Рішення

від 20.09.2023 по справі 368/929/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/929/23

2/368/442/23

Рішення

Іменем України

"20" вересня 2023 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Токовенко Н.О.

За участі:

Позивач - ОСОБА_1

- розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Київської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Київської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Визнати причини пропуску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 поважними, та встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після 07.10.2022 року ОСОБА_2 .

12.07.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/929/23, провадженя № 2/368/442/23.

26.07.2023 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до слухання в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 20.09.2023 року.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2023 року, позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити, обгрунтовувала свою правову позицію щодо позову обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 20.09.2023 року, - представник відповідача, - Кагарлицької міської ради Київської області, - не з`явився, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява відповідача, в якій відповідач просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги визнає, та, відповідно, - не заперечує проти задоволення позову.

Визнання позову відповідачем, - Кагарлицькою міською радою Київської області, - в підготовчому судовому, - засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, (виключна підсудність).

Як вбачається з матеріалів справи, - дана справа стосується прав та обов`язків щодо спадкового нерухомого майна, яке розташовано на території Черняхівської сільської ради Обухівського (бувшого - Кагарлицького району) Київської області, що тягне за собою застосування наступних норм права при визначенні підсудності справи, а саме:

- згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

До таких позовів відносяться, - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявления вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Водночас, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч. 1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно, а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як вбачається зі змісту даної заяви, позивач просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, так, об`єктом спадкової маси є право власності на об`єкт нерухомого майна, - земельну ділянку, яка розташована на території Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, що територіально підпадає під юрисдикцію Кагарлицького районного суду Київської області.

Отже, враховуючи ту обставину, що даний спір стосується права власності на нерухоме майно, а саме, - земельних ділянок, які розміщені на території Обухівського (бувшого Кагарлицького) району Київської області, то в даному випадку дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції на підставі ч. 1 ст. 30 ЦПК України, так як в даному випадку має місце виключна підсудність.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

- ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкодавець по даній справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

До спадщини ОСОБА_2 увійшли:

- право власності на 1/4 земельної ділянки площею 4,1381 га, що розташована на території Черняхівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288800:02:318:0005, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2021 року, реєстровий № 2003;

- право власності на 1/4 земельної ділянки площею 4,1367 га, що розташована на території Черняхівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222288800:02:318:0014, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2021 року, реєстровий №2009;

- земельна ділянка площею 1,2852 га, що розташована на території с. Стрітівка Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5222288800:03:304:0011, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2021 року, реєстровий №2001, договору про поділ земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності від 10.01.2022 року.

16.12.2021 року спадкодавець по справі, - ОСОБА_2 , - склав заповіт, посвідчений старостою с.Черняхів Обухівського району Київської області ОСОБА_3 , та зареєстрований в реєстрі під №17/19, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 (далі- Позивач).

Інших спадкоємців, крім Позивача, у заповіті ОСОБА_4 , - не зазначено.

Крім того, інші особи, які могли б прийняти спадщину ОСОБА_2 за заповітом або в порядку спадкування за законом, відсутні.

Отже, Позивач є єдиною спадкоємицею майна померлого спадкодавця ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 01.03.2023 року №41, до дня смерті спадкодавець по даній справі ОСОБА_4 проживав один за адресою: АДРЕСА_1 .

06.07.2023 року Позивач у встановленому законом порядку звернулася до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Руденко А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Листом від 06.07.2023 р. з вих. №175/01-16 нотаріус повідомив Позивачу, що нею був пропущений шестимісячний строк на прийняття спадщини ОСОБА_4 .

У зв`язку з викладеним, нотаріус роз`яснив, що після померлого ОСОБА_4 спадкову справу заведено не було, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру №73107968 від 06.07.2023 року та у разі якщо Позивач бажає прийняти спадщину ОСОБА_4 , їй необхідно звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як встановлено судом, - Позивач пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 на її користь.

Оскільки Позивач не знала, що вона має право на отримання у спадщину майна ОСОБА_4 , тобто вважала, що в неї немає визначених законом підстав розраховувати, що вона може претендувати на спадкове майно, то після смерті ОСОБА_4 , - Позивач своєчасно не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Коли Позивач дізналася про наявність заповіту ОСОБА_4 , складеного на її користь, вона невідкладно звернулася із відповідною заявою до нотаріуса, проте, як виявилося, строк на прийняття спадщини уже був пропущений та може бути поновлений лише судом.

Таким чином, строк на прийняття спадщини Позивачем був пропущений з поважних причин та без його поновлення вона не може прийняти спадщину ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1233-1257 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який йото пережив, та батьки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Так, за змістом норм статей 1268, 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року передбачено, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними.

Як наразі вказує судова практика, зокрема яка викладена у Постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме: тривала хвороба спадкоємців; перебування спадкоємця тривалий час за межами України; відбування покарання в місцях позбавлення волі; перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; тощо.

Суд зазначає, що в силу ст. 1298 ЦК України, - Позивач не заявила свого права про відмову від спадщини, а навпаки, реалізуючи своє право на прийняття спадщини, - звернулася до нотаріальної контори, де їй було роз`яснено право на звернення до суду.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008р. "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є, - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права Позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати "законного очікування' фактичного користування права. Зазначене положення висвітлено в рішенні "Рисовський проти України" (ухвала щодо прийнятності від 20 жовтня 2011 року). Так в п. 70 зазначеного рішення визначено "Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якшо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк лля прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вищезазначена причина пропуску Позивачем строку для подачі заяви про прийняття спадщини, - а саме, - необізнаність про наявність заповіту, - на думку суду, - є поважною.

Таким чином, враховуючи відповідь нотаріуса (відмову у заведенні спадкової справи, та, відповідно, - відмова у видачі свідоцтва про спадкування), суд вважає, що право Позивача на спадкування підлягає судовому захисту, - з наданням додаткового строку на прийняття спадщини, - шляхом винесення судового рішення, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, за змістом норм статей 1268, 1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Положенням ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

- у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори:

- у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Отже, якщо позивач не проживав разом зі спадкодавцем і пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, інший спадкоємець не надає письмової згоди на прийняття спадщини позивачем, а тому суд вважає, що позивач вправі звернутись в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року передбачено, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними,

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008р. "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернугися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

В свою чергу, завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Постановления рішення про задоволення позову є забезпеченням права Позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати "законного очікування" фактичного користування права. Зазначене положення висвітлено в рішенні "Рисовський проти України" (ухвала щодо прийнятності від 20 жовтня 2011 року). Так в п. 70 зазначеного рішення визначено "Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 1223, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, п. 24 Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 4, 174- 175, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Київської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визнати причини пропуску фізичною особою:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Київ, Україна, громадянкою України, паспорт громадянина України (ID - картка) № НОМЕР_1 , виадний 14.01.2019 року органом 8027, РНОКПП: НОМЕР_2 ), шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця село Черняхів Кагарлицького району Київської області), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 52 років в село Черняхів Обухівського району Київської області, (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 18 жовтня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Мігністерства юстиції (м. Київ), - поважними, та:

- встановити фізичній особі, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Київ, Україна, громадянці України, паспорт громадянина України (ID - картка) № НОМЕР_1 , виадний 14.01.2019 року органом 8027, РНОКПП: НОМЕР_2 ), додатковий строк у три місяці з дня вступу даного рішення в законну силу, - для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця село Черняхів Кагарлицького району Київської області), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 52 років в село Черняхів Обухівського району Київської області, (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 18 жовтня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Мігністерства юстиції (м. Київ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: О.В. Закаблук