Постанова

від 08.01.2024 по справі 160/12385/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

08 січня 2024 року справа 160/12385/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 (головуючий суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХУТІРСЬКЕ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 26.05.2023 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХУТІРСЬКЕ, в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 214564,23 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023, прийнятому в спрощеному провадженні, в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Фонд просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що підприємство не виконало покладений на нього обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому має сплатити фінансові санкції.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи згідно рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - в кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю в рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, виконанням нормативу робочих місць в кількості, визначеній відповідно до частини 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, в тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, в установі, організації, в тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві, в установі, організації, в тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського Кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При розгляді справи окружний суд правильно встановив, що у 2022 році відповідач подавав до Кам`янського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та характеристики вакансій і вимоги до претендентів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2022 році на підприємстві працювала 1 особа, якій встановлено інвалідність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2022 році здійснив усі залежні від нього заходи по працевлаштуванню осіб з інвалідністю на створені ним вакантні робочі місця, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Отже Фонд не надав доказів вини Товариства з обмеженою відповідальністю ХУТІРСЬКЕ у незабезпеченні зайнятості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. В свою чергу є доведеним, що підприємство зі свого боку вжило залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Виходячи з положень статті 218 Господарського Кодексу України, відсутність вини виключає правові підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 без змін.

Постанова набирає законної сили з 08.01.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України..

Головуючий А.В. Суховаров

суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова