Рішення

від 12.01.2024 по справі 910/13580/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2024Справа № 910/13580/23

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/13580/23.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СНАМІ» (04073, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 1-А)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (03035, м. Київ, вул. Шаповалова Генерала, буд. 2, офіс 111)

про стягнення 275 197, 28 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СНАМІ» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (відповідач) про стягнення 275 212, 08 грн за неналежне виконання Договору субпідряду № 15-02/21 від 15.02.2020.

Позивач просив стягнути заборгованість, що складається з 180 000, 00 грн - основний борг; 14 204, 70 грн - пені; 68 760, 00 грн - інфляційних втрат; 12 247, 38 грн - 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

13.09.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 13.09.2023.

29.09.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 13.09.2023. Разом з тим, в заяві про усунення недоліків позову позивач керуючись статтею 46 ГПК України здійснив новий розрахунок 3% річних, у зв`язку з чим, зменшив поовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму основного боргу - 180000, 00 грн, суми 3% річних - 12232, 58 грн (в позовній заяві просив стягнути 12 247, 38 грн), суму інфляційних витрат - 68760, 00 грн, пеню - 14204, 70 грн.

02.11.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи 910/13580/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та з врахуванням зменшених позовних вимог.

Згідно частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

15.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СНАМІ» (субпідрядник, виконавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (генпідрядник, відповідач) було укладено Договір субпідряду № 15-02/21 (Надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого субпідрядник зобов`язується у 2021 році надати Генпідряднику послуги, зазначені в Договорі, а Генпідрядник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, предметом закупівлі є послуги з прибирання снігу - за кодом СРV за ДК 021:2015 - 90620000-9 (Прибирання та вивезення снігу з Шевченківського району м. Києва).

Відповідно до підпункту 1.2.1. Договору послуги надаються наступною технікою:

- Самоскид (вантажопід`ємністю 30 тон) вартість машино/години - 901, 60 грн с НДС, за одну годину

- Навантажувач - вартість годино-часів - 715, 40 грн з НДС, за одну годину

- Самоскид (вантажопід`ємністю 20 тон) машино/години - 880, 00 грн з НДС, за одну годину.

Замовником послуг є Шевченківське ШЕУ м. Києва (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки по Договору здійснюються за фактично надані послуги автотранспортом та механізмами, оформленими у подорожніх листах та Талонах Замовника або інших відповідних документах, шляхом перерахування Генпідрядником (відповідачем) грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника (позивача) після двостороннього підписання Акту виконаних робіт протягом 60 (шістдесят) банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) при умові оплати наданих послуг, зазначених у пункту 1.2. Договору.

Згідно пункту 7.3. Договору - у випадку затримки платежу за надані послуги, Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач зазначив, що ним були належним чином надані послуги на користь відповідача, що підтверджується наступними Актами здачі-приймання робіт:

- Акт № 12 від 16.02.2021 на суму 45 000, 00 грн

- Акт № 14 від 17.02.2021 на суму 63 000, 00 грн

- Акт № 21 від 18.02.2021 на суму 72 000, 00 грн

Проте, виконані роботи (надані послуги) відповідачем не були оплачені.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості, а також пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості у розмірі 180000, 00 грн, а також 3 % річних у розмірі 12232, 58 грн, інфляційних втрат у розмірі 68 760, 00 грн та пені у розмірі 14 204, 70 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) Всі акти виконаних робіт підписані відповідачем без жодних зауважень. Згідно пункту 4.1. Договору строк оплати робіт на суму 180 000, 00 грн настав, а саме:

за Актом № 12 від 16.02.2021 на суму 45 000, 00 грн - 11.05.2021;

за Актом № 14 від 17.02.2021 на суму 63 000, 00 грн - 12.05.2021;

за Актом № 21 від 18.02.2021 на суму 72 000, 00 грн - 13.05.2021;

(2) 19.01.2023 позивач звернувся в досудовому порядку до відповідача з претензією, в якій просив протягом 5 банківських днів добровільно виконати грошове зобов`язання на підставі Договору та Актів виконаних робіт, однак жодної відповіді від відповідача не находило.

(3) оскільки відповідач допустив порушення основного грошового зобов`язання з повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт (наданих послуг), останній також зобов`язаний сплатити в порядку п. 7.3. Договору штрафні санкцій у вигляді пені за весь час прострочення на суму 14 204, 70 грн, а також в порядку статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 12 247, 38 грн та інфляційні втрати у розмірі 68 760, 00 грн.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача а саме: 03035, м. Київ, вул. Шаповалова Генерала, буд. 2, офіс 111. (оскільки, згідно відповіді №213710 про наявність зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС від 25.10.2023, у відповідача відсутній електронний кабінет).

При цьому, в ухвалі від 02.11.2023 суд на виконання приписів. 6 ст. 42 ГПК України повідомляв відповідача про визначений статтею 6 ГПК України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повернення, ухвала суду від 02.11.2023 була повернена до Господарського суду міста Києва 08.12.2023 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі №910/4473/21 (910/19757/21).

Ухвала про відкриття провадження у справі була опублікована в реєстрі судових рішень, тому відповідач мав вільний доступ для ознайомлення з нею. Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/13580/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 06.11.2023.

Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/13580/23, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- яка правова природа укладеного між сторонами договору?

- чи підтверджено факт належного виконання позивачем умов договору та на яку суму?

- чи настав (коли настав) обов`язок відповідача виконати договірні зобов`язання?

- чи наявне/відсутнє порушення відповідачем виконання договірних зобов`язань, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так як між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, в такому разі до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Цивільного Кодексу України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд встановив, що за своєю правовою природою такий договір є договором надання послуг (послуг з прибирання снігу), а не договором підряду (субпідряду).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушення цього зобов`язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи позивач належним чином надав послуги з прибирання та вивезення снігу з Шевченківського району міста Києва, що підтверджується наступними Актами:

- Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 12 від 16.02.2021 на суму 45 000, 00 грн;

- Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 14 від 17.02.2021 на суму 63 000, 00 грн;

- Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 21 від 18.02.2021 на суму 72 000, 00 грн;

Суд зазначає, що всі спірні Акти здачі-приймання наданих послуг, які наявні в матеріалах справи є підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень з боку відповідача щодо якості та обсягу наданих послуг.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору № 15-02/21 від 15.02.2020 позивач виконав свої зобов`язання на суму 180 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки по Договору здійснюються за фактично надані послуги, шляхом перерахування Генпідрядником грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника після двостороннього підписання акту виконання робіт протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому, суд зазначає, що з 01.04.2023 в Україні фактично скасоване поняття «банківський день» про що зазначає Національний банк України в опублікованому на офіційному веб-сайті повідомленні (https://bank.gov.ua/ua/news/all/zapratsyuvalo-nove-pokolinnya-sep-na-bazi-standartu-iso-20022-v-tsilodobovomu-rejimi).

Але в будь-якому разі, навіть до 01.04.2023 платежі приймались банківськими установами 24/7, проте, згідно політики окремих обслуговуючих банків, могли відображатись у виписці день у день, або в перший робочий день після вихідного.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично, п. 4.1. Договору передбачає строк оплати наданих послуг протягом 60 календарних днів.

Отже строк оплати вартості наданих послуг за вказаними Актами настав:

- Акт № 12 від 16.02.2021 - 19.04.2021 (оскільки, 17.04.2021 та 18.04.2021 є вихідними днями (ч. 5 ст. 254 ЦК України);

- Акт № 14 від 17.02.2021 - 19.04.2021 (оскільки, 18.04.2021 є вихідними днями (ч. 5 ст. 254 ЦК України);

- Акт № 21 від 18.02.2021 - 19.04.2021.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що можуть підтвердити факт оплати відповідачем позивачу вартості наданих послуг.

З огляду на все вище сказане, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 180 000, 00 грн підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач порушив строк оплати вартості наданих послуг, останній, в тому числі зобов`язаний понести відповідальність передбачену договором та законом за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач обґрунтовуючи підстави для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ посилається на пункт 7.3. Договору згідно якого, у випадку затримки платежу за надані послуги, Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач до позовної заяви надав розрахунок пені з якого вбачається, що позивач нараховує пеню на суму наданих послуг, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, тобто починаючи з дня наступного за датою настання оплати за кожним із Актів здачі-приймання наданих послуг, та відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, тобто в межах шестимісячного строку. А саме:

- за Актом № 12 від 16.02.2021 на суму 45 000, 00 грн - за період з 12.05.2021 по 11.11.2021 на суму 3 537, 00 грн;

- за Актом № 14 від 17.02.2021 на суму 63 000, 00 грн - за період з 13.05.2021 по 12.11.2021 на суму 4 958, 10 грн;

- за Актом № 21 від 18.02.2021 на суму 72 000, 00 грн - за період з 14.05.2021 по 14.11.2021 на суму 5 709, 60 грн;.

З огляду на вище викладені висновки суду, щодо настання строків оплати по спірним актами, суд прийшов до висновку, що позивач не вірно визначив початки періодів прострочення, проте, оскільки, в силу ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог, в тому числі і збільшувати визначені позивачем періоди прострочення, суд здійснює перевірку пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням меж боргових періодів, що визначені позивачем.

Суд, за допомогою ІПС «Прецедент» перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, встановив, що дійсний розмір пені становить 14 518, 84 грн, тобто є більшим (Акт № 12 від 16.02.2021 - 3 618, 49 грн, Акт № 14 від 17.02.2021 - 5 069, 34 грн, Акт № 21 від 18.02.2021 - 5 831, 01 грн), аніж зазначено позивачем (Акт № 12 від 16.02.2021 - 3 537, 00 грн, Акт № 14 від 17.02.2021 - 4 958, 10 грн, Акт № 21 від 18.02.2021 - 5 709, 60 грн), втім керуючись ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не може вийти за межі позовних вимог, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі, що визначений позивачем та становить 14 204, 70 грн (3 537, 00 + 4 958, 10 + 5 709, 60).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В заяві про усуненні недоліків позивач розраховує 3% річних у розмірі 12 232, 58 грн (Акт № 12 від 16.02.2021 - з 12.05.2021 по 18.08.2023 - у розмірі 3 062, 40 грн, Акт № 14 від 17.02.2021 - з 13.05.2021 по 18.08.2023 - у розмірі 4 282, 18 грн, Акт № 21 від 18.02.2021 - з 14.05.2021 по 18.08.2023 - у розмірі 4 888, 00 грн).

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3 % річних за допомогою ІПС «Прецедент», суд встановив, такий розрахунок є арифметично вірним та підлягає задоволенню в розмірі, що визначений позивачем та становить - 12 232, 58 грн.

Позивач в заяві про усунення недоліків надав детальний розрахунок інфляційних витрат (Акт № 12 від 16.02.2021 - з 12.05.2021 по 18.08.2023 - у розмірі 17 190, 00 грн, Акт № 14 від 17.02.2021 - з 13.05.2021 по 18.08.2023 - у розмірі 24 066, 00 грн, Акт № 21 від 18.02.2021 - з 14.05.2021 по 18.08.2023 - у розмірі 27 504, 00 грн).

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат позивача за допомогою ІПС "Прецедент", дійшов до висновку, що такий розрахунок є помилковим.

Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних витрат що підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період становить 65 246, 60 грн (Акт № 12 від 16.02.2021 - у розмірі 16 311, 65 грн, Акт № 14 від 17.02.2021 - розмірі 22 836, 31 грн, Акт № 21 від 18.02.2021 - у розмірі 26 098, 64 грн), а не 68 760, 00 грн як зазначає позивач, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у розмірі, що визначений судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв`язку з вище встановленим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач в позові зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 4 128, 18 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Про понесення інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СНАМІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» про стягнення 275 197, 28 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» (03035, м. Київ, вул. Шаповалова Генерала, буд. 2, офіс 111; ідентифікаційний код: 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «СНАМІ» (04073, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 38976423) 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. - основного боргу, 14 204 (чотирнадцять тисяч двісті чотири) грн 70 коп. - пені, 12 232 (дванадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 58 коп. - 3% річних, 65 246 (шістдесят п`ять тисяч двісті сорок шість) грн 60 коп. - інфляційних витрат, а також 4 075 (чотири тисячі сімдесят п`ять) грн 47 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 3 513,40 грн - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких