Справа № 368/475/23
Рішення
Іменем України
"06" листопада 2023 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий: суддя Закаблук О.В.
При секретарі: Балацька В.В.
- розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд, -
В С Т А Н О В И В :
28.04.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, в прохальній частині якої позивач просив суд винести судове рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану заяву до розгляду.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (код ЄДРПОУ: 37194206) на користь ОСОБА_1 312717,77 грн. (триста дванадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень 77 копійок), з яких: 160 556,11 гривень - сума заборгованості із заробітної плати, 152 161,66 - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні станом на 26.04.2023 року.
3. Витребувати у Товариства з Обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (код ЄДРПОУ: 37194206):
- довідку про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період його роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року;
4. Судові витрати, які складаються із судового збору покласти на Відповідача.
5. Судові повістки направляти за номером тел. НОМЕР_1 .
Свої позовні вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач обгрунтовував в мотивувальній частині позовної заяви наступними обставинами та нормами права:
- З 03 жовтня 2011 року по 14.03.2022 року він, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - Позивач), знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМА-ЦЕМЕНТ» (далі - Відповідач).
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 :
- Згідно наказу № 13 від 03.10.2011 року його було прийнято на посаду машиніста крана автомобільного до транспортного відділу ТОВ «Ема- Цемент»;
- 01.11.2019 року згідно наказу № 24 від 31.10.2019 року його було переведено сторожем у ввід охорони;
- 14.03.2022 року згідно наказу № 2-ос від 14.03.2022 року його було звільнено за власним бажанням.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Тобто, в день звільнення (незалежно від підстав звільнення) роботодавець зобов`язується здійснити з працівником повний розрахунок, тобто виплатити працівнику суму заробітної плати та інші належні працівнику кошти (зокрема компенсації за невикористані відпустки, надбавки і т.д.) в повному розмірі. Роботодавець вважається таким, що не виконав свого обов`язку щодо розрахунку з працівником якщо виплатив заробітну плату лише частково, або не виплатив заробітну плату взагалі.
Остаточного розрахунку з Позивачем при звільненні Відповідачем проведено не було.
Підтвердженням факту існування заборгованості з виплати заробітної плати є наступні документи:
1) Виписка з карткового рахунку Позивача, видана АТ «Приватбанк», відповідно до якої на рахунок Позивача НОМЕР_3 за період з 01.01.2011 року по 29.03.2023 року в рахунок оплати заробітної плати платником ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ» було зараховано 214 848,81 гривень;
2) Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), видана Пенсійним фондом України, відповідно до якої Позивачу страхувальником із кодом ЄДРПОУ 37194206 , а це Відповідач ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ» у період з жовтня 2011 року і по березень 2022 року нараховувавалась сума фактичного заробітку/доходу за період;
3) Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких Позивач за період з І кварталу 2011 року по IV квартал 2022 року отримував дохід у виді заробітної плати від ТОВ «Ема-Цемент» (податковий номер 37194206).
Відповідно до даних документів Позивачу у період з жовтня 2011 року по березень 2022 року було нараховано суму фактичного заробітку/доходу у розмірі 375 404,92 гривні, а саме:
2011 рік2012 рік2013 рік2014 рік2015 рік2016 рікІ кварталвідс. інф.3238,00 грн.3573,80 грн.3711,63 грн.3654,00 грн.4134,00 грн11 кварталвідс. інф.3282,00 грн.3600,00 грн.3573,23 грн.3576,82 грн.4278,00 грн.III кварталвідс. інф.3404,00 грн.3600,00 грн.3654,00 грн.3839,61 грн.4350,00 грн.IV квартал2974,00грн.3551,89 гри.3584,87грн.3593,78 грн.4134,00 грн.4500,00 грн.Разом:2974,00грн.13475,89 грн.14358,67грн.14532,64грн.15204,43грн.17262,00 грн. 2017 рік2018 рік2019 рік2020 рік2021 рік2022 рікІ квартал9600,00 грн.10611,14 грн.12519,00 грн.14629,45 грн.18612,64грн.27 731,86 грн.II квартал9600,00 грн.11884,24 грн.12519,00 грн.14633,29 грн.18 633,86 грн.-III квартал9600,00 грн.11169,00 грн.12738,78 грн.14887,11 грн.18643,36 грн.-IV квартал9600,00 грн.11169,00 грн.13028,22 грн.15474,06 грн.20312,83 грн.-Разом:38400,00грн44833,38грн.50805,00грн.59623,91грн.76203,14грн.27731,86 грн.
Таким чином, загалом за 2011-2022 роки дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «Ема-Цемент» на адресу ОСОБА_1 , відповідно до офіційних даних, наданих ТОВ «Ема-Цемент» до податкових та пенсійних органів, склав: 375 404,92 гривень.
А отже, заборгованість із заробітної плати, яку Позивачу було нараховано та невиплачено за період роботи у Відповідача, складає різницю між отриманою на зарплатну карту Позивача і нарахованою Позивачу заробітною платою, і становить:
- 375 404,92 -214 848,81 = 160 556,11 гривень.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в день звільнення, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України).
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.99 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Верховний Суд за результатами розгляду справи №446/509/16-ц, звернув увагу на офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу, які слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, починаючи з наступного дня після звільнення (05 березня 2022 року), - працівнику починає нараховуватися середній місячний заробіток і відбувається це аж до моменту повної виплати належних ОСОБА_3 коштів. Розрахунок проводиться станом на день звернення до суду 26.04.2023 року.
Розрахунок середнього заробітку проводиться у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).
Абзацом третім пункту 2 вказаного Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), видана Пенсійним фондом України, відповідно до якої Позивачу страхувальником із кодом ЄДРПОУ 37194206 , а це Відповідач ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ» за лютий-березень 2022 року Позивачу було нараховано за лютий 6500,00 гривень, за березень 14 731,86 гривень, а разом за два останні місяці - 21 231,86 грн.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період починаючи з 14 березня 2022 по 26 квітня 2023 року розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці вказаного періоду. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за два останні місяці роботи Позивачу нараховано загалом 21 231,86 грн.
Кількість робочих днів у березні 2022 року становила 22, у лютому 2022 року - 20, а всього - 42 дні.
Середньоденна заробітна плата становить: 21231,86 грн.: 42 = 505,52 грн.
В подальшому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці, а саме за період березень 2022 року - квітень 2023 року, та становить:;
- Березень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.;
- Квітень 2022: 21 х 505,52 = 10 615,93 грн.;
- Травень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.;
- Червень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.
- Липень 2022: 21 х 505,52 = 10 615,93 грн.
- Серпень 2022: 22 х. 505,52 = 11 121,45 грн.
- Вересень 2022:22 х 505,52 = 11 121,45 грн.
- Жовтень 2022: 20 х 505,52 = 10 110,41 грн.
- Листопад 2022:22 х 505,52 = 11 121,45 грн.
- Грудень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.;
- Січень 2023:22 х 505,52 = 11 121,45 грн.;
- Лютий 2023: 20 х 505,52 = 10 110,41 грн.
- Березень 2023: 23 х 505,52 = 11 626,97 грн.
- Квітень 2023: 20 х 505,52 = 10 110,41 грн.
Всього станом на 26.04.2023 року : 152 161,66 грн.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача, в рахунок оплати часу затримки розрахунку із заборгованості по заробітній платі за період із березня 2022 року по 26 квітня 2023 року, стягненню підлягає 152 161,66 гривні.
Відповідно до п.1 ч.І ст. 5 закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи це, за вимогу позивача про стягнення коштів, які підлягають нарахуванню в порядку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку носять компенсаторний характер та є складовими належної працівникові зарплати, судовий збір Позивачем не сплачується.
Відповідно до п.1 статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
У відповідності з п.6 ч.З ст.175 ЦПК України, повідомляю, що заходи досудового врегулювання спору не проводились.
На виконання п.10 ч. 3 ст.175 ЦПК України підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 4, 174-177 Цивільного процесуального кодексу України, - позивач просить суд задовольнити вимоги, викладені в прозхальній частині позовної заяви.
28.04.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/475/23, провадження 2/368/475/23.
09.05.2023 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 16 год. 00 хв. 30.05.2023 року.
Одночасно, - судом було направлено письмовий запит до відповідача ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про витребування з метою приєднання до матеріалів справи довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року.
Суд зазначає, що станом на час винесення рішення, - вищевказана довідка відпвідачем до суду не надана.
30.05.2023 року проведення підготовчого судового зсідання було відкладено на 11 год. 00 хв. 28.06.2023 року в зв`язку з неявкою сторн по справі.
28.06.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву відповідача ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ», наступного змісту:
- В провадженні Кагарлицького районною суду Київської області знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до ГОВ «Ема-Цемент» про стягнення грошових коштів на суму у розмірі 312717 (триста дванадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 77 коп,. з яких 160 556 (сто шістдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн, 11 коп. сума заборгованості із -заробітної плати, 152 161 (сто п`ятдесят дві іисячі сто шістдесят одна) г рн 66 коп. - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.
ТОВ «Ема-Цемент», беручи до уваги доводи позовної заяви, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи та доданих до позовної заяви документів застосування позивачем норм матеріального та процесуального права, при подачі позовної заяви, вважає, що позовна заява не є такою, то відповідає всім вимогам законності і обгрунтованості, а тому не може бути задоволена у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Так, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати виходив з того, що заборгованість із заробітної плати складає 160 556.11 грн. - різниця між виплаченою і нарахованою заробітною плаюю, шо вбачається із;
- виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру зага іьниобов`язковою державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), видана 28 березня 2023 року Пенсійним фондом України, відповідно до якої Відповідачем було нараховано Позивачу суму фактичного заробітку/доходу за період з листопада 2011 року по березень 2022 року 371709,74 грн.
- виписки з карткового рахунку Позивача видана ПАТ «Приватбанк», відповідно до якої на рахунок Позивача від критою в установі банку з 15 серпня 2014 року у період із серпня 2014 року по березень 2022 року в рахунок оплати прибітної плати платником ТОВ «Ема-Цемент» було зараховано 214848.81 грн.
Однак ТОВ «Ема-Цемент» з даним доводом позивача не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Заробітна плата у відповідно до вимог ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Та перш ніж виплатити працівникові за його працю, роботодавцю потрібно сплатити до державного бюджету нарахування па заробітну плату, а також утримати та сплатити до державного бюджету відрахування із заробітної плати.
Відрахування з заробітної плати - це платежі, які de facto здійснюються роботодавцем, як податковим агентом до державного бюджету із зарплати (доходів) працівника, який de jure являється їх платником. На практиці це значить, що зарплата працівнику вже нарахована роботодавцем, але роботодавець спочатку зобов`язаний із заробітної плати (доходу) працівника утримати єдиний соціальний внесок відповідно до вимог Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-V1 «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податок з доходів фізичних осіб відповідно до вимог ст. 168.1.1.. ст. 167 ГІК України, та військовий збір відповідно до Закону України від 31 липня 2014 року М 1621-VI1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України». Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України», п. 1616 Перехідних положень ІЖ України, перераховуючи їх до державного бюджету, після чого роботодавець зобов`язаний перерахувати залишок заробітної плати на особистий картковий рахунок працівника в установі банку, або видати наручно в касі юридичної особи,
З даних бухгалтерського обліку ТОВ «Ема-Цемент», а саме Журналу-Ордеру по рахунку- 661 Розрахунки за заробітною платою відносно ОСОБА_1 вбачається, що за період жовтень 2011 року по березень 2022 року позивачу було нараховано заробітної плати на суму у розмірі 371 709,74 грн. (кредит.оборот бухгалтерського обліку), з якої було утримано податків, зборів та інших обов`язкових платежів на суму у розмірі 67 367, 16 грн. (рахунки 64, 65 бухгалтерського обліку) іа виплачено заробітної шати на суму 251425,42 грн. (рахунки 31. 33, 37 бухгалтерського обліку). Отже, заборгованість із заробітної плати становить 52 917.16 грн. (371709,74 - 67367,16 - 251425,42 = 52 917,16)
З наведеного вище вбачається, що позивач безпідставно завищує розмір заборгованості по заробітній платі, оскільки, по-перше, не врахував вимоги законодавства України про зобов`язання роботодавця (ТОВ «Ема-Цемент») відраховувати із заробітної плати працівника ( ОСОБА_1 ) до державного бюджету Податку з доходів фізичних осіб. Єдиного соціального внеску і військового збору, по-друге, позивач надаввиписку по рахунку відкритого 15 серпня 2014 року, хоча трудові правовідносини між сторонами тривали з жовтня 2011 року, тобто, - приховав від суду факт отримання позивачем заробітної плати на прогязі 34 місяців за період жовтень 2011 року - липень 2014 року включно, по- третє, позивач приховав від суду факт отримання ним заробітної плати від TОВ «Ема-Цемент» на суму у розмірі 4824.62 грн. (що вбачається з рахунків 33, 37 бухгалтерського обліку), яка отримана позивачем не на розрахунковий рахунок в установі банку.
З наведеного вище вбачається, що зазначений позивачем розмір заборгованості по заробітної плати не можна вважати таким, що повністю відображає дійсні обставини справи, а також таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак вимога позивача про стягнення з ТОВ «Ема-Цемент» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати на суму у розмірі 160 556.11 грн. грн. не може вважатися повністю обгрунтованою та доведеною, не відповідає вимозі законності, а тому має бути задоволена частково у цій частині.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 152 161,66 грн. виходив з того, що розрахунок середньоденного заробітку за час затримки розрахунку проводиться множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці а саме: березень 2022 року - квітень 2023 року.
Однак ТОВ «Ема-Цемент» з даним доводом позивача не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП. при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Частиною 2 ст, 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в пій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якшо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений час піною першою цієї статті.
Отже, у зв`язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Розрахунок середнього заробітку проводиться у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року (далі по тексту - Порядок).
Абзацом третім 2 вказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Зі змісту абзацу першого п. 8 Порядку, обчислення виплат проводиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/ годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробіїної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.
Пунктом «б», частини 4 розділу III Порядку «Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати» передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено 14 березня 2022 року, а тому ТОВ «Ема - Цемент» у зв`язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником ОСОБА_3 , зобов`язане виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки з 14 березня 2022 року по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто по 14 вересня 2022 року.
Кількість робочих днів з 14 березня 2022 по 31 березня становить - 13 днів, за квітень 2022 року - 21 днів, травень 2022 року - 22 днів, червень 2022 року - 22 днів, липень 2022 року - 21 днів, серпень 2022 року - 23 днів, з 01 вересня 2022 року по 14 вересня 2022 року - 10 дні, а всього 132 робочих днів.
Як вбачається зданих бухгалтерського облінку ТОВ «Ема-Цемент», в лютому 2022 року ОСОБА_1 нараховано заробітної плати в розмірі 5817,49 грн.. в березні 2022 року - 11815.10 гри. заробітної плати. Отже, середньоденна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана виплата становить - 587,75 грн (17632,59 грн. заробітна плата за два календарні місяці / 30 кількість відпрацьованих днів за два календарні місяці = 587.75 грн. середньоденна заробітна плата).
Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку становить 76 407.89грн. (132 робочих днів * 409,65 грн. середньоденна заробітна плата = 76 407.89 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку).
Позивач в позовній заяві не врахував, що Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022 року внесено зміни до ст. 117 КЗпП України, який набрав законної сіли 19 липня 2022 року і яким обмежено строк нарахування середнього заробітку за час затримки в шість місяців.
Отже, зазначений позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку на суму у розмірі 152 161, 66 грн. не можна вважати таким, що повністю відображає дійсні обставини справи а також таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак вимога позивача про стягнення з ТОВ «Ема-Цемент» середнього заробітку за час затримки розрахунку на суму у розмірі 152 161, 66 грн. не може вважатися повністю обірунтованим та доведеним, не відповідає вимозі законності, а тому має бути задоволена частково в цій частині.
Згідно з частинами першою, другою за п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим
Враховуючи, що директор ТОВ «Ема-Цемент» будучи добровольцем добровольчого формування Обухівської територіальної громади Київської області іериторіальної громади № 3 вживає всіх можливих заходів для підвищення обороноздатності України в умовах правового режиму воєнного стану та постійно перебуває за межами Київської області в польових умовах без належного доступу до поштового та інтернет зв`язку, виконуючи накази командира добровольчого формування Обухівської територіальної громади Київської області, а юрисконсульт товариства Гончар О.М. перебуває у неоплачуваній відпустці у зв`язку із проходженням військово-лікарської комісії, з метою забезпечення доступу до правосуддя TOB «Ема-Цемент» вважає за необхідне просити суд поновити строк на подачу відзиву па позовну заяву.
Враховуючи вишевикладене. керуючись от ет. 354, 379 Цивільного процесуального кодексу України, - представник відповідача просив суд:
1. Поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву.
2. Позов ОСОБА_1 до з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ема-Цемент» задовольнити частково.
Суд констатує тиой факт, що до відзиву на позовну заяву представником відповідача не було додано довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року.
28.06.2023 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 11 год. 00 хв. 20.07.2023 року за письмовим клопотанням сторони відповідача.
Одночасно, - судом було повторно направлено письмовий запит до відповідача ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про витребування з метою приєднання до матеріалів справи довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 20.07.2023 року, позивач ОСОБА_1 , - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слдухання справи, проте, - з`явилася його представник, - адвокат Лисюк О.В.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 20.07.2023 року, представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Лисюк О.В., - позов підтримала, проте, - зазначила, що буде здійснено уточнення позорвних вимог, - в сторону їх зменьшення, просила провести підготовче судове засідання без її довірителя, та без представника відповідача, так як він повідомлений судом належнм чином про день, час та місце слухання справи, просила по резултатах проведеного підготовчого судового засідання винести ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначити справу до слухання по суті поданої позовної заяви, інших заяв та клопотань - не заявляла.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 20.07.2022 року, представник відповідача, - ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ», - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Представник відповідача не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у його відсутності.
Враховуючи вищевикладені обставини справи (в частині неявки в підготовчі судові засідання представника відповідача), - суд визнав неявку представника відповідача в підготовче судове засідання, яке відбулося 20.07.2023 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
20.07.202 року Кагарлицьким районним судом проведено підготовче судове засідання (за участі представник позивача, та без участі позивача та представника відповідача), по результатах якого судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до слухання справи по суті на 17 год. 00 хв. 12.09.2023 року.
Одночасно, - судом втретє направлено письмовий запит до відповідача ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про витребування з метою приєднання до матеріалів справи довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року, так як відповідач двічі проігнорував запит суду на витребування вищевказаної довідки.
12.09.2023 року слухання справи відкладено на 16 год. 00 хв. 18.10.2023 року в зв`язку з письмовим клопотанням представника позивача, та неявкою представника відповідача.
Одночасно, - судом втретє направлено письмовий запит до відповідача ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про витребування з метою приєднання до матеріалів справи довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року, так як відповідач тричі проігнорував запит суду на витребування вищевказаної довідки.
В судовому засіданні, яке відбулося 18.10.2023 року, представник позивача, - адвокат Лисюк О.В. подала заяву про зменьшення позовних вимог, наступного змісту:
- У провадженні Кагарлицького районного суду перебуває цивільна справа № 368/475/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ема-Цемент» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 312717,77 грн. (триста дванадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень 77 копійок), з яких: 160556,11 гривень - сума заборгованості із заробітної плати, 152161,66 - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні станом на 26.04.2023 року.
У зв`язку з тим, що Законом № 2351-IX від 01.07.2022 року, який набрав законної сили, було внесено зміни до ст. 117 КЗпП України, і вказаними змінами було внесено обмеження строку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення до шести місяців, є необхідність зменшити позовні вимоги в частині нарахування суми середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, та обмежитись нарахуваннями за шість місяців з моменту звільнення.
Як зазначено у позовній заяві, - згідно Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), видана Пенсійним фондом України, Позивачу страхувальником із кодом ЄДРПОУ 37194206, а це, - Відповідач ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ», за лютий-березень 2022 року Позивачу було нараховано за лютий 6500,00 гривень, за березень 14 731,86 гривень, а разом за два останні місяці роботи - 21 231,86 грн.
Періодом, за який відповідно до ст..117 КЗпП України Позивач має право стягнути суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, - є Березень 2022 року - Серпень 2022 року включно (шість місяців з дня звільнення).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період починаючи з 14 березня 2022 по серпень 2022 року включно розраховуємо шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці вказаного періоду.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку За два останні місяці роботи Позивачу нараховано загалом 21 231,86 грн.
Кількість робочих днів у березні 2022 року становила 22, у лютому 2022 року - 20, а всього - 42 дні.
Середньоденна заробітна плата становить: 21231,86 грн.: 42 = 505,52 грн.
В подальшому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці, а саме за період березень 2022 року - серпень 2022 року, та становить: Березень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.;
- Квітень 2022: 21 х 505,52 = 10 615,93 грн.;
- Травень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 гри.;
- Червень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.
- Липень 2022: 21 х 505,52 = 10 615,93 грн.
- Серпень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 гри.
Всього: 65 717,66 гривень.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача, в рахунок оплати часу затримки розрахунку із заборгованості по заробітній платі за період із березня 2022 року по серпень 202 року включно, стягненню підлягає 67717,66 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 4, 174 - 177 ЦПК України, - представник позивача просить суд:
1. Прийняти дану заяву до розгляду.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (код ЄДРПОУ: 37194206) на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату в розмірі 160 556,11 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 11 коп.), середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 67 717,66 гривень (шістдесят сім тисяч сімсот сімнадцять грн. 66 коп.). Із вказаних сум вирахувати податки і збори.
18.10.2023 року в зв`язку з уточненням позовних вимог стороною позивача (в сторону їх зменьшення), - судом оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 06.11.2023 року.
Одночасно, - судом вчетверте направлено письмовий запит до відповідача ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про витребування з метою приєднання до матеріалів справи довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року, так як відповідач тричі проігнорував запит суду на витребування вищевказаної довідки.
В судове засідання, яке відбулося 06.11.2023 року, позивач ОСОБА_1 та його представник, - адвокат Лисюк О.В., - не з`явилися, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява представника позивача, в якій вона просить суд слухати справу без участі її та її довірителя, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить їх задовольнити.
В судове засідання, яке відбулося 06.11.2023 року, представник відповідача, - ТОВ «ЕМА - ЦЕМЕНТ», - не з`явився, хоча повідомлявся судомналежним чином про день, час та місце слухання справи.
Представник відповідача не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у його відсутності.
Враховуючи вищевикладені обставини справи (в частині неявки в судові засідання представника відповідача), - суд визнав неявку представника відповідача в судове засідання, яке відбулося 06.11.2023 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
Окрім того, суд зазначає наступне:
- сторона відповідача (як вбачається з письмового відзиву), - заперечує проти позову частково, - сторона, визнаючи невиплату заробітної плати позивачу Запорожцю, - не визнає розмір виплат, які підлягають на думку сторони позимвача виплату в зв`язку з невиплатуою заробітної плати при звільненні;
- відповідач чотири рази проігнорував запити суду про направлення на адресу суду довідки про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за весь період роботи з 03.10.2011 року по 14.03.2022 року.
Дану довідку суд витребовував з метою винесення законного, обгрунтованого рішення в частині розрахунку виплат, які слід призначити до виплати позивачу.
Тому, не отримавши таку довідку, суд, керуючись принципом змагальності, та безпосередності дослідження доказів с удовому засіданні, - вираховував суму витрат до виплати позивачу ОСОБА_1 з тих доказів, які містяться в матеріалах справи, а тому ввважає слушним розрахунок виплат, які містяться в матеріалах справи, так як вважає, що об`єктивнихї, непереборних обставин у сторони відповідача для направлення довідки на адресу суду - не було, а тому суд, вичерпавши всі можливі процесуальні засоби для витребування доказів, - приймає рішення на підставі наявних в матеріалах належних, допустимих, достатніх (на думку суду) доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині уточненої позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:
- З 03 жовтня 2011 року по 14.03.2022 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - Позивач), знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМА-ЦЕМЕНТ» (далі - Відповідач).
Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 :
- Згідно наказу № 13 від 03.10.2011 року його було прийнято на посаду машиніста крана автомобільного до транспортного відділу ТОВ «Ема- Цемент»;
- 01.11.2019 року згідно наказу № 24 від 31.10.2019 року його було переведено сторожем у ввід охорони;
- 14.03.2022 року згідно наказу № 2-ос від 14.03.2022 року його було звільнено за власним бажанням.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, - розрахунок з позивачем відповідачем - не було здійснено, що і послугувало виникненню даного спору.
Так, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Тобто, в день звільнення (незалежно від підстав звільнення) роботодавець зобов`язується здійснити з працівником повний розрахунок, тобто виплатити працівнику суму заробітної плати та інші належні працівнику кошти (зокрема компенсації за невикористані відпустки, надбавки і т.д.) в повному розмірі. Роботодавець вважається таким, що не виконав свого обов`язку щодо розрахунку з працівником якщо виплатив заробітну плату лише частково, або не виплатив заробітну плату взагалі.
Остаточного розрахунку з Позивачем при звільненні Відповідачем проведено не було.
Підтвердженням факту існування заборгованості з виплати заробітної плати є наступні документи:
1) Виписка з карткового рахунку Позивача, видана АТ «Приватбанк», відповідно до якої на рахунок Позивача НОМЕР_3 за період з 01.01.2011 року по 29.03.2023 року в рахунок оплати заробітної плати платником ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ» було зараховано 214 848,81 гривень;
2) Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), видана Пенсійним фондом України, відповідно до якої Позивачу страхувальником із кодом ЄДРПОУ 37194206 , а це Відповідач ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ» у період з жовтня 2011 року і по березень 2022 року нараховувавалась сума фактичного заробітку/доходу за період;
3) Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких Позивач за період з І кварталу 2011 року по IV квартал 2022 року отримував дохід у виді заробітної плати від ТОВ «Ема-Цемент» (податковий номер 37194206).
Відповідно до даних документів Позивачу у період з жовтня 2011 року по березень 2022 року було нараховано суму фактичного заробітку/доходу у розмірі 375 404,92 гривні, а саме:
2011 рік2012 рік2013 рік2014 рік2015 рік2016 рікІ кварталвідс. інф.3238,00 грн.3573,80 грн.3711,63 грн.3654,00 грн.4134,00 грн11 кварталвідс. інф.3282,00 грн.3600,00 грн.3573,23 грн.3576,82 грн.4278,00 грн.III кварталвідс. інф.3404,00 грн.3600,00 грн.3654,00 грн.3839,61 грн.4350,00 грн.IV квартал2974,00грн.3551,89 гри.3584,87грн.3593,78 грн.4134,00 грн.4500,00 грн.Разом:2974,00грн.13475,89 грн.14358,67грн.14532,64грн.15204,43грн.17262,00 грн. 2017 рік2018 рік2019 рік2020 рік2021 рік2022 рікІ квартал9600,00 грн.10611,14 грн.12519,00 грн.14629,45 грн.18612,64грн.27 731,86 грн.II квартал9600,00 грн.11884,24 грн.12519,00 грн.14633,29 грн.18 633,86 грн.-III квартал9600,00 грн.11169,00 грн.12738,78 грн.14887,11 грн.18643,36 грн.-IV квартал9600,00 грн.11169,00 грн.13028,22 грн.15474,06 грн.20312,83 грн.-Разом:38400,00грн44833,38грн.50805,00грн.59623,91грн.76203,14грн.27731,86 грн.
Таким чином, загалом за 2011-2022 роки дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «Ема-Цемент» на адресу ОСОБА_1 , відповідно до офіційних даних, наданих ТОВ «Ема-Цемент» до податкових та пенсійних органів, склав: 375 404,92 гривень.
А отже, заборгованість із заробітної плати, яку Позивачу було нараховано та невиплачено за період роботи у Відповідача, складає різницю між отриманою на зарплатну карту Позивача і нарахованою Позивачу заробітною платою, і становить:
- 375 404,92 -214 848,81 = 160 556,11 гривень.
Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Згідно ч. 1 ст. 21, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в день звільнення, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України).
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Верховний Суд за результатами розгляду справи №446/509/16-ц, звернув увагу на офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу, які слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, починаючи з наступного дня після звільнення (05 березня 2022 року), - працівнику починає нараховуватися середній місячний заробіток і відбувається це аж до моменту повної виплати належних ОСОБА_3 коштів.
Розрахунок середнього заробітку проводиться у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).
Абзацом третім пункту 2 вказаного Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), видана Пенсійним фондом України, відповідно до якої Позивачу страхувальником із кодом ЄДРПОУ 37194206 , а це Відповідач ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ» за лютий-березень 2022 року Позивачу було нараховано за лютий 6500,00 гривень, за березень 14 731,86 гривень, а разом за два останні місяці - 21 231,86 грн.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період починаючи з 14 березня 2022 по 26 квітня 2023 року розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці вказаного періоду.
Так, у позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 312717,77 грн. (триста дванадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень 77 копійок), з яких: 160556,11 гривень - сума заборгованості із заробітної плати, 152161,66 - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні станом на 26.04.2023 року.
У зв`язку з тим, що Законом № 2351-IX від 01.07.2022 року, який набрав законної сили, було внесено зміни до ст. 117 КЗпП України, і вказаними змінами було внесено обмеження строку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення до шести місяців, є необхідність зменшити позовні вимоги в частині нарахування суми середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, та обмежитись нарахуваннями за шість місяців з моменту звільнення.
Як зазначено у позовній заяві, - згідно Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5), видана Пенсійним фондом України, Позивачу страхувальником із кодом ЄДРПОУ 37194206, а це, - Відповідач ТОВ «ЕМА-ЦЕМЕНТ», за лютий-березень 2022 року Позивачу було нараховано за лютий 6500,00 гривень, за березень 14 731,86 гривень, а разом за два останні місяці роботи - 21 231,86 грн.
Періодом, за який відповідно до ст..117 КЗпП України Позивач має право стягнути суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, - є Березень 2022 року - Серпень 2022 року включно (шість місяців з дня звільнення).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період починаючи з 14 березня 2022 по серпень 2022 року включно розраховуємо шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці вказаного періоду.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку За два останні місяці роботи Позивачу нараховано загалом 21 231,86 грн.
Кількість робочих днів у березні 2022 року становила 22, у лютому 2022 року - 20, а всього - 42 дні.
Середньоденна заробітна плата становить: 21231,86 грн.: 42 = 505,52 грн.
В подальшому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці, а саме за період березень 2022 року - серпень 2022 року, та становить: Березень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.;
- Квітень 2022: 21 х 505,52 = 10 615,93 грн.;
- Травень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 гри.;
- Червень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 грн.
- Липень 2022: 21 х 505,52 = 10 615,93 грн.
- Серпень 2022: 22 х 505,52 = 11 121,45 гри.
Всього: 65 717,66 гривень.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача, в рахунок оплати часу затримки розрахунку із заборгованості по заробітній платі за період із березня 2022 року по серпень 202 року включно, стягненню підлягає 67717,66 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Чинним законодавством, а саме ст. 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. ч. 1,7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Ч. ч. 4, 5 ст. 97 КЗпП України, ч. З ст. 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" своєчасність та обсяги заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства по оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної з нього заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Всупереч даним вимогам закону України Відповідач у день звільнення позивача не здійснив з ним всіх розрахунків: не виплатив заробітну плату.
На теперішній час Відповідач так остаточно і не здійснив виплату заобітної плати позивачеві.
Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
П. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства по оплату праці" передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постановах від 24.10.2011 р. у справі N 6-39цс11, від 21.11.2011 р. у справі N 6-60цс11, від 03.07.2013 р. у справі N б-бОцсІЗ, від 20.11.2013 р. у справі N 6- 114цс 13, від 05.10.2016 р. у справі N 6-2405цс15, від 13.03.2017 р. у справі N 6-259цс17.
У постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 р. у справі N 6- 64цс13 викладений правовий висновок, відповідно до якого роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, у випадку відсутності фінансово-господарської діяльності або коштів, а також незначної заборгованості підприємства перед працівником.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На думку суду, - вищевказані фактичні обставини справи та норми права, - є підставою для задоволення уточненої позовної заяви.
Що ж стосується до відзиву на позовну заяву, то до обставин та правової позиції відповідача, висловленої у відзиві, - суд відноситься критично, з огляду на наступне:
- факт належного виконання відповідачем норм КЗпПУ в судовому засіданні, - не підтвердився, відповідач навіть у відзиві не навів належних та допустимих доказів на спростування правової позиції позивача, більше того, - відповідач чотири рази проігнорував запити суду щодо надання на адресу суду письмового доказу у виді довідки про нараховану позивачу заробітну плату за період, вказаний в запитах суду.
Такі процесуальні дії відповідача суд сприймає лише як неналежну процесуальну поведінку відповідача, - неналежний спосіб захисту відповідачем своїх прав та інтересів.
З уразхуванням вищевикладеного, - вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (код ЄДРПОУ: 37194206) на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та середньої заробітньої плати за час затримки при розхрахунку, суд вважає законною та такою, що не підлягає до задоволення.
Суд ще раз наголошує на тій обставині, що згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слід зауважити, що саме в довідці про нараховану, але не виплачену заробітну плату за весь період роботи, Відповідач мав би та має відобразити всі розрахунки, які проводилися з Позивачем за період його роботи на підприємстві, та загальну суму заборгованості зі сплати заробітної плати.
Суд вважає, що вочевидь, - ненадання офіційного фінансового документу Відповідачем на адресу суду та Позивача, є нічим іншим, - як прихованням фактичних розрахунків з Позивачем за період його роботи у Відповідача, та фактичної суми заборгованості із заробітної плати.
Окрім цього, кожна виплата заробітної плати має підтверджуватися або підписом у розрахунковій відомості з виплати заробітної плати, або фактом перерахування коштів на особистий рахунок працівника, та відповідною випискою банку.
Жодного з перерахованих документів Відповідачем суду надано не було, хоча, суд наголошує на цій обставині, - у відповідача об`єктивних, непереборних перепон, - не існувало, а все лише залежало від процесуального рішення відповідача.
Твердження Відповідача про те, що надані Позивачем документи, дані з яких були взяті за основу розрахунків із заборгованості зі сплати заробітної плати, - не можуть слугувати доказами на підтвердження заборгованості із заробітної плати, - судом до уваги не беруться.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. ч. 1, 7 ст. 43, ч. 1 ст. 45 Конституції України, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 94, ч. ч. 4, 5 ст. 97, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 2 ст. 233, ст. 237-1 КЗпП України, ч. 1 ст. 1, ст. 12, ч. З ст. 15, ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1, 6 ст. 24, ч. 1 ст. 27, ст. 34 Закону України "Про оплату праці" , ч. ч. 1,3 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", ст. ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", п. п. 1-4, Додатком Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, п. п. 2, 7, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, п. п. 1.3, 2.1.1, 2.2.8, 2.2.12, 3.9, 3.13 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5, ч. ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України, п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА З щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", п. 1 рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА 4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України, п. п. 20, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)", правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 26.10.2016 р. у справі № 6-1395цс 15, від 24.10.2011 р. у справі № 6-39цс11, від 21.11.2011 р. у справі № 6-60цс11, від 03.07.2013 р., у справі № 6-114цс13, від 05.10.2016 р. у справі № 6-2405цс15, від 13.03.2017 р. у справі № 6-259цс17, від 22.01.2014 р. у справі № 6-159цс13, від 24.06.2015 р. у справі № 6-11 бцс 15, від 14.12.2016 р. у справі № 6-788цс16, від 03.07.2013 р. у справі № 6-64цс13, від 25.04.2012 р. у справі № 6-23цс12, п. 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 р. № 10-1389/0/4-12 "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права", п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Уточнений позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМА - ЦЕМЕНТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕМА - ЦЕМЕНТ», 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ідентифікаційний код 37194206, на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянина України, паспорт громадянина України (ID - картка) № НОМЕР_4 , виданий 27.11.2018 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_5 ):
- нараховану але не виплачену заробітну плату в розмірі 160 556,11 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 11 коп.);
- середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 67 717,66 гривень (шістдесят сім тисяч сімсот сімнадцять грн. 66 коп.), -
- з відрахуванням з вищевказаних сум податків і зборів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.
Суд | Кагарлицький районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2023 |
Оприлюднено | 15.01.2024 |
Номер документу | 116248623 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Кагарлицький районний суд Київської області
Закаблук О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні