Рішення

від 09.01.2024 по справі 904/5666/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5666/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Логістик", 62495, Харківський район, Харківська область, смт.Васищеве, вулиця Овочева, буд.15, код ЄДРПОУ 43713398

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, оф.503, код ЄДРПОУ 41449359

про відшкодування збитків

Представники сторін:

від позивача: Волошин Андрій Анатолійович

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Логістик" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення збитків у сумі 725 830,34грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 0516 від 04.02.2022 та договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 0199-ТК-0032 від 14.02.2022, а також, вимог Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на суму 725 830,34грн.

Ухвалою суду від 30.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.12.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024р.

Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. Про відкриття провадження у справі був належним чином повідомлений, про що свідчить про отримання 13.11.2023р. ухвали суду від 30.10.2023р. згідно поштового повідомлення № 4930023485062.

В судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні 09.01.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Логістик» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 0516.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар.

Найменування товару: згідно накладних на товар. (п.1.2. договору)

Одиниця вимірювання: літр. (п.1.4. договору)

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. (п.1.5. договору)

Згідно п.3.2. договору загальна сума Договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними.

Відповідно до п.4.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Після отримання оплати Товару, Постачальник зобов`язаний на протязі 5-ти робочих днів передати Покупцю, а Покупець зобов`язаний отримати від Постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару (п.4.5.1. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). (п.10.1. договору)

Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна із сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах. (п.10.2. договору)

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу паливо Дизпаливо Energy на загальну суму 910 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 151 666,67 грн., про що свідчать видаткові накладні №0032/0000931 від 04.02.2022, №0032/0001006 від 08.02.2022, №0032/0001189 від 15.02.2022.

Позивач на виконання умов договору сплатив за поставлений відповідачем товар в розмірі 910 000,00грн., про що свідчать платіжні доручення наявні в матеріалах справи.

Відповідачем на вимогу п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не було зареєстровано податкові накладні, що спричинило позивачу збитки на загальну суму ПДВ - 151 666,67 грн..

14.02.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Логістик» (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (надалі - постачальник) був укладений договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №0199-ТК-0032.

Відповідно до п.2.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а Замовник зобовязується приймати та оплачувати надані Постачальником Паливні картки та ПММ.

Згідно з п. 2.2. Договору, Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і Паливних карток, визначаються у рахунках, які виставляються Постачальником та сплачуються замовником згідно умов цього Договору. Для кожної окремої видачі Паливних карток в рамках Договору Постачальник виставляє Замовнику окремий Рахунок на підставі заяви (Додаток 2), в якій визначена кількість, асортимент Паливних карток та сума до сплати.

Відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по паливним карткам через Термінал (п.2.4. Договору);

Відповідно до п.5.1. Договору, умови оплати: оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Згідно п.7.1. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).

Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (п.7.2. Договору).

Пунктом 11.4. Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що підписання Договору, а також документів, які будуть оформлені під час його виконання, з використанням електронного документообігу та цифрового підпису: засобами програми M.E.Doc.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу паливо Дизпаливо Energy на загальну суму 6 795 549,25 грн. в т.ч. ПДВ 574 163,67грн., про що свідчать видаткові накладні №0032/1000941 від 28.02.2022, №0032/1001507 від 31.03.2022, №0032/1002004 від 30.04.2022, №0032/1407405 від 31.05.2022, №0032/1003849 від 30.06.2022, №0032/1004725 від 31.07.2022, №0032/1005813 від 31.08.2022, №0032/1006923 від 30.09.2022, №0032/1007081 від 31.10.2022, №0032/1007841 від 30.11.2022, №0032/1008068 від 31.12.2022

Позивач на виконання умов договору сплатив за поставлений відповідачем товар в розмірі 6 795 549,25грн., про що свідчать платіжні доручення наявні в матеріалах справи.

Відповідачем на вимогу п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не було зареєстровано податкові накладні, що спричинило позивачу збитки на загальну суму ПДВ - 574 163,67грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" не виконало вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим ТОВ «ТК Логістик» було позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання за договорами поставки № 0516 від 04.02.2022р. та на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №0199-ТК-0032 від 14.02.2022р. на загальну суму 725 830,34 грн.

02.03.2022 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 178 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами поставки № 0516 від 04.02.2022р. та на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №0199-ТК-0032 від 14.02.2022р. в частині повернення ПДВ, складає 725 830,34грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Системний аналіз вказаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.

При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (725 830,34грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 709,97грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 10 887,46грн., про що свідчить платіжна інструкція № 1149 від 24.10.2023р. Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає сума в розмірі 2 177,49грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 8 709,97грн.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази:

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1236073 від 25.10.2023р.;

- договір про надання правничої допомоги № 18/10/23 від 18.10.2023р.;

- додаткова угода № 1 від 20.10.2023р. до договору про надання правничої допомоги № 18/10/23 від 18.10.2023р.;

- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2023р.;

- звіт про надану правничу допомогу від 26.12.2023р.

Як вбачається з додаткової угоди № 1 від 20.10.2023р. до договору про надання правничої допомоги № 18/10/23 від 18.10.2023р. вартість послуг складає 20 000,00грн., які були прийняті замовником без претензій 26.12.2023р. (акт № 1 приймання-передачі наданих послуг)

Зі звіту про надану правничу допомогу від 26.12.2023р. вбачається, що на виконання додаткової угоди № 1 від 20.10.2023р. до договору про надання правничої допомоги № 18/10/23 від 18.10.2023р. адвокатом Волошиним А.А. з правничої допомоги ТОВ "ТК Логістик" були надані наступні послуги:

- підготовлено та подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до ТОВ "Лівайн Торг" (код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення збитків.

На даному етапі справи було зроблено:

- здійснено аналіз отриманих від клієнта документів - 1 год.;

- надано правової кваліфікації обставин справи - 30 хв.;

- визначено нормативно-правової підстави вимоги - 45 хв.;

- здійснено моніторинг судових рішень - 1 год.;

- визначено судову практику застосування правових норм для визначення правової позиції - 30 хв.;

- підготовлено позовну заяву до ТОВ "Лівайн Торг" (код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення збитків - 5 год.;

- подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до ТОВ "Лівайн Торг" (код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення збитків.

Всього адвокатом було витрачено 8 год.45хв.

При цьому слід враховувати, що послуги з здійснення аналіз отриманих від клієнта документів - 1 год., надання правової кваліфікації обставин справи - 30 хв., визначення нормативно-правової підстави вимоги - 45 хв., здійснення моніторингу судових рішень - 1 год., визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції входить не належать до окремих процесуальних дій та повинні входити у вартість послуги як підготування позовної заяви.

Крім того суд звертає увагу на те, що спір по даній справі не є складним, оскільки відносно відповідача подано багато позовних вимог до суду з аналогічними вимогами, а саме, по стягненню збитків.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В силу вимог ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд прийшов до висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу є сума 15 000,00грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Логістик", 62495, Харківський район, Харківська область, смт.Васищеве, вулиця Овочева, буд.15, код ЄДРПОУ 43713398 збитки в розмірі 725 830,34грн., судовий збір в розмірі 8 709,97грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн.

В іншій частині заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.01.2024

Суддя С.П. Панна