Постанова

від 11.01.2024 по справі 320/16319/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16319/23 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШН ТАЙМ» про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШН ТАЙМ» про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 196 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до ТОВ «ФЕШН ТАЙМ» про зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві подано до суду першої інстанції заяву про виконання ухвали суду, в якій просило продовжити процесуальний строк для оплати судового збору у справі № 320/16319/23, враховуючи істотні перешкоди у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку по КЕКВ 2800, що складає 00 грн. 00 коп. та, оскільки, запровадження воєнного стану є поважною причиною для продовження процесуальних строків.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Так, повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції відмовив у заявленому клопотанні та зазначив, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, що ним було здійснено всіх заходів для залучення коштів для сплати судового збору.

Водночас, апелянт зазначає, що позивач виконав обов`язки в рамках адміністративного провадження шляхом подання в строки, визначені судом першої інстанції, заяви про продовження процесуального строку для оплати судового збору або відстрочення судового збору. Однак, суд першої інстанції помилково не врахував майновий стан Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду з позовною заявою, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого така особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Слід зазначити, що державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений для усунення недоліків позовної заяви не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов`язків, як учасника справи.

Як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 березня 2023 року у справі №420/9405/22, обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Щодо посилання апелянта на те, що на час звернення з позовною заявою у Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві були відсутні кошти для сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05 січня 2021 у року справі № 500/2544/19.

Як було вищезазначено, частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви, не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів наголошує на тому, судом першої інстанції було надано Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві максимальний (десятиденний) визначений законодавцем строк для усунення недоліків позовної заяви.

При цьому, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Щодо посилання позивача на введення на території України воєнного стану, колегія суддів зазначає, що лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 25 липня 2023 року у справі №160/23498/21, від 22 лютого 2023 року у справі №560/1608/22,

При цьому, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.

Крім того, слід звернути увагу на те, що ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року про залишення позовної заяви без руху Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві отримано 25 травня 2023 року в його електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

Тобто, до винесення судом першої інстанції ухвали суду від 09 серпня 2023 року про повернення позовної заяви у позивача було понад два місяці, щоб усунути недоліки такої позовної заяви шляхом надання документу про сплату судового збору.

Твердження апелянта про те, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ним було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору є безпідставним, оскільки, подана Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві до суду першої інстанції заява про виконання ухвали суду від 05.06.2023 не містить клопотання про відстрочення сплати судового збору, а містить лише клопотання про продовження процесуального строку для оплати судового збору.

Посилання апелянта на ухвали Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №160/5019/19 та від 02.04.2021 у справі №520/11205/2020 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №160/9067/20 колегія суддів вважає беспідставним, оскільки, згідно вимог частини 5 статі 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, що викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві недоліки позовної заяви не були усунуті, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви.

Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.