Рішення

від 15.02.2023 по справі 752/10221/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/10221/19

Провадження № 2/752/329/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.02.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтіс Плюс», Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Н.В., державний реєстратор Київської філії КП »Новозаводське» Новозаводської сільської ради Павленко Ксенія Володимирівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус ДМНО Заверуха Наталія Іванівна про визнання недійсними результатів торгів, визнання недійсними договорів та визнання незаконними і скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», відповідно до якого просила визнати недійсними результати аукціону з продаж лоту № Q80718b4180, який відбувся 02.06.2017 р., визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.07.2017р., укладеного між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою Н.В., визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Н.В. від 03.07.2017 р. про реєстрацію за ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» права іпотекодержателя на приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати незаконним рішення державного реєстратора Київської філії КП «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Павленко К.В. від 30.11.2017 р. індексний номер 38442136 про реєстрацію права власності за ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» на приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Рієлтіс-Плюс» та ОСОБА_2 12.01.2018 р., посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Заверухою Н.І., визнати незаконним рішення приватного нотаріуса ДМНО Заверухи Н.І. від 12.01.2018 р. індексний номер 39186262 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.08.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1519, на праві власності належить приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбано на час перебування у шлюбі.

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1235 pvi-08-04 від 17.08.2004 р., укладеним між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», зазначене приміщення було передано в іпотеку на підставі Договору іпотеки від 29.09.2004 р.

Строк виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, встановлений до 15.04.2019 р.

Позивач зазначає, що жодних повідомлень про заміну сторони кредитора вона не отримувала, проте, в червні 2017 року відбувся аукціон з продажу права вимоги за кредитним договором № 1235 pvi-08-04 від 17.08.2004 р. та договорами забезпечення.

Переможцем аукціону було визнано ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС», з яким 03.07.2017 р. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений та нотаріально посвідчений Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

30.11.2017 р. рішенням державного реєстратора Київської філії КП «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Павленко К.В. індексний номер 38442136 право власності на належне приміщення 5 в літ.А за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку».

12.01.2018 р. ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» уклало з ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І.

Позивач зазначає, що про вказані обставини їй стало відомо 11.01.2018 року, коли група невідомих осіб захопила її приміщення, про що вона звернулась до правоохоронних органів.

Позивач вважає, що результати аукціону є недійсними, і як наслідок є недійсними в подальшому укладені договори про відчуження нежитлового приміщення № 5 в літ.А за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, аукціон відбувся з численними порушеннями, без будь-якого повідомлення про його проведення, предметом продажу було право недійсної вимоги, адже строк пред`явлення вимоги не настав, право вимоги за кредитним договором продано не було, Договір про відступлення прав вимоги є неукладеним, оскільки не містить всіх необхідних істотних умов, укладений не з фінансовою установою.

Також позивач зазначає про недотримання вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на нежитлове приміщення, недотримання досудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, не проведення обов`язкової оцінки предмета іпотеки.

З огляду на викладені порушення, позивач просить позов задовольнити.

На підставі ухвали судді Голосіївського районного суду м.Києва Шкірая М.І. від 22.05.2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву, а третім особам для подання пояснень.

06.11.2019 р. АТ «Банк «Фінанси та кредит» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Банк просить відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 систематично порушувала умови Кредитного договору, Банком вживались заходи щодо досудового вирішення погашення заборгованості шляхом повідомлення про усунення порушень. Право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення було продано з аукціону в процедурі ліквідації Банку, повідомлення про проведення аукціону було направлено на адресу ОСОБА_1 . Посилання на неукладеність Договору про відступлення прав вимоги відповідач вважає необґрунтованими, оскільки в протоколі про проведення електронних торгів та змістом лоту було визначено, що є предметом продажу. Також відповідач зазначає на помилковість тверджень позивача щодо правової природи договору про відступлення прав вимоги, яка пов`язує його з Договором факторингу, який має іншу правову природу.

ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача, належне їй направлення повідомлень про зміну кредитора та усунення порушень, які вона умисно не отримувала, внаслідок чого вони повернулись без вручення. А також відповідач посилається на те, що укладений між АТ «Банк «Фінанси та кредит» і ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» договір, не є договором факторингу, оскільки жодна із сторін договору не передає грошові коштив розпорядження іншій стороні.

18.06.2020 р. справа прийнята в провадження судді Голосіївського районного суду м.Києва Колдіної О.О.

28.10.2020 р. підготовче провадження у справі було закрито.

В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, посилаючись на необізнаність позивача з проведенням аукціону з продажу прав вимоги за Кредитним договором, відсутність оголошення про проведення аукціону, неповідомлення її про зміну кредитора у зобов`язанні та звернення стягнення на предмет іпотекп, а також недійсність укладеного договору купівлі-продажу прав вимоги в зв`язку з тим, що ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» не є фінансовою установою.

Представник відповідача - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що оголошення про проведення аукціону публікувались на сайті Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відсутність порушених прав позивача укладенням зазнаного договору, дотримання правил проведення аукціону в процедурі ліквідації Банку.

Представник відповідача - ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» заперечив в ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач належним чином повідомлялась про заміну кредитора та про усунення порушень, однак не отримувала зазначені повідомлення за адресою проживання. Також представник відповідача заперечив щодо тверджень позивача про те, що договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором є договором факторингу, оскільки він не має всіх обов`язкових ознак факторингу і має іншу правову природу.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено Кредитний договір № 1235 pvi-08-04 від 17.08.2004 р.,

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено Договір іпотеки від 29.09.2004 р., предметом іпотеки за яким є нежитлове приміщення № 5 в літ.А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належало позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1519.

Згідно договору про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 16.04.2014 року строк виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, встановлений до 15.04.2019 р.

Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 відповідно до статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.

Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліцензію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 листопада 2017 року прийняла рішення за № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 вересня 2019 року №2417 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком на один рік з 18 грудня 2019 року до 17 грудня 2020 року включно

Частинами 1, 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 вказаного Закону; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених зазначеним Законом; повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна байку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

На підставі вищезазначених нормативних положень рішенням виконавчої дирекцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 № 1153 затверджено ліквідаційну масу АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про систему гарантування - вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад, та умови відчуження майна банку, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації (частина третя статті 51 вищевказаного Закону).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388.

Дія цього Положення поширюється на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які діють в межах повноважень, передбачених Законом про систему гарантування та/або делегованих Фондом, працівників банків, що ліквідуються, та інших осіб, які беруть участь у процесі ліквідації таких банків на договірних умовах.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 розділу III Положення порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна).

Результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Граничний строк виставлення на продаж всіх активів (майна) банку, що ліквідується, не може перевищувати строку ліквідації такого банку та починається з дати затвердження Фондом результатів формування ліквідаційної маси відповідного банку.

Протоколом №2202-1 від 22.02.2017 року засідання МКУА АТ «Банк «Фінанси та Кредит» затверджена пропозиція від 21.02.2017 року щодо порядку реалізації майна, шляхом проведення відкритих торгів (аукціону) по відступленню права вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та фізичними особами, (у тому числі по кредитному договору 1235рvі-08-04 від 17.08.2014 року, позичальник - ОСОБА_1 , та винесена на розгляд ФГВФО.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1300 від 30.03.2017 року «Про затвердження умов продажу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» були визначені активи Банку, що підлягають продажу на відкритих торгах «аукціоні», а саме: права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, у тому числі за кредитним договором №1235 рvі-08-04 від 17.08.2004 року .

На виконання вимог п. 1 розділу V Положення № 388 Банк оприлюднив публічні паспорти активу (право вимоги за кредитним договором №1235рvі-08-04 від 17.08.2004 та відповідними договорами забезпечення) на сайті Банку з детальною інформацією про актив.

Відповідно до вимог Закону та Положення № 388 в газеті «Голос України» №68 (6573) від 13 квітня 2017 року Банк опублікував оголошення щодо продажу активів (майна) АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у тому числі по лоту № Q80718b4180 - право вимоги за кредитним договором №1235рvі-08-04 від 17.08.2004, в якому зазначено електронну адресу для доступу до відкритих торгів (аукціону, електронного аукціону) - wwwprozorro.sale; датy та часу проведення відкритих торгів (аукціону, електронного аукціону) - 26.04.2017 року. Також у оголошенні було зазначене посилання на електронну адресу - http://www.fg.gov/ua/not-paying/liquidation/11202-26042017-2, за якою можна було отримати детальну інформацію щодо зазначеного лоту.

Крім того, судом встановлено, що Банк листом №03- 390000/2286 від 11.04.2017 року повідомляв ОСОБА_1 про виставлення на продаж права вимоги за кредитним договором №1235рvі-08-04 від 17.08.2004 р. на відкритих торгах (аукціоні), які відбудуться 26.04.2017 року на торгівельному майданчику ТБ «ЕЛЕКТРОННІ ТОРГОВІ СИСТЕМИ». Таке повідомлення було направлено Банком рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_2 , яка зазначена позичальником як місце фактичного проживання.

02.06.2017 року через електронний майданчик ТОВ «Юкрейн Проперті Групп» проведені публічні електронні торги (аукціон) з продажу лоту № Q80718b4180, за наслідком яких сформовано Протокол електронних торгів № UА-ЕА-2017-05-22-000034-а, в якому визначено переможцем ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС».

Вказаний протокол було підписано ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС», оператором електронного майданчика, через який надано найвищу цінову пропозицію, - ТОВ «Юкрейн Проперті Групп», та замовника торгів - представником АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

За зазначеним лотом на відкритих торгах було реалізоване право вимоги за кредитним договорами №1235рvі-08-04 від 17.08.2004 та відповідними договорами забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, за яким боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів та не пізніше 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку (загальний строк не може перевищувати 42 робочих дні), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.

03.07.2017 року між Банком та ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» укладений Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., реєстровий №468, в якому визначені предмет, ціна та строк Договору.

При розгляді даної справи суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у справі 910/12525/20, в якій суд зазначив, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Тобто, суд приходить до висновку, що Банком була дотримана процедура реалізації активів Банку в процедурі ліквідації та проведення аукціону, позивач звертаючись до суду з вимогами про визнання аукціону недійсним обрала невірний спосіб захисту, а отже вимоги позивача про визнання недійсними результатів аукціону з продажу лоту № Q80718b4180 не підлягають задоволенню.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на положення Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки до даних правовідносин застосовується спеціальний Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також суд не може прийняти до уваги посилання позивача на неукладеність довору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором містить ціну договору, предмет, строки дії, права та обов`язки сторін. Сторони підписали даний договір, визнавши йому умови та вчинили дії на його виконання.

З огляду на викладене, твердження позивача про неукладеність такого правочину є необґрунтованими.

Позивач просить суд визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.07.2017 р., укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою Н.В., зазначаючи, що ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» не є фінансовою установою, а отже не могло бути стороною договору, який фактично є договором факторингу, а також щодо неповідомлення її про заміну кредитора.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайного або майнового права та інтересу.

За приписами п.2 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторонюпа плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язуємся відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовим^ активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 виклала провову позицію про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому( числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті б Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

У такому випадку на відносини цесїї поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі- продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом».

Оскільки оспорюваний правочин не містить всіх ознак договору факторингу, твердження позивача в цій частині є необгрунтованими.

Крім того, ні при зверненні до суду, ні в ході судового розгляду позивач не довела в чому полягає порушення її прав укладенням оспорюваного правочину.

Враховуючи викладене, суд не вбачає законних підстав для визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.07.2017 р., а також вимоги про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Антипової Н.В. від 03.07.2017 р. про реєстрацію за ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» права іпотекодержателя на приміщення № 5 в літ.А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка з обгрунтування позову є похідною від задоволення вимог щодо недійсності Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Крім того, звертаючись до суду позивач просить визнати незаконним рішення державного реєстратора Київської філії КП «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Павленко К.В. від 30.11.2017 р. індексний номер 38442136 про реєстрацію права власності за ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» на приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , уклаений між ТОВ «Рієлтіс-Плюс» та ОСОБА_2 12.01.2018 р., посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Заверухою Н.І., визнати незаконним рішення приватного нотаріуса ДМНО Заверухи Н.І. від 12.01.2018 р. індексний номер 39186262 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення № 5 (в літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для визнання незаконним рішення державного реєстратора Павленка К.В. позивач зазначає про порушення ТОВ «РІЄЛТІС-ПЛЮС» порядку позасудового звернення на предмет іпотеки, а саме відсутність окремого договору про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, відсутність оцінки майна, а також неотримання повідомлення про усунення порушень зобов`язань.

Як встановлено судом 30.11.2017 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Київської філії КП "Новозаводське" Павленко К.В. (індексний номер 38442136) право власності на вищевказане нежиле приміщення було зареєстровано за ТОВ "РІЄЛТІС ПЛЮС" в порядку позасудового звернення стягнення на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Твердження позивача щодо відсутності Договору про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами Іпотечного договору суд вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються п.п. 11, 11.3., 11.3.1. Іпотечного договору від 29.09.2004 р.

12.01.2018 р. ТОВ "РІЄЛТІС ПЛЮС" уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І.

Наказом Міністерства юстиції України № 553/5 від 27.02.2018 р. за скаргою позивача було скасовано рішення про реєстрацію права власності на приміщення за ОСОБА_2 та ТОВ "РІЄЛТІС ПЛЮС", відновлено право власності ОСОБА_5 .

Тобто на момент звернення позивача до суду її право в частині скасування оскаржуваних рішень державних реєстраторів було відновлено.

Станом на момент звернення до суду право власності на нежиле приміщення № 5 в літ.А по АДРЕСА_1 було повторно зареєстровано за ТОВ «РІЄЛТІС ПЛЮС» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Диниса П.В. (індексний номер 4086178) від 27.04.2018 р. в порядку позасудового звернення стягнення.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 752/7576/19, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Диниса П.В. було скасовано.

Однак, апеляційною інстанцією надана оцінка твердженням позивача щодо порушень процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, і такі порушення встановлені не були.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтіс Плюс», Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Н.В., державний реєстратор Київської філії КП »Новозаводське» Новозаводської сільської ради Павленко Ксенія Володимирівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус ДМНО Заверуха Наталія Іванівна про визнання недійсними результатів торгів, визнання недійсними договорів та визнання незаконними і скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя