Рішення

від 11.01.2024 по справі 300/7057/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. справа № 300/7057/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ТзОВ "Колос" про стягнення коштів у сумі 57 385,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі також - позивач), 13.10.2023 звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (надалі також - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 57385,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 22.09.2023 сума податкового боргу відповідача становить 57385,01 грн, а саме: 799,97 грн з податку на прибуток підприємств, 18898,08 грн з земельного податку з юридичних осіб та 37686,96 грн з орендної плати з юридичних осіб.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов (а.с.22-23).

Вказана ухвала суду про відкриття провадження отримана представником відповідача 24.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.26).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено такі обставини.

Станом на 22.09.2023 сума податкового боргу відповідача становить 57385,01 грн, а саме: 799,97 грн з податку на прибуток підприємств, що виникли відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік №9307730046 від 13.03.2023 на суму 800,00 грн (у зв`язку з наявною переплатою в інтегрованій картці платника, сума до стягнення становить 799,97 грн); 18898,08 грн з земельного податку з юридичних осіб, що виникли відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік №9023410038 від 10.02.2022 на суму 1395,20 грн (грудень); уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік №9159369443 від 15.08.2022 на суму 972,27 грн (321,12 грн (листопад) + 651,15 грн (грудень), податкової декларації з плати за землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік №9027369143 від 17.02.2023 на суму 16472,54 грн (2353,22 * 7 (січень-липень)), пеня в сумі 58,07 грн нарахована згідно ст. 129 Податкового кодексу України та 37686,96 грн з орендної плати з юридичних осіб, що виникли відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік №9159364797 від 15.08.2022 на суму 5817,20 грн (65,79 грн (лютий) + 575,13 * 9 + 575,24 (березень - грудень); уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік №9159364797 від 15.08.2022 на суму 103,5 грн (нараховано платником самостійно суму штрафу), податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік №9023408551 від 10.02.2022 на суму 11588,48 грн (1931,42 * 5 + 1931,38 (липень-грудень), податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік №9027383967 від 17.02.2023 на суму 20177,78 грн (2882,54 * 7 (січень-липень) (а.с.6-19).

Посилаючись на несплату відповідачем узгоджених податкових зобов`язань у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Відповідно до п. 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 10 квітня 2023 року №10281-25 (а.с. 5).

Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.3 ст. 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довідкою позивача про борг за платежами Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" код ЄДРПОУ 22197262 від 22.09.2023 встановлено, що податок на прибуток підприємств станом на 22.09.2023 становить 799,97 грн, з них 799,97 грн податкові зобов`язання, земельний податок з юридичних осіб становить 18898,08 грн, з них 18840,01 грн податкові зобов`язання, 58,07 грн пеня, орендна плата з юридичних осіб становить 37686,96 грн, з них 37686,96 грн податкові зобов`язання (а.с. 4).

Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість позивача у сумі 57385,01 грн підлягає стягненню в судовому порядку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

За таких обставин, судом визнано позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, а позов - таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (код ЄДРПОУ 22197262, вул. Б. Лепкого, буд. 19-А, смт. Букачівці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77065) про стягнення коштів в сумі 57385,01 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (код ЄДРПОУ 22197262, вул. Б. Лепкого, буд. 19-А, смт. Букачівці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77065) в дохід бюджету податковий борг в сумі 57385 (п`ятдесят сім тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 01 копійку з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.