Ухвала

від 11.01.2024 по справі 440/17022/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2024 рокум. ПолтаваСправа №440/17022/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного суду Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського районного суду Полтавської області, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Полтавського районного суду Полтавської області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023 з урахуванням статті 40 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016;

визнати протиправною бездіяльність Полтавського районного суду Полтавської області щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 18.10.2023 з урахуванням статті 40 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016);

визнати протиправною бездіяльність Полтавського районного суду Полтавської області щодо ненадання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови з урахуванням статті 15 Закону України "Про звернення громадян" під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.10.2023;

зобов`язати Полтавський районний суд Полтавської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивувала посиланням на те, що у провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебувала кримінальна справа №545/3264/20; вироком від 20.09.2023 ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України - звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження; за ст. 190 ч. 4 КК України ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

18.10.2023 ОСОБА_1 , яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, через Урядовий контактний центр звернулась на ім`я Прем`єр-міністра України зі скаргою, у якій повідомила, що 15.10.2023 нею через електронний кабінет системи "Електронний суд" подано до Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу на вирок від 20.09.2023 у справі №545/3264/20, однак станом на 18.10.2023 будь-якого рішення по апеляційній скарзі Полтавським апеляційним судом не прийнято, відповідна інформація в особистому кабінеті системи "Електронний суд" - відсутня.

На цій підставі позивач вимагала негайно провести службові розслідування за фактом неприйняття рішення по апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023 у справі №545/3264/20 з притягненням до відповідальності винних працівників суду.

Скарга ОСОБА_1 18.10.2023 отримана Управлінням з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України та того ж дня надіслана до Державної судової адміністрації України.

ДСА України листом від 26.10.2023 надіслала скаргу для розгляду та надання відповіді до Полтавського районного суду Полтавської області, який листом від 09.11.2023 повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для проведення службових перевірок щодо вчинення чи невчинення працівниками суду апеляційної інстанції дій щодо розгляду апеляційної скарги та направлення інформації в кабінет "Електронного суду".

З урахуванням наведеного позивач вважала, що Полтавський районний суд Полтавської області, як суб`єкт владних повноважень, не вжив належних заходів щодо розгляду її скарги від 18.10.2023, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Суд враховує, що цей спір виник з огляду на переконання позивача про порушення її прав з огляду на відсутність в електронному кабінеті користувача системи "Електронний суд" інформації про отримання та реєстрацію судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у справі №545/3264/20.

За змістом пункту 1 частини першої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 395 КПК апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 397 КПК суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Поряд з цим, у силу частини першої статті 35 КПК у суді функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує, зокрема: надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом; реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

А відповідно до частини другої цієї статті, матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в обов`язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, ім`я та по батькові, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

З урахуванням наведеного, подання апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції є правом учасника такого кримінального провадження, а реалізація ним цього права є складовою здійснення правосуддя у кримінальному провадженні.

У свою чергу, реєстрація судом апеляційної скарги, внесення відповідних відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, розподіл між суддями тощо стосується вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У Рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.04.2018 у справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Відповідної позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 у справі №521/18287/15-ц, від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц, від 13.03.2019 у справі №462/32/17, від 20.03.2019 у справі №295/7631/17, від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 02.10.2019 у справі №815/110/16, від 16.10.2019 у справі №1340/4052/18, від 27.11.2019 у справі №1540/4005/18, від 26.02.2020 у справі №280/1334/19 та інших, а також Верховний Суд у постановах від 01.08.2018 у справі №813/2579/17, від 18.01.2019 у справі №826/1198/17, від 31.07.2019 у справі №636/5534/15, від 05.03.2021 у справі №640/19503/19, від 21.07.2022 у справі №580/5292/21, від 28.12.2022 у справі №640/30494/21, від 26.01.2023 у справі №420/9956/22, від 08.05.2023 усправі №580/2605/22, від 26.07.2023 у справі №580/1016/23 та інших.

За змістом правовідносини у справі №440/17022/23 не є владно-управлінськими, стосуються дій/бездіяльності суду щодо розгляду процесуальних питань у межах конкретної кримінальної справи.

А тому цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №9901/296/19, від 20.11.2019 у справі №808/2167/18 та від 11.06.2020 у справі №640/22536/19.

Отже провадження у цій справі належить закрити.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №440/17022/23 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного суду Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО.О. Кукоба