Рішення

від 29.11.2023 по справі 626/248/22

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 626/248/22

провадження № 2/631/188/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Бикова Ольга Юріївна, до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» «Про розірвання договору оренди»,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Бикова О. Ю., звернулась в суд із позовом до СПРАТ «ОХОЧЕ» «Про розірвання договору оренди земельної ділянки», в якому просила припинити шляхом дострокового розірвання договір оренди від 19.03.2007 року, реєстрація якого здійснена 20.04.2007 року за № 040770000014, земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий № 6324283500:02:001:0395, розташованої на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, укладений між ОСОБА_1 та СЗАТ «ОХОЧЕ», правонаступником якого є СПРАТ «ОХОЧЕ», поклавши судові витрати на відповідача (а. с. 1 - 10).

На обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначила, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. 19.03.2007 року між ОСОБА_1 та СЗАТ «ОХОЧЕ» був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «ЦЕНТР ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20.04.2007 року за № 040770000014. ОСОБА_1 було замовлено Агрохімічний паспорт земельної ділянки, за висновками якого знизилися агрохімічні показники стану, що є фактичним підтвердженням зниження продуктивної якості земельної ділянки. Відповідно до пункту 29 договору оренди земельної ділянки, обов`язком орендаря є дотримання природоохоронного використання земель, а правом орендодавця - вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів. Крім того, 07.07.2021 року, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стороні позивача стало відомо про наявність зареєстрованого обтяження, яке було вчинено 02.10.2019 року державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Слабинською О. Ю., із позначкою «договір суборенди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.04.2019, видавник: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОХОЧЕ», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ», зареєстрованого щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324283500:02:001:0395. Укладений договір оренди землі з відповідачем не передбачає право орендаря передавати землю в суборенду, тим більше без згоди орендодавця. Окремо звернули увагу на той факт, що договір суборенди укладений 01.01.2019 року, а реєстрація здійснена в жовтні 2019 року. 05.09.2021 року позивачем до Міністерства юстиції України було подано скаргу на дії реєстратора, та Наказом № 4439/5 від 10.12.2021 року, яку задоволено та скасовано рішення від 15.10.2019 року з тих підстав, що реєстратор Слабинська О. Ю. не перевірила подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав. Вважають, що факт передачі землі в суборенду є істотним порушенням умов договору оренди. Згідно з пунктом 38 вищезазначеного договору - його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, та з інших причин, передбачених законодавством. Крім того, умовами пункту 39 договору оренди землі, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору та Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець відповідно до частини 1 статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Наполягають, що порушення умов договору з боку орендаря є систематичним, оскільки ціна договору - розмір орендної плати та порядок її сплати - не переглядались жодного разу.

Зазначена заява надійшла з Красноградського районного суду Харківської області в порядку частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, зареєстрована за вхідним № 1131/22-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 626/248/22 та відповідно до протоколу перерозподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 63, 65).

Ухвалою, постановленою 11.04.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі судді Мащенко С. В., позовну заву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі (а. с. 66 - 70).

26.07.2023 року за вхідним № ЕП-1429/23 від представника відповідача - адвоката Демчука Є. В., який діє за ордером (серії СВ № 1042147), виданим 15.12.2022 року на підставі договору про надання правової допомоги № АД-28/10-22 від 28.10.2022 року, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної 22.02.2023 року між ОСОБА_1 , СПРАТ «Охоче» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», а також Витягу з Державного реєстру речових прав (а. с. 84, 119, 120, 121).

04.09.2023 року за вхідним № ЕП-1636/23-вх надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому представник відповідача адвокат Демчук Є. В. просить продовжити строк на його подання, прийняти відзив до розгляду та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, зазначаючи, що факт укладення договору оренди не оспорюється, проте стороною позивача наведені хибні твердження, які не доведені належними та допустимими доказами. Відповідач критично ставиться до поданого стороною позивача листа Харківської філії ДУ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» № 158-19/02/140 від 06.05.2019 року, оскільки вказана за його змістом інформація не є достатньою та належною для того, щоб беззаперечно можливо стверджувати про погіршення якості земельної ділянки, яка є об`єктом договору оренди. Більше того, інформація, яку наведено за змістом згаданого листа, є суперечливою. Крім того, з поданого документу вбачається, що відбір зразків ґрунту, якщо вони відбиралися фактично, то відбиралися по контуру 38 поля, як єдиного земельного масиву, в який входить земельна ділянка, передана в користування відповідачу. До цього контуру відноситься 6 земельних ділянок. Обстеження проведено не по земельним ділянкам з кадастровими номерами, а в межах контуру, тобто в інформації зазначено середній вміст гумусу по всьому контуру, а окремо заміри вмісту гумусу на земельній ділянці з кадастровим № 6324283500:02:001:0395 на момент проведення дослідження не проводилися, тому надані докази не доводять не виконання орендарем своїх обов`язків за договором. В зазначеному листі відсутні відомості про те, що саме з земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , були відібрані зразки ґрунту. Також, паспорт земельної ділянки, наданий позивачем, не містить дати видачі та терміну дії. Крім того, відсутні дані стосовно динаміки агрохімічних показників за період дії договору оренди. Вважає що твердження позивача стосовно відмови у перегляді розміру орендної плати, також хибні, оскільки, починаючи з 2012 року, розмір орендної плати регулярно зростав, та в 2018 року становив вже 6%. В подальшому, позивач надсилав на адресу відповідача листи з вимогами про негайний перегляд істотних умов договору оренди, зокрема, розміру орендної плати, у відповідь на вимогу ОСОБА_1 було запропоновано з`явитися до відповідача з метою досягнення взаємної згоди. Наполягає на тому, що за весь час дії договору оренди, відповідач добросовісно виконував його умови, про що свідчать, зокрема, відсутність будь-яких вимог чи претензій з боку позивача (а. с. 84, 136 - 138, 139 - 155).

Ухвалою, постановленою 31.10.2023 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 169 - 173).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через свого представника за ордером - адвоката Бикової О. Ю. (а. с. 48 - 51, 53, 54, 174, 176).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бикова О. Ю., яка діє за ордером (серії АХ № 1089079), виданим 28.01.2022 року на підставі договору про надання правової допомоги без номеру, укладеного 05.09.2021 року між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЬГИ БИКОВОЇ» та ОСОБА_1 , а також Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ХВ № 000113), виданого 01.04.2015 року Радою адвокатів Харківської області, у судове засідання теж не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення або про розгляд справи за її відсутності не надавала (а. с. 48 - 51, 53, 54, 174, 178).

Представник відповідача СПРАТ «ОХОЧЕ» - адвокат Демчук Є. В. - у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак в пункті 3 прохальної частини відзиву просив справу розглядати за відсутності сторони відповідача (а. с. 84, 136 - 138, 174, 177).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника відповідача свідчить пункт 3 прохальної частини відзиву.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

Натомість, Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, зокрема, у пункті 71 свого рішення, ухваленого 16.02.2017 року у справі «Каракуця проти України» (заява № 18986/06), що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Приходячи до такого, суд зауважує, що імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, що судом визнано поважними.

Зважаючи на це, та відповідно до змісту частини 5 і пункту 1 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України про те, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день вручення її під розписку, ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи вдруге не з`явились без повідомлення причин своєї неявки, суд приходить до переконання, що дійсно їх відсутність не перешкоджає розгляду справи за суттю позовних вимог.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

На підставі пунктів 1, 2, 20 Договору оренди землі із його невід`ємними частинами, укладеного 19.03.2007 року в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області між ОСОБА_1 (орендодавець) та СЗАТ «ОХОЧЕ» (орендар) й зареєстрованого 20.04.2007 року в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040770000014, орендодавець надав, а орендар прийняв (за актом приймання-передачі) у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), загальною площею 5,3624 гектарів, розташовану на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (кадастровий № 6324283500:02:001:0395). При цьому, договір укладено на 30 років й він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. За закінченням строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт договору). Згідно з пунктом 21 цього ж договору, після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку. На підставі положення пункту 31 договору орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені договором; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватись режиму природоохоронного використання земель. Також, як визначено у пунктах 36 - 40 цього договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; а також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, окрім за умови - потреби для державних цілей. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 12 - 16, 17, 18, 19).

Як убачається з акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору оренди землі від 19.03.2007 року, власник земельної ділянки ОСОБА_1 передала земельну ділянку згідно державного акту (серії ХР № 130996) в натурі (рілля), а СЗАТ «ОХОЧЕ» прийняв її в розмірі 5,3624 гектарів (а. с. 20).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого на заяву Бикової О. Ю. , вбачається що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, площею 5,3624 гектарів, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, складає 107838,30 гривень (а. с. 22).

В Агрохімічному паспорті поля, земельної ділянки (бланк 130308), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 1517/20255 від 23.12.2019 року, зробленого на замовлення Бикової О. Ю. , щодо земельної ділянки з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, загальною площею 5,3624, відображені агрохімічні показники земельної ділянки за 2019 рік , зокрема, показники стану ґрунту (а. с. 23).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна під № 265314163, сформованого 10.07.2021 року о 12 годині 19 хвилин 11 секунд Биковою О. Ю. , убачається, що за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрований об`єкт нерухомого майна з реєстраційним № 1809239763242, а саме: земельна ділянка з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, площею 5,3624 гектарів, яка розташована на території Охоченської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 130996, виданого 20.06.2003 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією. 10.04.2019 року державним реєстратором Мащенко О. М. внесені відомості про право оренди земельної ділянки СПРАТ «ОХОЧЕ» на підставі договору оренди, зареєстрованого в реєстрі 20.04.2007 року строком на 30 років з правом пролонгації. 02.10.2019 року державним реєстратором Слабинською О. Ю. внесені відомості про договір суборенди, укладений між СПРАТ «Охоче» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» 01.04.2019 року, зареєстрований 15.10.2019 року , зі строком дії з 01.01.2019 року до моменту припинення оренди землі (а. с. 24 - 26).

05.09.2021 року ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України було подано скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Слабинською О. Ю. щодо реєстрації права суборенди належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 6324283500:02:001:0395 (а. с. 27 - 28).

Міністерством юстиції України 07.10.2021 року ОСОБА_1 було надіслано висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, яким її скаргу задоволено повністю, скасовано рішення державного реєстратора Слабинської О. Ю. № 49174051 від 15.10.2019 року, з тимчасовим блокуванням доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строком на 2 місяці (а. с. 29 - 31).

З наказу Міністерства юстиції України № 4427/5 від 10.12.2021 року вбачається, що скарга ОСОБА_1 від 05.09.2021 року задоволена, а рішення державного реєстратора Слабинської О. Ю. № 49174051 від 15.10.2019 року скасовано (а. с. 32).

Відповідно до листа Харківської філії ДУ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» Міністерства аграрної політики та продовольства України ДУ «ІНСТИТУТ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ» № 158-19/02/140 від 06.05.2019 року адресованого АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО «ОЛЬГИ БИКОВОЇ», у відповідь на запит від 04.04.2019 року, було надано відомості про стан агрохімічних показників ґрунтів у порівнянні 2010 і 2019 роки, по контурам, які розташовані на території Охоченської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, зокрема, земельної ділянки з кадастровим 6324283500:02:001:0395. Значення показників знизились (а. с. 33 - 36).

21.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до СПРАТ «ОХОЧЕ» із вимогою про зміну договору оренди землі, укладеного між нею та СПРАТ «ОХОЧЕ» 19.03.2007 року, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, з проханням підписати додаткову угоду та повернути підписаний екземпляр на її адресу (а. с. 37).

Зазначена заява з додатками була направлена за допомогою поштових засобів зв`язку на адресу Голови правління СПРАТ «ОХОЧЕ» Лучка П. М. 26.01.2019 року (а. с. 39).

22.02.2023 року між ОСОБА_1 , СПРАТ «ОХОЧЕ» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було підписано додаткову угоду до договору оренди від 19.03.2007 року, відповідно до якої належна ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, площею 5,3624 гектарів, яка розташована на території Охоченської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, з нормативною грошовою оцінкою 118747,04 гривень, передається в оренду новому орендарю - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», зі встановленою орендною платою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки (а. с. 120).

З Витягу з Державного реєстру речових прав № 329336769, сформованого 17.04.2023 року о 14 годині 27 хвилин 57 секунд представником виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області Векленко Ю. А. за заявою № 54910034 від 13.04.2023 року, убачається, що об`єкт нерухомого майна з реєстраційним № 1809239763242, а саме: земельна ділянка з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, площею 5,3624 гектарів, яка розташована на території Охоченської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 130996, виданого 20.06.2003 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією, передана в оренду ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (а. с. 121).

Наказом СПРАТ «Охоче» від 02.01.2018 року «Про організацію роботи підприємства щодо виплати орендної плати орендодавцям земельних паїв в 2018 році» установлено нараховувати та виплачувати орендну плату за оренду земельних ділянок (паїв) в 2018 році у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (рілля), що становить 7124,82 гривень. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням відповідного коефіцієнту індексації. Орендна плата може сплачуватись орендарем у грошовій або натуральній формі (а. с. 142).

З довідки, виданої Управлінням агропромислового розвитку Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 01-07/32 від 04.02.2019 року, убачається, що середній розмір орендної плати по району становить на рівні 8,6% від нормативної грошової оцінки землі (а. с. 199).

Відповідно до копій видаткових касових ордерів від 15.09.2017, 27.12.2018 року та 14.02.2020 року орендна плата ОСОБА_1 за вказані періоди виплачена, що підтверджується її підписом у цих ордерах (а. с. 143, 145, 147).

Протоколом випробувань № 5 від 09.07.2019 року, складеним ТОВ «РАЙЗ-ЦУКОР», свідоцтвом про відповідність стану системи вимірювань № 078-18, виданим ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ» за результатами оцінювання агрохімічної лабораторії цього товариства відповідач зі свого боку спростовує дані, надані стороною позивача щодо агрохімічного аналізу ґрунтових зразків (а. с. 149 - 150, 151, 152 - 153).

Відтак, на час розгляду справи судом встановлено, що:

- позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, площею 5,3624 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченскьої сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на праві власності згідно з державним актом (серії ХР № 130996);

-19.03.2007 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та СЗАТ «ОХОЧЕ» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 20.04.2007 року в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «ЦЕНТР ДЗК» при Держкомземі України (запис в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040770000014);

-за своїм змістом вищевказаний договір структурно відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року. На момент його укладення сторони своїм підписом підтвердили факт досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі.

-22.02.2023 року між ОСОБА_1 , СПРАТ «ОХОЧЕ» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» підписано додаткову угоду до договору оренди від 19.03.2007 року, якою орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 6324283500:02:001:0395, площею 5,3624 гектарів, що розташована на території Охоченської селищної ради Нововодолазького району Харківської області, з нормативною грошовою оцінкою 118747,04 гривень, є ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»;

-спірний договір на цей час хоча і є чинним, натомість має дещо інший суб`єктний склад сторін, згідно з яким орендарем належної позивачу ділянки є юридична особа, яка відповідачем у справі не залучена;

-у таблицях, що містяться в листі Харківської філії ДУ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» Міністерства аграрної політики та продовольства України ДУ «ІНСТИТУТ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ», відображено, що після проведення агрохімічного аналізу ґрунтових зразків на родючість, відібраних по контурах земельних ділянок, у тому числі тої, яка є предметом спірного договору, були отриманні дані вмісту гумусу (органічна речовина), й порівняння цих даних за 2019 рік та за 2010 рік показують про зниження родючості ґрунту й ці показники є відносно значними. Разом з тим, показники, зазначені у цьому листі та у Агрохімічному паспорті є дещо відмінними.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями), постановами Верховного Суду, прийнятими 30.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/3236/16 та 01.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/3233/16.

Так, частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 1 статті 316, стаття 328, частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 2 та 4 статті 373 вказаного кодексу право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Приписами статті 202 цивільного кодифікованого закону України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 626 цього ж кодифікованого нормативно-правового акта договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 вищенаведеного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частиною 1 статті 638 зазначеного кодифікованого закону України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України.

Відтак, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 цивільного кодифікованого закону України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 792 зазначеного кодексу регламентовано, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі, є Закон України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (зі змінами та доповненнями).

Як визначає стаття 1 цього Закону України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 цього ж законодавчого акту передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статей 18 та 20 наведеного закону (в редакції, чинній на момент укладення й реєстрації спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.

Як вбачається із пунктів 8 й 43 спірного договору він укладений на строк 30 років й набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка, як вбачається із матеріалів справи, була здійснена 20.04.2007 року.

Набрання договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки сторін за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, строк дії спірного договору починається не з моменту його укладення, а з моменту його державної реєстрації, тобто з 20.04.2007 року.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 вказаного закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 15 цього ж законодавчого акта України (у редакції на час укладення договорів оренди), істотними умовами договору оренди землі поміж іншого є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін.

Положеннями статей 30 та 31 наведеного вище Закону України визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (стаття 32 Закону України «Про оренду землі»).

У частині 1 статті 24 зазначеного закону закріплено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм, дострокове розірвання договору оренди землі можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов`язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 15, 17, 31 спірного договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, умовами збереження стану об`єкта оренди - дотримуватися вимог протиерозійної організації території, орендар повинен виконувати встановленні щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором, а також дотримуватися режиму природоохоронного використання земель.

У договорі оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що договір може бути припинений шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також інших підстав, визначених законом (пункт 38 спірного договору).

За загальним правилом, визначеним у частинах 1, 3 та 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів частини 1 статті 13 цього ж кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 5 та 6 статті 81, частина 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування обставин, якими особа обґрунтовує свої позовні вимоги, покладається на позивача, відповідач має спростувати зазначені доводи відповідними аргументами та доказами.

Даючи оцінку доводам сторони позивача щодо розірвання договору оренди землі, суд виходить з такого.

Так, на думку сторони позивача, невиконанням умов договору з боку орендаря є погіршення стану земельної ділянки, незбереження родючості ґрунтів; незбереження стану протиерозійної організації території; порушення пункту 13 спірного договору в частині не перегляду орендної плати; відсутність угоди щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі.

Як свідчать фактичні обставини справи, встановлені судом під час вирішення спору за суттю позовних вимог, у якості доказу погіршення стану земельної ділянки, незбереження родючості ґрунтів був наданий висновок Харківської філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрономічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 158-19/02/140 від 06.05.2019 року, в якому було зазначено, що у 2010 році було проведено агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення в період з 2010 року по 2019 рік на земельних ділянках, зокрема, по контуру № НОМЕР_1 з кадастровими номерами 6324283500:02:001:0392, 6324283500:02:001:0391, 6324283500:02:001:0393, 6324283500:02:001:0395, 6324283500:02:001:0394 і 6324283500:02:001:0396, четверта з яких на праві власності належать позивачу.

У таблицях, що містяться у вищевказаному листі, відображені агрохімічні показники ґрунтів по контуру 38, а саме: у 2010 році гумус, % - 3,1 (підвищений), у 2019 році гумус, % - 3,8 (підвищений); у 2010 році рН сол.,- 6,2 (нейтральні), у 2019 році кислотність рН сол., - 6,5 (нейтральні); у 2010 році рухомий фосфор (Р2О5), мг/кг ґрунту - 121,2 (підвищений), у 2019 році рухомий фосфор (Р2О5), мг/кг ґрунту - 153,0 (високий); у 2010 році рухомий калій (К2О), мг/кг ґрунту - 137,5 (підвищений), у 2019 році рухомий калій (К2О), мг/кг ґрунту - 29,8 (низький). Як вказано у цьому зауважено, що інформацію надано по контору у зв`язку із тим, що обстеження проводилось саме по ньому, а не по ділянках з кадастровими номерами (а. с. 33 - 36).

Таким чином, наведена інформація у вивчених таблицях не є достатньою для того, щоб зробити однозначний висновок про погіршення якості земельної ділянки з кадастровим номером 6324283500:02:001:0395, що належить позивачу. Вказані відбори зразку ґрунту були відібрані по контуру 38, із єдиного земельного масиву, до якого входить декілька земельних ділянок. Показники, відібрані по контуру масиву, не можуть порівнюватися із показниками конкретної земельної ділянки, які знаходяться в загальному масиві поля, а також достовірно свідчити про погіршення родючості ґрунтів на земельних ділянках, належних позивачу.

Окрім того, надаючи оцінку цьому доказу суд ураховує, що за одних і тих же показників в одному випадку зазначається одне значення, а в іншому - друге. Наприклад, контуру 66: рухомий калій (К2О), мг/кг ґрунту - 131,1 (підвищений) і рухомий калій (К2О), мг/кг ґрунту - 20,2 (підвищений) теж, а в контурі 68: рухомий калій (К2О), мг/кг ґрунту - 99,5 (підвищений), а рухомий калій (К2О), мг/кг ґрунту - 21,1 (дуже низький). Наведене свідчить про поверхневий склад цього письмового доказу, що значне знищує довіру до нього.

При цьому, даних про те, коли здійснювався відбір проб ґрунту (протоколи відібрання зразків ґрунту або протоколи випробувань) у 2010 році та 2019 році стороною позивача не надано, й представником відповідача не зазначено.

Відповідно до підпункту 3.2. Положення про ДЕРЖАВНУ УСТАНОВУ «ІНСТИТУТ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ» предметом її діяльності є підготовка експертних висновків, ініціювання та участь у розгляді судових справ щодо порушень законодавства України про пестициди і агрохімікати, погіршення якісних показників ґрунтів при здійсненні виробничої діяльності.

Установа має право готувати експертні висновки та брати участь у розгляді справ щодо порушень законодавства про пестициди і агрохімікати в галузі рослинництва, охорони та відтворення родючості ґрунтів (підпункт 7.1.17 пункту 7.1 Положення).

З урахуванням викладеного, інформація Харківської філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» відображена у листі № 158-19/02/140 від 06.05.2019 року не є висновком експерта в розумінні Закону України «Про судову експертизу», оскільки ця установа хоча і має відповідно до Положення право на підготовку експертних висновків щодо погіршення якісних показників ґрунтів при здійсненні виробничої діяльності, але вказана інформація не відповідає іншим вимогам профільного закону.

Так, підпунктом 3.4. Розділу ІІІ «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків. Об`єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту 4.14. Розділу ІV наведеної вище Інструкції висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження), дані про експерта (експертів): прізвище, імя та по батькові, посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії; попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України тощо.

Крім того, суд зазначає, що наданий стороною позивача лист не відповідає переліченим вимогам чинного законодавства України з вказаних питань.

Під час розгляду справи сторони з клопотанням про призначення судової еколого-ґрунтознавчої, судової еколого-агрохімічної або інших подібних експертиз не звертались.

З копії Агрохімічного паспорту щодо спірної земельної ділянки, складеного Харківською філією ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» станом на 2019 рік, неможливо встановити зміну агрохімічних характеристик земельної ділянки у порівнянні з 2010 роком, а отже відповідно неможливо встановити, чи мало місце погіршення або покращення показників родючості земельної ділянки щодо якої укладено договір оренди землі.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 року, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - це документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Указаним порядком передбачена можливість виготовлення агрохімічних паспортів як на поле, так і на окрему земельну ділянку.

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Агрохімічні паспорти фіксують початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні статей 77 - 80 Цивільного процесуального кодексу України та не можуть свідчити про погіршення стану ґрунту земельних ділянок, належних позивачу.

Виходячи з того, що належних та допустимих доказів того, що відповідач не раціонально використовував земельну ділянку позивача, порушував режим використання земельної ділянки, що призвело до пошкодження об`єкта оренди, а саме, погіршення стану родючості ґрунту, не дотримання екологічної безпеки землекористування,- матеріали цієї справи не містять, так як жодна із її сторін належних та допустимих доказів з цього приводу не надала, а тому відсутні правові підстави, передбачені Законом України «Про оренду землі», для розірвання договору оренди.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Положеннями статті 288.5 наведеного кодексу визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За приписами статті 289 податкового кодифікованого закону України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З усіх наведених вище положень Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди.

При цьому Податковий кодексу України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди встановлюється розмір та умови сплати орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, прийнятих 30.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/3236/16 та 01.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/3233/16.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

В даній страві стороною позивача не заперечувався факт виконання умов договору щодо виплати орендної плати з боку відповідача, її не влаштовував розмір, визначений під час укладення спірного договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 23 вказаного закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Доводи сторони позивача щодо порушення пункту 13 спірного договору в частині не перегляду орендної плати та відсутність угоди щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, наказом СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ», яким розмір орендної плати орендодавцям земельних паїв у 2018 році по підприємству визначено у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Окрім цього, у відповідь на лист позивача з вимогою про зміну умов договору, відповідачем було запропоновано укласти додаткові угоди з визначенням розміру орендної плати на рівні 8,6% від нормативної грошової оцінки землі, яке остаточно узгоджено сторонами спірного договору не було, й жодна із них до суду задля врегулювання вказаного питання не зверталась, а тому підстав стверджувати про істотні порушення умов договору з боку відповідача в частині не перегляду орендної плати передумов не має.

Таким чином, доводи сторони позивача щодо погіршення стану земельної ділянки, незбереження родючості ґрунтів; незбереження стану протиерозійної організації території; порушення пункту 13 спірного договору оренди в частині не перегляду орендної плати; відсутність угоди щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі спростовуються зібраними матеріалами справи.

Окрім цього, суд зауважує, що додані до позову стороною позивача матеріали щодо безпідставної реєстрації договору суборенди належної позивачу земельної ділянки, в подальшому скасованої за його скаргою відповідним повноважним органом, само по собі не тягне за собою істотних порушень норм спірного договору, оскільки сторонами не передбачена будь-яка цивільна відповідальність на такий випадок, й належних та допустимих доказів, які б це спростували, сторонами суду надано не було.

З огляду на вказане, в силу принципу змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення за їх допомогою обставин цивільної справи. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 2 статті 78 цивільного процесуального кодифікованого акта України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося вище, статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною 4 статті 12 цього ж нормативно-правового акта кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 2 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частинами 2 та 4 статті 83 наведеного кодексу України визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 вищенаведеної норми процесуального Закону України).

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», від положень якого до сих пір не відійшов Верховний Суд, а, отже, вони є обов`язковими для застосуваннями судами першої інстанції під час ухвалення судових рішень, обумовлено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Також слід відмітити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, оскільки сторона позивача, на виконання свого процесуального обов`язку не надала належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається сторона позивача як на підставу задоволення позову не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає за необхідно у задоволенні позову відмовити за його недоведеністю.

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які посилаються сторони, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок у зв`язку із істотними порушеннями умов договору.

Крім того, суд звертає увагу сторони позивача й на те, що нею в якості відповідача залучено СПРАТ «ОХОЧЕ». Проте 22.02.2023 року між ОСОБА_1 , СПРАТ «ОХОЧЕ» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було підписано додаткову угоду до договору оренди від 19.03.2007 року, відповідно до якої належна ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду новому орендарю - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ». Наведене свідчить про зміну суб`єктного складу сторін договору. Натомість сторона позивача свої позовні вимоги не скерувала до нового орендаря, навіть, не залучила його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, що теж є суттєвими та ураховано під час формування судом свого висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалюючи рішення, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

Звертаючись до суду із цим позовом, сторона позивача вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.

Відтак, згідно з підпунктом 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Отже, приписи частини 1 та 2 статті 133 вказаного кодексу передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З матеріалів справи убачається, що позивач зазнав судових витрат.

Проте частина 1 статті 141 цивільного процесуального кодифікованого акта України мовить про те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд не знайшов підстав задля задоволення позову повністю, понесені стороною позивача та документально підтверджені судові витрати слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), статтями 1, 11 - 13, 15, 16, 20, 181, 182, 202, 209, 210, 254, 316, 319, 321, 328, 373, 626, 638, 639, 651, 653 і 792 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), статтями 18, 20, 27, 31 і 32 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями), статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, постановами Верховного Суду, прийнятими 30.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/3236/16 та 01.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 916/3233/16, а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Бикова Ольга Юріївна, до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» «Про розірвання договору оренди»відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ), відомості паспорта громадянина України не відомі;

Відповідач: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОХОЧЕ» (вулиця Польова, будинок № 3, село Охоче Красноградського району Харківської області, 63262), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (00852973).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 11.12.2023 року.

Суддя С. В. Мащенко