Рішення

від 04.01.2024 по справі 931/370/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/370/23

Провадження № 2/931/10/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Наталія І.П." про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди землі,

в с т а н о в и в:

02.05.2023 року до суду звернувся позивач з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивував тим, що він є власником земельної ділянки, розташованої на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, площею 2,6057 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:0125.

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому відомо, що на належну йому на праві власності земельну ділянку зареєстроване речове право - право оренди земельної ділянки строком 10 років, дата закінчення дії якого 01.10.2031 року. Номер запису про інше речове право: 44754640. Підставою державної реєстрації є договір оренди землі, виданий 01.10.2021 року, видавником за яким є ФГ «НАТАЛІЯ І.П» (код ЄДРГІОУ 36205709), що виступає орендарем, а ОСОБА_3 виступає орендодавцем. Підставою внесення запису про речове право є рішення державного реєстратора Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61262236 від 31.10.2021 року.

Позивач вказує, що зазначений договір оренди землі він не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував. Договір від його імені підписаний невідомою особою, тому ФГ «НАТАЛІЯ І.П» користується зазначеною земельною ділянкою на підставі не укладеного договору оренди землі б/н від 01.10.2021 року.

Просить зобов`язати ФГ «НАТАЛІЯ І.П.» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, повернути земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 04.05.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25.05.2023 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначає, що у 2021 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка є головою ФГ «Наталія І.П», провели переговори стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0722484200:03:000:0125, площею 2,6057 га, що належить позивачу. На підставі проведених переговорів, 01.10.2021 року сторони підписали договір оренди вищевказаної земельної ділянки, яким дійшли згоди щодо всіх істотних умов.

У вищевказаному договорі зазначено паспортні дані ОСОБА_3 , договір підписано останнім особисто, що свідчить про те, що позивачу було відомо про укладення договору.

Хоча позивач зазначає, що дізнався про зареєстроване речове право - право оренди на земельну ділянку на 10 років із витягу з державного реєстру, однак, зі змісту позовної заяви не зрозуміло, яким чином позивач отримав договір оренди земельної ділянки, акт про визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об`єкта оренди, які він ніби то не підписував (копія договору з актами додано до позовної заяви). У правоохоронні органи за даним фактом він не звертався. Вважає, що оскаржуваний договір оренди земельної ділянки відповідає всім необхідним вимогам, має всі реквізити, підписаний сторонами, в тому числі позивачем особисто. Позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження відсутності вільного волевиявлення на укладення даного правочину.

Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

22.06.2023року ухвалоюсуду булопризначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

08.08.2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку з клопотанням експерта про надання додатково зразків підписів та почерку ОСОБА_3

21.08.2023 року надано експерту додаткові зразки підписів та почерку ОСОБА_3 , а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

18.10.2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку із проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 07.11.2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 04.01.2024 року просив позов задовольнити із підстав, зазначених у позовній заяві, та враховуючи висновок проведеної експертизи, з якої вбачається, що підпис в договорі оренди вчинений не позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові та стягненні судових витрат.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722484200:03:000:0125, площею 2,6057 га, з цільовим призначенням - для веденняособистого селянськогогосподарства,що підтверджуєтьсясвідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.06.2018, виданим приватним нотаріусом Локачинського районного нотаріального округу Волинської області Дильним І. Г. та зареєстрованим в реєстрі за №747; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 червня 2018 року №127900363 ( а.с. 9, 10).

У матеріалах справи наявний договір оренди землі від 01.10.2021 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_4 , головою ФГ «Наталія І.П» (орендарем). Предметом даного договору є надання орендодавцем і прийняття орендарем в строкове користування земельної ділянки (на 10 років), яка розташована на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області. Об`єктом договору є земельна ділянка з кадастровим номером 0722485200:03:000:0125, площею 2,6057 га (а.с.124-125).

Також до матеріалів справи додано акти визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0722485200:03:000:0125, площею 2,6057 га, в натурі та її приймання - передачі від орендодавця орендарю (а.с. 14, 15, 126).

Суд зауважує, що у даному договорі оренди землі від 01.10.2021 року та акті визначення меж земельної ділянки невірно зазначено кадастровий номер спірної земельної ділянки - 0722485200:03:000:0125 замість 0722484200:03:000:0125. Однак сторони визнають, що фактично відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 0722484200:03:000:0125, що належить ОСОБА_3

26.10.2021 року державним реєстратором Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н.О. було зареєстрованоправо орендиземельної ділянкиз кадастровимномером 0722484200:03:000:0125,площею 2,6057га,розташованої натериторії Марковичівськоїсільської радиЛокачинського районуВолинської області, на підставі договору оренди землі від 01.10.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно зрішенням продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень№61262236від 31.10.2021,за Фермерськимгосподарством «НАТАЛІЯІ.П.»(а.с. 59).

Позивачем заперечується факт укладення даного договору оренди землі від 01.10.2021 року, він зазначає, що договір не підписував та відповідно істотних умов цього договору не погоджував.

За клопотанням сторони позивача ухвалою судувід 22.06.2023року булопризначено судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення достовірності підпису позивача на спірному договорі оренди землі та акті приймання-передачі об`єкта оренди.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/103-23/8011-ПЧ від 04.10.2023 року підпис у графі «Орендодавець» у розділі «Реквізити сторін» у договорі оренди земельної ділянки від 01.10.2021 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис у графі «Орендодавець» у розділі «Реквізити сторін» акту приймання передачі об`єкта оренди, площею 2,6057 га, яка знаходиться в межах Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області по договору оренди землі - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 85-88), що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення договору.

Суд враховує, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу не підписання останнім договору оренди земельної ділянки від 01.10.2021 року.

Згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зіст.17,ч.1ст.19Закону України«Про орендуземлі» (вредакції намомент виникненняспірних правовідносин) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношепня, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У постанові від 16.06.2020 року (справа № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, пункти 7.23-7.27) Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Отже, враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, який наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, зайняття цієї ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справ і№ 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 1 1 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Згідно з пункту 7.34 даної постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено, що договір оренди від 01.10.2021 року позивач ОСОБА_3 не підписував, суд приходить висновку, що даний договір є неукладеним, а вимоги позивача про зобов`язаннявідповідача усунутиперешкоди укористуванні належноюйому направі власностіземельною ділянкоюта їїповернення єпідставними табудуть належнимспособом захисту його цивільних прав та інтересів.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 4 Закону державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1415/19.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Реєстрація права оренди на підставі неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

У розумінні положень зазначеної норми права у чинній редакції, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Наразі, без скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки позивача, підставою реєстрації якої став неукладений між позивачем та відповідачем договір оренди землі, власник майна фактично позбавлений свого права користування.

Отже, реєстрація права оренди земельної ділянки, розташованої на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, площею 2,6057 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:0125, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства за ФГ " ОСОБА_5 ", у той час коли договір оренди ОСОБА_3 фактично не підписував (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, без скасування державної реєстрації права оренди неможливо усунути перешкоди власнику у здійсненні права користування належною йому земельною ділянкою, а тому порушене право підлягає захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди землі.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, тому судові витрати на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача, а саме: 2147,20грн витрат по сплаті судового збору та 4588,80 грн витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи у справі, понесення яких позивачем підтверджується відповідно квитанціями № 0.0.2967856227.1 від 25.04.2023 (а.с.8) та № 0.0.3193682555.1 від 12.09.2023 (а.с.83).

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.1, 2 ст.30 ЗаконуУкраїни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Позивачем надано суду договір про надання професійної правничої допомоги від 03.04.2023 року № 03/04/23-1, укладений із адвокатським об`єднанням «Преміум сервіс» в особі голови Тарана О.П. (а.с. 16), ордер (а.с. 21), акт приймання-передачі послуг від 05.04.2023 року за вказаним договором, з якого вбачається види юридичних послуг, наданих позивачу та їх вартість, а саме: проведення консультації - 1000 грн, складання позовної заяви - 7000 грн, складання клопотання про проведення експертизи 2000 грн, всього на суму 10000 грн (а.с. 18), сплата коштів за правничу допомогу підтверджується рахунком-фактурою та копією квитанції на суму 10000 грн (а.с. 19, 20).

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та відповідно заперечував щодо стягнення судових витрат, про зменшення витрат на правничу допомогу до суду не клопотав, не доводив їх неспівмірності.

Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов`язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання позовної заяви, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи вищевикладене та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній справі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до задоволення повністю в сумі 10000 грн.

Керуючись 41Конституції України,ст. ст. 10-13, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 202, 203, 205, 207, 317, 321, 627, 638 ЦК України, ч. 1 ст. 14, 17,19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ч.1, 2 ст. 78 ЗК України, ч. 2 ст. 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Фермерське господарство «НАТАЛІЯ І.П.» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 на праві власності земельною ділянкою, адреса: Марковичівська сільська рада Локачинського району Волинської області, площею 2,6057 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:0125, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Фермерське господарство «НАТАЛІЯ І.П.» повернути земельну ділянку, адреса: Марковичівська сільська рада Локачинського району Волинської області, площею 2,6057 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:0125, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, належну ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0722484200:03:000:0125, площею 2,6057 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , адреса: Марковичівська сільська рада Локачинського району Волинської області, проведену державним реєстратором Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н.О. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №61262236 від 31.10.2021 за Фермерським господарством «НАТАЛІЯ І.П.».

Стягнути з Фермерського господарства «НАТАЛІЯ І.П.» в користь ОСОБА_3 4588 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн 80 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи у справі.

Стягнути з Фермерського господарства «НАТАЛІЯ І.П.» в користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Фермерського господарства «НАТАЛІЯ І.П.» в користь ОСОБА_3 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «НАТАЛІЯ І.П», адреса місцезнаходження: с. Старий Загорів, вул. Ювілейна, 17, Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ - 36205709.

Повний текст рішення складений 12.01.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба