Постанова

від 10.01.2024 по справі 216/4506/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/510/24 Справа № 216/4506/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Тимченко О.О.,

суддів - Зубакової В.П.,Остапенко В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТУМ САТІС»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 216/4506/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТУМ САТІС» про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року (суддя Кузнецов Р.О.),

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 22.05.2023 з його розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «КВАНТУМ САТІС» було перераховано грошові кошти в сумі 59 000,00 грн, проте між ним та відповідачем будь-яких цивільно-правових угод з приводу цього не укладалось, рішень уповноважених державних органів про стягнення таких коштів не ухвалювалось. Вважає, що вказані грошові кошти набуті відповідачем без відповідної правової підстави, є безпідставно набутим майном, а тому за захистом своїх прав вимушений звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Просив суд стягнути з ТОВ «КВАНТУМ САТІС» на його користь грошових коштів у розмірі 59000,00 грн. та судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме позивачем не доведено набуття грошових коштів відповідачем без відповідної правової підстави (безпідставність набуття).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , не погоджується із рішенням суду першої інстанції у зв`язку з неправильністю, неповнотою дослідження доказів, неправильним встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм права, а також порушенням норм процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на обставини викладені в позовній заяві та додатково зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору купівлі-продажу крипто валюти 1527,27 USDT, позивач не зареєстрований та ніколи не був зареєстрований у додатку «Binance», у зв`язку з чим грошові кошти у розмірі 59000,00 грн. є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Саме відповідач повинний довести, що грошові кошти набути ним на відповідній правовій підстав. Суд першої інстанції безпідставно, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, зробив висновок ,що грошовими коштами заволоділи невстановлені особи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ТОВ «КВАНТУМ САТІС», в інтересах якого діє Артеменко С.Ю., надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій представник відповідача просить відмовити у задоволенні скарги.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що з розрахункового банківського рахунку позивача, відкритого у АТ КБ «Приватбанк», на розрахунковий банківський рахунок відповідача 22 травня 2023 року надійшли грошові кошти в сумі 59 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 7).

05 червня 2023 року засобами поштового зв`язку позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення безпідставно набутих грошових коштів (а.с. 8). Грошові кошти відповідачем не повернуто.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме позивачем не доведено набуття грошових коштів відповідачем без відповідної правової підстави (безпідставність набуття).

Такі висновки суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21).

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц, провадження № 61-15428св19.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Як вбачається з матеріалів справи, з розрахункового банківського рахунку позивача, відкритого у АТ КБ «Приватбанк», на розрахунковий банківський рахунок відповідача 22 травня 2023 року надійшли грошові кошти в сумі 59000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 7).

05 червня 2023 року засобами поштового зв`язку позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення безпідставно набутих грошових коштів (а.с. 8).Грошові кошти відповідачем не повернуто.

Матеріали справи містять скріншоти переписки позивача зі службою підтримки криптовалютної біржі «Binance».

Операції з купівлі-продажу криптовалюти на крипотовалютних біржах можуть здійснюватись, зокрема, шляхом P2P переказів.

P2P переказ - це процес переміщення коштів з однієї картки фізособи на іншу. Гроші можна переказати безпосередньо від відправника одержувачу за допомогою спеціальних платформ, банківських програм або сервісів.

На переконання суду відповідач, після отримання письмової вимоги позивача про повернення грошових коштів, зв`язавшись зі службою підтримки криптовалютної біржі «Binance», повідомив оператора, що під час здійснення P2P переказу його обманув покупець, а саме: після закриття ордеру на продаж криптовалюти та зарахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, покупець відкликав операцію переказу коштів через інтернет-банкінг.

Після вивчення оператором банківської квитанції переказу коштів згідно з ордером купівлі-продажу криптовалюти, останній повідомив, що покупець здійснив оплату ордеру від третьої особи, чим грубо порушив правила компанії та цей ордер не слід було підтверджувати.В подальшому акаунт покупця був заблокований.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається що знаходився в окупації в місті Бердянськ, та ним було втрачено доступ до сервісу «Приват24», та невідомі йому особи заволоділи його грошовими коштами, але в подальшому зазначає, що в додатку «Приват24», він відстежив операції та встановив, що частина грошових коштів відправлена на рахунок ТОВ «КВАНТУМ САТІС»., що ставить під сумнів його пояснення, щодо втрати доступу до сервісу «Приват24»

Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанціїз приводукритичної оцінкитого,що післязазначених вищеподій позивачне звернувсядо представниківбанку зприводу поверненнясписаних зйого рахункугрошових коштів,не вживжодних заходівдля блокуваннясвого рахунку,принаймні уматеріалах справитакі доказивідсутні,також,позивач незвертався доправоохоронних органівУкраїни іззаявою провчинення кримінальногоправопорушення,щодо заволодінняйого грошовимикоштами,а одразузвернувся досуду зданою позовноюзаявою,в якійстверджує пропорушення своїхцивільних правсаме відповідачема неособами,які протиправноотримали доступдо йогоа «Приват24»,що свідчитьпро недобросовісністьдій позивачата введеннясуду воману щододійсних обставинсправи. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Апеляційний суднаголошує,що привизначенні того,чи підлягаютьбезпідставно набутігрошові коштипотерпілій особі,слід враховувати,що актицивільного законодавствамають відповідатизмісту загальнихзасад,зокрема добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належно реалізоване шляхом виключно твердження позивача про існування певних обставин та фактів, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Всупереч наведеному, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: В.П. Зубакова

В.О. Остапенко