Рішення

від 12.01.2024 по справі 320/42245/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року справа №320/42245/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ТЕКС» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

14.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" із позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UA 100380/2023/000186/2 від 15 травня 2023 року;

- стягнути з Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» понесені судові витрати за рахунок її бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/42245/23 передана 17.11.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 27.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог повністю та зазначає, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту, або таким що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні, наданий прайс-лист на сток не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, та містить пропозицію за бажанням покупця виготовити товар іншої щільності, що не вплине на ціну товару. Враховуючи, що товар є стоковим, то це унеможливлює виробництво одразу ж стокового товару або товару з незмінною ціною. Відповідач звертає увагу, що з документів, які подані позивачем, неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, надані разом з митною декларацією документи не пояснюють та не спростовують виявлені розбіжності, а також не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість.

Позивач заперечує проти позиції Київської митниці письмовій відповіді на відзив відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.

03.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №4 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2024, а також внесли зміни до адреси місцезнаходження позивача.

27.03.2023 року продавець та позивач уклали Додаток № VT446 до Договору (надалі - Додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах Додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки, а саме: а) трикотажне ворсове полотно (100% поліестер, сток), товарна позиція 60019200 відповідно до діючої на момент укладення Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - УКТ ЗЕД), в кількості 5837 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; б) тканина пофарбована (100% поліестер, сток), завширшки 150см, товарна позиція 54075200 відповідно до діючої на момент укладення Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - УКТ ЗЕД), в кількості 5048 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг (надалі - Товар).

Відповідно до пунктів 2-3 Додатку оплата за Товар у загальному розмірі 31836,29 доларів США відповідно до Інвойса № PWK-290323 буде здійснюватись позивачем відповідно до пункту 4.1 Договору.

Продавець зобов`язаний поставити Товар Позивачу змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна. Вантажовідправником товару є Shaoxing Pawuke Import and Export Co., Ltd.

29.03.2023 року продавець на виконання пункту 2 Додатку виставив позивачу до сплати Інвойс № PWK-290323 на загальну суму 31836,29 доларів США.

15.03.2023 року позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380606634U5, у графах 31 якої позивачем був зазначений Товар, поставка якого відбувалася на умовах СРТ м. Київ, Україна.

15.05.2023 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за митною декларацією.

15.05.2023 року позивач у відповідь на запит направив відповідачу лист № 1505/23-01.

15.05.2023 року відповідач направив позивачу повідомлення № 8fb6c341-085f-433a-aeal-9427099a01ac з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.

15.05.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000186/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару за митною декларацією, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000421.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є наступні обставини:

1) В інвойсі від 29.03.2023 № PWK-290323 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Але, інші документи не свідчать про те, що товар є стоковим та не встановлено його сортність (відсутні дані на маркуванні). У жодному наданому документі не зазначено виробника, при цьому у митної декларації зазначено зовнішньоекономічний договір з виробником товару;

2) За умовами терміну CРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, включення до вартості товару такої складової як «навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України», але відповідно до п. 3.1 Договору купівлі продажу №VT0112-15 від 01.12.2015 зазначено що в вартість товару включає: вартість товару, пакування, маркування, доставку. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - можливі додаткові витрати на страхування цих товарів. Таким чином відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме очищенню товару для експорту, вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості;

3) Згідно з п. 3. Додатку №VT444 від 28.03.23 до Договору купівлі продажу №VT0112-15 від 01.12.2015, інвойсу 29.03.2023 № PWK-290323 та графи 20 ЕМД поставка товарів здійснюється за умовами CPT-Київ. Відповідно на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01 грудня 2015 року № VT0112-15 встановлено, що в вартість товару включає лише вартість товару, пакування, маркування, доставку. В гр..44 ЕМД зазначений інвойс від 29.03.2023 № PWK-290323, який містить посилання на коносамент № 143353563308, який а ні до митного оформлення а ні до суду не був поданий. Зазначене, не дає можливості впевнитися в тому, хто є перевізником вантажу, хто його відправник, інформацію про місце прибуття, прийняття вантажу до перевезення, доставку вантажу до пункту призначення і передачу його одержувачу. З перевізних документів поданий лише СМR бн від 29.03.2023 де місцем заповнення СМR є м.Гданськ, а місцем завантаження м.Гдиня, що пітвердує факт переміщення товару з Гданська до Гдині, однак інформацію щодо вартості перевезення товару від м. Гданськ до м. Гдиня, є відсутніми. Більше того, відповідно до умов постаки СРТ п. Б.2. Ліцензії, дозволи та інші формальності Інкотермсу 2000 зазначається, що покупець зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну;

4) пунктом 4.1договору купівлі-продажу від 01.12.2015 року № VT0112-15 передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3. контракту передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні;

5) Пунктом 5.2. Договору купівлі продажу №VT0112-15 передбачено, що разом з товаром продавець зобов`язаний надати Покупцю в сукупності з товаром наступні документи: - товаросупровідні документи; - комерційний рахунок (інвойс) Продавця; - пакувальний лист; - копію експортної митної декларації Продавця; - сертифікат походження товару. Але, копія експортної митної декларації Продавця та сертифікат походження до митного оформлення не надано.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив сортність Товару, суд звертає увагу на те, що Товар, який постачався, не було класифіковано продавцем за його сортністю, а приналежність Товару до певного сорту не впливає на розмір митної вартості Товару.

Щодо коносамента та документів, що підтверджують витрати щодо проходження експортних митних процедур, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 3 Додатку Товар відвантажувався змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010), які передбачають, зокрема, в статті А.6 Розділу СРТ наступне:

«...Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місия призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб...

...А.6. Розподіл витрат

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 «а», включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця...».

Як наслідок вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням Товару до місця ввезення на митну територію України, вартість витрат щодо проходження експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті Товару, на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) були включені до ціни Товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо сплати необхідних зборів при здійсненні експортних митних процедур, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни Товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості Товару.

При цьому суд погоджується з твердженнями позивача про неможливість надання відповідачу копії коносамента, адже такий був відсутній в позивача та не був наданий йому зі сторони перевізника продавця, так як Товар був ввезений на митну територію України не в контейнері на вантажному автомобілі, а в самому вантажному автомобілі, що підтверджується графами 19, 25 та 26 митної декларації.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем під час митного оформлення Товару не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування, страхування Товару, суд не приймає до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 додатку продавець зобов`язався поставити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).

Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.

Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.

При цьому за приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.

Суд звертає увагу, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що позивач у декларації митної вартості до митної декларації, яка в силу частину другої статті 53 МК України відноситься законодавцем до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та яка міститься в матеріалах справи, зазначив про відсутність страхування спірного товару (задекларував витрати на страхування на рівні 0,00 грн.).

Щодо сертифіката про походження товару - позивач у письмових поясненнях звернув увагу відповідача, що відповідно до частин 1, 2, 6 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Судом встановлено, що продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а отже твердження відповідача в даній частині є необгрунтованими.

Також, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що з наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо встановити строк для оплати спірного товару, адже відповідно до пункту 2 додатку та пункту 4.1 договору товар підлягає до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. При цьому позивач у листі повідомив відповідачу, що інвойс, був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару під час його митного оформлення.

Крім того, суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем платіжні та/або бухгалтерські документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 100380/2023/000186/2 від 15.05.2023 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА-ТЕКС" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UA 100380/2023/000186/2 від 15 травня 2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА-ТЕКС" (адреса: 03194, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 17-В; код ЄДРПОУ 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі вісімсот чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.