Рішення

від 12.01.2024 по справі 380/29565/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 рокусправа № 380/29565/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» до Львівської митниці про визнання протиправними дії та скасування рішення, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100637/2 від 13.10.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002677 від 13.10.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач подав митному органу належні документи, що підтверджували відповідну вартість перевезення. Довідка про транспортні витрати від 10.10.2023 № б/н містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Під час митного декларування позивачем було надано всі належні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Незважаючи на це відповідач не визнав заявленої митної вартості товарів, мотивуючи це неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 ст. 53 МК України, які б спростували попередньо виявлені розбіжності. Зважаючи на принципи добровільності надання послуг та вільного ціноутворення, відсутні правові підстави вважати, що вартість наданих Union Trade Service Ltd (Велика Британія) послуг будь-яким чином непропорційна, а тому така не має наслідків у вигляді спотворення митної вартості. Зазначає, що для поставки, яка є предметом цього розгляду, письмові заявки не складались, оскільки ціна перевезення була погоджена усно. У подальшому вартість, яку сплатило ТОВ «ВП «УКК» на користь Union Trade Service Ltd (Велика Британія) підтверджується саме рахунком. Як вбачається з платіжної інструкції від 06.10.2023 року платіж був здійснений за призначенням «передплата за поставку цикорію, контракт 02/10 від 02.10.2023, проформа інвойс № ZMO/EX/90/2023 від 04.10.2023 року код 2101309100». У свою чергу до митного оформлення позивач подав інвойс № FM/EX/0002/10/2023 від 09.10.2023 року. Вказана ситуація виникла у зв`язку з тим, що 04.10.2023 року на здійснення майбутньої поставки COFFEE PROMOTION SP. z.O.O. (Польща) надало ТОВ «ВП «УКК» проформу інвойс, за яким 06.10.2023 року була здійснена оплата. Проте, у подальшому постачальником під час відвантаження товару позивачу наданий новий інвойс від 09.10.2023 року, який і поданий до митного оформлення. Обидва інвойси містять ідентичні показники щодо вартості, ваги та виду товару за однією відмінністю - у проформа інвойсі сума до оплати розрахована також з злотих. Таким чином, подання митному органу інвойсу № FM/EX/0002/10/2023 від 09.10.2023 року та зазначення у документації про оплату № ZMO/EX/90/2023 від 04/10/2023 року фактично не вплинули на митну вартість товару. Така ситуація склалась у зв`язку з наданням покупцю за договором таких документів саме постачальником, а не через будь-які протиправні чи підозрілі дії позивача. Вказує, що позивач не подавав до митного оформлення заявки, що передбачені п. 6.1 контракту, зважаючи на відсутність у них інформативності для визначення митної вартості товару. Вважає, що Позивач діяв у цілковитій відповідності до умов контракту, а висновки митного органу про можливе надання недостовірних даних щодо вартості товару є хибними. Просив позов задовольнити.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. На вимогу митного органу декларантом додатково надано: Експертний висновок, у якому міститься посилання лише на сайти alibaba.com, coffeppromotion.pl та Odessa.prom.ua. Відсутність інформації стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товару не дає можливості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості. Разом з тим документів які спростовують розбіжності виявлені при поданні митної декларації, декларантом не надано. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 11.10.2023№ 23UA500500035995U9, де вартість товару зі схожими характеристиками (сухий розчинний напій цикорій) становить 4,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Стверджує, що в митниці були всі підстави для того, щоб витребувати додаткові документи, оскільки митна вартість не могла бути визначена за ціною договору, тому що під час розгляду первинних документів встановлено ряд розбіжностей, які зазначені в пункті 2 відзиву. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. За відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній має достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 19 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» (ТОВ «ВП «УКК») та компанією COFFEE PROMOTION SP. z.O.O. (Польща) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 02/10 про поставку товарів в кількості, асортименті, валюті, ціні та якості, які визначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту у строки та на умовах Інкотермс у редакції 2010 року.

На виконання зазначеного контракту компанією COFFEE PROMOTION SP. z.O.O. (Польща) на користь позивача було поставлено товар - сухий порошкоподібний розчинний цикорій INSTANR CHICORY: країна виробник Індія виробник Coffee Promotion SP. z.o.o., упаковка коробки з пластиковими пакетами всередині по 30 кг (336 одиниць); загальна маса товару 10 080 кг, ціна 2,45 дол.США/кг.

Позивач з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості до Львівської митниці подав митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA209230108401UO від 12.10.2023, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант поряд з іншими надав документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 02/10 від 02.10.2023 року, інвойс № FM/EX/0002/10/2023 від 09.10.2023 року, пакувальний лист № б/н від 09.10.2023 року, сертифікат якості № 01/2023 від 04.10.2023 року, продуктова специфікація № F4/PG2.0 від 27.06.2023 року, сертифікат здоров`я № 1-2023 від 04.10.2023 року, контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року, міжнародну товарно-транспортну накладну № 190915 від 09.10.2023 року, рахунок за транспортні послуги № б/н від 10.10.2023 року, платіжну інструкцію № 1 від 06.10.2023 року.

Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209230108401U0 від 12.10.2023 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:

-згідно з наданою до митного контролю CMR від 09.10.2023 №190915 з зазначеними у гр. 16 та 23 перевізниками декларантом не надано договір перевезення, платіжні, комерційні документи, заявку перевезення, калькульцію про розмір транспортних витрат та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

-будь-який договір доручення чи інший посередницький договір декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

-під час аналізу інформації, що міститься у Довідці про транспортні витрати від 10.10.2023 №б/н, встановлено, що розмір транспортних витрат розподілений не пропорційно відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 724 км, а вартість 1250 евро, відстань по території України 980 км (не можливо також перевірити чи враховано маршрут із заїздом у м.Львів) також 1250 евро. Довідка про транспортні витрати від 10.10.2023 №б/н містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

-відповідно до договору від 29.06.2023 № UKK 2906/23 вартість перевезення встановлюється в заявках або додатках, жодного з таких документів не надано. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обгрунтовані сумніви щодо його величини, тим більше що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені;

-у банківському платіжному документі неможливо перевірити числові дані, оскільки у гр. 70 «Призначення платежу» міститься посилання на рахунок проформу, який не надано до митного оформлення;

-у п. 6.1. зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2023 № 02/10 вказано, що продавець зобов`язаний поставити обумовлену кількість товарів відповідно до заявок покупця, проте такого документу не надано.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано: Експертний висновок, у якому міститься посилання лише на сайти alibaba.com, coffeppromotion.pl та Odessa.prom.ua.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 11.10.2023 №23UA500500035995U9, де вартість товару зі схожими характеристиками (сухий розчинний напій цикорій) становить 4,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

13.10.2023року митним органом було ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100637/2.

Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2023/100637/2 від 13.10.2023 становить 167670,86 грн.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган також видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002677 від 13.10.2023 року.

Після винесення митницею рішення про корегування митної вартості товар розмитнено за новою декларацією № 23UA209230109530U6 від 14.10.2023 року зі сплатою фінансової гарантії у формі грошової застави для випуску товару у вільний обіг у розмірі 52 397,14 грн мита та 115 273,72 грн ПДВ.

Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд встановив, що для підтвердження митної вартості товару декларант поряд з іншими надав документи, які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний контракт № 02/10 від 02.10.2023, інвойс № FM/EX/0002/10/2023 від 09.10.2023, пакувальний лист № б/н від 09.10.2023, сертифікат якості № 01/2023 від 04.10.2023, продуктова специфікація № F4/PG2.0 від 27.06.2023, сертифікат здоров`я № 1-2023 від 04.10.2023 року, контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну № 190915 від 09.10.2023, рахунок за транспортні послуги № б/н від 10.10.2023, платіжну інструкцію № 1 від 06.10.2023.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Відповідач зазначає, що в митниці були всі підстави для того, щоб витребувати додаткові документи, оскільки митна вартість не могла бути визначена за ціною договору, тому що під час розгляду первинних документів встановлено ряд розбіжностей та щоб упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як видно з матеріалів справи, відповідач витребував, визначені у ст.53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо виявлених митницею розбіжностей суд зазначає наступне.

Стосовно інформації, зазначеної у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №190915 від 09.10.2023 суд встановив, що між позивачем як замовником та компанією Union Trade Service Ltd (Велика Британія) як експедитором був укладений контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року про надання комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів.

Отже, Union Trade Service Ltd (Велика Британія) під час імпортування товарів за митною декларацією № 23UA209230108401U0 надавала експедиторські послуги, в тому числі з організації безпосередньо перевезення.

Union Trade Service Ltd (Велика Британія) на виконання умов контракту № UKK 2906/23 для реалізації взятих на себе зобов`язань залучило ФОП ОСОБА_1 як перевізника для транспортування товарів позивача. У зв`язку з цим на міжнародній товарно-транспортній накладній від 09.10.2023 року міститься відмітка про здійснення перевезення вказаною особою.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Затверджена форма CMR (міжнародна автомобільна накладна) не передбачає наявності у ній імені та адреси експедитора, який організовує вантажне перевезення, але не є при цьому фактичним перевізником.

Всі розрахунки, які мають значення для встановлення митної вартості товару, були проведені з Union Trade Service Ltd (Велика Британія). Митному органу поряд з контрактом були подані рахунок на оплату послуг за фактом здійснення доставки товарів. При цьому, як вбачається з таких документів, перевезення товарів за участі експедитора Union Trade Service Ltd (Велика Британія) здійснювалось з с. Дорогуськ (Польща) до м. Дніпро (Україна), тобто на всьому шляху слідування ТМЦ від постачальника до покупця.

Стосовно зауваження щодо пропорційного розподілу розміру транспортних витрат, які включаються та не включаються до митної вартості, відповідно до пройденого кілометражу.

Суд встановив, що до митного оформлення позивачем було подано рахунок від 10.10.2023 року на оплату транспортних витрат. Експедитором у рахунку було вказано, що вартість перевезення товару з с. Дорогуськ (Польща) до митного кордону України (пункт пропуску «Ягодин») становить 1250 євро, а також по території України (з пункту пропуску «Ягодин» до м. Дніпро) - 1250 євро.

Посилаючись на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001, відповідач вважає порушенням принципу пропорційності визначення розміру транспортних витрат переміщуваних через кордон товарів, а саме: відстань по іноземній території 724 км, відстань по території України 980 км, однак вартість у обох випадках становить 1250 євро.

З наданих експедитором документів чітко вбачається ціна за надані послуги, яка встановлюється останнім за перевезення поза територією України. Той чи інший варіант ціноутворення повністю залежить від надавача послуг та не регулювався позивачем.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що вартість наданих експедитором послуг виходить з ціноутворення останнього, який як суб`єкт господарювання наділяється правом вільно встановлювати ціни на свої послуги та послуги Union Trade Service Ltd (Велика Британія) надавались позивачу не по собівартості, а з певною націнкою, зважаючи на економічний інтерес експедитора в отриманні доходу.

Суд враховуючи вищенаведене, дійшов висновку про необґрунтованість твердження відповідача, що вартість наданих Union Trade Service Ltd (Велика Британія) послуг будь-яким чином непропорційна.

Стосовно неподання до митного оформлення заявок за договором № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року.

Позивач подав до митного оформлення контракт № UKK 2906/23 від 29.06.2023 року про надання йому Union Trade Service Ltd (Велика Британія) комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення. Окрім того, також було подано рахунок на оплату послуги з перевезення, з якого чітко зрозуміло, що за перевезення вантажу від продавця до кордону України позивачем сплачено 1250 евро.

Як передбачено пунктом 2 ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як видно з матеріалів справи, відповідач витребував, визначені у ст.53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Суд встановив, що позивач подав митному органу належні документи, що підтверджували відповідну вартість перевезення, а для поставки, яка є предметом цього розгляду, письмові заявки не складались, оскільки ціна перевезення була погоджена усно. У подальшому вартість, яку сплатило ТОВ «ВП «УКК» на користь Union Trade Service Ltd (Велика Британія) підтверджується саме рахунком.

Щодо оплати товару на проформа інвойс, який не подавався до митного оформлення, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що «у банківському платіжному документі неможливо перевірити числові дані, оскільки к гр. 70 «Призначення платежу» міститься посилання на рахунок проформу, що не надано до митного оформлення».

З платіжної інструкції від 06.10.2023 вбачається, що платіж був здійснений за призначенням «передплата за поставку цикорію, контракт 02/10 від 02.10.2023, проформа інвойс № ZMO/EX/90/2023 від 04.10.2023 код 2101309100». Позивач подав до митного оформлення інвойс № FM/EX/0002/10/2023 від 09.10.2023.

Позивач зазначає, що вказана ситуація виникла у зв`язку з тим, що 04.10.2023 на здійснення майбутньої поставки COFFEE PROMOTION SP. z.O.O. (Польща) надало ТОВ «ВП «УКК» проформу інвойс, за яким 06.10.2023 була здійснена оплата. Проте, у подальшому постачальником під час відвантаження товару позивачу наданий новий інвойс від 09.10.2023 року, який і поданий до митного оформлення.

Обидва інвойси містять ідентичні показники щодо вартості, ваги та виду товару за однією відмінністю - у проформа інвойсі сума до оплати розрахована також з злотих. Подання митному органу інвойсу № FM/EX/0002/10/2023 від 09.10.2023 та зазначення у документації про оплату № ZMO/EX/90/2023 від 04/10/2023 фактично не вплинули на митну вартість товару. Така ситуація склалась у зв`язку з наданням покупцю за договором таких документів саме постачальником, а не через будь-які протиправні дії позивача.

Стосовно неподання до митного оформлення заявок за зовнішньоекономічним контрактом №02/10 від 02.10.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 контракту № 02/10 продавець зобов`язаний поставити обумовлену кількість товарів відповідно до заявок покупця (після отримання 100% передоплати), відповідно до Інвойсу, виставленого покупцю.

Такі заявки не містять інформацію про вартість товару, а лише відображають бажані обсяги та вид товару, який позивач виявив бажання придбати. При цьому контракт не передбачає закріплену форму подібних заявок. Вони можуть бути викладені в тому числі й усно під час телефонних переговорів. Оскільки поставка здійснюється за передоплатою, продавець викладає відомості про товари у інвойсі, що є найбільш інформативним документом.

Відповідно до п. 2 контракту № 02/10 вартість поставленого товару визначається продавцем саме у інвойсі.

Позивач не подавав до митного оформлення заявки, що передбачені п. 6.1 контракту, зважаючи на відсутність у них інформативності для визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що уповноваженою особою ТОВ «ВП «УКК» до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, продуктову сертифікацію, товарно-транспортну накладну, платіжний документ, що підтверджують оплату товару у тому розмірі, який був заявлений, документи щодо транспортних витрат.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування їх є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100637/2 від 13.10.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002677 від 13.10.2023 року.

Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ КАВИ» (49000, м. м. Дніпро, вул. Базова, 8, ЄДРПОУ 32299065) судовий збір у розмірі 5199,07 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович