Рішення

від 12.01.2024 по справі 692/1069/23

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/1069/23

Провадження № 2/692/24/24

12.01.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04 січня 2024 року смт Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

прокурора Бобко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Драбів цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПрАТ «Безбородьківське АВКФ» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПрАТ «Безбородьківське АВКФ» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , успадкував після смерті ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 7120680500:02:001:0165 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0626 га ріллі, яка розташована на території с. Безбородьки Великохутріської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.05.2023 за № 331613987, приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округ Бірюком О.В. 08.12.2021 за № 45518136 внесено запис про право власності ОСОБА_1 на земельну 7120680500:02:001:0165 площею 4,0626 га.

З Реєстру прав власності установлено, що на даний час до 31.12.2028 діє договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Безбородьківська аграрно-виробнича комерційна фірма».

З моменту отримання у спадок земельної ділянки - 08.12.2021 та по даний час земельна ділянка 7120680500:02:001:0165, площею 4,0626 га, перебуває у приватній власності іноземного громадянина, громадянина країни агресора.

Заходи, спрямовані на відчуження земельної ділянки відповідачем не вжито, він отримує прибуток від надання її в оренду згідно договору з ПрАТ «Безбородьківська АВКФ».

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, тому така земельна ділянка з підлягає конфіскації за рішенням суду.

За таких умов позивач просить припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , право власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2023 року провадження по справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив та запропоновано третій особі надати пояснення по справі.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.

Ухвалою суду від 24.11.2023р. підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Бобко Т.Б. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала. Звернула увагу, що відповідач ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, успадкував земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Оскільки він не є громадянином України, то у річний термін з моменту спадкування мав відчужити успадковану земельну ділянку, оскільки про це є пряма заборона. Натомість відповідач здав вказану ділянку в оренду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав наміру її відчужувати, отримавши орендну плату відповідач сплачує податки у рф. Договір оренди на вказану ділянку було укладено спадкодавцем 01.01.2014р. та після смерті спадкодавця продовжено. При цьому відомості сільської ради про можливу смерть ОСОБА_1 не підтверджено. Оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення не може бути у власності іноземця, просила задовольнити позов повністю.

Представник ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання/заява вх. №4174/23-Вх від 27.10.2023р. де представник вказує, що Головне управління позов підтримує, просить задовольнити позовні вимоги, розгляд справи здійснювати без участі представника ГУ. Щодо обставин справи клопотання/заява містить пояснення по суті заявлених вимог, відповідно до яких згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за гр. ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120680500:02:001:0165, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0626 га. На даний час діє договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПрАТ «Безбородьківська АВКФ». Зазначено положення земельного законодавства щодо правового режиму набуття власності на землю іноземцями. Враховуючи, що відповідач отриману у спадок земельну ділянку сільськогосподарського призначення добровільно протягом встановленого законодавством річного строку не відчужив, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, не повідомив суд про причину неявки, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

Третя особа ПрАТ «Безбородьківське АВКФ» в особі свого представника в судове засідання не прибула. В справі мається заява директора ПрАТ «Безбородьківське АВКФ» Чугуївця В.С., зареєстрована за вх..№ЕП-862/23-Вх від 03.11.2023р., у якій той проти задоволення позову не заперечує, розгляд справи просить проводити без участі представника.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії листа вих.№51/1-537 вих-22 від 11.08.2022р. Золотоніська окружна прокуратура звернулась з запитом, зокрема до Великохутірської сільської ради з метою встановлення у тому числі даних щодо об`єктів права власності громадян російської федерації та білорусі, у т.ч. успадковані та не відчужені земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно копії відповіді виконавчого комітету Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №02-40/851 від 15.08.2022р. Золотоніську окружну прокуратуру проінформовано про об`єкт права власності громадян російської федерації на території Великохутірської територіальної громади - земельну частку (пай) площею 4,0626га, кадастровий номер 7120680500:02:001:0195, яку ОСОБА_1 , російська федерація, м. Самара, успадкував 08.12.2021р. від матері ОСОБА_2 .

Відповідно до копії листа вих..№51/1-537 вих-23 від 27.01.2023р. Золотоніська окружна прокуратура звернулась з запитом до Великохутірської сільської ради чи вживались сільською радою заходи, спрямовані на відчуження даної земельної ділянки на користь держави.

Згідно копії відповіді виконавчого комітету Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 02-40/164 від 31.01.2023р. Золотоніську окружну прокуратуру проінформовано, що земельна ділянка площею 4,0626 га, кадастровий номер 7120680500:02:001:0195, власником якої є ОСОБА_1 , російська федерація, не належить до земель комунальної власності, а примусове відчуження земельної ділянки здійснюється на підставі судового рішення.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом № 2999 від 08.12.2021р., вданого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Бірюком О.В., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син, громадянин російської федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 4,0626 га (в тому числі рілля 4,0626 га), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою Черкаська область, Золотоніський район, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7120680500:02:001:0195.

Згідно Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформаційні довідки № 331613987 від 09.05.2023, № 318014722 від 19.12.2022 та № 349870415 від 10.10.2023, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120680500:02:001:0195 площею 4,0626 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано 08.12.2021р. на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 2999 від 08.12.2021р., виданого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Бірюком О.В. Власником вказаний ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , країна громадянства - російська федерація. Право оренди земельної ділянки зареєстровано за ПрАТ «Безбородьківська АВКФ», строк дії договору до 31.12.2028р.

Згідно довідки ПрАТ «Безбородьківська АВКФ» № 70 від 09.05.2023р. ОСОБА_1 була здійснена виплата за оренду земельного паю 15.12.2021р. у сумі 29725,22 грн. за 2022р. та 2023р.

Згідно даних заключної виписки за період з 15.12.2021р. по 15.12.2021р. та платіжного доручення № 983 від 15.12.2023р. ПрАТ «Безбородьківська АВКФ» 15.12.2021р. було переказано кошти на карту ПриватБанку у сумі 29725,25 грн. у якості плати за оренду земельного паю за 2021р.

Згідно копії платіжного доручення № 983 від 15.12.2021р. ПрАТ «Безбородьківська АВКФ» переказа кошти на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 29725,25 грн. як плату за оренду земельного паю.

Згідно копії банківської виписки № Б-00000229 за 15.12.2021 ПрАТ «Безбородьківська АВКФ», контрагент - ОСОБА_1 , видаток - 29725,22, зміст - орендна плата за 2022, 2023 роки.

Згідно відповіді № 7115-156/7115.1-23 від 16.05.2023 Драбівського сектору УДМС України в Черкаській області ДМС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспортом громадянина України Драбівським сектором УДМС України в Черкаській області не документувався.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 09.10.2023 № 201-20231009-00065731517 оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер 7120680500:02:001:0195 площею 4,0626 га, категорія землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, становить 119988,54.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.62-2635/2-23 від 25.05.2023р. на запит Золотоніської окружної прокуратури інформація, чи вживались Великохутірською сільською радою Золотоніського району заходи спрямовані на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 7120680500:02:001:0195 - відсутня.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.6-2797/2-23 від 01.06.2023р. на запит Золотоніської окружної прокуратури Головним управлінням не вживались заходи спрямовані на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 7120680500:02:001:0195 у зв`язку з відсутністю фінансування.

Таким чином судом достовірно встановлено факт набуття права власності відповідача на земельні ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7120680500:02:001:0195 площею 4,0626 га, яку він успадкував після смерті матері 08.12.2021р. та протягом року не відчужив, хоча є іноземцем - громадянином російської федерації. Інформація про набуття відповідачем громадянства України або про його смерть відсутня.

Згідно положень ч. 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч.1,2,4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. а) ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно положень ч. 1,3 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г)держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

Згідно з положеннями пунктів д), е) ст. 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду та невідчуження земельноїділянки іноземнимиособами таособами безгромадянства увстановлений строку випадках,визначених цимКодексом;

Згідно з п. в) ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно доч.1,2ст.145ЗК Україниякщо доособи переходитьправо власностіна земельнуділянку,яка зацим Кодексомне моженабуватися неюу власність,ця ділянкапідлягає відчуженнюїї власникомпротягом рокуз моментупереходу такогоправа. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 р. по справі № 912/2385/18.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином та набувши в порядку спадкування за законом 08.12.2021 року право власності на земельну ділянку, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, добровільно її не відчужив, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі, тому слід припинити право власності відповідача та конфіскувати вказану земельну ділянку. При цьому суд вважає втручання у право власності легітимним, пропорційним легітимній меті та законним.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області - задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , російська федерація), право власності на земельну ділянку площею 4,0626 га, кадастровий номер 7120680500:02:001:0195, розташовану в адміністративних межах Великохутірської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р НОМЕР_2 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у сумі 2 684 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 12 січня 2024року.