Постанова

від 10.01.2024 по справі 480/833/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 р. Справа № 480/833/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2023, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 01.06.23 по справі № 480/833/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Головного управління ДПС у Сумській області

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бізнес Сервіс"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (далі за текстом також позивач, ТОВ "Мотордеталь-Конотоп") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бізнес Сервіс", в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 14.12.2022 за № 465518280701, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 485405,00 грн за декларацією за травень 2022 року (№ 9088225600 від 21.06.2022).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 14.12.2022 за № 465518280701.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судовий збір в сумі 7281,08 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, покладене в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Просить урахувати, що невірний код УКТ ЗЕД в податковій накладній не дає змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, а отже не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту. Зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що ТОВ «МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП» не мав права формувати податковий кредит у сумі 485 405 грн за податковими накладними від ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС», які були складені та зареєстровані з невірним кодом УКТ ЗЕД.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Сумській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 09.11.2022 за № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126 (а.с. 13-59, том 1).

В акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП п. 44.1 ст. 44, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено на 485 405,00 грн суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації за травень 2022 року).

ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП, не погодившись з висновками акта перевірки, подало до ГУ ДПС у Сумській області заперечення від 28.11.2022 за № 18/11-1106 (а. с. 60-62, том 1).

За результатами розгляду заперечень у відповіді від 13.12.2022 за № 1433/12/18-28-07-01-05 ГУ ДПС у Сумській області зроблено висновки про відповідність виявлених порушень фактичним обставинам справи (а. с. 63-65, том 1).

14.12.2022 ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 465518280701 про зменшення ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 485 405 грн (Форма В4) (а.с. 66, том 1).

Скориставшись правом на оскарження рішення відповідача у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області № 465518280701 від 14.12.2022.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з урахуванням чого дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - "віднімання", і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року за № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентом з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судом установлено, що в ході проведеної перевірки контролюючим органом установлено завищення ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації за травень 2022 року) на суму 485 405,00 грн.

Зазначені висновки контролюючим органом зроблено у зв`язку з включенням ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП до податкового кредиту у лютому 2022 року та у травні 2022, всупереч п. 44.1 ст. 44, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, сум ПДВ за податковими накладними від ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС», які складені з невірним кодом УКТ ЗЕД.

Щодо зазначеного колегія суддів ураховує, що податкові накладні складалися ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС», а не позивачем, а тому ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП не могло здійснити виправлення у податкових накладних. При цьому отримані позивачем податкові накладні, складені ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП відповідно до вимог діючого законодавства та зареєстровані в ЄРПН.

Так, судом установлено, що 16.04.2014 між ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП та ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС» укладено договір постачання матеріалів для ливарного виробництва, зокрема вуглецевмісного матеріалу (а.с. 155, 156), додаткову угоду № 1 від 30.04.2014 (а.с. 157 том 1) та додаткову угоду № 2 від 01.03.2017 (а.с. 158 том 1).

Відповідно до п. 1.2 наведеного договору найменування (асортимент), якість, кількість, ціна товару, який підлягає поставці узгоджується між сторонами відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною наведеного договору.

На виконання умов договору ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС» передано ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП: «вуглецевмсіний матеріал», що підтверджується товарно -транспортними накладними: № 0000000020 від 07.04.2021, 0000000027 від 13.05.2021, № 0000000032 від 09.06.2021, № 0000000035 від 02.07.2021, № 0000000040 від 13.08.2021, 0000000044 від 22.09.2021, № 0000000048 від 12.10.2021, № 0000000004 від 08.02.2022, № 0000000009 від 20.05.2022.

Оплата за наданий товар позивачем станом на 31.05.2022 не здійснювалась (а.с. 31 том 1)

ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС» склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні: № 6 від 07.04.2021, № 2 від 13.05.2021, № 2 від 09.06.2021, № 1 від 02.07.2021, № 2 від 13.08.2021, № 4 від 22.09.2021, № 1 від 12.10.2021, № 2 від 08.02.2022, № 3 від 20.05.2022. При цьому у вказаних податкових накладних зазначено код товару УКТЗЕД 2701 (а.с. 125-132 том 1).

Товарність зазначеної угоди підтверджена наданими позивачем до суду: картками рахунку 201 «Сировина та матеріали»: за 08.04.2021 - 22.11.2021, за 08.04.2021 - 26.11.2021, за 09.02.2022 - 28.06.2022, за 09.02.2022 - 02.07.2022, за 10.11.2021 - 12.12.2021, за 17.11.2021 - 15.12.2021 (а. с. 134-154 том 1); прибутковими накладними: № 936 від 08.04.2021, № 1302 від 14.05.2021, № 1593 від 11.06.2021, № 269 від 05.07.2021, № 834 від 16.08.2021, № 1318 від 23.09.2021, № 1630 від 13.10.2021, № 389 від 09.02.2022, № 897 від 21.05.2022; сертифікатами якості: №0704/1 від 07.04.2021, № 1305/3 від 13.05.2021, № 0906/1 від 09.06.2021, № 0207/1 від 02.07.2021, № 1308/1 від 13.08.2021 №2209/1 від 22.09.2021, № 1210/1 від 12.10.2021; рахунками-фактурами: № СФ-0000024 від 07.04.2021, №СФ-0000033 від 13.05.2021, №СФ-0000041 від 09.06.2021, №СФ-0000045 від 02.07.2021, № СФ-0000055 від 13.08.2021, № СФ-0000062 від 22.09.2021, № СФ-0000063 від 12.10.2021, № СФ-0000006 від 08.02.2022, № СФ-0000015 від 20.05.2022; видатковими накладними: № РН-0000022 від 07.04.2021, №РН-0000029 від 13.05.2021, №РН-0000035 від 09.06.2021, № РН-0000040 від 02.07.2021, РН-0000049 від 13.08.2021, №РН-0000055 від 22.09.2021, № РН-0000058 від 12.10.2021, № РН- 0000006 від 08.02.2022, №РН-0000015 від 20.05.2022 (а.с. 81-124 том 1), специфікаціями: від 07.04.2021, від 13.08.2021, від 02.07.2021, від 09.06.2021, від 05.05.2021, від 12.10.2021, від 22.09.2021, від 20.05.2022, від 08.02.2022 (а.с. 159-167 том 2).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані позивачем для перевірки та до суду зазначені первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС» та ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП щодо поставки товару.

Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону № 996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.

Щодо тверджень відповідача про невірне визначення продавцем у податкових накладних коду УКТЗЕД 2701, замість, на думку контролюючого органу, коду УКТЗЕД 3801, колегія суддів зауважує, що помилки в зазначенні коду УКТЗЕД в податковій накладній не можуть бути підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, якщо така господарська операція підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту (абзац дев`ятнадцятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується факт реєстрації у ЄРПН поданих контрагентами позивача податкових накладних, за якими контролюючий орган не визнає право ТОВ МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП на формування податкового кредиту.

При цьому згідно з податковими накладними можливо правильно встановити покупця та продавця товару, опис (номенклатуру) товарів, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції.

Разом з тим контролюючий орган не повідомляв позивача про виявлення розбіжностей між реєстром отриманих податкових накладних покупця з даними його контрагента, а реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними відповідачем не оспорюється.

Отже факт реєстрації податкових накладних, складених ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС» під час реалізації в адресу позивача вуглецевмісного матеріалу в ЄРПН, спростовує наявність будь яких помилок під час їх заповнення та порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

З акта від 09.11.2022 за № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126 убачається, що посадовими особами відповідача підтверджено наявність у позивача зареєстрованих податкових накладних.

Надаючи оцінку прийнятності податкової накладної, у якій відсутній код УКТ ЗЕД, як підставу для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, Верховний Суд у постановах від 04.09.2020 у справі № 810/657/17, від 27.02.2020 у справі № 825/785/16, від 25.02.2020 у справі № 818/1643/16, від 09.04.2019 у справі № 815/2640/15, від 04.09.2018 у справі № 3818/1172/17, від 18.02.2021 у справі № 816/1006/17, від 16.03.2021 у справі № 520/3888/19 зазначив, що самого по собі неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутності недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції.

Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В постанові від 20.06.2018 у справі № 819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту, як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Крім того, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Відтак позивач, як покупець, не може нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних його контрагентом у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбаний товар вуглецевмісного матеріалу має класифікуватися саме за кодом УКЗЕД 2701, а не 3801, як вважає контролюючий орган, оскільки код УКТЗЕД 3801 застосовується до товарів «Графiт штучний; графiт колоїдний або напiвколоїдний; вироби на основі графiту або iнших форм вуглецю у виглядi паст, блоків, пластин або iнших напiвфабрикатiв», разом з тим код УКТЗЕД 4403 застосовується до товарів «Вугiлля кам`яне, антрацит; брикети, котуни та аналогiчнi види твердого палива, одержані з кам`яного вугiлля».

Суд звертає увагу, що податковим органом на підтвердження власної позиції щодо необхідності застосування до наведеного товару саме код УКТЗЕД 3801 надано податкову інформацію, зокрема аналіз виробників вуглецевмісного матеріалу в Україні та відображені ними коди УКТ ЗЕД в податкових накладних при постачанні вуглецевмісного матеріалу - всі податкові накладні реєструються з кодом УКТ ЗЕД 3801 (перші 4 цифри).

Проте податковим органом жодним чином не зазначено, яким чином можливо встановити ідентичність товарів за іншими господарськими операціям у порівнянні з конкретною поставкою товару.

Отже суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу на обґрунтування необхідності застосування позивачем саме коду УКТЗЕД 3801.

Окрім того колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «КОМПАНІЯ БІЗНЕС СЕРВІС» надано до суду на підтвердження необхідності застосування саме коду УКЗЕД 2701 експертний висновок № В-155 від 31.01.2023, складений Чернівецькою торгово-промисловою палатою (експерт Акульонок В. П., свідоцтво № 7700-0004 від 19.12.2019), за яким вуглецевмісний матеріал (ТУ У 05.1-36363275-001:2021, сертифікат якості № 0103321 від 01.03.2021 від виробника ТОВ «Мета-Д») відповідає коду УКТ ЗЕД 2701 19 00 00 (а.с. 29 том 2).

Відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час звернення з апеляційною скаргою жодним чином не спростовано висновки, викладені у наведеному доказі.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином доведено необхідність застосування коду УКТЗЕд «2701» є обґрунтованим і законним.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду на суму 485405,00 грн.

Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що позивачем невірно зазначено код товару УКТЗЕД.

За умови подання платником податку на додану вартість належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми податку на додану вартість податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності оскарженого позивачем податкового повідомленнярішення від 14.12.2022 за № 465518280701, що є підставою для задоволення позову, є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 по справі № 480/833/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова