Рішення

від 12.01.2024 по справі 908/3367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2024 Справа № 908/3367/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, ідентифікаційний код 03345645)

до відповідача: Приватного підприємства "Ділма" (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, буд. 18, ідентифікаційний код 35345632)

про стягнення суми 79 177,97 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява (вх. № 3687/08-07/23 від 06.11.2023) Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення з Приватного підприємства "Ділма", 76 538,62 грн основного боргу за Договором № 10 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.09.2013, 1 603,89 грн - 3% річних та 1 035,46 грн втрат від інфляції, а всього: 79 177,97 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором в частині оплати поставленої позивачем теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.11.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3367/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 13.11.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.11.2023 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 15.11.2023.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 79 177,97 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3367/23; присвоєно справі номер провадження 19/145/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

12.12.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26595/08-08/23), відповідно до якого останній не погодився з заявленими позовними вимоги, оскільки враховуючи положення пункту 6.3 Договору, сторони визначили, що обов`язковою умовою для проведення Споживачем оплати поставленої теплової енергії є виставлення та передача на адресу Споживача рахунків за фактично спожиту теплову енергію. Однак, починаючи з 01 листопада 2022 року на адресу ПП "Ділма" не надходили від Орендного виробничого управління житлово-капітального господарства як Енергопостачальної організації рахунки на проведення оплати вартості поставленої теплової енергії та акти приймання-передачі наданих послуг за укладеним Договором ані засобами поштового зв`язку, ані засобами електронного зв`язку. Відповідач зазначив, що надані повноважним представником позивача в якості додатків до позовної заяви письмові докази взагалі не містять жодних належних та допустимих письмових доказів, які б підтверджували факт надання Орендним виробничим управлінням житлово-капітального господарства на адресу ПП "Ділма" в період з 01.11.2022 по 31.03.2023 рахунків на проведення оплати вартості поставленої теплової енергії та актів приймання-передачі наданих послуг за укладеним договором. Відповідач вважає повністю необґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у зв`язку із порушенням строків проведення розрахунків за вказаним договором, оскільки відповідно до приписів положень статті 625 Цивільного кодексу України, обов`язок сплати 3 відсотків річних та інфляційних витрат на користь кредитора виникає у боржника у разі, якщо ним допущено прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, з огляду на відсутність документального підтвердження факту прострочення виконання ПП "Ділма" зобов`язань за зазначеним договором, відповідач вважає недоречним застосування представником позивача положень ст. 625 ЦК України в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та стягнення зазначених сум з ПП "Ділма".

18.12.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд надійшла відповідь на відзив (вх. № 26939/08-08/23), відповідно до якої останній зазначив, що разом з ПП «Ділма» узгодили передачу рахунків за Договором № 10 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.09.2013 шляхом особистого отримання та/або направлення на адресу Підприємства простим листом (так передавалися акти звіряння впродовж майже 10 років за яких жодного разу від Підприємства до Постачальника не надходило будь-яких претензій щодо такого способу передачі/отримання даних актів). Будь-якого іншого способу направлення розрахунків та актів звіряння заборгованості вищевказаний Договір не містить. До 2021 ПП «Ділма», отримавши саме у вищевказаний спосіб акти звіряння, свої договірні зобов`язання виконували вчасно та у повному обсязі. В свою чергу, позивач в опалювальні періоди жодного разу не припиняло виконувати свої договірні зобов`язання. Приміщення Підприємства, що знаходиться за адресою: м. Вільнянськ вул. Зачиняєва, 18 безперервно отримувало тепло та продовжує отримувати. У зв`язку із тим, що з початком повномасштабної війни Відповідач перестав отримувати розрахунки, в т.ч. й направлені простими листами поштою, позивач змушений був офіційно звертатися й до самого директора Підприємства, ОСОБА_1 , який, такі листи реагував, докази чого наявні в матеріалах справи. Просив суд позов задовольнити.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3367/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.01.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

03.09.2013 між Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства м. Вільнянськ (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством "Ділма" (Споживач) укладено Договір № 10 про постачання теплової енергії в гарячій воді (Договір), відповідно до розділу 1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в приміщення площею 63 кв.м по вул. Зачиняєва, 18 в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим договором.

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах та з показниками, передбаченими, згідно з додатком 1 до цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно п. 6.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, згідно виставлених планових рахунків. Рахунки за фактично спожиту теплову енергію надаються Споживачеві з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. (п. 6.3 Договору)

Відповідно до п. 10.1 Договору вказано, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014.

Відповідно до п. 10.3 Договору передбачено, що припинення дії договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Згідно до п. 10.4 Договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору, в період з листопада 2022 по березень 2023 позивач надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується відповідними Актами прийняття-передачі наданих послуг та рахунками за теплову енергію, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період, в зв`язку з чим, сума боргу склала 76 538,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями щодо необхідності сплати заборгованість за теплову енергію та додатково надсилав акти приймання-передачі та рахунки за спірний період, що підтверджується претензією від 10.01.2023 № 3, претензією від 07.09.2023 № 123, претензією від 11.10.2023 № 141, надсилання на адресу відповідача яких підтверджується відповідним фіскальними чеками та описами, які містяться в матеріалах справи.

Відповіді на вказані вище претензії від відповідача матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, згідно виставлених планових рахунків. Рахунки за фактично спожиту теплову енергію надаються Споживачеві з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Матеріали справи містять акти прийняття-передачі наданих послуг та рахунки за спірний період з листопада 2022 по березень 2023, а саме:

- листопад 2022: акт прийняття-передачі наданих послуг № 11 від 01.12.2022 та рахунок № 10/11 від 01.12.2023 на суму 12 373,62 грн;

- грудень 2022: акт прийняття-передачі наданих послуг №12 від 02.01.2023 та рахунок № 10/12 від 02.01.2023 на суму 17 115,60 грн;

- січень 2023: акт прийняття-передачі наданих послуг №1 від 01.02.2023 та рахунок № 10/01 від 01.02.2023 на суму 19 412,51 грн;

- лютий 2023: акт прийняття-передачі наданих послуг №2 від 01.03.2023 та рахунок № 10.02.2023 від 01.03.2023 на суму 17 486,08 грн;

- березнь 2023: акт прийняття-передачі наданих послуг №3 від 03.04.2023 та рахунок № 10/03 від 03.04.2023 на суму 10 150,81 грн.

Доказів оплати відповідачем отриманої теплової енергії за спірний період матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, загальна сума поставленої позивачем та не оплаченої відповідачем теплової енергії за період з листопада 2022 по березень 2023 склала 76 538,62 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми 76 538,62 грн заборгованості за поставлену теплову енергію є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 603,89 грн - 3 % річних та 1 035,46 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 21.12.2022 по 01.11.2023 (по кожному акту окремо) - 1 603,89 грн - 3 % річних, та за період з січня 2023 по вересень 2023 (по кожному акту окремо, а саме: за листопад 2022, грудень 2022 та січень 2023) - 1 035,46 грн - інфляційних втрат.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 603,89 грн - 3 % річних та 1 035,46 грн - інфляційних втрат.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що на адресу ПП "Ділма" не надходили від Енергопостачальної організації рахунки на проведення оплати вартості поставленої теплової енергії та акти приймання-передачі наданих послуг за укладеним Договором та, що надані письмові докази взагалі не містять жодних належних та допустимих письмових доказів, які б підтверджували факт надання в період з 01.11.2022 по 31.03.2023 рахунків на проведення оплати вартості поставленої теплової енергії та актів приймання-передачі наданих послуг за укладеним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу, що зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечив факт отримання теплової енергії від позивача.

Обов`язок відповідача оплатити вартість поставленої йому теплової енергії виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку.

Рахунки на оплату та акти приймання-передачі послуг надсилались відповідачу разом з претензіями, про що свідчать фіскальні чеки та описи вкладення. Відповідач оплату не здійснював після отримання таких рахунків та актів поштовим зв`язком.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не надавались (не направлялись) відповідачу відповідні документи, що стало підставою для не здійснення оплат за послуги з постачання теплової енергії, судом до уваги не приймаються, оскільки саме на відповідача покладається обов`язок належним чином організувати отримання поштової кореспонденції уповноваженим представником підприємства.

Крім того, суд зазначає, що не отримання актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків за спірний період, не звільняє відповідача від обов`язку здійснення повної оплати спожитої теплової енергії.

Таким чином, твердження відповідача спростовується вищевикладеним та матеріалами справи.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивачем в позовній заяві зазначено орієнтовну суму витрат на правничу допомогу в розмірі 3 700,00 грн.

В пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, витрати на правову допомогу без зазначення суми.

Проте, позивачем не заявлено остаточної суми витрат на правничу допомогу, не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, позивач не обмежений правом на звернення до суду у встановлений чинним Господарським процесуальним кодексом України строк з відповідним клопотанням про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ділма" (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, буд. 18, ідентифікаційний код 35345632) на користь Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, ідентифікаційний код 03345645) 76 538 (сімдесят шість тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 62 коп. - основного боргу, 1 603 (одну тисячу шістсот три) грн 89 коп. - 3% річних, 1 035 (одну тисячу тридцять п`ять) грн 46 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Ділма" (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, буд. 18, ідентифікаційний код 35345632) на користь Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, ідентифікаційний код 03345645) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 12.01.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.