Рішення

від 11.01.2024 по справі 922/4785/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4785/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) до Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська область, Куп`янський район, смт Шевченкове, вул. Лермонтова, 7, код ЄДРПОУ 44031148) про стягнення 33 748,89грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 26 689,65грн, пеню в розмірі 6 051,61грн, 3% річних в розмірі 364,14грн та збитки від інфляції в розмірі 643,49грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору постачання природного газу № 19-1258/21-БО-Т від 30.11.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за природний газ. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 14.11.2023 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 20.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

У встановлений судом строк відзив на позов від відповідача не надходив.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) та Гуманітарним відділом (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (відповідач) укладено договір постачання природного газу № 19-1258/21-БО-Т (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання передати відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 7,946 тис.куб.м.

У п.4.1 договору сторони погодили, що ціна природного газу за 1000 куб.м становить 16 554,00грн, загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 131 538,08грн.

За умовами п.5.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за природний газ виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п.5.3 договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ, відповідно до п.5.1 цього договору.

Позивач на виконання умов договору, протягом грудня 2021 - травень, грудень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 64429,47грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач за грудень 2022 року акт приймання-передачі природного газу не підписав, проте споживання природного газу підтверджується даними Інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу. Також, даний факт підтверджується листом-відповіддю від 13.09.2023 № ТОВВИХ-23-12702, наданим ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".

Відповідач оплату природного газу здійснював несвоєчасно, взяті на себе зобов`язання у строк, визначений договором не виконав, за спожитий природний газ розрахувався частково на суму 37 739,82грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п.5.1 договору.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за грудень 2022 року за договором складає 26 689,65грн.

На суму заборгованості позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 364,14грн за період з 16.02.2023 по 31.07.2023, збитків від інфляції в розмірі 643,49грн за період з березня по липень 2023 року та пеню в розмірі 6 051,61грн за період з 16.02.2023 по 31.07.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Позивач на виконання умов договору протягом грудня 2021 року - травня, грудня 2022 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 64 429,47грн.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний вище період, наявними у справі. Акти за грудень 2021 року - травень 2022 року підписані відповідачем та скріплені печаткою Гуманітарного відділу без будь-яких зауважень та заперечень.

Факт споживання відповідачем природного газу у грудні 2022 року підтверджується даними Інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу та листом-відповіддю від 13.09.2023 № ТОВВИХ-23-12702, наданим ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", наявними в матеріалах справи.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не надав жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження своїх доводів, є більш вірогідними та достатніми для прийняття рішення.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Сторони, керуючись принципом свободи договору визначили на свій розсуд порядок оплати поставленого природного газу, закріплений у п.5.1 спірного договору.

Відповідач, як вже було зазначено вище, взяв на себе зобов`язання здійснити оплату природного газу шляхом перерахування 70% вартості фактично переданого за актом приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заборгованості за переданий позивачем природний газ у грудні 2022 року на суму 26 689,65грн підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ у грудні 2022 року в розмірі 26 689,65грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 364,14грн за період з 16.02.2023 по 31.07.2023, збитків від інфляції в розмірі 643,49грн за період з березня по липень 2023 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 364,14грн за період з 16.02.2023 по 31.07.2023, збитків від інфляції в розмірі 643,49грн за період з березня по липень 2023 року, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 6 051,61грн за період з 16.02.2023 по 31.07.2023, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач на суму основного боргу нарахував відповідачу пеню за період з 16.02.2023 по 31.07.2023, яка складає 6 051,61грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, він є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 16.02.2023 по 31.07.2023 в розмірі 6 051,61грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними документально, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 75, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська область, Куп`янський район, смт Шевченкове, вул. Лермонтова, 7, код ЄДРПОУ 44031148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Харків, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) - 26689,65грн основного боргу, 364,14грн 3% річних, 643,49грн збитків від інфляції, 6051,61грн пені та 2 684,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" січня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк