Рішення

від 09.01.2024 по справі 925/1411/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1411/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Мовчанюк М.М. (за межами зали суду) адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння»

про стягнення заборгованості за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння» про стягнення заборгованості за договором поставки № 58/19-П від 18.02.2019, яка складається з: основного боргу 80 000,00 грн, інфляційних втрат 24 087,82 грн, 3 % річних 3922,99 грн.

Судові витрати сплачений судовий збір, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою від 23 жовтня 2023 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

15 листопада 2023 року (поштове відправлення від 10 листопада 2023 року) від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач зазначає, що відповідно до видаткової накладної № 625 від 10.02.2022 позивач поставив йому продукцію на суму 104 017,97 грн.

03 червня 2022 відповідачем перераховано на рахунок позивача 24 017,97 грн (платіжне доручення № 58 від 03.06.2022). Таким чином, станом на початок жовтня 2023 року обліковувалась заборгованість за поставлений товар в сумі 80 000,00 грн.

24 жовтня 2023 згідно з платіжною інструкцією № 750 борг було повністю погашено.

Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач обґрунтовує відсутністю фінансової можливості сплатити суму боргу через ведення бойових дій на території України, істотне зниження обсягів продажу продукції (фактичну неможливість реалізації с/г продукції) через закриття зернового коридору і відповідно значного зменшення обсягу господарської діяльності. При цьому, має агропродукцію, яку не може реалізувати, і отримати прибуток.

До клопотання відповідач додав довідку про залишки готової продукції, виписку з банківського рахунку.

Введення воєнного стану обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності і як наслідок впливає на спроможність суб`єктів господарювання своєчасного здійснювати розрахунки за зобов`язаннями, які виникли до цих обставин.

Відповідач просить суд взяти до уваги обставини щодо неналежного виконання грошового зобов`язання та зменшити на 90 % розмір штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зважаючи на:

- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні грошового зобов`язання;

- підприємство через неможливість реалізувати свою продукцію зазнає збитків, не має можливості сплачувати власні кредитні зобов`язання перед банком; намагається відновити свою роботу, а стягнення штрафних санкцій збільшить обсяг збитків;

- відсутність понесення позивачем прямих збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;

- відповідач повністю сплатив суму основного боргу, а період прострочення, який з огляду на тривалу дію воєнного стану на території України, фактично є нетривалим.

Відповідач зауважує, що стягнення штрафних санкцій у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

16 листопада 2023 року від позивача надійшло уточнення позовних вимог. Оскільки після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму боргу в розмірі 80 000,00 грн, позивач просить стягнути інфляційні втрати 24 087,82 грн, три відсотки річних 3922,99 грн.

Ухвалою від 30 листопада 2023 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи; відклав розгляд справи по суті на 09 січня 2024 року; задовольнив клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

У судовому засіданні, яке відбулося 09.01.2024, представник відповідача просив задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши позицію представника відповідача, суд встановив таке.

18 лютого 2019 року ТОВ «МАСЛО ТРЕЙД» (Постачальник) та СТОВ «Насіння» (Покупець) уклали договір поставки № 58/19-П (Договір), за п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього Договору передати Покупцеві у власність товар - мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, інші комплектуючі до транспортних засобів тощо, окремими партіями згідно з відповідними замовленнями Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар (Товар) та своєчасно оплатити його на умовах, що визначені цим Договором.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного прийому товару Покупцем та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (п. 1.2 договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на підставі рахунку, що виставляється Постачальником, в обумовлені цим Договором строки шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2 договору).

Покупець здійснює розрахунки за відповідну партію товару у формі попередньої оплати повної вартості партії товару або відстрочки платежу на 14 (чотирнадцять) днів від дати відвантаження товару Покупцю. Фактом поставки товару вважається прийом Покупцем даної партії товару за накладною (п. 3.3 договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 (трьох) років, але в будь-якому випадку до моменту повного розрахунку Покупцем за поставлений товар (п. 8.1 договору).

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статті 173, 174, 181, 193 ГК України, статті 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідачу за видатковою накладною № 625 від 10.02.2022 було поставлено товар на суму 104 017,97 грн, та виставлений рахунок на оплату № 294 від 09.02.2022.

Відповідно до платіжної інструкції № 58 від 03.06.2022 відповідач частково сплатив за товар на суму 24 017,97 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 750 від 24.10.2023 відповідач сплатив за товар на суму 80 000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються учасниками справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу сплачена відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 80 000,00 грн, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо повної оплати товару у визначені в договорі строки, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані та заявлені до стягнення 3922,99 грн 3 % річних за період з 01.03.2022 по 20.09.2023 та 24 087,82 грн інфляційних втрат за період березень 2022 року червень 2023 року.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3 % річних та інфляційних втрат суд вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними.

Відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %, посилаючись головним чином на майновий стан, та на те, що порушення зобов`язання з його сторони не завдало збитків позивачу. Просив взяти до уваги добровільну сплату всієї суми боргу відповідачем.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку зокрема посилається відповідач, зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі № 902/417/18, та, зокрема, з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

Відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою.

Крім того, Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі № 904/4334/22 у касаційному порядку, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

При цьому відповідач просив суд зменшити розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, пославшись на тяжке фінансове становище, викликане запровадженням воєнного стану на території України послався також на положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як уже зазначалось судом, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума трьох процентів річних, а також сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не є неустойкою (штрафною санкцією), а отже відповідні суми не можуть підлягати зменшенню відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Отже, відповідач прострочив виконання грошових зобов`язань, оскільки не виконав їх в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору. Зазначене надає право позивачу на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 80 000,00 грн основного боргу закрити.

Решту позовних вимог задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння» (вул. В.Г. Тирси, 29, с. Антонівка, Звенигородський район, Черкаська область, 20653, ідентифікаційний код 32147586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Масло Трейд» (вул. Лазаряна, 3, оф. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49010, ідентифікаційний код 32794258) 24 087 грн 82 втрат від інфляції, 3922 грн 99 коп трьох відсотків річних, 2684,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 12 січня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз