.2.1.4.2 Кредитного договору за користування Кредитом в періоді дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по Кредиту та сплачуються Клієнтом першого числа місяця, наступною за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.

Сторони домовились, що сума заборгованості по Кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, а сума заборгованості по Кредиту, отриманого Клієнтом аграрною сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції «А» Класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню Клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта. Погашення заборгованості по Кредиту відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту (пункт 3.2.1.4.3 Кредитного договору).

Сума заборгованості но Кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в пункті 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2 та 3.2.1.4.3 цього Договору з наступною дня вважаються простроченими (3.2.1.4.4 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.5 Кредитного договору у разі виникнення прострочених зобов`язань за Кредитом, Клієнт сплачує Банку підвищені проценти, розмір яких встановлено Тарифами Банку, які нараховуються на прострочену суму заборгованості по Кредиту.

Поряд з цим, порядок розрахунків встановлений відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов, згідно з пунктом 3.2.1.4.1 яких за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетовою сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Проте, в порушення умов Кредитного договору та графіку, наведеного в п. 4 пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Кредитним договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Так, судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно з розрахунком заборгованості та копіями виписки по рахунку НОМЕР_2 відповідача 1, що заборгованість ТОВ «Агрохімтрейдинг-Інвест» за відсотками за користування кредитом станом на 27.06.2023 року становить 20 923,43 грн.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2 Пропозиції про зміну істотних умов кредитування за договором, кінцевий термін повернення Кредиту встановлюється до 21.06.2023 року (включно).

При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Кредитним договором позивачем надано виписку за період 30.04.2020 - 27.06.2023 року по рахунку НОМЕР_2 , через який здійснювались всі погашення за спірним Кредитним договором (тіло кредиту та відсотки).

Наразі, відповідно до вказаної виписки банку, відповідачем 1 як позичальником повернення кредитних коштів в сумі 116 588,55 грн. здійснено не було.

Факт погашення кредиторської заборгованості та відповідні суми, порядок зарахування банком здійснених оплат, а також наявність заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками за користування кредитними коштами відповідачем 1 не заперечувався.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Кредитного договору та Умов відповідач 1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту, а також сплати процентів за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 27.06.2023 року за відповідачем 1 рахується заборгованість за кредитом в сумі 116 588,55 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 20 923,43 грн., що підтверджується відповідною випискою банку.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи, що між Приватним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (кредитор за договором, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач-2 у справі) був укладений Договір поруки № Р1622541846399921330 від 01.06.2021 року (далі - Договір поруки), підписаний шляхом накладення електронно-цифрових підписів, в тому числі 01.06.2021 року ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного Протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, відповідно до умов пункту 1.1 якого Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Позичальником зобов`язань у повному обсязі за Кредитним договором, а саме:

- по поверненню кредиту який, який наданий Позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_2 у розмірі 200 000,00 грн., максимальний розмір кредитного ліміту за Кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн.;

- по поверненню Кредитору кредиту у строк до 02.12.2021 року, зазначених у Заявці на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок» Кредитного договору та на умовах, встановлених Кредитним договором;

- по сплаті Кредитору процентів за користування кредитом :

в розмірі 16,5% річних, відповідно до Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок» Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил;

- по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33% річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил;

- по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом, в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4. - Умов та Правил;

- по сплаті процентів у розмірі 33% річних від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил;

- по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, відповідно до п. 3.2.1.5.2 Умов та Правил;

- по сплаті штрафу в розмірі 1% від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 3.2,1.2.2.4, 3.2.1.2.2.7 Умов та Правил, відповідно до п.3.2.1.5.3. Умов та Правил;

- по сплаті штрафу у розмірі 5% відсотків від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням, відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов та Правил;

- по сплаті штрафу, який розраховується за такою формулою: 1 000,00 гривень + 5% від суми використаного ліміту, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань по Кредиту більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку в судові органи, відповідно до п. 3.2.1.5.5. Умов та Правил;

- по відшкодуванню Кредитору витрат, що передбачені законодавством, Кредитним договором та цим Договором;

- а також по сплаті всіх інших платежів в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Позичальником, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому (в подальшому по тексту цього Договору - «Кредитний договір»).

Відповідно до пункту 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки сторони домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або Поручителем всіх зобов`язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами Договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Кредитного договору № б/н від 02.12.2020 року та змін до нього.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 1.3 Договору поруки, а саме сторони погодили, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій, передбачених Кредитному договорі.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, за умовами пункту 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання Позичальником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Не направлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення договірного списання, згідно п. 2.1.1. цього Договору та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Позичальник у випадку невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до пункту 2.4.1 Договору поруки Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання Позичальника, зазначені в цьому Договорі.

Таким чином, оскільки, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору відповідачем-1 не виконані, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором по кредиту в сумі 116588,55 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 20 923,43 грн. за період з 30.04.2020 по 27.06.2023 року, з позовними вимогами про солідарне стягнення яких з відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 як поручителя позивач звернувся в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачами 1 та 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Кредитного договору № б/н від 02.12.2020 року та Договору поруки № Р1622541846399921330 від 01.06.2021 року та/або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1 та 2 щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

При цьому судом встановлено, що порука не є припиненою, зважаючи на факт встановлення сторонами строку припинення поруки - 15 років після укладання Договору поруки (пункт 4.1 Договору поруки).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка набрала чинності з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 02.12.2020 року у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за кредитом в сумі 116 588,55 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених кредитором позовних вимог до відповідачів 1 та 2 про солідарне стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 20 923,43 грн. за період 30.12.2020 року по 26.06.2023 року суд зазначає, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Так, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Наразі, у даній справі сторони строк Кредитного договору окремо не визначили, а погодили термін повернення кредиту, який з урахуванням змін, внесених згідно Пропозиції про зміну істотних умов кредитування від 22.06.2022 року, становить - 21.06.2023 року, а також терміни щомісячного виконання зобов`язання з погашення кредиту та сплати відсотків, що підтверджується Графіком погашення кредиту.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, що також що підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021, № 910/17048/17 від 18.01.2022, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на вказане суд зазначає про можливість нарахування кредитором відсотків за користування кредитом за Кредитним договором виключно до моменту закінчення терміну кредитування. Після закінчення терміну повернення кредиту позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідачів 1 та 2 процентів за користування кредитом.

Натомість, судом встановлено згідно наявних у справі доказів, зокрема, згідно виписки по рахунку, що, не зважаючи на термін повернення кредиту - 21.06.2023 року, позивач здійснив нарахування відсотків згідно Кредитного договору також за період 22.06.2023 - 26.06.2023 року у загальній сумі 372,43 грн., тобто за період після закінчення терміну кредитування, що не відповідає наведеним приписам законодавства та висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим, за висновками суду, обґрунтованим є стягнення відсотків, які нараховані до 22.06.2023 року.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає відповідні суми заборгованості, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем позовних вимог.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачами 1, 2 не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої перевірки заявлених до стягнення сум судом встановлено, що з урахуванням терміну кредитування заборгованість відповідача 1 зі сплати відсотків за користування кредитом за період кредитування, тобто за період з 30.12.2020 - 21.06.2023 року, становить 20 550,99 грн., а отже є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача про стягнення відсотків за Кредитним договором, підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 20 550,99 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що згідно з абзацом 3 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд-Інвест" (вул. Саперне поле буд.3, оф.349, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 41613923) та гр-на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. М. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 116 588 (сто шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 55 коп. заборгованості за кредитом та 20 550 (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 99 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтрейд-Інвест" (вул. Саперне поле буд.3, оф.349, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 41613923) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. М. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 1 338 (одну тисячу триста тридцять вісім) грн. 37 коп. судового збору.

5. Стягнути з гр-на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. М. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 1 338 (одну тисячу триста тридцять вісім) грн. 37 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10 січня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон