Рішення

від 11.01.2024 по справі 260/5732/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5732/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Орос Вікторії Вікторівни (90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Миру, 212) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2023 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Орос Вікторію Вікторівну звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нездійснення своєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 13.09.2022 року; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2022 року по 21.06.2023 року.

17 липня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24 жовтня 2023 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_2 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та відомості щодо виплачених сум ОСОБА_1 при звільненні. Витребувані судом докази необхідно було подати Закарпатському окружному адміністративному суду до 10 листопада 2023 року. Відкладено розгляд справи 13 листопада 2023 року.

Станом на 13 листопада 2023 року відповідачем не надано суду витребуваних доказів у відповідності до ухвали суду від 24 жовтня 2023 року, однак ухвалу отримано 24 жовтня 2023 року об 17:25 год.

13 листопада 2023 року ухвалою суду витребувано повторно від Військової частини НОМЕР_2 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та відомості щодо виплачених сум при звільненні ОСОБА_1 . Витребувані судом докази необхідно було подати суду - до 21 листопада 2023 року. Відкладено розгляд справи 30 листопада 2023 року.

Станом на 30 листопада 2023 року відповідачем не надано суду витребуваних доказів у відповідності до ухвали суду від 13 листопада 2023 року, ухвалу отримано 14 листопада 2023 року об 18:01 год.

30 листопада 2023 року ухвалою суду стягнуто в дохід Державного бюджету України з Військової частини НОМЕР_2 - штраф в розмірі 2 684 гривень.

30 листопада 2023 року ухвалою суду повторно витребувати від Військової частини НОМЕР_2 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та відомості щодо виплачених сум при звільненні. Витребувані судом докази від Військової частини НОМЕР_2 необхідно було подати суду - до 15 грудня 2023 року. Відкладено розгляд справи на 19 грудня 2023 року.

Станом на 19 грудня 2023 року відповідачем не надано суду витребуваних доказів у відповідності до ухвали суду від 30 листопада 2023 року, однак ухвалу отримано 01 грудня 2023 року об 16:50 год.

19 грудня 2023 року ухвалою суду стягнуто в дохід Державного бюджету України з Військової частини НОМЕР_2 - штраф в розмірі 5 368 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.).

19 грудня 2023 року ухвалою суду повторно витребувано від Військової частини НОМЕР_2 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та відомості щодо виплачених сум при звільненні.

28 грудня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом надіслано на виконання до Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області ухвалу про застосування заходів процесуального примусу від 30 листопада 2023 року.

04 січня 2023 року відповідачем подано до суду довідку про розмір грошового забезпечення та суми виплачені при звільненні ОСОБА_1 та заяву про скасування ухвал про стягнення штрафу.

11 січня 2024 року ухвалою суду скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року про застосування до Військової частини НОМЕР_2 заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу в розмірі 5 368,00 гривень.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.09.2022 року ОСОБА_1 подала рапорт, у якому просила виплатити їй компенсацію вартості неотриманого речового майна та видати їй відповідну довідку. У відповідь на вказаний рапорт позивачу видано довідку № 1 про вартість речового майна, що належить їй до видачі, згідно якої загальна вартість неотриманого нею речового майна складає 67665,86 грн. Однак, станом на день звільнення позивача із військової служби їй не було виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. 21.06.2023 року із затримкою більше ніж 10 місяців відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, що підтверджується скриншотом про зарахування коштів на банківський рахунок позивача, листом відповідача. Таким чином, відповідач не провів остаточний розрахунок при звільненні позивача 13.09.2022 року. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку в день її звільнення та вважає, що наявні підстави зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2022 року по 21.06.2023 року (за 6 місяців)у відповідності до статей 116 117 КЗпП України.

Відповідачем або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом в якому просить розрахувати грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби у Національній гвардії України, у зв`язку із звільненням за станом здоров`я та надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, (а.с. 10).

Відповідно до довідки № 1 вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 складає 67 665,86 грн., (а.с. 11-12).

13 вересня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( по стройовій частині) № 205 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , яка проходила військову службу за контрактом, здала справи і обов`язки за посадою діловода 1 стрілецького батальйону та звільненої відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби, наказ від 12.09.2022 № 29 о/с у відставку, 12 вересня 2022 року та для взяття на військовий облік направлено до Ужгородського РТЦК та СП, (а.с. 8-9).

21 червня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_2 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 66 600,87 грн., (а.с. 13).

Військова частина НОМЕР_2 листом «Про виплату компенсації за неотримане речове майно» повідомила ОСОБА_1 , що кошти у сумі 66 650, 87 грн. перераховані на її ім`я у повному обсязі згідно наказу командира частини НОМЕР_2 НГУ № 170 від 15 червня 2023 року (довідка рахунок № 1 від 15 червня 2023 року), (а.с. 14).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з положеннями статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом в якому просить розрахувати грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби у Національній гвардії України, у зв`язку із звільненням за станом здоров`я та надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, (а.с. 10).

Відповідно до довідки № 1 вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 складає 67 665,86 грн., (а.с. 11-12).

13 вересня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 205 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , яка проходила військову службу за контрактом, здала справи і обов`язки за посадою діловода 1 стрілецького батальйону та звільненої відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби, наказ від 12.09.2022 № 29 о/с у відставку, 12 вересня 2022 року та для взяття на військовий облік направлено до Ужгородського РТЦК та СП, (а.с. 8-9).

21 червня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_2 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 66 600,87 грн., (а.с. 13).

Військова частина НОМЕР_2 листом «Про виплату компенсації за неотримане речове майно» повідомила ОСОБА_1 , що кошти у сумі 66 650, 87 грн. перераховані на її ім`я у повному обсязі згідно наказу командира частини НОМЕР_2 НГУ № 170 від 15 червня 2023 року (довідка рахунок № 1 від 15 червня 2023 року), (а.с. 14).

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що 13 вересня 2022 року позивача було виключено зі списків особового складу частини. Разом з тим, остаточний розрахунок з позивачем проведений відповідачем 21 червня 2023 року, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, відтак період, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум, є період з 14 вересня 2023 року по 21 червня 2023 року.

Однак, у відповідності до частини 1 статті 117 КЗпП України, ОСОБА_1 відповідач повинен виплатити її середній заробіток за час затримки за період з 21.12.2022 року по 21.06.2023 року (не більш як за шість місяців).

Обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, становить 86 717,54 гривень (182 дні *476,47 грн.).

Враховуючи, що недоплачена сума компенсації за неотримане речове майно становить 66 600,87 грн є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 86 717,54 грн, то суд вважає правильним застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки компенсації за неотримане речове майно в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 66 600,87 грн/86 717,54 грн (сума компенсації за неотримане речове майно /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,77.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 476,47 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,77 х 182 (днів затримки розрахунку) = 66 772,51 грн.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 66 772,51 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Орос Вікторії Вікторівни до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, в день виключення зі списків частини 13 вересня 2023 року.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 21 грудня 2022 року по 21 червня 2023 року у сумі 66 772,51 грн. (шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні, 51 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 січня 2024 року.

СуддяТ.В.Скраль