Вирок

від 12.01.2024 по справі 613/2098/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-613/2098/23 Провадження №-1-кп/613/76/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Богодухові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221010000563від 08.09.2023за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, розлученого, непрацюючого, з повною загально-середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 07 вересня 2023 року близько 09 год. 30 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в період дії воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», строком на 30 діб, який у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено Указом Президента України № 451/2023 від 26 липня 2023 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року № 3725-ІХ, з 05 год. 30 хв. 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, знаходячись у житловій кімнат домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що його подальші дії ніким помічені не будуть, з дерев`яної тумбочки викрав телевізор марки Vivax 32LE10K, вартість якого, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 23134 від 28 вересня 2023 року, складає 5611 грн. 65 коп., що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого ОСОБА_4 залишив місце скоєння злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілому на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 4 ст.185КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, повністю підтвердив фактичні обставини вчинення злочину, надав показання щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Зокрема, під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що на початку вересня 2023 року він перебував вдома у свого знайомого ОСОБА_6 , де вони разом з останнім та ще з одним товаришем разом вживали алкогольні напої. Згодом ОСОБА_6 ліг спати, а ОСОБА_4 , вирішивши ще придбати алкогольні напої, і не маючи на це кошів, узяв плазмовий телевізор, належний ОСОБА_6 , пішки пішов з ним у смт Старий Мерчик, запитав у перехожого, де можна продати цей телевізор, та продав його у вказаному місці, отримавши за телевізор трохи більше 1000 грн, після цього повернувся додому до ОСОБА_6 .. Коли він протверезів, прокинувшись у себе вдома увечері цього дня, зрозумів, що викрав телевізор свого товариша ОСОБА_6 , з яким підтримував дружні стосунки, та вирішив повернути телевізор, для чого пішов до Богодухівського райвідділу поліції, та повідомив працівникам поліції про викрадення ним телевізору ОСОБА_6 , і попросив допомоги у поверненні телевізору. На що працівники поліції повідомили йому, що ОСОБА_6 уже була подана заява про викрадення телевізору. Зазначив, що добровільно брав участь у проведенні слідчого експерименту, під час якого детально показав на місці та розповів про обставини вчиненого злочину, зокрема, куди він його здав. Повідомив, що наразі шкодує про вчинене, щиро розкаюється та зобов`язується в подальшому не допускати подібних вчинків. Просив суворо не карати та призначити йому мінімальне покарання.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, повне визнання ним своєї вини, а також те, що він не заперечує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів щодо долі речових доказів та щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню.

На виконання вимог ч. 3 ст.349КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд вважає обґрунтованою таку кваліфікацію дій обвинуваченого та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. За таких обставин, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання суд не вбачає.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови ПленумуВерховногоСуду України№ 7від 24.10.2003«Про практикупризначеннясудамикримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст.50ККУкраїни покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, виходячи з положень ст.ст.50, 65 КК України, роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст.12КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 злочин є тяжким.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується нейтрально, перебуває на обліку у лікаря-психіатра під консультативним наглядом та у лікаря-нарколога під диспансерним наглядом, інвалідності не має, на момент затримання офіційно був розлучений, проживав у фактичних шлюбних відносинах, має дитину 2005 року народження та мав на утриманні малолітню дитину цивільної дружини від першого шлюбу.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 17.10.2023 № 218 ОСОБА_4 на теперішній час страждає на психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності , міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до висновку, викладеного у досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, встановлено високий ступень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства середній, разом з тим, виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становитиме небезпеки для суспільства.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.66КК України визнає його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, висловленої ним в судовому засіданні, безпосередньому особистому з`явленні до органу поліції з повідомленням про вчинений ним злочин, усвідомленні ОСОБА_4 неприпустимості вчиненого через короткий проміжок часу після вчинення крадіжки, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що обвинувачений особисто з`явився до органу поліції та повідомив про викрадення телевізору, добровільно брав участь у проведенні слідчого експерименту, після зізнання у вчиненні злочину не змінював своєї позиції, сприяв поверненню викраденого майна, отже надавав органам досудового розслідування активну допомогу під час розслідування кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу.

Суд зауважує, що у розумінні ч.1 ст.69 КК України підставою для її застосування і призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, є наявність обставин справи або даних про особу підсудного, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Судом взято до уваги характер вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_4 вчинено 1 епізод злочинної діяльності (1 крадіжки 1 предмету телевізору вартістю 5611,65 грн.), після вчинення якого він, за першої можливості, особисто і безпосередньо повідомив правоохоронним органам про вчинену ним крадіжку, самостійно попросив допомоги у поверненні викраденого майна, оскільки усвідомив протиправність своїх дій (як тільки зміг це зробити), розкаявся у вчиненому та відчував сором перед своїм товаришем ОСОБА_6 , про що неодноразово зазначав у судовому засіданні.

Викрадений предмет наразі зберігається в органі поліції в незміненому стані.

Вказані обставини, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та вказують на можливість застосування до ОСОБА_4 ст.69 КК України.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи обвинуваченого, висновку досудової доповіді, позиції потерпілого, який зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст.185КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Щодо клопотання про застосування до обвинуваченого ст.75 КК України суд зазначає, що підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, наявність чи відсутність судимості тощо.

Враховуючи даніпро особуобвинуваченого,який,хоча івважається несудимимв силуст.89КК України, однак,неодноразово притягувавсядо кримінальноївідповідальності,в томучислі завчинення злочинівпроти власності,враховуючи висновокдосудової доповіді,відповідно доякої ризиквчинення повторногокримінального правопорушення ОСОБА_4 органом пробаціїоцінено яквисокий,рівень небезпекидля суспільства,у т.ч.окремих осіб середній,суд невбачає підставдля застосуванняст.75КК Українита звільнення ОСОБА_4 від відбуванняпокарання.

До набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати по справі з проведення судово-товарознавчої експертизи № 23134 від 28.09.2023 у розмірі 1911,84 грн. на підставі ст.124КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 22.09.2023 за клопотанням прокурора накладено арешт на майно телевізор марки Vivax 32LE10K, який належить ОСОБА_6 ..

У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Керуючись вимогами ст.ст. 100, 124, ч. 4 ст. 174, ч. 3 ст. 349, ст.ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

До набрання законної сили вироком стосовно ОСОБА_4 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 22.09.2023 на майно телевізор марки Vivax 32LE10K, який належать ОСОБА_6 .

Речовий доказ по кримінальному провадженню телевізор марки Vivax 32LE10K, який належить ОСОБА_6 повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведену судово-товарознавчу експертизу № 23134 від 28.09.2023 у розмірі 1911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) грн. 84 коп.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для обвинуваченого, який утримується під вартою з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Повний текст вироку складено та підписано 12.01.2024.

Суддя ОСОБА_1