Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/13990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024м. ХарківСправа № 910/13990/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12) про та зустрічним позовом до про стягнення 49'216,13 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 10) стягнення 56'250,09 грнза участю представників:

позивача за первісним позовом - Шматкова Д.С.;

відповідача за первісним позовом - Архіпової О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфапей" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про стягнення 49'216,13 грн. Судові витрати у розмірі 2684 грн позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) безпідставним утриманням відповідачем гарантійного платежу в розмірі 30'000,02 грн та переплати за орендними платежами в розмірі 19'216,11 грн за договором оренди №Т6-Т7-Т8/Х-1 від 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/13990/23 вказану позовну заяву передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

01.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" подало відзив на первісний позов (вх.№ 29769), а також зустрічний позов (вх.№ 29773) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" про стягнення штрафу в сумі 56'250,09 грн за порушення строків оплати обов`язкових платежів за договором оренди №Т6-Т7-Т8/Х-1 від 16.03.2020. Судові витрати у розмірі 2684 грн позивач за зустрічним позовом просить суд покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" про стягнення 56'250,09 грн; здійснено перехід зі спрощеного провадження до розгляду справи № 910/13990/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.11.2023 на 16:00 год.

13.11.2023 відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічний позов (вх.№ 30893), який досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

14.11.2023 позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив на первісний позов (вх.№ 31072), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

21.11.2023 відповідач за первісним позовом подав заперечення на відповідь на відзив на первісний позов (вх.№ 31826), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

21.11.2023 позивач за зустрічним позовом подав відповідь на відзив на зустрічний позов (вх.№ 31857), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

28.11.2023 відповідач за зустрічним позовом подав заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов (вх.№ 32538), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 29.11.2023 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 грудня 2023 року о 15:15.

13.12.2023 позивач за зустрічним позовом подав додаткові пояснення (вх.№ 34382), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 13.12.2023 розгляд справи по суті відкладено на 27 грудня 2023 року о 14:45.

Протокольною ухвалою від 27.12.2023 розгляд справи по суті відкладено на 10 січня 2024 року о 16:00.

Представник ТОВ "Альфапей" у судовому засіданні 10.01.2024 позовні вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник ТОВ "Крона-Компані" у судовому засіданні 10.01.2024 проти задоволення первісного позову заперечував, позовні вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

16.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (Орендар, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (Орендодавець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір оренди №Т6-Т7-Т8/Х-1 (надалі - Договір).

У відповідності до п. 2.1. Договору Орендодавець зобов`язався передати в оренду Приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а Орендар зобов`язався прийняти, оплатити орендну плату та повернути Приміщення на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.1.29. Договору "Торговий центр" будівля торгово-розважального центру "Караван Megastore", розташована за адресою: м.Харків, вул. Героїв праці, буд. 7.

Приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру, - секція № Т6-Т7-Т8. Площа Приміщення, яке передається в Оренду, складає: 3 (три) кв.м. (п. 3.1., 3.3. Договору).

Відповідно до Додатку В Орендар використовує Приміщення для встановлення терміналів для приймання платежів за послуги мобільного зв`язку, комунальні послуги, послуг інтернет-провайдерів, погашення банківських кредитів, поповнення особових рахунків в платіжних системах, рахунків банківських карт.

Згідно з п. 6.2. Договору Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар - прийняти Приміщення в Оренду в Дату початку, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі Приміщення. У разі прострочення виконання вказаного зобов`язання Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків Основної орендної плати за перший місяць Строку Оренди.

В цілях цього Договору Датою початку є "26" березня 2020 року (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору в редакції додаткової угоди від 25.03.2021 строк оренди починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі Приміщення та закінчується 31.03.2022 включно.

26.03.2020 сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення до Договору, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування (Оренду) Приміщення секції № Т6-Т7-Т8 площею 3 (три) кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі торгово-розважального центру "Караван Megastore", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 7.

Під час дії Договору сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими вони змінювали площу Приміщення.

У відповідності до п. 8.3. Договору основна орендна плата сплачується щомісячно, авансом, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що у випадку, якщо Дата початку припадає не на перше число місяця, то Основна орендна плата сплачується Орендарем у такому порядку:

- основну орендну плату за місячний період, перебіг якого починається з Дати початку, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору (пп. 8.7.1.);

- основну орендну плату за період залишку місяця, який має бути частково оплачений відповідно до пп. 8.7.1 цього Договору, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві до 25 (двадцять п`ятого) числа, що передує такому місяцю (пп.8.7.2.);

- основну орендну плату за наступні періоди строку Оренди Орендар зобов`язаний сплачувати в порядку, встановленому п. 8.3. цього Договору. При розрахунку Орендної плати, проіндексована Орендна ставка округлюється до двох знаків після коми.

Крім того, відповідно до пункту 11.1. Договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладання Договору Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві Гарантійний платіж.

Пунктом 11.2. Договору встановлено, що під Гарантійний платежем слід розуміти платіж по забезпеченню виконання зобов`язань Орендарем за цим Договором, який сплачується Орендодавцеві в розмірі основної орендної плати та експлуатаційних витрат за 2 (два) місяці строку Оренди та повертається Орендарю на умовах цього Договору.

Для цілей п. 11.1. Договору розмір Гарантійного платежу складає 25'000,02 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 02 коп.), крім того ПДВ 20%, і складається із подвійної суми Основної орендної плати та Експлуатаційних витрат, встановлених Договором для першого місяця строку Оренди (п. 11.3. Договору).

На виконання вказаних вимог Договору, ТОВ "Альфапей" було сплачено (перераховано) на користь ТОВ "Крона-Компані" гарантійний платіж у розмірі 30'000,02 грн, що також не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку Оренди. Закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, а також від відповідальності за порушення Договору, якщо такі зобов`язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.

16.06.2022 сторонами було підписано акт від 24.02.2022 про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації та повним призупиненням господарської діяльності ТОВ "Крона-Компані".

Позивач зазначає, що переплата ТОВ "Альфапей" з орендної плати (авансові платежі) за спірним договором, станом на момент його припинення (31 березня 2022 року), становила 19'216,11 грн, проте ТОВ "Крона-Компані" не виконало свої зобов`язання щодо повернення Гарантійного платежу в сумі 30'000,02 грн та переплати з орендної плати в сумі 19'216,11 грн ТОВ "Альфапей".

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Водночас ТОВ "Крона-Компані" вказує, що ТОВ "Альфапей"в порушення умов Договору свої зобов`язання по оплаті належним чином не виконувало й порушило встановлений порядок оплати обов`язкових платежів за Договором з простроченням оплати понад 5 днів.

На підставі умов Договору, у зв`язку з порушенням ТОВ "Альфапей" строків сплати обов`язкових платежів за Договором з простроченням оплати понад 5 днів, ТОВ "Крона-Компані" нараховано штраф у розмірі 56'250,09 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч.1, 5 ст. 762 ЦК України).

Суд установив, що переплата ТОВ "Альфапей" з орендної плати (авансові платежі) за спірним договором становить 19'216,11 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Частиною 2 статті 570 ЦК України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Оскільки переплата за Договором виникла саме у зв`язку із сплатою орендної плати авансом згідно з умовами Договору, авансові платежі за ненадані послуги підлягають поверненню у випадку припинення зобов`язання, починаючи з дати, коли послуги з оренди за Договором вже не надавалися відповідачем за первісним позовом.

Враховуючи викладене, вимога позивача за первісним позовом про стягнення авансових платежів у сумі 19'216,11 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про повернення гарантійного платежу в розмірі 30'000,02 грн, суд зазначає таке.

Згідно з п. 11.7. Договору після закінчення Строку Оренди повернення Гарантійного платежу здійснюється протягом 2 (двох) місяців після отримання відповідної письмової вимоги Орендаря із зазначенням реквізитів Орендаря (в тому числі банківських) та суми але, у будь-якому випадку, не раніше ніж протягом 2 (двох) місяців після закінчення Строку Оренди, за умови, що Приміщення було повернуто Орендарем Орендодавцю згідно з положеннями цього Договору та після розгляду можливих зустрічних вимог Орендодавця.

Умови повернення Приміщення передбачені в розділі 38 Договору.

Так, відповідно до п. 38.3. Договору повернення Приміщення Орендарем Орендодавцю здійснюється на підставі Акту повернення Приміщення, який підписується Сторонами. Орендар повинен повернути Приміщення в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.

До дати повернення Приміщення з Оренди (підписання Акту повернення Приміщення) Орендар зобов`язаний підписати Протокол огляду Приміщення, в якому зазначаються детальний опис та характеристики Приміщення, а також технічний стан та показники устаткування та обладнання, що встановлені у Приміщенні (пп. 38.3.1. Договору).

Відповідач за первісним позов зазначає, що позивачем не було дотримано порядку повернення Приміщення, що встановлений в Договорі, а саме не підписано Протокол огляду Приміщення та не складено Акт повернення Приміщення. Крім того, відповідач за первісним позов вважає, що повернення гарантійного платежу можливе лише після розгляду зустрічних вимог Орендодавця.

Проте суд не може погодитись в повній мірі з такими твердженнями відповідача за первісним позов, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору та підписання сторонами акту від 24.02.2022 про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні, ТОВ "Альфапей" 21.06.2022 направило на електронну пошту ТОВ "Крона-Компані" акти повернення Приміщення. Отримання актів було підтверджено представником відповідача за первісним позовом в особистому листування в viber 05.07.2022.

Отже, ТОВ "Альфапей" зробило все, що від нього залежить для того, щоб повернути Приміщення ТОВ "Крона-Компані" відповідно до умов Договору.

Посилання відповідача за первісним позовом на не підписання сторонами Протоколу огляду Приміщення суд вважає недоречним, оскільки спірне приміщення не було відокремленим, оскільки знаходилось на входах до Торгового центру, та жодного устаткування та обладнання у ньому встановлено не було, крім терміналів ТОВ "Альфапей". Отже, відповідач мав можливість оглянути Приміщення та скласти відповідний акт у будь-який час і для цього присутність представників ТОВ "Альфапей" не була обов`язковою.

Суд також враховує, що діяльність відповідача за первісним позовом була призупинена через наслідки активних бойових дій, а саме влучання артилерійських снарядів в будівлю Торгового центру, що спричинило неможливість ведення господарської діяльності відповідача за первісним позовом та позбавило сторін можливості суворо дотримуватись умов пп. 38.3.1. Договору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі та стягнення з ТОВ "Крона-Компані" на користь ТОВ "Альфапей" грошових коштів в сумі 49'216,13 грн.

Щодо зустрічних вимог ТОВ "Крона-Компані" суд зазначає таке.

Договором встановлені такі строки оплати платежів:

- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього Договору Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві Основну орендну плату за перший місяць Строку Оренди в сумі 12'500,01 грн (п. 8.6. Договору);

- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладання Договору Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві Гарантійний платіж у сумі 30'000,02 (п. 11.1., 11.3. Договору);

- основна орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, який передує оплачуваному місяцю (п.8.3. Договору).

У відповідності з п. 14.4.Договору зобов`язання по здійсненню платежів будуть виконаними належним чином в момент, коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру Платежу, будуть зараховані на поточний рахунок Орендодавця.

Суд установив, що під час дії Договору, ТОВ "Альфапей" неодноразово порушив строки здійснення платежів на строк понад 5 днів, зокрема щодо внесення гарантійного платежу (1 випадок) та основної орендної плати (8 випадків).

Щодо посилань ТОВ "Альфапей" на те, що спірний договір фактично був підписаний пізніше ніж це вказано в самому Договорі суд зазначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Статтею 646 ЦК України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію .

Отже, підписавши Договір, ТОВ "Альфапей" погодилось на ті умови, які містились в цьому договорі, зокрема щодо дати його укладення.

Стосовно тверджень ТОВ "Альфапей" про те, що ТОВ "Крона-Компані" протягом дії Договору не повідомляла про порушення строків оплати, суд зазначає, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу називається позовною давністю (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас в силу ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони в п. 39.3. Договору домовилися, що позовна давність зі стягнення неустойки (штрафу, пені) становить 3 (три) роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Отже, ТОВ "Крона-Компані" мало право звернутись до суду з вимогою про стягнення з ТОВ "Альфапей" штрафу за Договором протягом 3-х років від дня, коли позивач за зустрічним позовом довідався або міг довідатися про порушення його права.

Щодо порушення ТОВ "Крона-Компані" позовної давності, суд враховує, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.

Позивач за зустрічним позовом міг довідатися про порушення свого права (перше прострочення відповідача за зустрічним позовом) через 10 календарних днів з дати укладення Договору (16.03.2020), отже позовна давність щодо першого прострочення починається з 27.03.2020.

Оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до початку відліку строку, встановленого ст. 258 ЦК України для звернення з зустрічним позов до суду, суд доходить висновку, що ТОВ "Крона-Компані" подано зустрічний позов в межах відповідного строку, а тому заява відповідача за зустрічним позовом про застосування позовної давності відхиляється судом.

Щодо тверджень ТОВ "Альфапей" про звільнення його від обов`язку сплачувати орендну плату під час запровадження карантину, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що: "для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.".

Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Проте ТОВ "Альфапей" не надало жодного доказу неможливості використання Приміщання протягом спірного періоду.

Водночас суд установив, що під час дії карантину Торговий центр працював та жодного дня не закривався повністю. Приміщення, що працювали без обмежень станом на 18 березня 2020 року визначені за посиланням https://www.facebook.com/karavankharkiv/posts/pfbid02MSdr2zzY7K3ChwN5T1pFpoNXU2HFVi4gWeWa4D6oEsccEkzk9oQ9x8Ht9Wtrk5jVl, де серед інших визначений графік роботи терміналів :

Термінали та банкомати 10.00-22.00, щоденно.

Дійсно, замість двох входів до Торгового центру працював лише один, проте 17.03.2020 сторони уклали додаткову угоду до Договору, в якій п. 3.3. Договору доповнили пп. 3.3.1., який передбачає, що на період з 17 березня 2020 року до дня закінчення карантину, впровадженого відповідно до Постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" сторони домовилися, що площа Приміщення, яке враховується при обчисленні платежів становить 2 (два) квадратні метри.

Отже, сторони узгодили умови дії Договору під час запровадження карантинних заходів. При цьому порядок внесення платежів умовами вказаної вище додаткової угоди не змінювався.

Враховуючи викладене, ТОВ "Альфапей" не довело існування в даному випадку обставин, які необхідні для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань ТОВ "Альфапей" на порушення ТОВ "Крона-Компані" строків повернення гарантійного платежу за іншим договором, суд зазначає, що предметом розгляду зустрічного позову є вимога про стягнення з ТОВ "Альфапей" штрафних санкцій за порушення строків внесення платежів за Договором. Правовідносини сторін під час виконанням іншого договору судом під час розгляду цієї справи не розглядаються. Якщо відповідач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ "Крона-Компані" порушило умови іншого договору, ТОВ "Альфапей" мало право звернутися з відповідним позовом до суду.

Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача за зустрічним позовом у повному обсязі та визнає ТОВ "Альфапей" таким, що порушило строки здійснення платежів за Договором на строк понад 5 днів, зокрема щодо внесення гарантійного платежу (1 випадок) та основної орендної плати (8 випадків).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 25.1. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язань по сплаті Основної Орендної плати, Орендної плати з обороту, внесенню і поповненню Гарантійного платежу, по сплаті Експлуатаційних витрат, сплаті інших Платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів, а в разі прострочення сплати відшкодування витрат на Комунальні послуги більш ніж на 3 (три) календарні дні, Орендар зобов`язаний у кожному такому випадку сплатити Орендодавцеві штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків Основної орендної плати за перший місяць Строку Оренди.

Згідно з п. 8.8. Договору при розрахунку суми штрафів по Договору розмір Основної орендної плати за перший місяць Строку Оренди складає 12'500,01 грн (дванадцять тисяч п`ятсот гривень 01 коп.). При цьому, якщо у подальшому розмір Основної орендної плати за перший місяць Строку Оренди буде змінено, розмір штрафів, передбачених цим Договором, розраховуватиметься виходячи з розміру Основної орендної плати за перший місяць без ПДВ, встановленого цим пунктом Договору, та без урахування внесених змін.

За 9 випадків порушень у 2020 році встановленого Договором порядку та строків оплати обов`язкових платежів за Договором на строк понад 5 днів ТОВ "Крона-Компані" нараховані штрафні санкції в сумі 56'250,09 грн (6250,01 грн х 9).

Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Водночас у своїх запереченнях ТОВ "Альфапей" зазначило про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Суд бере до уваги, що відповідач за зустрічним позовом виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу за зустрічним позовом. Суд також враховує, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими порівняно з сумою орендної плати (50% від первісної суми орендної плати, зазначеної в Договорі).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 зауважила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, є обмежити розмір санкцій які присуджені до стягнення.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зменшення 56'250,09 грн штрафу на 50 % до 28'125,05 грн.

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" штрафні санкції в сумі 28'125,05 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом в сумі 2684 грн.

Витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом в сумі 2684 грн.

Частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню зі сторін у справі, в порядку частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" грошові кошти в сумі 21'091,09 грн ((49'216,13 грн + 2684 грн) (28'125,05 грн + 2684 грн)).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 32759456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 10, код ЄДРПОУ 37191965) грошові кошти в сумі 49'216,13 грн та судовий збір у сумі 2684 грн.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (61002, м.Харків, вул. Мироносицька, 10, код ЄДРПОУ 37191965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 32759456) штрафні санкції в сумі 28'125,05 грн та судовий збір у сумі 2684 грн.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовити.

Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 32759456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 10, код ЄДРПОУ 37191965) грошові кошти в сумі 21'091,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфапей" (61002, м.Харків, вул. Мироносицька, 10, код ЄДРПОУ 37191965).

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 32759456).

Повний текст рішення складено 12.01.2024.

СуддяІ.В. Трофімов