Рішення

від 10.01.2024 по справі 420/25976/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25976/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участі секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області (місцезнаходження: 73034, м. Херсон, вул. Вишнева, 22; код ЄДРПОУ 43611912) про визнання протиправними бездіяльність щодо видачі нового посвідчення водія замість втраченого та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області (місцезнаходження: 73034, м. Херсон, вул. Вишнева, 22; код ЄДРПОУ 43611912) про визнання протиправними бездіяльність щодо видачі нового посвідчення водія замість втраченого та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 28.09.2023р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або надання доказів відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб)).

02.10.2023 року (вх. №39582/23) позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 09.10.2023 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 30 жовтня 2021 року інспектором патрульної поліції Каховського районного відділу поліції ГУ НП у Херсонській області відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ № 247892 за порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складення протоколу у ОСОБА_2 було вилучено вищевказане посвідчення водія. У зв`язку зі спливом річного строку тимчасового вилучення у позивача посвідчення водія та відсутністю судового рішення про позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортним засобом, останній звернувся до ГУ НП в Херсонській області зі зверненням, в якому просив повернути посвідчення водія НОМЕР_2 , вилучене 30 жовтня 2021 року. Листом №102/39/01 від 20.12.2022 р. Каховський районний відділ поліції ГУНП в Херсонській області надав відповідь, в якій вказано, що протокол про адміністративне правопорушення серії АБ № 247892 було направлено до Новокаховського міського суду для розгляду та прийняття рішення по суті, було рекомендовано звертатись до судів за відповідною підсудністю для з`ясування обставин щодо прийняття судового рішення та його отримання. Також запропоновано звернутись з судовим рішенням до відповідного сервісного центру МВС для поновлення посвідчення водія. 10.05.2023 року позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області із заявою про видачу йому нового посвідчення.

Оскільки будь-якої відповіді позивачем отримано не було, останній звернувся до суду із даним позовом, оскаржуючи протиправну бездіяльність відповідача та вимагаючи зобов`язати його здійснити оформлення та видачу посвідчення водія.

Ухвала суду від 09.10.2023 року та копія позовної заяви направлялись відповідачу на офіційною адресою, правом надати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, з огляду на що розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність даної позовної заяви Одеському окружному адміністративному суду.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 10 лютого 2006 року Каховським МРЕВ ДАІ ОСОБА_1 було видано посвідчення водія НОМЕР_2 .

30 жовтня 2021 року інспектором патрульної поліції Каховського районного відділу поліції ГУ НП у Херсонській області відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ № 247892 за порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складення протоколу у ОСОБА_2 було вилучено вищевказане посвідчення водія.

У зв`язку зі спливом річного строку тимчасового вилучення у позивача посвідчення водія та відсутністю судового рішення про позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортним засобом, останній звернувся до ГУ НП в Херсонській області зі зверненням, в якому просив повернути посвідчення водія НОМЕР_2 , вилучене 30 жовтня 2021 року.

Листом №102/39/01 від 20.12.2022 р. Каховський районний відділ поліції ГУНП в Херсонській області надав відповідь, в якій вказано, що протокол про адміністративне правопорушення серії АБ № 247892 було направлено до Новокаховського міського суду для розгляду та прийняття рішення по суті, було рекомендовано звертатись до судів за відповідною підсудністю для з`ясування обставин щодо прийняття судового рішення та його отримання. Також запропоновано звернутись з судовим рішенням до відповідного сервісного центру МВС для поновлення посвідчення водія.

Отже, 10.05.2023 року позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області із заявою про видачу йому нового посвідчення.

Оскільки будь-якої відповіді позивачем отримано не було, останній звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

08 листопада 1968 року у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12 липня 1974 року. Після проголошення незалежності України, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про правонаступництво України". Відповідно до статей 6 та 7 цього Закону, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Таким чином, Україна підтвердила свої зобов`язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка ратифікована Союзом РСР та є обов`язковою для виконання Україною на її території.

Відповідно до підпункту "b" пункту 2 статті 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу посвідчення водія) «…договірні сторони визнаватимуть будь-яке національне посвідчення водія, яке відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції…».

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Підстави та порядок видачі посвідчення водія регулює постанова Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" (далі - Порядок №340).

Пунктом 2 Порядку №340 встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 27 цього Положення №340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо), проводиться згідно з пунктом 25 цього Положення. Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 885 від 10.11.2017 р.

Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, у зв`язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім`я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну, згідно з пунктом 25 цього Положення.

Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться без складення іспитів, крім випадків, передбачених пунктом 25-1 цього Положення. Під час обміну посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС перевіряє відомості про особу, яка подає документи, за Єдиним державним реєстром МВС, Єдиним державним демографічним реєстром, відповідними базами даних та державними реєстрами щодо осіб, які перебувають в розшуку, а також осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежених у цьому праві.

За наявності технічної можливості щодо електронної інформаційної взаємодії між МВС та суб`єктами електронної взаємодії така перевірка відомостей про особу проводиться автоматично засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС або системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Обмін посвідчення водія проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи за умови подання:

паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або тимчасового посвідчення громадянина України, або посвідки на постійне проживання, або посвідки на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, чи пред`являння одного із зазначених документів в електронній формі засобами ОСОБА_3 (у разі відсутності в зазначених документах відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) на території України - довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у якій зазначено фактичне місце проживання (для внутрішньо переміщених осіб), або витягу з реєстру територіальної громади про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) або пред`явлення одного із зазначених документів в електронній формі засобами Порталу Дія);

копії одного з передбачених Податковим кодексом України документів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта);

документів, що підтверджують зміну персональних даних особи (у разі потреби);

дійсної на дату подання документів медичної довідки встановленого зразка, що підтверджує допущення водія до керування транспортними засобами відповідних категорій.

Після внесення працівником територіального сервісного центру МВС до Єдиного державного реєстру МВС інформації про обмін посвідчення водія обміняне посвідчення водія вважається недійсним.

В обміні посвідчення водія відмовляється в разі, коли в поданих особою документах або Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) на території України (крім внутрішньо переміщених осіб, які подають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у якій зазначено фактичне місце проживання, або пред`являють її відображення в електронній формі засобами Порталу Дія чи витяг із реєстру територіальної громади про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) або пред`являють його відображення в електронній формі засобами Порталу Дія).

Зі змісту цитованих норм судом встановлено, що для реалізації права особи на заміну посвідчення, отримання нового посвідчення водія тощо перш за все необхідно встановити дотримання автором звернення процесуальних вимог. Зокрема, у даній справі позивач стверджує, що 10.05.2023 року ним було направлено лист на адресу відповідача, а останнім, всупереч вимог законодавства, допущено бездіяльність щодо розгляду заяви. У якості доказу, натомість, позивачем не надано квитанції підприємства поштового зв`язку про направлення зазначеного листа на адресу відповідача.

У матеріалах справи наявна копія квитанції про направлення поштового відправлення на адресу відповідача 21.09.2023 року, тобто у день складання позовної заяви 21.09.2023 року (позов зареєстровано у суді 26.09.2023 року).

Таким чином, на підставі оцінки наявних матеріалів справи, суд констатує відсутність документального підтвердження направлення заяви на адресу відповідача, а відтак факт звернення до органу як такий.

За правилами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №160/6885/19.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, адже обставина щодо звернення позивача із заявою документально не підтверджена. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не може відреагувати на заяву, отримання якої останнім не відбулось.

Формуючи такий висновок, суд звертає увагу, що розгляд питання по суті заявленого у заяві від 10.05.2023 року не є вирішальним для даної справи, адже підстави для відмови у задоволенні позову встановлені судом ще на етапі перевірки вимог щодо звернення позивачем із заявою.

З огляду на це, судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність бездіяльності відповідача, адже відсутні докази направлення на його адресу заяви та її отримання відповідачем, що, у свою чергу, виключає наявність підстав для задоволення вимог зобов`язального характеру, з огляду на що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи відмову у задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 132, 134, 139, 194, 205, 242-246, 255, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області (місцезнаходження: 73034, м. Херсон, вул. Вишнева, 22; код ЄДРПОУ 43611912) про визнання протиправними бездіяльність щодо видачі нового посвідчення водія замість втраченого та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2024 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.