Постанова

від 11.01.2024 по справі 604/632/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/632/23Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/817/57/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірський Б.О.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №604/632/23 за апеляційними скаргами Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року та ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (винесені суддею Сташків Н.Б.) в справі за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди на новий строк, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року Фермерське господарство (далі ФГ) "Золотий жайвір" звернулось в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 15 березня 2016 року був укладений договір оренди землі №2/091 строком на 7 років (кадастровий номер земельної ділянки 6124685700:01:001:0369).

Державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки була проведена 15 квітня 2016 року.

Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді не було жодних претензій чи зауважень з боку орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків.

09 березня 2023 року, тобто за місяць і 6 днів до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», направив власнику земельної ділянки ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06 березня 2023 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди. До листа було додано три примірники проекту договору оренди землі на новий строк.

Вказане повідомлення було вручено особисто відповідачу 13 березня 2023 року і жодних заперечень проти поновлення строку договору оренди на протязі місяця після закінчення дії договору від орендодавця не надходило, тому орендар продовжував користуватися земельною ділянкою та її не повертав.

Також зазначали, що 27 березня 2023 року ОСОБА_1 отримав повідомлення позивача від 22 березня 2023 року про те, що орендовану земельну ділянку до закінчення дії договору було засіяно сільгоспкультурами, а тому в силу п.21 договору повернення земельної ділянки повинно було б здійснитись протягом шести місяців після припинення строку дії договору.

Позивач вважав, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому просив визнати укладеним договір оренди земельної ділянки, площею 1,5345 га, за кадастровим номером 6124685700:01:001:0369 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області в запропонованій редакції на новий строк.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ФГ "Золотий жайвір" в користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Скасовано заходи забезпечення позову.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ФГ "Золотий жайвір" про ухвалення додаткового рішення.

В апеляційній скарзі ФГ "Золотий жайвір" просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, з посиланням на неповне з`ясування істотних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що висновок суду про те, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, суперечить нормам матеріального права, а також обставинам, які визнавались сторонами та були встановлені самим судом в оскаржуваному рішенні.

Звертає увагу на те, що згідно листа відповідача, він заперечував проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, проте позивач повідомляв його про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність вільного волевиявлення власника щодо передачі земельної ділянки в оренду.

Вважає, що судом не було з`ясовано, які саме із запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідача та чи повідомив він позивача, які істотні умови будуть прийнятними для нього.

Також вважає, що рішення суду в частині стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що докази на підтвердження понесених судових витрат, які були взяті судом до уваги, іншим учасникам заздалегідь не надсилались, а тому судом було порушено вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України та таке порушення порядку подання доказів, позбавило позивача права на подання своїх заперечень.

В суді апеляційної інстанції представник позивача подав заяву про відмову апеляційної скарги на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2023 року ФГ «Золотий жайвір», просить апеляційне провадження в цій частині закрити.

В судовому засіданні представник позивача - ФГ «Золотий жайвір» - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу на рішення суду в її межах підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній.

Представник відповідача - адвокат Богуш В.Д. проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір» укладено договір оренди землі № 2/091, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,53 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0369 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

15 квітня 2016 року внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, згідно якого Орендар земельної ділянки площею 1,53 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0369 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області являється ФГ «Золотий Жайвір».

01 серпня 2022 року від ОСОБА_1 на адресу ФГ «Золотий Жайвір» надіслано лист-повідомлення згідно якого відповідач повідомив позивача що не бажає поновлювати дію Договору і має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. Вказаний лист-повідомлення надіслано рекомендованим листом з повідомленням на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» проте повернутий у зв`язку з тим що адресат відсутній за вказаною адресою.

06 березня 2023 року ФГ «Золотий Жайвір» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, а також два примірника проекту договору оренди землі №06/03/23-5 від 06 березня 2023 року.

Згідно проекту договору оренди землі №06/03/23-5 від 06 березня 2023 року Орендар ФГ «Золотий Жайвір» пропонує Орендодавцю ОСОБА_1 укласти договір оренди на строк 10 років з орендною платою в розмірі не менше 3-ох відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі продукцією.

13 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно надіслав на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення у якому зазначив, що не бажає поновлювати дію Договору і має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Пропозицію щодо укладення проекту договору оренди на новий строк не приймає.

22 березня 2023 року ФГ «Золотий Жайвір» на адресу Орендодавця ОСОБА_1 , надіслано повідомлення про продовження терміну з оренди земельної ділянки. У своєму повідомленні ФГ «Золотий жайвір» посилаються на те, що п.21 договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності - потреби зібрання Орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Повідомляли, що Орендарем до закінчення дії договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договору оренди на новий строк, повернення земельної ділянки буде здійснене у відповідності до вимог ст. 34 ЗУ «Про оренду землі». Проте будь-яких належних та допустимих доказів проведених робіт (посіву сільгоспкультур) матеріали справи не містять.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки площею 1,53 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0369 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту на території Остапівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області припинено орендарем ФГ «Золотий жайвір» 18 квітня 2023 року.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 листами від 01 серпня 2022 року та 13 березня 2023 року, які були направлені за відомим офіційним місцезнаходженням юридичної особи ФГ «Золотий жайвір» - с. Городниця, Тернопільський район, Тернопільська область, неодноразово повідомляв позивача про небажання поновлювати дію договору оренди землі.

У своїй постанові від 28 вересня 2020 року (справа № 272/440/18) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».

Під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушення переважного права ФГ "Золотий жайвір", оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказав на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з ФГ "Золотий жайвір".

Більше того, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно листів відповідача, він заперечував проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки, проте позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, на увагу не заслуговують, оскільки мають ознаки надмірного формалізму та не спростовують факту відсутності волевиявлення у ОСОБА_1 щодо пролонгації договірних відносин із позивачем у будь-якій формі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не було з`ясовано, які саме з запропонованих позивачем умов договору не влаштовували відповідача та чи повідомив він позивача, які істотні умови будуть прийнятними для нього, оскільки первинним пріоритетом у даній справі є саме встановлення волевиявлення власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження своєю землею, який вирішив не продовжувати договірні відносини із позивачем та повідомив його про це у визначений законом та договором строк.

Посилання суду в мотивувальній частині рішення на те, що: "орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків", з урахуванням встановлених судом обставин та мотивів з яких виходив місцевий суд, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, не дає підстав ані для скасування рішення суду першої інстанції, ані для зміни його мотивувальної частини, оскільки жодним чином не впливає на правильність по суті даного рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача адвокат Богуш В.Д. надав суду копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №09/06/23 від 09 червня 2023 року, укладену між Адвокатським бюро Володимира Богуша "Право на Захист" та ОСОБА_1 , яка містить перелік та вартість послуг, а саме: ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї (вартість 1 500 грн.), підготовка відзиву на позовну заяву (вартість 5 000 грн.), представництво інтересів у суді за одне судове засідання разом з транспортними витратами (вартість 3 500 грн.).

ОСОБА_1 сплачено за надання правової допомоги гонорар у розмірі 10 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №@2PL904629 від 09 серпня 2023 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які письмові клопотання чи заперечення щодо заявленої представником відповідача суми витрат на правничу допомогу, в тому числі в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані стороною відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороні позивача не надсилались, є необґрунтованими, оскільки обов`язок щодо надсилання іншим учасникам справи таких доказів передбачений в тому випадку, коли сторона по справі подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів.

До такого висновку дійшов 12 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/133/21.

Таким чином, виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача ФГ «Золотий жайвір» витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Щодо ухвали Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Від представника позивача надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на вказану ухвалу у зв`язку з тим, що Підволочиським районним судом Тернопільської області було ухвалено у даній справі додаткове рішення від 05 січня 2024 року, яким вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що слід прийняти заяву про відмову від апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 374, 367, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року- залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року - залишити без змін.

Прийняти відмову представника Фермерського господарства "Золотий жайвір" - адвоката Покотила Ю.В. від апеляційної скарги на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2023 року.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Золотий жайвір" на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення .

Повернути Фермерському господарству "Золотий жайвір" (вул. Запорізька, 11 м. Волочиськ Хмельницька область, Код ЄДРПОУ 35578504) сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн., згідно платіжної інструкції №342 від 13 жовтня 2023 року.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони в межах сум ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 січня 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.