Рішення

від 11.01.2024 по справі 473/5957/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/5957/23

РІШЕННЯ

іменем України

"11" січня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання права на завершення приватизації та права на одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради про визнання права на завершення приватизації та права на одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, у якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 2/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,0212 га, розташована за цією ж адресою, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0048.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, належним чином прийняв спадщину після смерті батька та звернувся до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Плющ С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме на спадкову земельну ділянку.

Однак нотаріус відмовила позивачу у вчиненні відповідної нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням спадкоємцем доказів належності спадкодавцю спадкового майна. Зокрема у своїй відмові нотаріус вказувала на те, що ОСОБА_1 не надав правовстановлюючого документа, що підтверджує факт належності земельної ділянки спадкодавцю. При цьому в процесі перевірки в межах спадкової справи нотаріус отримала інформацію про те, що первісно ОСОБА_3 в порядку приватизації набув у власність 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0046, яка перестала існувати внаслідок її поділу на дві окремі земельні ділянки - площею 0,0288 га з кадастровим №4810200000:11:019:0047 та площею 0,0212 га з кадастровим №4810200000:11:019:0048. Однак після такого поділу спадкодавець не отримав правовстановлюючого документа на належну йому ділянку та не зареєстрував права власності на неї у встановленому законом порядку.

Оскільки за життя ОСОБА_3 розпочав, проте не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, в той же час до складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, що існували на час відкриття спадщини, а тому ОСОБА_1 просив визнати за ним право на завершення приватизації та право на одержання свідоцтва про право власності щодо земельної ділянки площею 0,0212 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0048 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Вознесенської міської ради в судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи без самостійних вимог - ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області в судове засідання не з`явилася, проте надіслала на адресу суду пояснення щодо позову, у яких вказувала на безпідставність залучення управління (яке не має жодного відношення до земельних ділянок та правовідносин сторін) до участі у справі.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов висновку про неможливість застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону.

При цьому суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Плющ С.В. із заявою про оформлення спадщини після смерті батька, а саме видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0212 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0048.

Однак нотаріус відмовила позивачу у вчиненні відповідної нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням спадкоємцем доказів належності спадкодавцю спадкового майна. Зокрема у своїй відмові нотаріус вказувала на те, що ОСОБА_1 не надав правовстановлюючого документа, що підтверджує факт належності земельної ділянки спадкодавцю. При цьому в процесі перевірки в межах спадкової справи нотаріус отримала інформацію про те, що первісно ОСОБА_3 в порядку приватизації набув у власність 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0046, яка перестала існувати внаслідок її подальшого поділу співвласниками на дві окремі земельні ділянки - площею 0,0288 га з кадастровим №4810200000:11:019:0047 та площею 0,0212 га з кадастровим №4810200000:11:019:0048. Однак після такого поділу спадкодавець не отримав правовстановлюючого документа на належну йому ділянку та не зареєстрував права власності на неї у встановленому законом порядку.

Аналізуючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).

Ст. 177 та ч. 1 ст. 178 цього Кодексу визначають, що об`єкти цивільних прав (в тому числі майнові права) можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п. 3.5) відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після отримання власником правовстановлюючого документа, із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20.

Приватизація - це передача об`єкта (майна) з державної чи комунальної власності у приватну власність за спеціально визначеною законом процедурою.

Приватизація фізичною особою землі передбачає перехід права власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності від держави/територіальної громади до цієї особи за встановленою законом процедурою.

Процес приватизації земельної ділянки комунальної власності, призначеної для обслуговування житлового будинку, розпочинається з ухвалення рішення компетентного органу (органу місцевого самоврядування, на території якої знаходиться ділянка) про передачу особі у власність земельної ділянки та завершується отриманням правовстановлюючого документа та/або державною реєстрацію набутого права власності (ст.ст. 40, 116, 118, 125, 126, 128 ЗК України в редакції на час приватизації земельної ділянки).

Тобто з моменту припинення права власності держави/територіальної громади на земельну ділянку та реєстрації цього права за наслідками приватизації за фізичною особою приватизація вважається завершеною.

З матеріалів справи (а.с. 11-13) вбачається, що ОСОБА_3 набув у порядку приватизації право власності на 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0046, а саме отримав правовстановлюючий документ - Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №927442 від 25 червня 2008 року (виданий на підставі рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області від 04 грудня 2007 року №18) та зареєстрував право власності на свою частку ділянки, що свідчить про завершення процедури приватизації вказаної земельної ділянки.

Отже, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 процедура приватизації ділянки була завершена, матеріали справи не містять доказів щодо скасування результатів такої приватизації, а тому до складу спадщини після його смерті повинно входити не право на завершення приватизації, а відповідне майно, що було об`єктом приватизації.

Та обставина, що на момент смерті ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0500 га, розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:019:0046, перестала існувати як окремий об`єкт цивільних прав внаслідок поділу цього майна на дві окремі ділянки, не скасовує статус приватизації, як завершеної, а може бути підставою для вирішення питання про спадкування виділеної ділянки, як окремого об`єкта, що увійшов до складу спадщини.

За встановленого вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання права на завершення приватизації та права на одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв