Ухвала

від 11.01.2024 по справі 924/1162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"11" січня 2024 р. Справа № 924/1162/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Бородатій К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс", м.Хмельницький

до ТОВ "Агроальянс", м.Хмельницький

про стягнення 10 843, 83 грн.

Представники сторін: не з"явились

Суть спору:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс", м.Хмельницький до ТОВ "Агроальянс", м.Хмельницький про стягнення 10 843, 83 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.11.2023р. зобов"язано позивача в судове засідання надати оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні.

Ухвали суду від 06.11.2023р. від 21.11.2023р. та 05.12.2023р. надіслані до електроного кабінету позивача, що підтверджується Довідками про доставку документа в кабінет електронного суду від 20.11.2023р., від 04.12.2023р. та телефонограмою від 20.12.2023р.

Станом на 11.01.2024р. позивач оригінали, витребуваних ухвалою суду від 06.11.2023р. доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні не надав.

На адресу суду 18.12.2023р. від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» та ХКП «Спецкомунтранс» укладено договір № 3573 про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

Відповідно до додатку до додатку №2 до договору № 3573 місцем збирання відходів є адміністративні установи ТОВ «Агроальянс» (офісні приміщення) за адресою м.Хмельницький, вул. Довженка, 4/1, місцем накопичення відходів є: вул. Довженка, 4/1 на території споживача, з періодичністю їх вивезення 2 контейнери 3 рази на тиждень.

Згідно даного договору виконавець ХКП «Спецкомунтранс» зобов`язується надавати послуги з поводження з побутовими, твердими, великогабаритними та рідкими відходами.

Відповідно до п.11 Договору споживач має право на одержання своєчасно та належної якості послуги згідно із законодавством та умовами договору.

ХКП «Спецкомунтранс» з 01.01.2023 року не виконуються умови укладеного договору, не вивозиться сміття за адресою вказаною в договорі, що підтверджується Актом про не виконання умов договору складеного власниками приміщень, що знаходяться за адресою розташування ТОВ «Агроальянс».

Відповідно до п.11.5 Договору споживач має право на зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послуги у разі їх не надання, надання не в повному обсязі або зниження їх вартості.

Відповідно до п. 11.10 Договору споживач має право на розірвання договору, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору.

На підставі вище викладеного та у зв`язку не наданням послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» згідно договору № 3573 про надання послуг з поводження з побутовими відходами, товариство звернулось до ХКП «Спецкомунтранс» із повідомленням з 01.01.2023 року по дату даного звернення здійснити перерахунок вартості наданих послуг згідно договору № 3573, списати в разі існування, нараховану заборгованість та ненараховувати плату за послуги у зв`язку із тим, що послуги виконавцем не надаються.

Також повідомило про розірвання договору № 3573 про надання послуг з поводження з побутовими відходами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» та ХКП «Спецкомунтранс» з 12.06.2023 року. Даний лист отримано позивачем 13.04.2023р., що підтверджується відміткою ХКП «Спецкомунтранс».

Крім того, 23.09.2022 року між ХКП «Спецкомунтранс» і фізичною особо підприємцем Бондар Миколою Петровичем було укладено договір №2936 про надання послуг з поводження з побутовими відходами. Відповідно до даного договору місцем збирання відходів здійснюється за адресою м. Хмельницький, вул. Довженка, 4/1.

Таким чином за адресою м. Хмельницький, вул. Довженка, 4/1 (саме із майданчика де знаходились баки для сміття ТОВ «Агроальянс»), послуги із вивезення побутових відходів надаються не ТОВ «Агроальянс», а ФОП Бондар М.П.

Представники сторін в судове засідання не з`явиись.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, суд приходить до наступних висновків:

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме приписами ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГПК України для виконання завдань підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання з повідомленням учасників справи.

Відповідно до положень статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 ГПК України).

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1 - 2 статті 80 ГПК України).

В свою чергу положеннями статті 81 ГПК України, зокрема, визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України перебачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаних норм процесуального права, Верховний Суд (див. постанови від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19) неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Верховний Суд акцентував, що у цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

За приписами частин 1-3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд звертає увагу на те, що у розумінні наведених положень залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. При цьому, господарський суд має з`ясувати не тільки відсутність поважних причин, а також і те, яким чином неподання витребуваних судом доказів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду.

Приписами ч.ч. 1 та 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчинення нею процесуальної дії.

Керуючись ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалою суду від 06.11.2023р. зобов"язано позивача в судове засідання надати оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні.

Тоді як, відповідно до приписів ст. 326 ГПК України, яка визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відсутність оригіналів документів не дає можливість суду встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги.

Разом з тим, суд зазначає, що не надання позивачем визначених ухвалою суду від 06.11.2023р. доказів (невчинення останнім дій по їх наданню суду для огляду), позбавляє суд можливості прийняття рішення, яке б відповідало п.5 ст.236 ГПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, неподання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості ухвалити рішення по суті позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 4 ч.1 ст.226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд залишає позов Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс", м.Хмельницький до ТОВ "Агроальянс", м.Хмельницький про стягнення 10 843, 83 грн. без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

У зв`язку з тим, що підставою для винесення ухвали про залишення позову без розгляду є неподання витребуваних судом доказів, та враховуючи положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачений судовий збір судом не повертається.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч.4 ст.226 ГПК Україна, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 42, 129, 185, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 11.01.2024р. та підлягає оскарженню.

Відповідно до ч.1, ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - skt_office@ukr.net;

3 - відповідачу - 29000, м. Хмельницький, вул. Довженка, буд.4/1.