Рішення

від 10.01.2024 по справі 420/13884/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13884/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зегерт Транс Експорт» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зегерт Транс Експорт» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служба України в Одеській області № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 р., яким до ТОВ «Зегерт Транс Експорт» застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 254945,48 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служба України в Одеській області № 9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 р., яким до ТОВ «Зегерт Транс Експорт» застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 38626,98 грн;

визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служба України в Одеській області № 0013881-1307-1532 від 12.05.2023 р., яким ТОВ «Зегерт Транс Експорт» повідомлено про виникнення станом на 11 травня 2023 року податкового боргу у розмірі 249515,53 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Зегерт Транс Експорт» не може погодитися із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 р. та № 9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023р. та податковою вимогою № 0013881-1307-1532 від 12.05.2023 р. через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого податкового законодавства України.

Позивач у позовній заяві з посиланням на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020 та пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 вказує, що навіть якщо припустити порушення Позивачем строків реєстрації податкових накладних за період дії воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, то штраф за таке порушення повинен застосовуватися згідно пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у розмірі 2%, 5%, 10%, 15%, 25% відповідно, а не 10%, 20%, 30%, 40%, як застосовано ГУ ДПС в Одеській області в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Щодо податкової вимоги № 0013881-1307-1532 від 12.05.2023 р. та «Детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги» позивач зазначає, що взагалі не зрозуміло на підставі чого, виник податковий борг. Навіть якщо припустити, що він виник через прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022р., яким до ТОВ «Зегерт Транс Експорт» застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 254945,48 грн., то податковий борг у розмірі 249515,33 грн. виник з податку на додану вартість та складається з 42523,00 грн. податкового зобов`язання з податку на додану вартість та 206992,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а не з штрафів за порушення терміну реєстрації податкових накладних у розмірі 254945,48 грн.

До суду від відповідача 27.07.2023 року за вх. №25452/23 надійшов відзив на позов, в якому з посиланням на обставини справи відповідачем зазначено, що в акті камеральної перевірки від 27.10.2022 року №10489/15-32-04-08-17/39350887 об`єктом були податкові накладні датою виписки яких є березень-жовтень 2022 року, а камеральної перевірки від 22.02.2023 року №2723/15-32-04-08-17/39350887 - податкові накладні датою виписки яких є лютий - листопад 2022 року.

Відповідач у відзиві вказує, що нові відсотки застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК в ЄРПН як і нові строки реєстрації ПН/РК в ЄРПН починають діяти з 16.01.2023 року, а тому доводи позивача є недостатніми для його звільнення від фінансової відповідальності.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року адміністративний позов залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за даним позовом в розмірі 5170,86 грн.

10.07.2023 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що головним державним інспектором Причорноморського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області на підставі пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України порядку п.76.3 статті 76 розділу II Податкового кодексу України та п.п. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 проведено перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування по податкових накладних за звітній період: березень-жовтень 2022 року ТОВ "Зегерт Транс Експорт" код ЄДРПОУ 39350887.

За результатом проведення перевірки ТОВ "Зегерт Транс Експорт" Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки від 27.10.2022 №10489/15-32-04-08-17/39350887, у висновках якого податковим органом встановлено порушення ТОВ "Зегерт Транс Експорт":

Порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) та п.п. 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».

Вказаний акт перевірки позивачем отримано 29.11.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі акту перевірки від 27.10.2022 №10489/15-32-04-08-17/39350887 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року, яким застосовано штраф у загальній сумі 254945,48 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось за адресою місцезнаходження відповідача, проте повернулось відповідачу неврученим з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Також головним державним інспектором Причорноморського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області на підставі пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України порядку п.76.3 статті 76 розділу II Податкового кодексу України та п.п. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 проведено перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування по податкових накладних за звітній період: лютий 2022 року - січень 2023 року ТОВ "Зегерт Транс Експорт" код ЄДРПОУ 39350887.

За результатом проведення перевірки ТОВ "Зегерт Транс Експорт" Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки від 22.02.2023 №2723/15-32-04-08-17/39350887, у висновках якого податковим органом встановлено порушення ТОВ "Зегерт Транс Експорт":

Порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) та п.п. 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».

Вказаний акт перевірки направлявся за адресою місцезнаходження відповідача, проте повернувся відповідачу неврученим з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

На підставі акту перевірки від 22.02.2023 №2723/15-32-04-08-17/39350887 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року, яким застосовано штраф у загальній сумі 38626,98 грн.

Також відповідачем 12.05.2023 року складено податкову вимогу форми Ю №0013881-1307-1532 про те, що станом на 11.05.2023 року сума податкового боргу ТОВ "Зегерт Транс Експорт" становить 249515,33 грн.

Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 12.05.2023 року №0013881-1307-1532 податковий борг виник по податку на додану вартість та складається з податкового зобов`язання у сумі 42523,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 206992,33 грн.

Також, як вбачається з ІКП позивача по податку на додану вартість, заборгованість у сумі 249515,33 грн.виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року на суму 254945,48 грн., №0120760408 від 22.12.2022 року на суму 1020,00 грн та №01020820408 від 22.12.2022 року на суму 1020,00 грн та на підставі податкових декларації з податку на додану вартість №9029259184 від 20.02.2023 року на суму 14791,00 грн, №9054745257 від 20.03.2023 року на суму 13146,00 грн та №9086343234 від 20.04.2023 року на суму 14586,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення №9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року та податкова вимога №0013881-1307-1532 від 12.05.2023 року направлялись за адресою місцезнаходження відповідача та отримані ним 21.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в актах перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями рішеннями, а також з податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п`ятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (абзац дев`ятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк, встановлений податковим законодавством. Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Так, з актів перевірки вбачається, що позивачем зареєстровано виписані ним у період лютий - листопад 2022 року податкові накладні з порушенням строків їх реєстрації.

Згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Таким чином, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Карантин на всій території України був вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року і надалі неодноразово був продовжений. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) строк дії карантину продовжено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Отже, за приписами цієї норми штрафні санкції за порушення строків своєчасної реєстрації податкових накладних у період з 01.03.2020 і до 30.06.2023 не повинні були застосовуватись.

Поряд з тим Законом України від 03 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№13 - 17, ст. 112) доповнено пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпунктом 69.1 установлено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

27 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон №2260-ІХ), яким внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Законом №2260-ІХ підпункт 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено у новій редакції, відповідно до абзаців першого, третього, восьмого цього підпункту у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також Законом №2260-ІХ пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено підпунктом 69.1-1 такого змісту: «Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

Одночасно підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів констатує, що починаючи з 27.05.2022, формально існували дві норми законодавства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування як під час карантину, так і починаючи з 24.02.2022 (початку дії воєнного стану) та відповідальності за це.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Отже, формально до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону №2260-ІХ.

Разом з тим, суд вирішуючи спір щодо темпоральної (часової) колізії між п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України вважає за необхідне застосувати принцип податкового законодавства щодо подолання колізій.

Так, Верховний суд у постанові від 21.06.2022 по справі № 816/686/16 зазначив, що: принцип презумпції правомірності рішення платника податків застосовується в усіх випадках, коли будь- яка правова норма з питань оподаткування припускає неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов`язків платників податків. Цей принцип підлягає застосуванню в силу самої неясності норми, наприклад, коли зміст тієї самої норми може спричиняти декілька можливих варіантів її тлумачення, незалежно від інших правових норм. Зі змісту як норм підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, так і норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України не вбачається необхідність прийняття рішення на користь платника податків, якщо норми нормативного акта суперечать між собою, але при цьому така суперечність не призводить до можливості подвійного (множинного) розуміння прав та обов`язків платника податків. Правило "всі сумніви - на користь платника податків", яке є суть наведених норм, може застосовуватися тільки у разі коли суперечність між окремими нормами податкового законодавства не може бути усунена шляхом загальновизнаних прийомів тлумачення правових норм. Що ж до співвідношення між нормами- принципами та нормами, які регулюють справляння податків, в контексті переваги при застосуванні при вирішенні податкового спору, то це питання слід вирішувати через призму системного застосування норм-принципів податкового законодавства, а також принципу верховенства права як конституційного і загально правового принципу. Такий підхід прослідковується і в постановах Верховного Суду від постановах від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 22.12.2020 у справі № 460/2764/18.

Поряд із цим, у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акту, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Також суд звертає увагу на лист Міністерства юстиції України від 07.12.2023 № 161537/187663-21-23/5.2.1 згідно якого, з огляду на характер порушень, констатованих Європейським судом з прав людини у справі « Довбишев проти України», з метою забезпечення належного виконання рішення Європейського суду з прав людини та з метою попередження аналогічних порушень у майбутньому орієнтує відповідні органи у правовідносинах, які припускають неоднозначне(множинне) трактування прав та обов`язків, застосовувати приписи статті 56 ПК України та приймати рішення на користь платників податків.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що застосування у спірних правовідносин виключно норм пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є порушенням принципу стабільності, що передбачений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд звертає увагу, що норми Закону №2260-ІХ мають певні ознаки зворотної дії, оскільки п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції цього Закону, фактично відновлює юридичну відповідальність за прострочення строку реєстрації податкових накладних, котрі були виписані та строк реєстрації яких сплинув до набрання чинності цього Закону.

Як зазначено в пункті 107 рішення ЄСПЛ у справі CASE OF VEGOTEX INTERNATIONAL S.A. v. BELGIUM (аpp.no. 49812/09) від 03.11.2022 оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися за виняткових обставин, особливо для тлумачення (роз`яснення) старішого законодавчого положення або в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу (див. п.51 рішення ЄСПЛ від 14.05.2013 у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11).

Проте, в обставинах даної справи жодний такий критерій не вбачається.

Навіть якщо це відбулося за передбачених законом умов (мається на увазі відсутності свавілля, а також в інтересах суспільства) втручання у право на мирне володіння майном завжди повинно забезпечувати «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи. Зокрема, повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яка мала бути досягнута за допомогою оскаржуваного заходу (див. п.60 рішення N.K.M. v. Hungary) .

Оцінюючи пропорційність втручання, ЄСПЛ у цій справі зауважив, що законодавчий орган не дав заявниці перехідного періоду, щоб пристосуватися до нового порядку (див. п.71 рішення N.K.M. v. Hungary) .

Суд доходить аналогічного висновку та зазначає, що нормами Закону № 2260-ІХ платникам податків не було надано перехідний період, достатній для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, що не були своєчасно подані у зв`язку з карантином та на які до 27.05.2022 поширювалася дія мораторію, встановленого на період дії карантину.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин норм Закону № 2260-ІХ не може бути визнано обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті, отже оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідача не узгоджується із вимогами пункту 8 частини 2 статті 2 КАС України.

Крім того суд зазначає, що відповідачем сума штрафу за порушення позивачем граничного строку для реєстрації податкових накладних в ЄРПН, про які зазначено в акті перевірки від 22.02.2023 №2723/15-32-04-08-17/39350887, розрахована згідно з положеннями пункту 120-1.1 статті 120 ПК України у розмірі 10%, 20%, 30% та 40% - залежно від кількості днів затримки реєстрації.

В контексті спірних правовідносин та доводів сторін суд враховує, що 12 січня 2023 року №2876-ІХ Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», яким підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 89 та 90 такого змісту:

« 89. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

90. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів».

Отже, Законом №2876-ІХ збільшено тривалість граничного строку реєстрації податкової накладної залежно від дня її складення та зменшено відсоткові розміри ставок штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Закон №2876-ІХ набрав чинності 08 лютого 2023 року. Тобто, на час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 22.02.2023 року №2723/15-32-04-08-17/39350887 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року чинним був Закон №2876-ІХ, яким змінено розміри штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (пом`якшено відповідальність платника на період дії воєнного стану за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/1999 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) уточнив, що положення вказаної вище норми про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам, може бути передбачено шляхом прямої вказівки на це в законі або нормативно-правовому акті (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини).

Законом №2876-IX не визначено особливостей застосування тих чи інших положень та дати, з якої відповідні положення мають застосовуватись.

Суд зауважує, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Поряд з тим відповідно до імперативних приписів пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Отже, виходячи з приписів пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» ПК України, суд погоджується із позивачем, що на день прийняття податкового повідомлення-рішення № 9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, з урахуванням триваючого воєнного стану на території України, підлягали застосуванню штрафні санкції у розмірах, визначених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тобто, відповідач при визначені розміру штрафу повинен був керуватися саме нормами Закону №2876-ІХ.

Водночас, з розрахунку штрафу до такого податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем застосовано відсоток штрафу щодо податкових накладних, зазначених у акті перевірки від 22.02.2023 року №2723/15-32-04-08-17/39350887 під номерами 1-13 - 30%, номерами 16-18 - 10%, номерами 19 та 21 - 20%, номером 20 - 40%.

Суд враховує також положення підпункту 56.21 пункту 56.2 статті 56 ПК України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене, контролюючий орган застосував розмір штрафу не врахувавши положення пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Такий підхід є неприйнятним та нівелює принцип тлумачення норм права у податковому законодавстві (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права).

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність розрахунку суми штрафу у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року, оскільки податковий орган помилково визначив розмір штрафу внаслідок незастосування норми ПК України, яка підлягала застосуванню.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пунктом 20.1 статті 20 ПК України визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків є повноваженням контролюючих органів.

Функція судового контролю під час розгляду адміністративних справ полягає у перевірці правомірності прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, встановленим у частині другій статті 2 КАС України, та до повноважень суду не входить визначення у порядку, встановленому податковим законодавством, грошових зобов`язань платників податків, проведення їх розрахунку/перерахунку у разі, коли буде встановлено, що такий розрахунок здійснено податковим органом неправомірно.

При цьому, щодо доводів позивача про застосування норм Закону №2876-IX щодо податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року, суд повторно наголошує, що відповідно до імперативних приписів пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зважаючи на те, що станом на дату прийняття податкового повідомлення-рішення № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року Закон №2876-IX прийнятим не був та його норми відповідно не діяли, відтак відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності щодо їх незастосування при прийнятті зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Отже, зважаючи на викладені вище висновки суду, вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС в Одеській області № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року та № 9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області № 0013881-1307-1532 від 12.05.2023 р., якою ТОВ «Зегерт Транс Експорт» повідомлено про виникнення станом на 11 травня 2023 року податкового боргу у розмірі 249515,53 грн., суд зазначає.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1, 59.4 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, як встановлено судом, згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 12.05.2023 року №0013881-1307-1532 податковий борг виник по податку на додану вартість та складається з податкового зобов`язання у сумі 42523,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 206992,33 грн.

Також, як вбачається з ІКП позивача по податку на додану вартість, заборгованість у сумі 249515,33 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року на суму 254945,48 грн., №0120760408 від 22.12.2022 року на суму 1020,00 грн та №01020820408 від 22.12.2022 року на суму 1020,00 грн та на підставі податкових декларації з податку на додану вартість №9029259184 від 20.02.2023 року на суму 14791,00 грн, №9054745257 від 20.03.2023 року на суму 13146,00 грн та №9086343234 від 20.04.2023 року на суму 14586,00 грн.

Водночас, зважаючи на те, що суд у даній справі дійшов висновку про неравомірність податкового повідомлення-рішення №11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року, зважаючи на те, що відповідачем до суду не надано доказів направлення та/або вручення податкових повідомлень-рішень №0120760408 та №01020820408 від 22.12.2022 року позивачу, відтак суд доходить висновку, що не є узгодженим податковий борг, про який зазначено в оскаржуваній податковій вимозі в частині, яка утворилась на підставі наведених податкових повідомлень-рішень.

Отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 8146,32 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №5665 від 07.06.2023 року та №5851 від 23.06.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зегерт Транс Експорт» слід стягнути 8146,32 грн.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Керуючись положеннями ч.3 ст.252 КАС України, судом розглянуто заяву про стягнення судових витрат у письмовому провадженні.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано:

договір про надання правової допомоги №02/06/23;

додаток №02/06/2023 до договору №2-04/01/23, відповідно до якого гонорар Адвоката за правову допомогу з підготовки, складання та організації подачі адміністративного позову Клієнта до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.12.2022 року № 11438/15-32-04-08-20/39350887 та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.05.2023 року № 9442/15-32-04-08-20/39350887 у частині безпідставно нарахованих штрафних санкцій, за згодою Сторін складає 19610 (дев`ятнадцять тисяч шістсот десять) гривень, які Клієнт сплачує Адвокату протягом 5-ти банківських днів з моменту укладення цього Додатку на розрахунковий рахунок, що зазначений у Договорі Ne 02/06/23 про надання правової допомоги від 02.06.2023 р.

акт № 08/06/2023 прийому-здачі наданих послуг з правової допомоги від 08.06.2023 року, відповідно до якого адвокатом було вжито наступні дії:

- узгодження правової позиції;

- ознайомлення 3 наданими матеріалами Клієнта, аналіз оскаржуваних рішень, документів Клієнта, позипії Клієнта у справі, витребування у Клієнта додаткових документів;

- вивчення нормативно-правових актів, судової практики та робота з Єдиним державним реєстром судових рішень з аналогічних справ з метою встановлення правової позиції Клієнта, у тому числі, щодо майбутнього результату розгляду справи такої категорії у суді та доцільності звернення до суду;

- з6ip доказів, підготовка, складання та написання (оформлення) адміністративного позову Клієнта до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.12.2022 poкy №11438/15-32-04-08-20/39350887 тa податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.05.2023 року № 9442/15-32-04-08-20/39350887 у частині безпідставно нарахованих штрафних санкцій;

- узгодження проекту позову з Клієнтом, підготовка додатку до позову, підготовка та організація подачі позову 3 додатками до нього від імені Клієнта до Одеського окружного адміністративного суду;

платіжну інструкцію №5807 від 08.06.2023 року про сплату позивачем адвокату Соколовській Антоніні Володимирівні 19610,00 грн. згідно договору № 02/06/2023 про надання правової допомоги 02.06.2023 року.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

Разом з тим, частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 19610,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Зегерт Транс Експорт» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 11438/15-32-04-08-20/39350887 від 14.12.2022 року та № 9442/15-32-04-08-20/39350887 від 11.05.2023 року та податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області № 0013881-1307-1532 від 12.05.2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зегерт Транс Експорт» сплачений судовий збір у розмірі 8146,32 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Зегерт Транс Експорт» (код ЄДРПОУ 39350887, адреса: вул. 1-го Травня, буд. 3, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044).

Суддя П.П. Марин