Рішення

від 02.01.2024 по справі 904/4378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4378/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Ганжа М.Г.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось з позовною заявою до Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3504383,57грн, з якої: 2650813,28грн - основна заборгованість, 35723,00грн - 3% річних, 89923,38грн - інфляційні втрати, 595383,25грн - пеня, 132540,66грн - штраф. Судові витрати по сплаті судового збору та витрат на відправку просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання теплової енергії №739 від 10.05.2011 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги за період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.09.2023.

01.09.2023 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що не погоджується із пред`явленою ціною позову та здійсненими позивачем нарахуваннями штрафних санкцій. Зазначає, що позивачу необхідно здійснити перерахунок заборгованості за теплову енергію згідно фактичної опалювальної площі приміщень, оскільки в період опалювального сезону 2022-2023 років в приміщеннях, які знаходяться за адресою вулиця Січеславська Набережна будинок 29 централізоване опалення працювало лише з першого по п`ятий поверх, з шостого по десятий поверхи опалення відключене у зв`язку з проведенням ремонтних робіт. У приміщеннях по вулиці Січеславська Набережна у будинку 29А опалення взагалі відсутнє, що зазначене підтверджується актом від 08.08.2023, складеним представниками сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.10.2023.

У судовому засіданні 17.10.2023 позивач звернувся з клопотанням про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю надання доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

07.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог.

У своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що позивачем було здійснено перерахунок пред`явлених до оплати сум за розрахункові періоди з листопада 2022 року по березень 2023 року у зв`язку зі зміною опалювальних площ приміщень, що підтверджується актом прийому-передачі послуг та рахунком №090739 від 31.10.2023. Зазначає, що акт прийому-передачі послуг та рахунок №090739 від 31.10.2023 враховано в заяві про уточнення позовних вимог, яка подається одночасно із даною відповіддю, та додано до неї як додаток.

Відповідно до змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить:

- стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради заборгованість в загальному розмірі 2144595,91грн, з якої: 1516098,99грн - основна заборгованість, 42646,30грн - 3% річних, 38002,43грн - інфляційні втрати, 472043,24грн - пеня, 75804,95грн - штраф, а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 відкладено підготовче засідання на 14.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 12.12.2023.

12.12.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку із значним навантаженням фахівців. Зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 19.12.2023. Зобов`язано позивача надати письмові пояснення із зазначенням помісячної суми спірної заборгованості з урахуванням обставин відсутності теплопостачання в будівлях відповідача в період з 01.11.2022 по 01.02.2023, що зазначено у спільному акті сторін від 24.10.2023, а також пояснення, яким чином розрахована заявлена заборгованість за відповідний період.

18.12.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заявленого до стягнення розрахунку на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2023.

До початку судового засідання 19.12.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з вивченням додаткових пояснень та доповнень, отриманих від позивача.

У судове засідання 19.12.2023 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, заперечення на відповідь на відзив та пояснень на заяву про зменшення розміру позовних вимог не надав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 02.01.2024.

У судове засідання 02.01.2024 сторони явку повноважних представників не забезпечили, відповідач заперечення на відповідь на відзив та пояснень на заяву про зменшення розміру позовних вимог не надав. Сторони про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 02.01.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

10.05.2011 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальне підприємство, позивач) та Державним підприємством "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання теплової енергії №739 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержувати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком №1 договору для задоволення наступних потреб:

- опалення - в опалювальний період (175 діб);

- вентиляція - в опалювальний період (175 діб);

- гарячого водопостачання - протягом року (350 діб);

- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору (п. 3.3 договору)

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування (п. 3.5 договору).

Споживач теплової енергії зобов`язується до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (п. 4.2.2 договору).

Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (п. 4.2.4 договору).

Облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток №2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження (визначеного додатком № 1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.1 договору).

Облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється по приладу обліку за адресою: вул. Н. Леніна, 29 (п. 6.2 договору).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 6.4 договору).

Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку або виходу з ладу комерційних приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством відповідно до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.5 договору).

Розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору (п. 6.6 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7 договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 (вісімдесят) % від вартості теплової енергії згідно із кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується (п. 6.8. договору).

Відповідно до п 6.9 договору споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію впродовж 5 (п`яти) календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб з моменту отримання підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним зі сторони споживача (п. 6.10 договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.05.2009 за № 1345 (п. 7.1 договору).

Тариф (з ПДВ) для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія (1Гкал) - 744,50 грн. Теплова енергія для категорії «Бюджет» (1Гкал) - 641,96грн. Про зміну тарифів споживач повідомляється в порядку, визначеному п. 5.2.3 договору (п. 7.2 договору).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (п. 9.1 договору).

В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 9.4.4 договору).

Цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 10.05.2014, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору (п. 11.1 договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена (п. 11.2 договору).

Зміна або припинення цього договору вчиняються у письмовій формі та будуть дійсними лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 12.1 договору).

У разі зміни або припинення договору зобов`язання сторін за ним змінюються або припиняються з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди про їх зміну або припинення уповноваженими представниками сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту енергію (п. 12.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про постачання теплової енергії №739 від 10.05.2011 був чинним протягом спірного періоду.

В матеріалах справи наявні:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 01.11.2022 №1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 43 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 21.03.2023 №1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 44 том 1);

- рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021 №1137 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП «Теплоенерго» (а.с. 45, 46 том 1).

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2022 року по березень 2023 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 2650813,28грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі теплової енергії:

- №090739 від 30.11.2022, згідно якого поставлено 37,94829 Гкал теплової енергії на суму 260962,04грн;

- №090739 від 31.12.2022, поставлено 83,88356 Гкал теплової енергії на суму 576848,78грн;

- №090739 від 31.01.2023, поставлено 85,3679 Гкал теплової енергії на суму 587056,27грн;

- №090739 від 28.02.2023, поставлено 105,63823 Гкал теплової енергії на суму 726450,86грн;

- №090739 від 31.03.2023, поставлено 499495,33 Гкал теплової енергії на суму 499495,33грн (а.с. 23-26 том 1).

Господарський суд зазначає, що зазначені акти підписані лише зі сторони теплопостачального підприємства та відповідно не підписані споживачем.

Відповідно до п. 4.2.2 договору споживач теплової енергії зобов`язується до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб з моменту отримання підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним зі сторони споживача (п. 6.10 договору).

З викладеного вбачається, що обов`язок отримання актів здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період від теплопостачального підприємства покладено на споживача.

Доказів звернення відповідача до позивача із мотивованими запереченнями (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) стосовно незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії - сторонами до суду не надано.

Таким чином, відповідно до п. 6.10 договору акти №090739 від 30.11.2022, №090739 від 31.12.2022, №090739 від 31.01.2023, №090739 від 28.02.2023, №090739 від 31.03.2023 вважаються підписаним зі сторони споживача.

Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7 договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- №090739 від 30.11.2022 на суму 260962,04грн;

- №090739 від 31.12.2022 на суму 576848,78грн;

- №090739 від 31.01.2023 на суму 587056,27грн;

- №090739 від 28.02.2023 на суму 726450,86грн;

- №090739 від 31.03.2023 на суму 499495,33грн (а.с. 28-32 том 1).

Відповідно до п. 6.9 договору споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 (п`яти) календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Позивач зазначає, що надіслав на електронну адресу dgproekt@gmail.com, споживачу:

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №090739 за листопад 2022 - 09.12.2021;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №090739 за грудень 2022 - 06.01.2022;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №090739 за січень 2023 - 07.02.2022;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №090739 за лютий 2023 - 07.03.2022;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №090739 за березень 2023 - 04.04.2022, на підтвердження чого надав повідомлення про направлення електронною поштою (а.с. 33-37 том 1) та довідку від 05.05.2023 (а.с. 38 том 1).

Господарський суд зауважує, що електронна адреса dgproekt@gmail.com вказана відповідачем у його заяві про надсилання рахунків (а.с. 17 том 1) та у відзиві на позову заяву (а.с. 63 том 1), як його офіційна електронна адреса.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до п. 6.9 договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити спожиту теплову енергію:

- відповідно до рахунку №090739 від 30.11.2021 на суму 260962,04грн у строк до 14.12.2022 включно (09.12.2022 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090739 від 31.12.2021 на суму 576848,78грн у строк до 12.01.2023 включно (06.01.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090739 від 31.01.2022 на суму 587056,27грн у строк до 13.02.2023 включно (07.02.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090739 від 28.02.2022 на суму 726450,86грн у строк до 13.03.2023 включно (07.03.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090739 від 31.03.2022 на суму 499495,33грн у строк до 10.04.2023 включно (04.04.2023 + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій вимагав сплатити заборгованість.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої, у зв`язку із зміною опалювальних площ приміщень, здійснено перерахунок пред`явлених до оплати сум за розрахункові періоди з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Як доказ зміни опалювальних площ, позивачем надані акт від 24.10.2023, а також акт прийому-передачі послуг та рахунок №090739 від 31.10.2023 про коригування вартості наданих послуг за період з листопада 2022 року по березень 2023 року (а.с. 92-95, 130-132 том 1).

Зазначає, що враховуючи викладені обставини коригування суми основного боргу здійснено наступним чином:

- за листопад 2022 року до первинно нарахованої суми в розмірі 260962,04грн застосовано коригування, нараховано 109448,08грн, відмінено нарахування - 260962,04грн (260962,04 + 109448,08 - 260962,04 = 109 448,07). Сума за період склала: 109448,07грн.

- за грудень 2022 року до первинно нарахованої суми в розмірі 576848,78грн застосовано коригування, нараховано 241931,65грн, відмінено нарахування - 576848,78грн (576848,78 + 241931,65 - 576848,78 = 241931,65). Сума за період склала: 241931,65грн.

- за січень 2023 року до первинно нарахованої суми в розмірі 587056,27грн, застосовано коригування нараховано 246212,72грн, відмінено нарахування - 587056,27грн (587056,27 + 246212,72 - 587056,27) = 246212,72). Сума за період склала: 246212,72грн.

- за лютий 2023 року до первинно нарахованої суми в розмірі 726450,86грн застосовано коригування, нараховано 544273,34грн, відмінено нарахування - 726450,86грн (726450,86 + 544273,34 - 726450,86 = 544273,34). Сума за період склала: 544273,34 грн.

- за березень 2023 року до первинно нарахованої суми в розмірі 499495,33грн застосовано коригування, відмінено нарахування - 499495,33грн, нараховано 374233,20грн (499495,33 - 499495,33 + 374233,20 = 374233,20). Сума за період склала: 374233,20грн.

Разом за результатами корегування заборгованість за спірний період за теплопостачання склала 1561098,99грн.

Відповідач заборгованість з урахуванням коригування у розмірі 1561098,99грн не сплатив, свого розрахунку або заперечень щодо суми не надав. Заявлена сума до стягнення і є предметом спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення фактів постачання теплової енергії, не виконання відповідачем умов договору в частині оплати теплової енергії та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, взяті на себе зобов`язання, не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, з урахуванням здійснених коригувань в сумі 1561098,99грн.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначений сторонами у договорі порядок розрахунків за поставлену теплову енергію, приймаючи до уваги отримання відповідачем актів та рахунків і не надання на них зауважень, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Протягом судового розгляду справи відповідачем не спростовано позовних вимог позивача, з урахуванням скоригованої суми основної заборгованості за спірний період, та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань на суму 1561098,99грн.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати спожитої теплової енергії на суму 1561098,99грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1561098,99грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 9.4.4 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 9.4.4 договору позивач, з урахуванням заяви про зменшення, нарахував пеню за загальний період прострочення з 15.12.2022 по 11.10.2023 в сумі 472043,24грн (а.с. 98 том 1).

При здійсненні перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем не враховано при здійснені розрахунку пені, зазначеного в заяві про зменшення розміру позовних вимог, розміру основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідний період, яка була змінена позивачем на підставі здійсненого коригування.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, яке виникло у відповідача після отримання першочергових актів, меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 236954,81грн за загальний період з 15.12.2022 по 11.10.2023, а саме:

- 27436,98грн за період з 15.12.2022 по 15.06.2023 із заборгованості 109448,07грн за листопад 2022 року;

- 60317,21грн за період з 12.01.2023 по 12.07.2023 із заборгованості 241931,65грн за грудень 2022 року;

- 60656,02грн за період з 14.02.2023 по 14.08.2023 із заборгованості 246212,72грн за січень 2023 року;

- 88544,60грн за період з 11.04.2023 по 11.10.2023 із заборгованості 374233,20грн за березень 2023 року.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, розраховані у загальній сумі 42646,30грн за загальний період з 15.12.2022 по 06.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано при здійснені розрахунку розміру основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідний період, яка була змінена позивачем на підставі здійсненого коригування, як і при розрахунку пені.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 21982,05грн за загальний період з 15.12.2022 по 06.11.2023, а саме:

- 2941,60грн за період з 15.12.2022 по 06.11.2023 із заборгованості 109448,07грн за листопад 2022 року;

- 5945,55грн за період з 12.01.2023 по 06.11.2023 із заборгованості 241931,65грн за грудень 2022 року;

- 5382,95грн за період з 14.02.2023 по 06.11.2023 із заборгованості 246212,72грн за січень 2023 року;

- 6459,37грн за період з 11.04.2023 по 06.11.2023 із заборгованості 374233,20грн за березень 2023 року.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у сумі 38002,43грн за загальний період з січня 2023 року по вересень 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано розміру основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідний період, яка була змінена позивачем на підставі здійсненого коригування, як і при розрахунку пені та 3% річних.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, меж позовних вимог, а також дефляції у липні-серпні 2023 року, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 15909,36грн за загальний період з січня 2023 року по вересень 2023 року.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 5% штрафу, на підставі п. 9.4.5 договору, у сумі 75804,95грн, розрахований із суми заборгованості у розмірі 1516098,99грн, з урахуванням здійсненого коригування.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку штрафу, судом порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 1866750,16грн, з яких: 1516098,99грн - основний борг, 236954,81грн - пеня, 21982,05грн - 3% річних, 15909,36грн - інфляційні втрати, 75804,95грн - 5% штраф.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 52565,75грн платіжним дорученням №249 від 26.07.2023 (а.с. 7 том 1).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до загальної суми 2144595,91грн, то судовий збір у розмірі 20396,81грн (52565,75 - (2144595,91 х 1,5%) = 20396,81) може бути повернутий з державного бюджету за клопотанням позивача.

Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 28001,25грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2144595,91грн, з якої: 1516098,99грн - основний борг, 42646,30грн - 3% річних, 38002,43грн - інфляційні втрати, 472043,24грн - пеня, 75804,95грн - штраф - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Січеславська, буд. 29, ідентифікаційний код 02497789) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) 1516098,99грн - основного боргу, 236954,81грн - пені, 21982,05грн - 3% річних, 15909,36грн - інфляційних втрат, 75804,95грн - штрафу та 28001,25грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 235088,43грн - пені, 20664,25грн - 3% річних та 22093,07грн - інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.01.2024.

Суддя В.О. Татарчук