Ухвала

від 12.01.2024 по справі 949/89/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/89/24

Провадження №1-кс/949/31/24

У Х В А Л А

про арешт майна

12 січня 2024 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання начальника СД Відділення поліції№1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування №12024186110000002,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань01січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України,

в с т а н о в и в:

Начальник СД Відділення поліції№1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на п`ять піролізних печей для випалювання деревного вугілля належні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права відчужувати вказане майно.

В обґрунтування клопотання начальник СД посилається на те, що в провадженні сектору дізнання ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120241861110000002 від 01 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України

Вказує нате,що в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 11 січня 2024 року до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення про те, що в лісовому масиві поблизу с. Залішани Сарненського району знаходяться п`ять піролізних печей для випалювання деревного вугілля.

11 січня 2024 року, в ході проведення огляду місця події, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5621888200:07:014:0017, було виявлено п`ять піролізних печей для випалювання деревного вугілля, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 та які на момент огляду функціонували, а також на які в нього були відсутні відповідні дозвільні документи.

Опитаний з даного приводу ОСОБА_5 пояснив, що восени 2023 року він вирішив зайнятись випалюванням деревного вугілля, оскільки знав, що це прибуткова справа. Поблизу с. Залішани Сарненського району, в лісовому масиві, він орендував земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5621888200:07:014:0017, яка належить на праві власності жительці с. Залішани Сарненського району ОСОБА_6 . У листопаді 2023 року він встановив на даній земельній ділянці 5 піролізних печей (металевих бочок) для випалювання деревного вугілля та в подальшому почав виробляти відповідні дозвільні документи. Вказана ним діяльність продовжувалась до грудня 2023 року, тобто до виявлення працівниками поліції. Цільове призначення земельної ділянки він не змінював, так як не знав точного процесу такої зміни. На даний час дозвільні документи на вказані печі у нього відсутні.

Допитана з даного приводу ОСОБА_6 підтвердила вказані вище обставини.

У клопотанні начальник СД ОСОБА_3 ставить питання про накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

У судове засідання начальник СД ОСОБА_3 не з`явився, подавши заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує повністю.

Власник вилученого майна, а саме п`яти піролізних печей для випалювання деревного вугілля, у судове засіданні не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд даного клопотання без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття у судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, якими начальник СД обґрунтовує його доводи, приходить до наступного висновку.

З витягуз Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12024186110000002вбачається,що 01 січня 2024 року до ВП № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення оперуповноваженого ОСОБА_7 , про те, що поблизу с. Залішани Сарненського району разом з прикордонниками оперативно-пошукового відділу було виявлено у лісовому масиві піролізні печі для випалювання деревного вугілля.

З протоколу огляду місця події від 11 січня 2024 року вбачається, що місцем огляду являється земельна ділянка з кадастровим номером 5621888200:07:014:0017, яка розташована поблизу с. Залішани Сарненського району на якій було виявлено п`ять піролізних печей для випалювання деревного вугілля; які на момент огляду функціонували. Поряд з печами знаходиться деревина різних сортів (порід).

Як зазначає начальник СД та вбачається з матеріалів клопотання, на момент огляду ОСОБА_5 будь-яких дозвільних документів на піролізні печі не надав.

Також встановлено, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовані вказані піролізні печі - для ведення особистого селянського господарства.

По закінченнюогляду місцяподії,вказані п`ять піролізнихпечей длявипалювання деревноговугілля були вилучені та згідно розписки ОСОБА_5 від 11 січня 2024 року отримані ним на відповідальне зберігання.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно вимог ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачаєтьсяз матеріалівклопотання,постановою начальникаСД ВП№1Сарненського РВПГУНП вРівненській області ОСОБА_3 від 11січня 2024року,п`ять піролізних печей для випалювання деревного вугілля визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12024186110000002 від 01 січня 2024 року, які приєднані до матеріалів кримінального провадження.

Водночас, вказаною постановою речові докази залишені на відповідальне зберігання під розписку у ОСОБА_5 .

Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Отже, як вбачається зі змісту клопотання, вилучене майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК для речових доказів.

Також слід враховувати, що норми ч. 4 ст.173КПК України передбачають, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, які визначені у п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, а саме: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном.

Зокрема, у вказаній нормі вказується, що слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У ході розгляду клопотання підтверджено, що володільцем вилученого майна є ОСОБА_5 , незважаючи на те, що у останнього відсутні дозвільні документи, а також матеріали клопотання не містять документів про законність підприємницької діяльності ОСОБА_5 .

За таких обставин вважаю, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існують ризики того, що у разі ненакладення арешту ОСОБА_5 зможе відчужити чи передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

Хоча вказаний захід забезпечення кримінального провадження є крайнім та необхідним, він також є найбільш ефективним, у зв`язку з тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вилученого майна неможливо, тому застосування вказаного заходу дійсно важливе для збереження речових доказів.

На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин вважаю, що відповідно до ст. 170 КПК України, на підставі наданих слідчим матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі зазначені в ч. 2 ст. 173 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, беручи до уваги, що обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження, існують правові підстави для арешту майна із забороною права на розпорядження цим майном.

Таким чином, на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий довів необхідність накладення арешту на майно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника СД Відділення поліції№1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування №12024186110000002,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань01січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України - задоволити.

Накласти арешт на п`ять піролізних печей для випалювання деревного вугілля належні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , із забороною права на розпорядження цим майном.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Голова Дубровицького

районного суду ОСОБА_1