Ухвала

від 11.01.2024 по справі 320/3401/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3401/22

УХВАЛА

11 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Кузьмишиної О.М., Ключковича В.Ю. перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ ОЙЛ» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ ОЙЛ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 295 КАС України. Запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження.

Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 18 грудня 2023 року в його електронному кабінеті через підсистему "Електронний суд", про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

Згідно висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 420/10775/21, направлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до наявного у відповідача "Електронного кабінету" в ЄСІТС відповідає вимогам процесуального закону.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилається на введення на території України воєнного стану, а також, зазначає про необхідність врахування судом майнового стану сторони, оскільки, майнове становище не має бути перепоною доступу до суду.

Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому, остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року повернуто апелянту (суддя-доповідач - Файдюк В.В.).

Із апеляційною скаргою Головне управління ДПС у Київській області звернулося повторно до суду засобами поштового зв`язку 02 серпня 2023 року, тобто, більше ніж через місяць після повернення апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 280/3159/19, від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 та від 26 квітня 2018 року у справі № 814/1646/16.

Щодо посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору, як на поважну причину пропуску строків звернення до суду з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Так, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18.

Крім цього, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду й у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 815/6482/15.

У постанові від 24 вересня 2020 року у справі №200/6725/19-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду наголосив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

В частині посилання апелянта на введення на території України воєнного стану, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Так, питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні про поновлення такого строку.

Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного в постанові від 03 листопада 2022 року у справі №560/15534/21 та ухвалах від 27 липня 2022 року у справі №560/1209/22 та від 26 липня 2022 року у справі №560/19843/21.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 02 серпня 2023 року у справі №620/830/23 констатував, що "дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Водночас, апелянт не зазначає конкретні обставини, які, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, вплинули на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі.

Таким чином, наведені апелянтом доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що КАС України встановлені процесуальні гарантії для оскарження рішення прийнятого не на користь Держави протягом одного року з дня складання повного тексту рішення, колегія суддів вважає безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.

Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним в ухвалі від 26 січня 2022 року у справі № 240/10188/20.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Беручи до уваги викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконана.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк недоліки в апеляційній скарзі не усунув, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 299, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ ОЙЛ» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.