Рішення

від 10.01.2024 по справі 640/20411/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м. Київ № 640/20411/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України»

до Міністерства економіки України

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» (далі - позивач) з позовом до Міністерства економіки України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 15.09.2022 № 3112 «Про нарахування пені акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України».

Позивач обґрунтовує свої позовні тим, що він виконав свій обов`язок по сплаті дивідендів настільки оперативно, наскільки це дозволило відповідне рішення його єдиного акціонера, прийняте у відповідності до встановленої законодавством особливої процедури сплати дивідендів до державного бюджету власником оператора газотранспортної системи. Окрім того, нарахування пені неможливо без повного пакету документів на підставі яких така нараховується. Неможливість нарахування пені обумовлена відсутністю звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік; не порушенням строків сплати дивідендів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд в прядку загального позовного провадження.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/20411/22.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року прийнято адміністративну справу № 640/20411/22 до свого провадження. Ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Міністерство економіки України проти позову заперечило та надало суду відзив на позов.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки особливий порядок управління господарським товариством, що здійснює діяльність з транспортування природного газу, не звільняє позивача від процесу прийняття рішення зі сплати дивідендів своєчасно з дотриманням вимог абзацу шостого частини 5 ст. 11 Закону «Про управління об`єктами державної власності» (№ 185-V від 21.09.2006, далі Закон).

У свою чергу Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» надало відповідь на відзив.

До суду надійшло клопотання від 16.02.2023 про розгляд справи за відсутності позивача та на підставі наявних у справі документів.

Від відповідача також до суду надійшло клопотання від 14.03.2023 про здійснення судового розгляду даної справи за його відсутності

14.03.2023 року протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 10.04.2023 суд протокольною ухвалою на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень статуту акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» є юридичною особою, що утворене як акціонерне товариство, сто відсотків акцій якого належить державі та повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює Міністерство енергетики України.

Згідно з абз.6 частини 3 ст. 44 Закону «Про Кабінет Міністрів України» (№ 794-VII від 27.02.2014) виключно за погодженням з Кабінетом Міністрів України приймаються рішення щодо управління корпоративними правами, що належать державі та стосуються затвердження частини чистого прибутку таких суб`єктів господарювання або господарських організацій, яка має бути спрямована на виплату дивідендів.

Наглядовою радою позивача буди надані єдиному акціонеру (Міністерству енергетики України) пропозиції щодо розміру дивідендів за акціями, порядку та строку їх виплати (лист від 25.04.2022 № 95/07).

У подальшому Міністерством енергетики України було внесено на розгляд Кабінету Міністрів України проект розпорядження, яким передбачалося погодження спрямування за результатами фінансово-господарської діяльності МГУ в 2021 році на виплату дивідендів в розмірі 208 430 тис. гривень.

29.07.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 646 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України»», яким було погоджено спрямування за результатами фінансово-господарської діяльності Позивача в 2021 році 208 430 тис. гривень на виплату дивідендів.

03.08.2022 року Міністерством енергетики України було прийнято наказ № 261, яким вирішено спрямувати за результатами фінансово-господарської діяльності Позивача у 2021 році 208 430 тис. гривень на виплату дивідендів до державного бюджету, яку провести не пізніше 08.08.2022 року.

03.08.2022 акціонерним товариством «Магістральні газопроводи України» було проведено виплату вказаної вище суми дивідендів.

15 вересня 2022 року Міністерством економіки України було прийнято наказ № 3112, яким було нараховано пеню позивачу за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету згідно доданого до нього розрахунку. Розрахунковий період прострочки розпочинається 02.07.2022 та закінчується 03.08.2022.

Спір фактично стосується правозастосування положень частини 5 ст. 11 Закону «Про управління об`єктами державної власності», яка передбачає наступне.

Господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів, якщо інше не встановлено законом.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, якщо інше не встановлено законом.

На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Аналіз викладених норм дає підстави дійти суду до наступних висновків.

Абзац 4 частини 5 ст. 11 Закону дійсно встановлює загальні умови, але якщо інше не передбачене законом, відносно як граничного терміну (до 1 травня) для прийняття рішення про відрахування відсотків чистого прибутку, так і для розміру дивідендів.

При цьому суд звертає увагу, що заявлений позивачем особливий статус, обумовлений погодженням КМУ питання виплати дивідендів, не має жодного значення в цілях реалізації абзацу 4 частини 5 ст. 11 Закону, оскільки Закон не містить будь-яких інших, відмінних від загальних положень, правил регулювання цього питання. Позивачем у позовній заяві не зазначено жодного посилання на конкретну норму закону, яка по іншому регулює питання строків для прийняття рішення на виплату дивідендів або інших строків для їх виплати.

Далі абзац 5 частини 5 ст.11 Закону встановлює кінцевий термін сплати дивідендів не пізніше 1 липня. Вказана норма є однозначною та не містить будь-яких інших умов, строків для виплати дивідендів, які визначені іншими законами.

Таким чином, сплативши дивіденди з порушенням встановленого абзацом 5 частини 5 ст. 11 Закону строку, позивачем допущено порушення Закону, яке зумовлює реалізацію повноважень Міністерства економіки України з нарахування пені, передбаченої абз.7 частини 5 ст.11 Закону.

Аналогічна правова позиція буда висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 листопада 2021 року (справа № 640/24774/19; ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/101608895).

Щодо відсутності звіту про фінансові результати суд заначить наступне.

Дійсно у відповідності до положень пунктів 3, 5 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків (затверджено постановою КМ України № 725 від 02.07.2013; далі - Порядок) нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Мінекономіки на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку, який включає:

- протокол загальних зборів господарського товариства, на яких прийнято рішення про виплату дивідендів;

- звіт про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік згідно з формою, наведеною у додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868;

'- платіжні доручення щодо перерахування господарським товариством суми дивідендів або частини суми дивідендів.

Як вказує позивач у позовній заяві у нього відсутній звіт про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік. Відтак такий звіт не може бути у розпорядженні Мінекономіки, що перешкоджає вказаному суб`єкту нарахувати пеню.

Отже, вказаний документ (звіт про сукупний дохід) є необхідним для визначення правильності розрахунку пені, яка розраховується саме з сукупного доходу за рік, який вказується у ньому.

Таким чином, це може впливати саме на математичну правильність або помилковість розрахунку пені.

Водночас, позивачем в позовній заяві не вказуються такі підстави позву як помилковість розрахунку пені.

Оцінюючи проведення розрахунку пені без наявності звіту про сукупний дохід, суд в цьому аспекті вважає необхідним звернути увагу на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові КАС ВС по справі 825/2328/16 від 22 травня 2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89396394): "...При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.».

Таким чином, враховуючи викладене вище у сукупності, суд дійшов до висновку, шо відсутність звіту про сукупний дохід позивача за 2021 рік не є істотним порушенням процедури, адже не перешкоджає реалізації відповідачем своїх повноважень та прямих положень абзацу 7 частини 5 ст. 11 Закону, яка безпосередньо визначає математичну формулу розрахунку пені.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Це зумовлює відсутність підстав для відшкодування судових витрат стороні позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.