Рішення

від 09.01.2024 по справі 758/8532/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8532/23

Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Будзан Л.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №758/8532/23 за позовом ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 по цивільній справі №758/8532/23 за позовом ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.12.2023 ухвалювалось судом в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи викладені обставини, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється судом з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача - адвокат Лазько С.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим, направив на адресу суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі.

У судове засідання відповідач не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Разом із тим, враховуючи положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши матеріали на обґрунтування заяви про винесення додаткового рішення, суд дійшов наступного висновку.

Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.12.2023 позовні вимоги ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено в повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви представником позивача у позовній заяві, окрім іншого, заявлено вимогу про стягнення судових витрат із відповідача.

29.12.2023, тобто після ухвалення судового рішення у справі, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник позивача - адвокат Лазько С.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Судом встановлено, що 03.07.2023 між ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» та адвокатом Лазьком С.В. укладено договір про надання правової допомоги від 03.07.2023 №б/н та додаткова угода до вказаного договору №2 від 03.07.2023.

В подальшому, 11.07.2023 виконавець та акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 03.07.2023 №б/н, яким засвідчено надання правничої допомоги виконавцем замовнику із детальним описом робіт на загальну суму у 5 000,00 грн.

Як на підставу сплати правничих витрат замовником на рахунок адвоката, заявником подано до заяви квитанцію до прибуткового касового ордеру №4/1 від 11.07.2023, з якої вбачається, що Адвокатом Лазьком С.В. прийнято від ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» 5000,00 грн. за договором про надання правової допомоги та актом.

Крім того, 29.12.2023 виконавець та акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 03.07.2023 №б/н, яким засвідчено надання правничої допомоги виконавцем замовнику із детальним описом робіт на загальну суму у 10 000,00 грн.

Як на підставу сплати правничих витрат замовником на рахунок адвоката, заявником подано до заяви квитанцію до прибуткового касового ордеру №9 від 29.12.2023, з якої вбачається, що Адвокатом Лазьком С.В. прийнято від ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» 10 000,00 грн. за договором про надання правової допомоги та актом.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

Складання позовної заяви та додаткових процесуальних документів длч подання позовної заяви, участь у судових засіданнях 24.10.2023, 27.11.2023 та 20.12.2023 у Подільському районному суді м. Києва, отримання 29.12.2023 заочного рішення Подільського районного суду м. Києва у вказаній справі.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Вказане узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 у справах № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц.

При визначенні розміру витрат, що підлягають стягненню, суд звертає увагу на предмет спору у вказаній справі, а саме стягнення заборгованості, та враховуючи вимогу позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, зазначену при поданні позову, суд дійшов висновку щодо незначної складності вказаної категорії справи.

Крім того, суд критично оцінює вимогу про отримання судового рішення за результатами розгляду справи, оскільки вказані дії є складовими складення та супровадження позовної заяви та розгляду її у суді, а тому такі витрати окремій оцінці не підлягають.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу це право, а не обов`язок суду, тобто є судовою дискрецією.

Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 справа № 922/1163/18.

Також, оцінюючи вартість складання позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку наведеному рахунку-акту наданих послуг з правничої допомоги від 11.07.2023, де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, варто повторно зазначити, що дана справа підпадає під категорію справ незначної складності, а отже вартість складання позовної заяви у 5000,00 грн. є очевидно завищеною, та вважає за необхідне зменшити до 2000,00 грн.

Крім того, надаючи оцінку вартості участі адвоката у судових засіданнях, суд вважає за необхідне зазначити, що така участь фактично була номінальною, оскільки фіксація судового засідання не здійснювалася, а рішення ухвалювалося без участі сторін, в тому числі і представника позивача, а тому співмірним до стягнення у цій частині за участь адвоката у судових засіданнях суд вважає 3000,00 грн.

Таким чином, враховуючи складність справи, і обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суддя дійшла висновку щодо необхідності зменшення їх загального розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 141, 142, 257, 260, 261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №758/8532/23 за позовом ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Швейне підприємство «Юність» витрат на професійну правничу допомогу.5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Леся БУДЗАН