Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/8090/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/8090/23

За позовомГоловного управління регіональної статистикидоТовариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-ЮА"простягнення 20 446,92 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління регіональної статистики (далі також - позивач, Управління, ГУ Регіональної статистики) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-ЮА" (далі також - відповідач, ТОВ "СТРОНГ-ЮА") про стягнення невідшкодованої заборгованості в розмірі 20 446,92 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/8090/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (13.06.2023), вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2023.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОНГ-ЮА» (як орендарем) було укладено договір № 8260 про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності (далі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого наймодавець (орендодавець) передає, а орендар приймає в строкове платне користування, тобто в найм (оренду), державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 127,3 кв. м, що розміщено на 3-ому поверсі будівлі, яка розташована у м. Києві по вул. Еспланадна 4-6 (приміщення) та перебуває на балансі ГУ Регіональної статистики (балансоутримувач).

Передача приміщення відбулася за Актом приймання-передавання орендованого майна від 25.10.2018, з підписанням якого орендар прийняв приміщення та почав ним користуватися.

З укладанням договору оренди у відповідача на підставі пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) виникло право на строкове користування приміщенням та обов`язок щодо сплати орендної плати за таке користування.

У пункті 10.1 розділу 10 договору зазначено, що строк дії цього договору встановлений з 25.10.2018 до 25.08.2021.

У пунктах 3.1, 3.3 та 3.6 розділу 3, а також у пункті 5.3 розділу 5 договору оренди зазначено, що плата за користування зазначеним вище майном, тобто орендна плата, має перераховуватися своєчасно у співвідношенні 50 % - до Державного бюджету України та 50 % - ГУ Регіональної статистики щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.2 розділу 3 договору оренди визначено, що на суму орендної плати нараховується податок на додану вартість (далі - ПДВ) та таке нарахування здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Як наголошує позивач, відповідач незважаючи на норми законодавства та положення договору оренди не проводив оплату орендної плати за користування приміщенням та не відшкодовував сплачене позивачем ПДВ на суму орендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з цих оплат.

Крім того, на виконання пункту 5.11 розділу 5 договору оренди між відповідачем та ГУ Регіональної статистики було укладено 25.10.2018 Договір № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування).

У пункті 5.1 розділу 5 Договору про відшкодування зазначено, що строк дії цього договору встановлений з 25.10.2018 до 25.08.2021.

За змістом пункту 1.2 розділу 1 Договору про відшкодування на відповідача покладено обов`язок щодо відшкодування позивачу витрат за послуги, що споживаються відповідачем.

Перелік зазначених послуг викладений у Переліку комунальних послуг (додаток № 1 до Договору про відшкодування, далі - Послуги). Відповідач зобов`язався оплачувати спожиті послуги на підставі Порядку розрахунку щомісячних платежів для відшкодування відповідачем витрат (додаток № 2 до Договору про відшкодування) пропорційно до площі приміщення.

При цьому, орендар зобов`язаний ще відшкодувати частину сплаченого балансоутримувачем земельного податку пропорційно до площі приміщення.

Зазначені відшкодування орендар зобов`язаний здійснювати на підставі підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу 2 Договору про відшкодування.

Відповідач своєчасно не здійснював оплату зазначених витрат, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з цих оплат.

Як вбачається із доводів позивача, оскільки права та законні інтереси ГУ Регіональної статистики були порушені, то останнє звернулося з позовною заявою від 30.12.2020 №19-10/195-20 до Господарського суду м. Києва про стягнення з ТОВ "СТРОНГ-ЮА" заборгованості у розмірі 72 736,87 грн, яка утворилася станом на 28.12.2020.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2021 у справі № 910/21119/20 позовні вимоги ГУ Регіональної статистики задоволено повністю та ухвалено стягнути з ТОВ "СТРОНГ-ЮА" на користь Управління заборгованість у розмірі 91 014,54 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 910/21119/20 апеляційну скаргу ТОВ "СТРОНГ-ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 у справі № 910/21119/20 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач наголошує, що під час розгляду справи № 910/21119/20 між орендодавцем та орендарем було підписано 29.03.2021 Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, за яким орендар повернув приміщення з оренди.

Обґрунтовуючи заявлений позов Управління струджує, що оскільки заборгованість у розмірі 91 014,54 грн була нарахована ТОВ "СТРОНГ-ЮА" станом на 05.03.2021, то станом на 30.03.2021 залишилася невідшкодованою заборгованість у розмірі 20 446,92 грн, яка підлягає стягненню з ТОВ "СТРОНГ-ЮА" на користь Управління.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає (зобов`язаний передати) наймачеві (орендарю) майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 795 ЦК України передавання наймачеві (орендарю) будівлі або її окремої частини оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

На підставі частини першої статті 795 ЦК України наймодавець (орендодавець) та відповідач підписали 25.10.2018 Акт приймання-передавання орендованого майна, згідно з яким відповідач приймає приміщення в строкове платне користування.

Пунктом 10.1 договору оренди визначено, що строк дії цього договору встановлений з 25.10.2018 року до 25.08.2021.

29.03.2021 між орендарем та орендодавцем було підписано Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, за яким орендар повернув приміщення з оренди. Тобто, відповідач користувався орендованим приміщенням до 29.03.2021 включно.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача (орендаря) справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Отже, відповідач уклав договір про найм (оренду) приміщення, згідно з яким взяв у користування приміщення, то за користування цим приміщенням відповідач має сплачувати плату, яка за своєю суттю є орендною платою.

При цьому, орендна плата та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем була визначена для об`єктів, що перебувають у державній власності, за методикою, яку визначив Кабінет Міністрів України.

В пункті 3.1 договору оренди визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами).

Пропорції розподілу орендної плати, яку має справляти відповідач, визначені у пункті 3.6 договору оренди, згідно з яким орендар зобов`язаний перераховувати частину орендної плати у розмірі 50 % на відповідний поточний рахунок балансоутримувача щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Зазначена орендна плата на підставі частини першої та абзацу другого частини другої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, що діяв на момент укладення договору оренди (втратив чинність з 03.10.2019), має вноситися орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, уклавши договір оренди, у відповідача на підставі пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України виникло право на строкове користування приміщенням та обов`язок щодо сплати орендної плати у визначених пропорціях розподілу за користування приміщенням.

При цьому, обов`язок відповідача сплачувати орендну плату у визначених пропорціях розподілу за користування приміщенням за своєю суттю є зобов`язанням, яке відповідно до частини першої статті 526 та статті 629 ЦК України, частини першої статті 173 та частини першої статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) є господарським зобов`язанням, обов`язковим до виконання та має виконуватися належним чином відповідно до Закону та умов договору оренди.

Відповідно до п. 5.3 договору оренди відповідач зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування приміщенням шляхом перерахунку орендної плати на відповідний поточний рахунок балансоутримувача в розмірі, визначеному пунктом 3.6 договору оренди.

Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та положень договору не здійснював сплату орендної плати за користування приміщенням, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

У зв`язку з тим, що ГУ Регіональної статистики є платником податків згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (Податковий кодекс), то відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу операції з оренди нерухомого майна, яке перебуває на його балансі, оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ).

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу та пункту 3.2 договору оренди ПДВ є непрямим податком, який нараховується на суму орендної плати відповідно до законодавства України.

У підпункті "б" пункту 185.1 статті 185, підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 та пункті 194.1 статті 194 Податкового кодексу зазначено про те, що ПДВ на суму орендної плати нараховується в розмірі 20 %.

Оскільки послуги з надання державного майна в оренду відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу є об`єктом оподаткування, то нарахування ПДВ на суму орендної плати є елементом витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду.

У зв`язку з тим, що на суму орендної плати нараховується ПДВ, яке сплачує ГУ Регіональної статистики, та яке є елементом витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду, то ГУ Регіональної статистики відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу нарахувало та надіслало Відповідачу компенсуючи податкові зобов`язання, однак останній не погасив ці зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з їх погашення.

Суд зазначає, що приміщення перебувало на балансі ГУ Регіональної статистики та останнє здійснювало витрати з утримання приміщення та сплачувало комунальні послуги, тобто несло витрати, які є елементом витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду.

Оскільки, пунктом 5.11 договору оренди передбачено, що між орендарем та балансоутримувачем має бути укладений договір про відшкодування цих витрат, то між відповідачем та ГУ Регіональної статистики 25.10.2018 року було укладено договір № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За змістом пункту 1.2 договору про відшкодування на орендаря покладено обов`язок щодо відшкодування балансоутримувачу витрат за послуги, що споживаються орендарем.

Перелік зазначених послуг викладений у Переліку комунальних послуг (Послуги) та відповідач зобов`язався оплачувати спожиті послуги на підставі Порядку розрахунку щомісячних платежів для відшкодування відповідачем витрат (додаток № 2 до договору про утримання приміщення) пропорційно до площі приміщення.

При цьому, відповідач зобов`язаний ще відшкодувати частину сплаченого балансоутримувачем земельного податку пропорційно до площі приміщення.

Зазначені відшкодування відповідач зобов`язаний здійснювати на підставі пункту 2.2.3 договору про відшкодування та таке відшкодування мало здійснюватися протягом 5 робочих днів від дати отримання відповідачем актів про надання послуг та рахунків про відшкодування витрат шляхом перерахування усіх сум на відповідний поточний рахунок балансоутримувача.

Внаслідок того, що відповідач своєчасно не здійснював оплату зазначених витрат, у нього виникла як прострочена, так і поточна заборгованість з їх оплати.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати відповідних грошових сум, його дії відповідно до норм статті 610 ЦК України вказують на допущення ним порушень умов договору оренди та договору про відшкодування в частині виконання грошових зобов`язань.

В порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив орендні та комунальні платежі, а також ПДВ та земельний податок, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 998,04 грн орендних платежів та 13 101,88 грн комунальних платежів, а також ПДВ на суму 1 029,33 грн та земельного податку на суму 3 253, 92 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача за загальний період з 05.03.2021 по 29.03.2021:

- пені від суми заборгованості з погашення податкового зобов`язання, що виникло в результаті нарахування ПДВ на суму орендної плати та сплати ПДВ у розмірі 8,39 грн;

- пені від суми заборгованості з відшкодування земельного податку у розмірі 28,66 грн;

- пені від суми заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 26,70 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У пункті 9.3 договору оренди та пункті 4.3 договору про утримання приміщення визначено, що у разі недосягнення згоди між сторонами договірних відносин, спори вирішуються у судовому порядку.

Оскільки відповідачем допущено порушення взятих договірних зобов`язань, позивач використовує своє право на нарахування штрафних санкцій.

Перевіривши розрахунки пені, надані позивачем, суд вважає їх арифметично правильними, такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління регіональної статистики підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління регіональної статистики задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-ЮА" (04111, м. Київ, вул. Салютна, 3, гуртожиток; код ЄДРПОУ 42015297) на користь Головного управління регіональної статистики (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, код ЄДРПОУ 21680000) суму заборгованості зі сплати 50 % орендної плати у розмірі 2 998,04 грн, суму заборгованості з погашення податкового зобов`язання, що виникло в результаті нарахування ПДВ на суму орендної плати та сплати ПДВ у розмірі 1 029,33 грн, пеню від суми заборгованості з погашення податкового зобов`язання, що виникло в результаті нарахування ПДВ на суму орендної плати та сплати ПДВ у розмірі 8,39 грн, заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 3 253,92 грн, пеню від суми заборгованості з відшкодування земельного податку у розмірі 28,66 грн, суму заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги у розмірі 13 101,88 грн, пеню від суми заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 26,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко