Постанова

від 09.01.2024 по справі 380/40/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/40/23 пров. № А/857/13944/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції Желік О.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» (далі ТзОВ «ДЖЕРЕЛО-БУД») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області № 35871 від 18.11.2022 про відповідність ТзОВ «ДЖЕРЕЛО-БУД» критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати виключити ТзОВ «ДЖЕРЕЛО-БУД» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість; визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.12.2022 № 7791390/42112539, від 06.12.2022 № 7791382/42112539, від 06.12.2022 № 7791386/42112539, від 06.12.2022 № 7791387/42112539, від 06.12.2022 № 7791388/42112539, від 06.12.2022 № 7791378/42112539, від 06.12.2022 № 7791379/42112539, від 06.12.2022 № 7791383/42112539, від 06.12.2022 № 7791384/42112539, від 06.12.2022 № 7791385/42112539, від 06.12.2022 № 7791380/42112539, від 06.12.2022 № 7791389/42112539, від 06.12.2022 № 7791381/42112539; зобов`язати зареєструвати податкові накладні № 3 від 30.06.2022, № 1 від 18.07.2022, № 2 від 18.07.2022, № 3 від 31.07.2022, № 4 від 31.07.2022, № 1 від 15.08.2022, № 2 від 15.08.2022, № 4 від 31.08.2022, № 5 від 31.08.2022, № 1 від 15.09.2022, № 2 від 15.09.2022, № 3 від 30.09.2022, № 4 від 30.09.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем направлення їх на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 35871 від 18 листопада 2022 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.12.2022 року № 7791390/42112539, від 06.12.2022 року № 7791382/42112539, від 06.12.2022 року № 7791386/42112539, від 06.12.2022 року № 7791387/42112539, від 06.12.2022 року № 7791388/42112539, від 06.12.2022 року № 7791378/42112539, від 06.12.2022 року № 7791379/42112539, від 06.12.2022 року № 7791383/42112539, від 06.12.2022 року № 7791384/42112539, від 06.12.2022 року № 7791385/42112539, від 06.12.2022 року № 7791380/42112539, від 06.12.2022 року № 7791389/42112539, від 06.12.2022 року № 7791381/42112539. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 3 від 30.06.2022, № 1 від 18.07.2022, № 2 від 18.07.2022, № 3 від 31.07.2022, № 4 від 31.07.2022, № 1 від 15.08.2022, № 2 від 15.08.2022, № 4 від 31.08.2022, № 5 від 31.08.2022, № 1 від 15.09.2022, № 2 від 15.09.2022, № 3 від 30.09.2022, № 4 від 30.09.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД», датою їх подання на реєстрацію.

10.07.2023 року представник ТзОВ «ДЖЕРЕЛО-БУД» адвокат Рижаков А.В.звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області та/або Державної податкової служби України витрати, понесені позивачем, у зв`язку із наданням йому професійної правничої допомоги в розмірі 30000,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО-БУД» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачем до відшкодування 30000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Відтак, з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд першої інстанції, виходячи з критерію пропорційності прийшов до висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області повинен становити 5000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині задоволення заяви та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване додаткове рішення в частині задоволення заяви є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання стягнення витрат на правову допомогу. Зокрема, зазначає, що представник позивача належним чином не обгрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З матеріалів справи слідує, що 07 листопада 2022 року між ТзОВ «ДЖЕРЕЛО-БУД» (Клієнтом) та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «РИЖАКОВ ТА ПАРТНЕРИ», ЄДРПОУ: 43024318, укладено Договір про надання правової допомоги № 37/071122/ДЖБ (далі Договір).

Згідно з п. 1 Договору, Предметом цього Договору є надання Виконавцем правової допомоги Клієнту у вигляді у вигляді звернення до адміністративного суду з питань реєстрації заблокованих податкових накладних та зміни стану підприємства (віднесено до ризикових).

Відповідно до п. 4 Договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Виконавцю гонорар у фіксованій сумі за надання комплексної послуги в суді першої інстанції у розмірі 30000,00 грн.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) по справі № 380/40/23 станом на 07.07.2023 клієнту надано наступні роботи:

1) вивчення документів (рішення, податкові накладні, додатки: договори, акти, рахунки та інше.) 5 год. 00 хв.;

2) огляд судової практики щодо розгляду справ у подібних правовідносинах 2 год. 00 хв.;

3) складання позовної заяви 10 год. 00 хв.;

4) сканування всіх додатків до позовної заяви для завантаження до електронного суду 2 год. 00 хв.;

5) подача позовної заяви через «Електронний суд» - 0 год. 30 хв.;

6) ознайомлення з відзивом на позов ГУ ДПС України у Львівській області 1 год. 00 хв.;

7) підготовка та подача відповіді на відзив 3 год. 00 хв.;

8) ознайомлення з відзивом на позов ДПС України 1 год. 00 хв.;

9) підготовка та подача відповіді на відзив 2 год. 00 хв.;

10) ознайомлення з текстом рішення 0 год. 30 хв.;

11) підготовка та подача заяви про винесення додаткового рішення 4 год. 00 хв.;

12) підготовка та подача детального опису робіт та доказів витрат 1 год. 00 хв.

Загальна кількість годин згідно з детальним описом 32 години, сума витрат на правничу допомогу 30000,00 грн.

Підтвердженням оплати витрат на професійну правничу допомогу є платіжна інструкція № 513 від 07.11.2022 на суму 30000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах даної справи до суду першої інстанції подано адміністративний позов з додатками, який складено на 11 арк. (22 сторінках), підписано адвокатом адвокатського об`єднання «РИЖАКОВ ТА ПАРТНЕРИ», Рижаковим А.В., відповідь на відзив на позовну заяву, яку складено на 3 арк. (5 сторінок), підписано адвокатом адвокатського об`єднання «РИЖАКОВ ТА ПАРТНЕРИ», Рижаковим А.В. (том 1, а.с.1-11, том 4, а.с.44-46).

Згідно з ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Із матеріалів справи слідує, що ГУ ДПС у Львівській області у відзиві на позовну заяву у суді першої інстанції подавало заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу, в якому зазначало, що враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а судова практика щодо вирішення спірних правовідносин є сталою, неспівмірними є обсяг виконаної роботи та витрачений час. Вказувало, що представник позивача належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та відповідно, співмірності обсягу цих витрат та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу враховано посилання представника Головного управління ДПС у Львівській області на те, що адміністративна справа № 380/40/23 є справою незначної складності, обсяг наданих послуг та витрачений час не є значними.

В оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що визначена представником позивача сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши матеріали клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неспівмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаною роботою адвоката.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу 30000 грн є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання такого висновку помилковим чи неправильним, оскільки скаржником в апеляційній скарзі не спростовано неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю справи; часом, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсягом наданих адвокатом послуг.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі № 380/40/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 09 січня 2024 року.