Ухвала

від 11.01.2024 по справі 910/20197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

11.01.2024Справа № 910/20197/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛОБУД" (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. С. Разіна, будинок 7) про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПС ПРОДАКШН" (03067, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 7 В , приміщення 95) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛОБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПС ПРОДАКШН" про стягнення заборгованості в розмірі 6375,60 грн, яка виникла з підстав неналежного виконання боржником зобов`язань за договором оренди нежилого приміщення № 64/18 від 29.12.2017.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вона підлягає направленню до господарського суду Київської області за територіальною підсудністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст. 149 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Стаття 27 ГПК України визначає, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вочевидь, термін «з приводу», що використаний законодавцем у юридичній конструкції ч. 3 ст. 30 ГПК України, в силу своєї загальності, може мати найширше тлумачення, яке тільки забажають учасники конкретного спору і суд. Саме тому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України не може мати виключно казуального характеру (тлумачення з конкретної справи і стосовно конкретного випадку), оскільки це з невідворотністю призведе до того, що в окремих справах якісь категорії спорів, з числа неочевидних в аспекті ч. 3 ст. 30 ГПК, будуть віднесені до виключної підсудності, а деякі будуть виключені з неї. В підсумку такий підхід створить значну правову невизначеність, яка суперечить меті правосуддя і є неприпустимою. Тому вочевидь, що тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України, як і інших правових норм, повинно відбуватися не виключно казуальним шляхом, а з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою.

Встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у постанові від 13.07.1995 у справі «Miloslavsky vs United Kingdom» (заява №18139/91), у даному випадку на прикладі (стосовно) змісту терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону. Саме цим підходом і повинний керуватися кожний суд при тлумаченні норм права. Зазвичай порада юриста ґрунтується на усталеній практиці застосування судами конкретної правової норми. Норми процесуального права не є виключенням.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021р.) вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018р. та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018р., до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення №64/18 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛОБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПС ПРОДАКШН" від 29.12.2017 р.

Відповідно до п. 1.1. договору, Орендодавець передає згідно до договору, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Степана Разіна, буд, 7, (надалі - „Приміщення"), а саме: будівлю нежилого приміщення на території ТОВ "Укрсклобуд" згідно плану розташування (Додаток № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору).

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення №64/18 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛОБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПС ПРОДАКШН" від 29.12.2017 р., а тому даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто господарським судом Київської області.

Водночас, поняття виключної підсудності позбавляє не тільки суд, а і самого позивача в усіх випадках змінювати місце розгляду господарського спору. Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, проте, порушення виключної територіальної підсудності матиме прямим правовим наслідком ухвалення рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У зв`язку з викладеним, з огляду на місцезнаходження нерухомого майна за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Степана Разіна, буд, 7, з приводу якого виник спір, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та імперативний припис ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклобуд" про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПС ПРОДАКШН" про стягнення заборгованості в розмірі 6375,60 грн, яка виникла з підстав неналежного виконання боржником зобов`язань за договором оренди нежилого приміщення № 64/18 від 29.12.2017, слід направити за виключною підсудністю до господарського суду Київської області.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись ст.ст. 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсклобуд" про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПС ПРОДАКШН" про стягнення заборгованості в розмірі 6375,60 грн, яка виникла з підстав неналежного виконання боржником зобов`язань за договором оренди нежилого приміщення № 64/18 від 29.12.2017, передати за підсудністю до Господарського суду Київської області (01000, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16).

Ухвала набрала законної сили 11.01.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ