Рішення

від 01.01.2024 по справі 908/3268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.01.2024 Справа № 908/3268/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3268/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп", 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3Г

представник: Єренко Д.В., 69018, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 40, офіс 25А

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "АСФА", 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 1

про стягнення 88 528,66 грн

СУТЬ СПОРУ:

25.10.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 23.10.23 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (далі ТОВ "Транс Логистик Групп") до товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "АСФА" (надалі ТОВ "Інженерна група "АСФА") про стягнення 88 528,66 грн.

25.10.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3268/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 30.10.23 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3268/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позові зазначає, що в порушення умов договорів оренди нежитлового приміщення №0508-01 від 05.08.20, №1802-01 від 18.02.22, №2804-01 від 28.04.22 відповідачем не сплачено орендні платежі на загальну суму 88 528,66 грн.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/3268/23 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 121, 174, 176, 234, 235, 247, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.10.23 про відкриття провадження у справі.

Про отримання 07.11.23 вказаної ухвали уповноваженою особою відповідача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства яким регламентовано строк розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3268/23.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 16.11.23 представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи №908/3268/23.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/3268/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.01.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.20 між ТОВ «Транс Логистик Групп» - орендодавець та ТОВ «Інженерна група «АСФА» - орендар укладено договір оренди нежитлового приміщення №2804-01, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов`язався передати орендарю, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування (надалі - оренда) на строк та на умовах даного договору приміщення - гараж (надалі - приміщення) площею 33,7 кв.м., що розташований за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 3-Г.

Зазначене приміщення передано орендодавцем та прийнято орендарем за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 17.08.21.

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна сума орендної плати за 1 календарний місяць складається з: - фіксованої орендної плати за 1 календарний місяць; - плати за спожиту електроенергію та за послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації, а також послуги прибирання за 1 календарний місяць (у разі користування орендарем зазначеними послугами).

Пунктом 4.2. договору визначено, що розмір фіксованої орендної плати становить: загальна орендна плата за місяць складає 2500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.3. договору, фіксована орендна плата нараховується до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п. 3.3. даного договору.

За умовами п. 4.4. договору, фіксована орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акту прийому-передачі за перший та останній місяці оренди, а далі щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок орендодавця.

По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг (п. 4.5. договору).

До складу фіксованої орендної плати не входить плата за спожиту електроенергію та послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації (п. 4.6. договору).

В п. 4.7. договору сторони погодили, що компенсація плати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання, а також послуги з прибирання здійснюється орендарем орендодавцю на підставі рахунків, виставлених останнім, які складаються орендодавцем на підставі показників лічильників (в разі наявності) та розраховуються на підставі тарифів на споживання відповідних послуг, встановлених державними органами або іншими повноважними установами/підприємствами. Сплата рахунків орендарем здійснюється у строк не пізніше 5 календарних днів від дати виставлення рахунків та сплачується орендарем у рахунок орендної плати на підставі цього договору.

Строк дії договору визначено в п. 5.2. договору - до 31.12.20.

Додатковою угодою №1 від 15.12.20 строк дії договору продовжено до 31.12.21.

В позовній заяві позивач вказує, що за договором №0508-01 від 05.08.20 відповідачеві за період серпень 2020 р. - грудень 2022 р. було нараховано орендну плату (фіксовану та компенсація за комунальні послуги) у сумі 73 633,15 грн. Натомість, відповідачем сплачено лише 56 133,15 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 17 500,00 грн.

18.02.22 між ТОВ «Транс Логистик Групп» /орендодавець/ та ТОВ «Інженерна група «АСФА» /орендар/ укладено договір оренди нежитлового приміщення №2804-01, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов`язався передати орендарю, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування (надалі - оренда) на строк та на умовах даного договору приміщення - гараж (надалі - приміщення) площею 75,0 кв.м. та підвальні приміщення (надалі - приміщення) загальною площею 176,5 кв.м., що розташований за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 3-Г.

Зазначене приміщення передано орендодавцем та прийнято орендарем за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 21.02.22.

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна сума орендної плати за 1 календарний місяць складається з: - фіксованої орендної плати за 1 календарний місяць; - плати за спожиту електроенергію та за послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації, а також послуги прибирання за 1 календарний місяць (у разі користування орендарем зазначеними послугами).

Пунктом 4.2. договору визначено, що розмір фіксованої орендної плати становить: - за користування 1 кв.м. приміщення гаражу - 15,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%; - за користування 1 кв.м. підвального приміщення - 15,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Загальна орендна плата за місяць складає 3 772,50 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.3. договору, фіксована орендна плата нараховується до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п. 3.3. даного договору.

За умовами п. 4.4. договору, фіксована орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акту прийому-передачі за перший та останній місяці оренди, а далі щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок орендодавця.

По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг (п. 4.5. договору).

До складу фіксованої орендної плати не входить плата за спожиту електроенергію та послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації (п. 4.6. договору).

В п. 4.7. договору сторони погодили, що компенсація плати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання, а також послуги з прибирання здійснюється орендарем орендодавцю на підставі рахунків, виставлених останнім, які складаються орендодавцем на підставі показників лічильників (в разі наявності) та розраховуються на підставі тарифів на споживання відповідних послуг, встановлених державними органами або іншими повноважними установами/підприємствами. Сплата рахунків орендарем здійснюється у строк не пізніше 5 календарних днів від дати виставлення рахунків та сплачується орендарем у рахунок орендної плати на підставі цього договору.

Строк дії договору визначено в п. 5.2. договору - до 31.12.22.

Додатковою угодою №2 від 31.12.22 строк дії договору продовжено до 31.12.23.

В позовній заяві позивач вказує, що за договором №1802-01 від 18.02.22 відповідачеві за період лютий 2022 р. - травень 2023 р. було нараховано орендну плату (фіксовану) у сумі 57 665,35 грн. Натомість, відповідачем сплачено лише 19 940,35 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 37 725,00 грн.

28.04.22 між ТОВ «Транс Логистик Групп» - орендодавець та ТОВ «Інженерна група «АСФА» - орендар укладено договір оренди нежитлового приміщення №2804-01, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов`язався передати орендарю, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування (надалі - оренда) на строк та на умовах даного договору приміщення - бокс (надалі - приміщення) площею 391,9 кв.м., що розташований за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 3-Г.

Зазначене приміщення передано орендодавцем та прийнято орендарем за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.05.22.

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна сума орендної плати за 1 календарний місяць складається з: - фіксованої орендної плати за 1 календарний місяць; - плати за спожиту електроенергію та за послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації, а також послуги прибирання за 1 календарний місяць (у разі користування орендарем зазначеними послугами).

Пунктом 4.2. договору визначено, що розмір фіксованої орендної плати становить: - за користування 1 кв.м. приміщення боксу - 50,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Загальна орендна плата за місяць складає 19 595,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.3. договору, фіксована орендна плата нараховується до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п. 3.3. даного договору.

За умовами п. 4.4. договору, фіксована орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акту прийому-передачі за перший та останній місяці оренди, а далі щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок орендодавця.

По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг (п. 4.5. договору).

До складу фіксованої орендної плати не входить плата за спожиту електроенергію та послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації (п. 4.6. договору).

В п. 4.7. договору сторони погодили, що компенсація плати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання, а також послуги з прибирання здійснюється орендарем орендодавцю на підставі рахунків, виставлених останнім, які складаються орендодавцем на підставі показників лічильників (в разі наявності) та розраховуються на підставі тарифів на споживання відповідних послуг, встановлених державними органами або іншими повноважними установами/підприємствами. Сплата рахунків орендарем здійснюється у строк не пізніше 5 календарних днів від дати виставлення рахунків та сплачується орендарем у рахунок орендної плати на підставі цього договору.

Строк дії договору визначено в п. 5.2. договору - до 30.06.22.

В позовній заяві позивач вказує, що за договором №2804-01 від 28.04.22 відповідачеві за період травень 2022 р. - липень 2022 р. було нараховано орендну плату (фіксовану та компенсація за комунальні послуги) у сумі 52 898,66 грн. Натомість, відповідачем сплачено лише 19 595,00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 33 303,66 грн.

Всього заборгованість за вищевказаними договорами оренди складає 88 528,66 грн.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, орендовані за вищевказаними договорами приміщення орендарем орендодавцеві за актами приймання-передачі не повертались.

Позивачем на адресу відповідача надсилались претензії за вих. від 26.04.23 та 07.06.23.

Однак, відповіді на претензії не надано та заборгованість не погашена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказані договори в установленому законом порядку не оспорювались, не визнавались недійсними та їх дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у т.ч. боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутись до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачеві відповідних послуг. При цьому, відповідачем доказів оплати заборгованості не надано, правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальній сумі 88 528,66 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.09.20 у справі 910/4201/19, колегія суддів зазначає, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката Єренко Д.В., останнім надано:

- засвідчену належним чином копію договору про надання правової допомоги від 19.10.23, укладеного між Єренко Д.В. та ТОВ «Транс Логистик Груп»;

- акт приймання-передачі виконаної роботи від 19.14.023 до договору про надання правової допомоги від 19.10.23;

- ордер АР №1045009 від 19.10.23;

- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №969 від 18.06.12.

Відповідно до п. 3 договору про надання правової допомоги, обсяг і вартість наданої правової спомоги за цим договором визначається у розмірі, що визначена додатком №1 до даного договору.

В акті прийняття-передачі виконаної роботи від 19.10.23 сторонами зазначено, що адвокат надав клієнтові, а останній прийняв юридичні послуги, що складаються з: підготовка до розгляду справи (ознайомлення з доказами) - 2000,00 грн; консультації ТОВ - 2000,00 грн; складання позовної заяви - 3000,00 грн.

При цьому, ані акт приймання-передачі виконаної роботи, ані договір та інші матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат саме у даній справі.

Крім того, в п. 3 договору міститься посилання на додаток №1 до договору, яким би було визначено чи то розмір гонорару (фіксована оплата), чи то порядок розрахунку вартості правничої допомоги (погодинна оплата), що не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати на правничу допомогу становлять 7000,00 грн. В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати без зазначення конкретної суми витрат на правничу допомогу.

За викладених обставин, питання щодо відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача залишається судом без розгляду.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 126, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна група "АСФА" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 36065759) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логистик Групп" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3Г, код ЄДРПОУ 38461439) заборгованість за договором оренди №2804-01 від 28.04.22 у сумі 33 303 (тридцять три тисячі триста три) грн 66 коп., заборгованість за договором оренди №0508-01 від 05.08.20 у сумі 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., заборгованість за договором оренди №1802-01 від 18.02.22 у сумі 37 725 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 00 коп., а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 12.01.2024.

Суддя В.Л. Корсун