Ухвала

від 22.12.2023 по справі 904/2465/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2465/21

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б, - головуючого, Бенедисюка І. М., Васьковського О.В., Вронської Г. О., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ТОВ "Бонорум Компані" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані"; 2) Компанії JACKTOWN UNIVERSAL LLP; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентон ЛТД",

про визнання договорів недійсними та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Мода-Сервіс" (далі -ПрАТ "Мода-Сервіс", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані" (до зміни найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Аквалор"; далі -ТОВ "Бонорум Компані", відповідач - 1, покупець) та посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., а саме від: 15.03.2018 за реєстровим номером 1007; 15.03.2018 за реєстровим номером 1001; 22.03.2018 за реєстровим номером 1057; 27.03.2018 за реєстровим номером 1119; 22.03.2018 за реєстровим номером 1054; 15.03.2018 за реєстровим номером 995; 15.03.2018 за реєстровим номером 1004; 22.03.2018 за реєстровим номером 1051; 22.03.2018 за реєстровим номером 1048; 15.03.2018 за реєстровим номером 998 (далі - договори за реєстровими номерами 1007, 1001, 1057, 1119, 1054, 995, 1004, 1051, 1048, 998; оспорювані/спірні договори). Позивач також просив витребувати у свою власність відчужене за спірними договорами нерухоме майно від ТОВ "Бонорум Компані", Компанії JACKTOWN UNIVERSAL LLP та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентон ЛТД" посилаючись на статті 387, 392 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що впродовж квітня 2018 року голова правління ПрАТ "Мода-Сервіс" Святченко С. О. за відсутності рішення загальних зборів чи наглядової ради уклав взаємопов`язані договори на загальну суму 3 245 206, 00 грн, що становить 86,34 % вартості активів цього товариства за 2017 рік. З метою ухилення від дотримання порядку вчинення значного правочину, встановленого статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства", статутом ПрАТ "Мода-Сервіс", був поділений предмет договору, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства, зокрема, статей 33, 72 Закону України "Про акціонерні товариства" при укладені спірних договорів та про їх удаваність.

Крім того позивач зазначав, що спірні договори від імені ПрАТ "Мода-Сервіс" підписано головою правління Святченком С. О. з перевищенням повноважень та з порушенням вимог статті 92 Цивільного кодексу України, оскільки голова правління діяв не в інтересах ПрАТ "Мода-Сервіс", діяв недобросовісно та нерозумно, про що відповідачі знали або могли знати, проявивши мінімальну обачність, а також з порушенням статті 241 Цивільного кодексу України.

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 (суддя Золотарьова Я. С.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (судді: Кузнецов В. О. - головуючий, Мороз В. Ф., Чередко А. Є.) у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

3. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанції, ПрАТ "Мода-Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022, в якій просило вказані судові акти скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосування судами статті 241 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, а також ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки всім обставинам справи.

4. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Мода-Сервіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, яке неодноразово відкладалось.

5. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2023 заяву ПрАТ "Мода-Сервіс" про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно, перелік якого наведений у резолютивній частині цієї ухвали.

6. Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 справу № 904/2465/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302, статті 303 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20, від 07.12.2022 у справі № 904/6735/20 (624/215/21) щодо врегулювання розбіжностей у застосуванні частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України про презумпцію добросовісності третьої особи, яка, укладаючи з товариством правочин, не знала і не мала знати, що він є значним для товариства. Зокрема, розбіжність полягає в тому, що Верховний Суд в одних справах при вирішені спору про визнання правочину недійсним з підстав укладення його виконавчим органом юридичної особи з перевищенням повноважень зазначив, що для обізнаності третьої особи в обмеженнях керівника юридичної особи, з якою укладається договір, достатньо наявності посилання у договорі на статут цієї юридичної особи, а в інших - дійшов висновку, що вказівка на статут у договорі не є достатньою.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.04.2023 прийнято касаційну скаргу ПрАТ "Мода-Сервіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 у справі № 904/2465/21 до розгляду.

8. 31.05.2023 до Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Бонорум Компані" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 904/2465/21.

Клопотання обґрунтоване тим, що на стадії касаційного перегляду справи було частково задоволено заяву ПрАТ "Мода-Сервіс" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, перелік якого наведений у резолютивній частині ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 у цій справі.

Однак, на думку ТОВ "Бонорум Компані", ці заходи забезпечення позову були вжиті судом касаційної інстанції поза межами його повноважень.

Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у численних судових рішеннях, зокрема, у постанові від 08.04.2020 у справі № 333/2736/18, в ухвалах від 03.09.2020 у справі № 489/1950/20, від 07.01.2020 у справі № 361/3462/17, від 27.05.2019 у справі № 180/893/16-ц зазначив, що норми Цивільного процесуального кодексу України, що ідентично регулюють порядок розгляду заяви про забезпечення позову, як і норми Господарського процесуального кодексу України, не надають повноважень Верховному Суду застосовувати заходи забезпечення позову на стадії касаційного перегляду судових рішень. У випадку подання такої заяви на стадії касаційного перегляду справи - її необхідно повернути заявнику.

ТОВ "Бонорум Компані" зазначав також, що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 333/2736/18 міститься висновок, що відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання щодо забезпечення позову (зустрічного забезпечення, скасування зустрічного забезпечення або скасування заходів забезпечення позову) на цій стадії розгляду справи.

Посилаючись на пункт 6.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, де зазначено, що застосування процесуальних норм має бути однаковим як для господарського, так і для цивільного судочинства, заявник стверджував про необхідність застосування до спірних правовідносин висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.04.2020 у справі № 333/2736/18, в ухвалах від 03.09.2020 у справі № 489/1950/20, від 07.01.2020 у справі № 361/3462/17, від 27.05.2019 у справі № 180/893/16-ц щодо неможливості застосування заходів забезпечення позову на стадії касаційного перегляду справи.

9. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2023 справу № 904/2465/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що оскільки норми процесуального права, закріплені як в Господарському процесуальному кодексі України, так і в Цивільному процесуальному кодексі України, ідентично регулюють застосування заходів забезпечення позову (зокрема, стаття 136 Господарського процесуального кодексу України та стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України), однак за подібності такого регулювання Касаційний цивільний суд, на відміну від Касаційного господарського суду, помилково відмовляє особам у прийнятті заяв про забезпечення позову на стадії касаційного перегляду справи з підстав того, що відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд не може здійснювати таке забезпечення на стадії касаційного перегляду справи, на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України справу № 904/2465/21 необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2020 у справі № 333/2736/18, в ухвалах цього ж суду від 27.01.2020 у справі № 361/3462/17, від 27.05.2019 у справі № 180/893/16-ц.

10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 прийнято до розгляду справу № 904/2465/21 за касаційною скаргою ПрАТ "Мода-Сервіс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 20.09.2023.

11. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2023 повернуто справу № 904/2465/21 об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній ухвалі від 20.09.2023 зазначила таке:

"ТОВ "Бонорум Компані" подало до об`єднаної палати Касаційного господарського суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які накладені ухвалою Касаційного господарського суду від 30 березня 2023 року.

Вирішення цього клопотання об`єднана палата Касаційного господарського суду передала до Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи таку передачу необхідністю відступу від висновків Касаційного цивільного суду про те, що у главі 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України не передбачено вжиття заходів забезпечення позову або їх скасування на стадії касаційного провадження.

Питання правильного застосування частини третьої статті 92 ЦК України, що є необхідним для вирішення цього спору, на розгляд Великої Палати Верховного Суду об`єднана палата Касаційного господарського суду не передавала, про суперечність висновків при застосуванні іншими касаційними судами зазначеної норми права в подібних правовідносинах не зазначила.

Таким чином, фактично на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано заяву про скасування заходів забезпечення позову, які вчинив Касаційний господарський суд. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову вже існували висновки Касаційного цивільного суду щодо неможливості вирішення судом касаційної інстанції питання про забезпечення позову, викладені в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 333/2736/18 та ухвалах від 27 січня 2020 року у справі № 361/3462/17, від 27 травня 2019 року у справі № 180/893/16-ц".

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справа до провадження була прийнята помилково оскільки Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, який уповноважений розглядати клопотання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих касаційним судом, тому Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2023, яке не відбулося та згідно з ухвалою від 04.12.2023 призначено розгляд на 22.12.2023.

13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т.Б. - головуючий суддя, Кібенко О. Р., Пєсков В. Г., Васьковський О. В., Рогач Л. І., Вронська Г.О., Малашенкова Т. М., Чумак Ю. Я., Бенедисюк І. М.

14. Розглянувши у судовому засіданні клопотання ТОВ "Бонорум Компані" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 904/2465/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

14-1. Розглядаючи аспекти «права на суд», в справі «Нornsby проти Греції» (№ 18357/91, рішення від 19 березня 1997 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 гарантує не тільки право ініціювати судовий розгляд справи. Складовою частиною статті 6 Конвенції є право на виконання судового рішення, винесеного на користь особи. Так, Суд зазначив: «…відповідно до прецедентної практики параграф 1 статті 6 захищає право кожного звернутись зі скаргою відносно цивільних прав та обов`язків до суду чи трибуналу; таким чином реалізується право на суд, в якому право на доступ, яке є правом ініціювати процес перед судом в цивільній сфері, становить один з аспектів. Однак право було б примарним, якби національна правова система Договірних Сторін дозволяла остаточне, обов`язкове судове рішення оставляти невиконаним на збиток одній з сторін…Виконання рішення, виданого судом, має бути захищене як складова частина "суду" в цілях статті 6».

Таким чином, складовою частиною доступу до суду є і право на виконання судового рішення, винесеного на користь особи.

15. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.

Разом з цим вказаний інститут є загально-правовим інститутом, адже заходи забезпечення позову регулюються нормами різних галузей права та застосовуються судами при здійсненні різних форм судочинства, зокрема господарського, цивільного, адміністративного.

Законодавець закріпив інститут забезпечення позову у процесуальних кодексах, зокрема, у главі 10 розділу I Господарського процесуального кодексу України (статті 136 - 146 цього Кодексу), у главі 10 розділу I Цивільного процесуального кодексу України (статті 149 - 159 цього Кодексу) та у главі 10 розділу I Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150 - 158 цього Кодексу).

У Господарському процесуальному кодексі України законодавець деталізував норми, які регулюють забезпечення позову. Зокрема, Господарський процесуальний кодекс України містить норми, які визначають стадії, на яких господарський суд вправі вжити заходи забезпечення позову, підстави для забезпечення позову, види заходів забезпечення позову, порядок подання заяви про забезпечення позову, розгляд такої заяви; зустрічне забезпечення тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Стаття 138 Господарського процесуального кодексу України регулює порядок подання заяви про забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, в провадженні якого перебуває справа.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

З аналізу вказаних норм процесуального права, які містяться в розділі "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України (зокрема, статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, норми яких є ідентичними до норм статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України, статті 150 Кодексу про адміністративне судочинство України) вбачається, що законодавець визначив як види забезпечення позову, так і стадії, на яких вони можуть вживатись судом, а саме: до пред`явлення позову; або на будь-якій стадії розгляду справи за умов, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому у статті 138 Господарського процесуального кодексу України законодавець деталізував, що якщо заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі, то вона подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Господарський процесуальний кодекс України оперує такими поняттями, як: "позовне провадження", "розгляд справи по суті", "апеляційне провадження", "апеляційний розгляд", "касаційне провадження", "касаційний розгляд" та встановлює порядок дій суду та учасників справи на кожній із цих стадій. Залежно від інстанції, в якій підлягає вирішенню справа, в кожній з них є така стадія, як розгляд, якою у Верховному Суді є касаційний розгляд, тобто перегляд судових актів, які підлягають оскарженню у цьому суді.

З викладеного вбачається, що забезпечення позову може застосовуватись на будь-якій стадії розгляду справи, включаючи перегляд рішення, постанови, зокрема у касаційному порядку Верховним Судом.

Невжиття заходів забезпечення позову на стадії касаційного перегляду може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду касаційної інстанції або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи, за захистом яких вона звернувся до суду, та спричини порушення її прав, що вбачається, серед іншого, зі статті 308 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції.

Що ж до зупинення дії рішення (ухвали) суду в порядку абзацу 2 частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України, то застосування касаційним судом такої процесуальної дії не забезпечує повною мірою тих наслідків, які досягаються шляхом забезпечення позову, зокрема, у випадках, коли у позові було відмовлено. Адже в такому разі правовий зв`язок, наприклад, між відповідачем та майном, щодо якого виник спір, ґрунтується не на судовому рішенні, тож і зупинення дії рішення (ухвали) про відмову в позові на зміст правового зв`язку між відповідачем та майном, щодо якого виник спір, вплинути не може.

16. Отже, Верховний Суд, який є судом касаційної інстанції, не позбавлений права на стадії касаційного перегляду справи забезпечити позов у випадку доведення заявником і встановлення ним (судом) існування обставин для їх вжиття, як відбулось при розгляді заяви ПрАТ "Мода-Сервіс" у цій справі.

Невжиття Верховним Судом на стадії касаційного розгляду справи заявлених заходів забезпечення позову, за наявності на те достатніх підстав, свідчитиме про порушення прав особи на судовий захист, гарантованих їй Основним Законом держави, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду касаційної інстанції, і в такому випадку буде нівелюватися сам інститут заходів забезпечення позову, що є недопустимим.

Дотримуючись такої позиції, норм процесуального права, які регулюють заходи забезпечення позову, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду неодноразово застосовував заходи забезпечення позову на стадії касаційного перегляду справи, про що свідчать ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 917/1391/17, від 12.09.2023 у справі № 920/737/17, від 08.07.2020 у справі № 918/194/19, від 03.09.2020 у справі № 907/762/16, від 09.07.2021 у справі № 910/8965/18.

З урахуванням наведеного в заяві про скасування заходів забезпечення позову, пункту 8 цієї ухвали та викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2023, у межах розгляду цієї справи, різність судової практики у застосуванні приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України до повноважень об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не належить, а підстав для відступу від сталої та послідовної практики, наведеної вище, касаційного суду, об`єднана палата не вбачає, з викладених підстав.

17. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що клопотання ТОВ "Бонорум Компані" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 904/2465/21 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 145, 234, 235, 301, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 904/2465/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді І. М. Бенедисюк

О. В. Васьковський

Г. О. Вронська

О. Р. Кібенко

Т. М. Малашенкова

В. Г. Пєсков

Л. І. Рогач

Ю. Я. Чумак