Ухвала

від 11.01.2024 по справі 463/11865/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/11865/23

1-кс/463/472/24

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою

11 січня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №1202314136002199 від 02.08.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Житомир, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

в с т а н о в и в :

Слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Клопотання мотивує тим, що останній підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №1202314136002199 від 02.08.2023.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 та з невстановленими на даний час особами, маючи спільний умисел на незаконне сприяння у переправленні осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», введеного Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», військовозобов`язаним громадянам України віком від 18 до 60 років виїзд за межі України заборонено, вирішив сприяти у незаконному переправленні осіб, які є військовозобов`язаними, через державний кордон України, шляхом надання засобів за наступних обставин.

Так, упродовж вересня 2023 року ОСОБА_8 з ОСОБА_5 , з метою реалізації спільного із невстановленими на даний час особами свого злочинного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, організував виготовлення для ОСОБА_9 документів для надання права перетину державного кордону України, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , від 13.09.2023, виданого Київським Обласним Територіальним Центром Комплектування та Соціальної Підтримки на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із встановленням непридатності до проходження військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 57А Наказу МОУ №402 від 14.08.2008, довідки військово-лікарської комісії №4238/2023, від 13.09.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із встановленням діагнозу у вигляді інфекційної хвороби шкіри, дифузного нейродерміту (атопічного дерматиту) з поширеною ліхеніфікацією шкірного покриву на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , картки обстеження та медичного огляду «Підтвердження діагнозу військовозобов`язаного» від 13.09.2023, виданої ОКНП «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що останній перебуває на диспансерному обліку у зв`язку із інфекційною хворобою шкіри, дифузного нейродерміту (атопічного дерматиту) з поширеною ліхеніфікацією шкірного покриву, довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що останній на підставі ВЛК КОТЦК та СП від 13.09.2023 визнаний непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 57А гр 2 розладу хвороб.

У подальшому, 18.09.2023 ОСОБА_9 здійснив оплату у сумі 19 000 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 через ТОВ «Нова Пей» на ім`я ОСОБА_10 у зв`язку із отриманням вищевказаних документів виданих на його ім`я, про непридатність до проходження військової служби з виключенням з військового обліку, які останній отримав у поштовому відділенні ТОВ «Нова Пошта», за товаро-транспортними накладними №20450775300224 та №20450775299023.

Крім цього, упродовж грудня 2023 року ОСОБА_8 з ОСОБА_5 , з метою реалізації спільного із невстановленими на даний час особами свого злочинного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, з корисливих мотивів, організував виготовлення для ОСОБА_11 документи для надання права перетину державного кордону України, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , від 15.12.2023, виданого Київським Обласним Територіальним Центром Комплектування та Соціальної Підтримки на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , із встановленням непридатності до проходження військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 57А Наказу МОУ №402 від 14.08.2008, довідки військово-лікарської комісії №6726/2023, від 15.12.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , із встановленням діагнозу у вигляді інфекційної хвороби шкіри, дифузного нейродерміту (атопічного дерматиту) з поширеною ліхеніфікацією шкірного покриву на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , картки обстеження та медичного огляду «Підтвердження діагнозу військовозобов`язаного» від 15.12.2023, виданої ОКНП «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що останній перебуває на диспансерному обліку у зв`язку із інфекційною хворобою шкіри, дифузного нейродерміту (атопічного дерматиту) з поширеною ліхеніфікацією шкірного покриву, довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що останній на підставі ВЛК КОТЦК та СП від 15.12.2023 визнаний непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 57А гр 2 розладу хвороб.

У подальшому, 08.01.2024 ОСОБА_11 здійснив переказ грошових коштів у сумі 34 200 гривень через ТОВ «Нова Пей» у м. Київ на ім`я ОСОБА_12 у зв`язку із отриманням вищевказаних документів виданих на його ім`я, про непридатність до проходження військової служби з виключенням з військового обліку, які останній отримав у поштовому відділенні ТОВ «Нова Пошта», за товаро-транспортною накладною №59001083277358.

Про підозру у вчиненні вказаного злочинуОСОБА_5 повідомлено10.01.2024. З врахуванням обставин кримінального правопорушення, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі,може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; продовжувати вчиняти інші злочини.

А тому прокурор вважає, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень. Разом з тим, при виконанні судом вимог ч.4 ст. 183 КПК України, щодо визначення застави, враховуючи передбаченні ч.ч.4, 5 ст.182 КПК України обставини, є необхідним визначити останному заставу урозмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала. Пояснила, що на її думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, окрім цього не заперечує про визначення розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_5 підозру заперечив, надавати пояснення відмовився, проти поданного клопотання заперечив, просив застосувати бульш м`який запобіжний захід.

Захисник підтримав позицію свого підзахисного.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування №1202314136002199 від 02.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України.

У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді даного подання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному, яку слідство обґрунтовує:протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 18.10.2023, протоколом затримання підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 09.01.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом проведення обшуку від 09.01.2024, постановою про визнання речовим доказом від 10.01.2024, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.

Крім того, як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність ( «СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).

Наявність обґрунтованої підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.

Зокрема, обґрунтованими є доводи прокурора про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування/суду існує та можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення злочину, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , а також існування умов для життя підозрюваного ОСОБА_5 , в умовах розшуку, можливості його переховування.

При встановленні ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному проваджені слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК,тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик того, що ОСОБА_5 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, обумовлений тим, що застосування відносно останнього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою призведе до забезпечення останнім конспірації злочинної діяльності, зокрема шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю.

Крім цього, у кримінальному провадженні заплановано проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, та будучи проінформованим про окремі обставини кримінального провадження останній перешкоджати проведенню таких.

Ризик можливості продовжувати вчиняти інші злочини існує з огляду на те, що на даний час ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків та офіційно не працевлаштований та не має офіційних джерел доходів.

У зв`язку із тим, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані (Конвенція), тому органом досудового розслідування було враховано наявність законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Враховуючи наведені вище обставини, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, саме стаття 5 Конвенції розкриває питання права на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до прецедентного права Суду, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні (дивіться Мангурас проти Іспанії [ВП], №. 12050/04, § 78, ЄСПЛ 2010 року). Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (дивіться Неймайстер проти Австрії, 27 червня 1968 року, § 14, серія А 8). Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого (дивіться Maнгурас, наведена вище, § § 79 - 80). Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити (дивіться Toшев проти Болгарії, № 56308/00, § 68, 10 серпня 2006 року; і Iванчук проти Польщі, № 25196/94, § 66, 15 листопада 2011 року).

Навіть якщо рішення національних судів про відмову звільнення під заставу засновані на «відповідних» і «достатніх» підставах Суд повинен також встановити, чи виявили компетентні національні органи влади «особливу ретельність» при вирішенні цього питання. Суд вважав, що цей критерій повинен бути доречним навіть у зв`язку з рішенням щодо визначення умов звільнення під заставу після того, як звільнення під заставу було офіційно дозволено, якщо особа залишилася в ув`язненні внаслідок відсутності можливості внести заставу (дивіться Koлаковіч проти Мальти, № 76392/12, § 74, 19 березня 2015 року).

Так, у справі Mangouras v. Spain ЄСПЛ вказав, що оскільки зростаючий стандарт в галузі захисту прав людини відповідно і неминуче вимагав більшої твердості при оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств, при визначенні розміру застави не можна виключати прийняття до уваги професійного середовища, яке сформувало обставини для даної діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу.

Так у цій справі заявнику було призначено заставу у сумі 3 000 000 євро і було встановлено, що вказана сума, швидше за все, перевищувала платоспроможність заявника. Однак, враховуючи винятковий характер справи та величезний збиток ЄСПЛ визнав, що визначення застави у такому розмірі не є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Слідчий суддя враховує, що ймовірний злочини віднесений до категорії тяжких.

Тому, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси кримінального провадження, вважаю, що підозрюваній слід визначити заставу врозмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу затримання - 09 січня 2024 року о 12:54 год.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в сумі 242240 гривень.

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1