Рішення

від 22.12.2023 по справі 160/27186/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 рокуСправа №160/27186/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області від 02.10.2023 року № 947880-38279/Г-01/8-0400/23 про відмову їй у зарахуванні до загального стажу при призначенні пенсії за віком з 05.06.2023 року періодів роботи на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 07.07.1983 року: з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року (Брокерська фірма "Агро" (мале підприємство, код ЄДРПОУ 13424262) та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року (Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Калита-сервіс", код ЄДРПОУ 20216050);

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 07.07.1983 року, зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року (Брокерська фірма "Агро" (мале підприємство, код ЄДРПОУ 13424262) та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року (Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Калита-сервіс", код ЄДРПОУ 20216050), з дати призначення пенсії за віком, тобто з 05.06.2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 05.06.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до загального стражу роботи періодів зазначених у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 07.07.1983 року, а саме: з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року (БФ "Агро" (мале підприємство, код ЄДРПОУ 13424262) та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року (ТОВ "Калита-сервіс", код ЄДРПОУ 20216050). Позивач зазначає, що нею надано достатньо підтверджуючих документів про наявний трудовий стаж у спірний період, крім того зазначає, що працівник не може нести відповідальність за неправильність внесення записів до трудової книжки, а отже спірні періоди мають бути враховані пенсійним органом до її загального стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 29.11.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує з 05.06.2023 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до матеріалів пенсійної справи, страховий стаж позивача при призначенні пенсії склав 39 років 07 місяців 26 днів, який зарахований по 30.06.2023 року, коефіцієнт страхового стажу - 0.39583. До загального стажу не зараховано періоди роботи: з 10.09.1991 р. по 01.03.1993 р., оскільки дати та номера наказів про прийняття та звільнення дописано чорнилами іншого кольору, та з 03.03.1993 р. по 14.11.1994 р., оскільки дата наказу про прийняття дописано, що суперечить вимогам Інструкції № 162 та Інструкції № 58. Отже, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області жодним чином не порушені права позивача при здійсненні розрахунку її страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує з 05.06.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Страховий стаж позивача при призначенні пенсії склав 39 років 07 місяців 26 днів.

Позивач 05.09.2023 року звернулася до відповідача із завоюю про включення до її загального пенсійного стажу періодів роботи з 10.09.1991 р. по 01.03.1993 р., та з 03.03.1993 р. по 14.11.1994 р., та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням даних показників трудового стажу.

Листом "Про розгляд звернення" від 02.10.2023 року відповідач повідомив про відсутність підстав для врахування спірних періодів до загального стажу позивача, оскільки у записах № 16 та № 17 дати та номера наказів про прийняття та звільнення дописано чорнилами іншого кольору, а у записі № 18 - дата наказу про прийняття дописано, що суперечить вимогам Інструкції № 162 та Інструкції № 58.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 07.07.1983 р. встановлено, що в ній містяться записи на підтвердження спірних періодів, а саме:

- запис № 16 - 10.09.1991 р. - призначена на посаду експерта по якості товарів. Наказ №35 від 10.09.1991 р.;

- запис № 17 - 01.03.1993 р. - звільнена за власним бажанням. Наказ №11 від 01.03.1993 р.;

- запис - № 18 03.03.1993 р. - зарахована на посаду бухгалтера. Наказ №10 від 03.03.1993 р.;

- запис № 19 - 14.11.1994 р. - звільнена за власним бажанням. Наказ №31 від 14.11.1994 р.

Відповідач вказує, що не враховує спірний період позивача, оскільки дати та номера наказів про прийняття та звільнення дописано чорнилами іншого кольору (період роботи з 10.09.1991 р. по 01.03.1993 р.) та дата наказу про прийняття дописано, що суперечить вимогам Інструкції № 162, Інструкції № 58 (період роботи з 03.03.1993 р. по 14.11.1994 р.).

Так, вимоги щодо ведення трудової книжки та оформлення записів в ній, визначені в Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (далі - Інструкція №58).

Згідно із п.1.1 розділу І Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до абз.3 п.п.2.4 розділу 2 Інструкції №58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Крім того, позивач на підтвердження підстав для зарахування спірних періодів надала довідки № 26 від 15.11.1994 року та № 1 від 24.11.1994 року, відповідно до яких вона працювала з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року у Брокерській фірмі "Агро" та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року у ТОВ "Калита-Сервіс".

В свою чергу, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому спірні періоди безпідставно не взято до уваги пенсійним органом при обрахуванні стажу її роботи.

Суд зазначає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має необхідний стаж, який підтверджується записами у її трудовій книжці.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів до загального стажу, а тому порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оформленого у вигляді листа від 02.10.2023 року.

Як наслідок похідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу позивача періоди роботи з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року та провести перерахунок і виплату пенсії з 05.06.2023 року.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

В силу із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого у вигляді листа від 02.10.2023 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року до загального стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періодів роботи з 10.09.1991 року по 01.03.1993 року та з 03.03.1993 року по 14.11.1994 року та провести перерахунок і виплату пенсії з 05.06.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма