Рішення

від 12.01.2024 по справі 340/8994/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/8994/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа Олександрійського районного центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Центральна, 27, смт. Онуфріївка, Кіровоградська область, 28100; код ЄДРПОУ 01995284) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 (в подальшому за заявою позивача здійснено заміну на в/ч НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Олександрійський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, із позовом, в якому просив:

- встановити факт перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_1 , трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо полягає у незвільненні ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Ухвалою суду від 02.11.2023 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_1 , трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 02.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23.11.2023, за заявою позивача від 03.11.2023, здійснено заміну відповідача в/ч НОМЕР_4 та в/ч НОМЕР_2 (а.с.41,42,73).

На обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 . У зв`язку із сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років) вирішив звільнитися із військової служби звернувшись 18.10.2023 до командира в\ч НОМЕР_2 із рапортом та пакетом документів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.26). Рапорт було прийнято, але рішення про звільнення не прийнято, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

30.11.2023 від третьої особи - Олександрійський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, надійшли пояснення на позов, які третя особа просить врахувати під час розгляду справи (а.с.79,80).

На адресу відповідача в/ч НОМЕР_2 судом двічі направлялась кореспонденція, яка поверталась з відміткою про неможливість вручення через відсутність адресата (а.с.85,87).

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.07.2023 №195 позивача зараховано до списків складу військової частини (а.с.49).

18.10.2023 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до п.п. г п. 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з підстав перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років (а.с.26). Факт прийняття рапорту підтверджується відтиском штампу.

До рапорту додав копію свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_4 , 2022 р.н., ОСОБА_2 , 2018 р.н., ОСОБА_3 , 2014 р.н. (а.с.14,15,16) та копію свідоцтва про шлюб між позивачем та ОСОБА_5 (а.с.13).

Факт знаходження на утриманні позивача дочки від першого шлюбу - ОСОБА_4 , 2022 р.н., підтверджується нотаріально посвідченим договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 30.03.2023 укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.18).

Станом на дату ухвалення судом рішення відомості щодо розгляду рапорту позивача відсутні.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (далі Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023) з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 (далі Указ № 69/2022) оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232.

Частиною 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент зарахування та проходження позивачем військової служби) передбачалося, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

під час воєнного стану:

а) за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

01.10.2022 р. набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення зміни до статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану від 20.09.2022 2599-ІХ (далі Закон 2599-ІХ) до підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яким передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Тобто, внесеними Законом № 2599-IX змінами до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ доповнено підстави звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану.

Судом встановлено, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 04.10.2023 (а.с.13).

Позивач є батьком неповнолітньої дочки від першого шлюбу - ОСОБА_4 , 2022 р.н. (а.с.14) та двох неповнолітній дітей батьком яких він став після укладення шлюбу з ОСОБА_7 (а.с.13,15,16).

В контексті наведеного, суд доходить висновку, що обставини перебування на утриманні позивача більш ніж трьох дітей віком до 18 років знайшов своє підтвердження.

А отже слід визнати протиправною бездіяльність , що полягає у нерозгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В свою чергу п. 12 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Так предметом спору у даній справі є правовідносини пов`язані з виконанням військового обов`язку, відтак, судовий збір не підлягав сплаті, а отже не підлягає й відшкодуванню. Натомість позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням щодо повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо полягає у незвільненні ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК