Рішення

від 11.01.2024 по справі 907/976/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/976/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м Ужгород

про стягнення 18 719,32 грн

секретар судового засідання - Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» 18 719,32 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2020 до 11.02.2021, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору оренди землі від 30.03.2011 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/976/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 року.

Ухвалою від 30.10.2023 суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 18.12.2023 повернуто без розгляду заяву відповідача від 08.12.2023 про поновлення строку подання відзиву на позов та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, який за формою та змістом відповідав би ст. 165 ГПК України, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.10.2023, яка надіслана судом на офіційну юридичну адресу відповідача вручена Публічному акціонерному товариству «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» 03.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0600056945366 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0600056945366.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, в тому числі й після повернення судом без розгляду заяви ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» про поновлення строку подання відзиву на позов та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з підстав, що зазначені в ухвалі від 18.12.2023 року.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді в період з 19.12.2023 по 10.01.2024 включно у відпустці розгляд справи здійснюється поза межами встановлених в ст. 248 ГПК України строків.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 30.03.2011 в частині оплати за користування земельною ділянкою за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року (по 11.02.2021 року), у зв`язку з чим у ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» наявна заборгованість в розмірі 18 719,32 грн, з вимогами про стягнення яких позивачем заявлено даний позов до господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідачем 08.12.2023 подано суду відзив на позовну заяву від 08.12.2023 з клопотанням про поновленням строку його подання, яке ухвалою суду 18.12.2023 повернуто без розгляду.

У зв`язку з викладеним, розглядаючи поданий відповідачем відзив на позов, суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2023 запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення такої ухвали. Вказана ухвала вручена Публічному акціонерному товариству «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» 03.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0600056945366. Відповідно строк для подання відповідачем відзиву сплив 18.11.2023 року.

Разом з тим, відзив подано до суду 08.12.2023, тобто, поза межами встановленого процесуального строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, беручи до увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд позбавлений процесуальної можливості самостійно вирішувати питання поновлення пропущеного строку вчинення сторонами процесуальних дій, клопотання відповідача про поновлення строку подання відзиву на позов ухвалою від 18.12.2023 повернуто без розгляду, а відтак, поданий відповідачем відзив на позов від 08.12.2023 підлягає залишенню без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

30 березня 2011 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого відповідно до рішення Ужгородської міської ради №425 від 07.09.2021 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» є Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» (в подальшому зі зміненою організаційно-правовою формою з ВАТ на ПАТ), як Орендарем укладено договір оренди землі №12 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого на підставі рішення IV сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 11.02.2011 №112 Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, кадастровий номер 2110100000:15:001:0016.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області 01.04.2011 за №211010004000007 та у Державному реєстрі правочинів (за №4386504), що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №9731330 від 30.03.2011 року.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 14 918 м.кв. На земельній ділянці знаходиться майновий комплекс (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації №02-32/562, виданого 14.03.2011 відділом Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області становить 1 690 955,30 грн.

За змістом п. 4.1 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та становить 50 728,66 грн на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 4227,39 грн (п. 4.2. Договору).

Розділом 11 Договору визначено порядок зміни його умов та припинення дії. Зокрема, відповідно до п. 11.1. Договору зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується в судовому порядку.

Пунктами 11.2, 11.3 Договору передбачено, що договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України та цим договором.

За змістом п. 3.1. Договору його укладено строком до 11 лютого 2021 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 10.10.2023 стверджує, що Орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року (по 11.02.2021 року), в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 18 719,32 грн, стягнення якої є предметом позовних вимог в даній справі.

Судом також встановлено, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з жовтня 2017 по вересень 2020 року включно була предметом судового розгляду в Господарського суді Закарпатської області у справі №907/735/20, рішенням від 31.08.2021 у якій позовні вимоги судом задоволено часткове та вказане рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі №907/735/20.

Під час розгляду справи №907/735/20 судами було встановлено, що впродовж 2013-2014 років, Ужгородською міською радою було прийнято рішення та затверджено технічну документацію про розподіл земельної ділянки площею 1,4918 га (кадастровий номер 2110100000:151:001:0016) на земельні ділянки площею 1,3857 га (кадастровий номер 2110100000:15:001:0166) та площею 0,1061 га (кадастровий номер 2110100000:15:001:0158) на пл. Кирила і Мефодія, 5, з подальшою передачею в оренду; водночас між сторонами не укладено договору оренди зазначених вище земельних ділянок, як і не укладено будь яких угод щодо припинення дії договору оренди землі б/н від 30.03.2011 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором в період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року (по 11.02.2021 року) в сумі 18 719,32 грн, яка відповідно до наданого суду розрахунку станом на 10.10.2023 обрахована за зазначений період з урахуванням індексу інфляції.

Згідно зі статтею 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, чинне законодавство не встановлює конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Так, судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1. Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та становить 50 728,66 грн на рік.

Місячний розмір орендної плати в п. 4.2. Договору в розмірі 4227,39 грн, який підлягає оплаті до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначено вище, сторонами в п. 11.1. Договору зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується в судовому порядку.

Чинним законодавством також не передбачено положень про зміну розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту таких змін, а надається право сторін правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Отже, до моменту внесення змін до договору оренди, в тому числі за рішенням суду, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №916/1578/15-г, від 09.06.2020 у справі №911/2658/18).

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач вживав заходів та дій щодо зміни умов договору в частині перегляду розміру орендної плати за землю та пропонував відповідачу розглянути проект додаткової угоди щодо збільшення розміру орендної плати (в тому числі в судовому порядку), у зв`язку зі зміною розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки чи проведенням її індексації, оскільки саме по собі проведення нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не може зумовлювати автоматичну зміну розміру земельної плати.

Отже, судом встановлено, що господарські відносини між сторонами є договірними, а не контролюючими, при цьому позивач не навів доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача обов`язку самостійно щорічно змінювати розмір орендної плати, а зміст п. 4.3. Договору, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державним комітетом статистики України є дублюванням змісту приписів ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення Договору) та не свідчить про погодження сторонами порядку індексації, визначення орендної плати за базовий місяць оренди, з урахування індексу інфляції щодо якого здійснюється подальша індексація орендної плати за кожен місяць окремо (по наростаючому підсумку).

Між тим, застосовані позивачем в розрахунку заборгованості індекси інфляції в період з жовтня 2020 року по лютий 2021 рік відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення застосовуються до попереднього місяця (за даними Держкомстату) та не можуть враховуватися при проведенні індексації орендної плати, виходячи з встановленого ще в березні 2011 року її розміру.

Суд зауважує, що з урахуванням умов Договору, зокрема, встановленої в п. 4.2. чіткої суми орендної плати за місяць оренди, здійснення позивачем індексації орендної плати та/або зміна нормативної грошової оцінки можуть бути підставами для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками(в тому числі в судовому порядку). Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати.

З огляду на викладене, оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами внесення змін до Договору оренди та, відповідно, наявності у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у відповідності до проіндексованих позивачем сум, позовні вимоги підлягають частковому задоволенні в розмірі орендої плати визначеної Договором.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення умов Договору оренди землі від 30.03.2011 не сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року (по 11.02.2021 року), у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою для обслуговування майнового комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, кадастровий номер 2110100000:15:001:0016 в розмірі 18 513,05 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

В задоволенні вимог про стягнення 206,27 грн належить відмовити за недоведеністю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 року № 1051, у разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. При цьому, попередній кадастровий номер відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

Таким чином, поділ об`єкту оренди та присвоєння інших кадастрових номерів не призводить до зміни меж чи площі земельної ділянки, котру відповідач отримав в оренду на підставі Договору оренди землі б/н від 30.03.2011 року.

Окрім того, поділ ділянки відбувався в 2013-2014 роках, а стягнення відбувається за 2020-2021 роки, а самим відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту користування спірної земельною ділянкою після її поділу (протягом спірного періоду) та повернення у встановленому порядку земельної ділянки з оренди позивачу.

Критично судом оцінюються судом також аргументи відповідача щодо пропуску позовної давності позивачем, позаяк відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.

З урахуванням наведеного судом відхиляються аргументи відповідача про пропуск позивачем позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості по орендній платі за жовтень 2020 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 118, 119, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» (88000, м. Ужгород, площа Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 18 513,05 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот тринадцять гривень 05 копійок) орендної плати та 2654,42 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні 42 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 січня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.