Рішення

від 11.01.2024 по справі 922/3529/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3529/20 (922/4406/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика та дистрибуція" про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ.

ТОВ "Азотфострейд" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Саутенко С.О. звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика та дистрибуція", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика та дистрибуція" суму заборгованості в розмірі 65000,00 грн, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору позики №23/0118, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 20.10.2023 залишено без руху позовну заяву ліквідатора, зобов`язавши позивача усунути недоліки і надати суду: докази сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

20.10.2023 позивач надав суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.10.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву ліквідатора ТОВ "Азотфострейд" до розгляду та відкрити провадження за №922/4406/23 в межах справи № 922/3529/20; відкрити провадження у справі № №922/3529/20 (922/4406/23); розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу; позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановив відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу; роз`яснив сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, неподанням позивачем відповіді на відзив, а також неподанням відповідачем заперечень у строки, встановлені цією ухвалою, розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку, встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, та в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Як вже зазначалось судом вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3529/20 (922/4406/23); відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Копію ухвали від 25.10.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана у позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 25.10.2023 повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі №922/3529/20 (922/4406/23) від 25.10.2023 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що суддя перебував у відпустці в період з 16.12.2023 по 10.01.2024, повний текст рішення підписується в перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Між ТОВ "Азотфострейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістика та дистрибуція" укладено договір позики №23/0118 від 23.01.2018 року.

Відповідно до п. 1 договору, позикодавець (ТОВ "Азотфострейд") в порядку та на мовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов`язується надати позичальнику (ТОВ "Логістика та дистрибуція") безвідсоткову позику, а останній зобов`язується прийняти позику і повернути надати позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.

На виконання цього договору позики ТОВ "Азотфострейд" частково перерахувало суму позики у розмірі 65 000,00 грн на рахунок ТОВ "Логістика та дистрибуція", що підтверджується випискою по особовому рахунку з ПАТ "Укрсоцбанк" від 24.01.2018.

Відповідно до п. 4 договору строк використання позики позичальником є з 23.01.2018 по 31.12.2018 року.

Згідно п. 5, п. 6 договору, позика надана у розмірі визначеному п. 2 цього договору повинна бути повернена рівними частинами, але не пзніше 31.12.2018 року включно. Позика повертається у безготівковому порядку на підстав платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на рахунок позикодавця.

Відповідно до п. 10 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Сторони не продовжували строк дії договору, додаткову угоду не укладали, строк виконання зобов`язань за цим договором настав, проте станом на момент розгляду справи в суді зобов`язання ТОВ "Логістика та дистрибуція" з повернення позики у розмірі 65000,00 грн не виконано.

З метою досудового врегулювання спору, ліквідатор ТОВ "Азотфострейд" направив на адресу ТОВ "Логістика та дистрибуція" претензію за вих. №01-34/853 від 29.08.2023 року про викоонання умов договору і повернення грошових коштів в сумі 65000,00 грн.

Однак, вказана вимога повернулась на адресу позивача з позначкою пошти в зв`язку з відсутністю одержувача за адресою.

Заборгованість в сумі 65000,00 грн відповідач не погасив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Положеннями частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що ТОВ "Азотфострейд" за договором позики від 23.01.2018 надав у позику грошові кошти, проте, у передбачені умовами договору строки, зобов`язання щодо повернення позики відповідачем належним чином виконані не були. Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед ТОВ "Азотфострейд" в розмірі 65000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 65000,00 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15 від 19.10.2023.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика та дистрибуція" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, уд. 2-Б, код ЄДРПОУ 33814910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 16, кв. 13, код ЄДРПОУ 35579031) 65000,00 грн та 2684,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" січня 2024 р. (в перший робочий день після виходу судді з відпустки).

СуддяС.В. Міньковський