Постанова

від 11.01.2024 по справі 380/11065/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11065/23 пров. № А/857/18244/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїСидор Н.Т.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 31 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України) щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у розі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установленні інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 380/11065/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії МВС України щодо повернення ОСОБА_1 листом №1403/43/33/01-2021 від 08 березня 2023 року без прийняття рішення, заяви (рапорту) від 20 лютого 2023 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та доданих до заяви (рапорту) документів.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) позивача від 20 лютого 2023 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та доданих до заяви (рапорту) документів, прийнявши одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на МВС України. При цьому повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги вказаним Порядком №850 не передбачено.

Суд зазначив, що МВС України, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний прийняти рішення за результатом розгляду матеріалів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправні дії щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності.

Суд вважав, що в даній справі ефективним способом захисту інтересів позивача є задоволення позову шляхом зобов`язання МВС України розглянути документи та прийняти відповідне рішення щодо призначення/відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що не буде втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем МВС України, яке у своїй скарзі просило скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у справі, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він не є належним суб`єктом для прийняття рішення щодо призначення (відмови у призначенні) одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Стверджує, що Урядом чітко визначено, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом з наказу Управління Державної служби охорони ГУ МВС України у Львівській області від 02 червня 2015 року №137, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів МВС у запас Збройних сил України за пунктом 63 б (через хворобу) старшину міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу охорони об`єктів № 3 батальйону № 2 полку охорони Управління Державної служби охорони при ГУ МВС з 02 червня 2015 року.

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від до довідки серії ААВ №7286115 від 14 лютого 2023 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС).

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №012433 від 14 лютого 2023 року ступінь втрати працездатності у відсотках становить 45% (причина втрати професійної працездатності захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС).

Позивач звернувся до начальника Управління поліції охорони у Львівській області із заявою (рапортом), у якому просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС. До заяви (рапорта) додав довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №012433; копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від до довідки серії ААВ №7286115; копію свідоцтва про хворобу №127 від 19 травня 2015 року, копії паспорта, картки платника податків.

Начальником Управління поліції охорони у Львівській області затверджено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20.12.1990 №565 Про міліцію (зі змінами), складений 07 березня 2023 року.

У листі, копія якого міститься в матеріалах справи, Департамент фінансово-облікової політики та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справи повідомив таке:

Пунктом 10 Порядку №850 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

МВС України жодних рішень щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не приймало, тому підстави для виплати зазначеної допомоги згідно з пунктом 10 Порядку відсутні.

При цьому, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №834 Питання функціонування органів поліції як територіальних органів Міністерства внутрішніх справ установлено, що правонаступником департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку, є органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції.

Згідно з Положенням про Національну поліцію, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 28.10.2015 №877, Національна поліція фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат грошового забезпечення (заробітної плати) та додаткової винагороди, компенсації поліцейським податку на доходи фізичних осіб та нарахування єдиного соціального внеску на вказані виплати, які встановлюються на період дії воєнного стану, виплат державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Отже, законодавством чітко визначено органи, до повноважень яких належить вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони.

Крім того, з огляду на судову практику, призначення та виплату одноразової допомоги повинен здійснювати орган, у якому колишній працівник міліції проходив службу. Оскільки ОСОБА_1 звільнявся з посади, яку обіймав у системі органів Державної служби охорони, тому призначення йому одноразової грошової допомоги належить до повноважень Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (наразі відповідна ліквідаційна комісія) або його правонаступника Департаменту поліції охорони Національної поліції України.

Разом з тим, до матеріалів не додано інформацію про наявність або відсутність раніше виплачених сум страхових виплат та одноразової грошової допомоги, подання якої необхідне згідно з умовами пункту 4 Порядку.

Звертаємо увагу також на необхідність надання до матеріалів інформації про наявність чи відсутність у заявника попереднього установлення відсотка втрати професійно працездатності без установлення інвалідності.

Ураховуючи викладене, документи щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повертаються для доопрацювання та подальшого надсилання за належністю до Національної поліції України.

Вважаючи такі дії МВС України протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Згідно з пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон №580-VIII набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон України "Про міліцію") та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07 березня 2018 року (справа №464/5571/16-а), від 21 червня 2018 року (справа №822/31/18), від 28 серпня 2018 року (справа №804/6297/17).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), пунктом 2 якого визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Серед документів: заява (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу, витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850, МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З аналізу наведених правових норм Порядку №850 можна дійти висновку про те, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень Порядку №850.

Таким чином, МВС України, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення за результатом розгляду матеріалів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Проте, всупереч вказаними вимогам Порядку № 850, МВС України не приймало ні рішення про призначення, ні рішення про відмову у призначенні грошової допомоги позивачу.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що викладені у листі МВС України від 08 березня 2023 року обґрунтування не можуть вважатися рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850, оскільки ними не вирішено питання призначення чи відмови у призначенні грошової допомоги, а протиправно повернуто матеріали без прийняття рішення.

Апеляційний суд вважає, що невиконання МВС України покладеного на нього обов`язку щодо прийняття в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів одного з двох передбачених цим Порядком рішень зумовлює висновок суду про порушення відповідачем вимог пункту 9 зазначеного Порядку.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком №850 не передбачена, а тому повернення МВС України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 380/11065/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк