Рішення

від 12.01.2024 по справі 480/4391/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року Справа № 480/4391/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4391/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління майном Сумської обласної ради, Сумської обласної ради про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління майном Сумської обласної ради (далі - відповідач 1), Сумської обласної ради (далі - відповідач 2), в якій просила:

- стягнути з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 31 січня 2023 року по 31 квітня 2023 року в сумі 78 856,84 грн.;

- стягнути з Управління майном Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працювала на посаді заступника начальника Управління майном Сумської обласної ради, а з 29.03.2023 переведена на посаду завідувача господарства відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення цього управління. З 27.01.2023 нею укладено контракт добровольця територіальної громади та з 31.01.2023 вона виконувала обов`язки члена добровольчого формування територіальної громади, відтак на думку представника, позивач має право на гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП України, зокрема щодо збереження середнього заробітку на час виконання громадських обов`язків.

Втім зауважує, що у порушення вимог ч. 1 ст. 119 КЗпП України відповідач 1 з січня 2023 року по квітень 2023 року не нарахував та не виплатив позивачу середню заробітну плату у належному розмірі.

За підрахунками позивача, у зв`язку з тим, що відповідач не провів нарахування та виалату середнього заробіку у належному обсязі, представник позивача вважає, що з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період з січня 2023 року і по квітень 2023 року включно у розмірі 78856,84 грн.

Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі №480/4391/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позов в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Зазначив, що стаття 119 КЗпП України регламентує гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків. При цьому, на переконання представника, частиною першою статті 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час. Отже, на думку представника, роботодавець вправі вимагати від добровольця - члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час.

Втім, позивачем на підтвердження залученння до виконання завдань територіальної оборони надано довідки, зі змісту яких неможливо встановити до виконання яких саме видів завдань територіальної оборони залучено позивача. Так само, не конкретизовано кількість часу, витраченого позивачем на виконання вказаних завдань у робочі дні.

Також, представник звертає увагу суду, що у довідках, наданих позивачем, зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу - знаходилася в оперативному резерві даного добровольчого формування, однак Положенням про ДФТГ не визначено поняття «оперативний резерв».

При цьому, повідомив, що трудові правовідносини з позивачем тривають у звичайному режимі: позивач з`являється на закріплене за нею робоче місце, їй нараховується і виплачується заробітна плата на підставі табелів обліку робочого часу, здійснюється оплата тимчасової непрацездатності та надається відпустка без збереження заробітної плати.

Таким чином, на думку представника, позивачем не надано належних доказів виконання у робочий час завдань територіальної оборони, відтак відсутні підстави для видання наказу про увільнення позивача від виконання його трудових обов`язків та застосування гарантій, передбачених статтею 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідач 2 скористався правом на подання заперечень, та подав до суду відзив на позов в якому, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з тих самих підстав, що викладені у відзиві відповідача 1.

Представник позивача подав відповідь на відзив, зазначивши, що неприйняття наказу про увільнення від виконання трудових обов`язків не позбавляє позивача права для застосування гарантій, передбачених ст. 119 Кодексу законів про працю України. На переконання представника, оскільки відповідачу надавались документи (заява, контракт, довідки) щодо перебування позивача у ДФТГ відповідачем безпідставно і необґрунтовано були не забезпечені права, передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю України у вигляді незбереження середнього заробітку і тому для належного відновлення порушеного права позивачем заявлено вимоги саме щодо стягнення середнього заробітку.

Представник відповідача 2 надав заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно наголосив, що надані позивачем довідки про участь останньої у виконанні завдань територіальної оборони не можуть вважатися належним та достатнім доказом на підтвердження виконання позивачем громадських обов`язків у робочий час, адже довідки містять інформацію про перебування позивача у оперативному резерві.

Також вказав, що час залучення позивача до виконання завдань територіальної оборони у робочий час не відповідає інформації вказаній в табелі обліку використання робочого часу за лютий- квітень 2023 року.

Крім того, звертає увагу суду, що за наданими на запит відповідача 1 копіями табелів обліку використання членами добровольчого формування ДФТГ ЮНАКІВКА № 2 робочого часу за січень-квітень 2023 року ОСОБА_1 взагалі жодного дня, чи навіть години не виконувала завдань ДФТГ у робочий час.

Представник позивача надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив про направлення адвокатського запиту до командрира добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади Сумської області з метою встановлення інформації щодо участі позивача у виконанні завдань територіальної оборони.

Зі змісту відповіді на адвокатський запит представником позивача встановлено, що отримані копії табелів обліку робочого часу, які надані відповідачем на підтвердження незалучення позивача до виконання завдань територіальної оборони, не відповідають дійсності. Вказав, що у відповідь на запит ОСОБА_1 до Управління майном Сумської обласної ради, останнє листом № 8/01-16 від 05.07.2023 року повідомило, що відповідь від командира добровольчого формування на лист Управління майном Сумської обласної ради не надходила, у зв`язку з чим копію такої відповіді у відповідь на запит ОСОБА_1 . Управління майном майном Сумської обласної ради не може надати. Водночас, представник позивача зветрає увагу суду, що у запереченнях Сумська обласна рада зазначає, що саме у відповідь на запит Управління майном Сумської області нею були отримані табелі обліку робочого часу, які були надані до суду. Також, вказав, що в наданих відповідачем табелях обліку робочого часу відсутні підписи командира і діловода.

У подальшому, представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що рішеннням п`ятнадцятої сесії Сумської обласної ради восьмого скликання від 17.02.2023 року «Про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради», було ліквідовано Управління майном Сумської обласної ради, відтак позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 31 січня 2023 року по 31 квітня 2023 року в сумі 78 856,84 грн. мають бути звернені до Сумської обласної ради як правонаступника прав та обов`язків ліквідованого Управління майном Сумської обласної ради.

Сумська обласна рада подалала до суду заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Разом з тим, представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив залишити без розгляду раніше подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представників Сумської обласної ради та Управління майном Сумської обласної ради про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Управління майном Сумської обласної ради від 13.05.2019 № 8 "Про переведення" ОСОБА_1 , начальника відділу економічного аналізу, фінансової звітності та аудиту, з 13.06.2019 переведено на посаду заступника начальника управління майном Сумської обласної ради як таку, що перебуває у кадровому резерві (а.с. 164).

Наказом Управління майном Сумської обласної ради "Про переведення ОСОБА_2 " від 13.05.2019 № 8 ОСОБА_1 з 29.03.2023, переведено на посаду завідувача господарства відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління майном Сумської обласної ради за її згодрю (а.с. 165).

27 січня 2023 року ОСОБА_1 на добровільній основі уклала з командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади, ОСОБА_3 , контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки, відповідно до якого добровільно взяла на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог визначених Законом України «Про основи національного супротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим контрактом (а.с. 12).

07.02.2023 позивач звернулася до начальника Управління майном Сумської обласної ради із заявою про увільненя її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків (зв. бік а.с. 13).

Вказана заява була зареєстрована Управлінням майном Сумської обласної ради 07.02.2023 за вхід. № 01-20/489.

На підтвердження виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони, відповідачу 1 надавалися довідки про участь ОСОБА_1 у виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони.

Так, згідно довідки, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 28.02.2023 № 5 підтверджено виконання ОСОБА_1 обов`язків члена добровольчого формування у робочий час на наступним графіком: понеділок- п`ятниця з 09:00 год. до 17:00 год.; субота та неділя з 10:00 год. до 12:00 год. (а.с. 14).

Відповідно до довідки, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 28.02.2023 № 8 підтверджується проходження ОСОБА_1 служби (знаходження в оперативному резерві) 31.01.2023 у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконання поставлених командиром завдань, які здійснювалися у робочий час в кількості 8 год.

Згідно довідки, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 28.02.2023 № 9, ОСОБА_1 у період з 01.02.2023 по 28.02.2023 проходила службу (знаходилася в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконувала поставлені командиром завдання, які здійснювалися у робочий час в кількості 168 год. (а.с. 15).

Згідно довідки, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 31.03.2023 № 01-12/15, ОСОБА_1 у період з 01.03.2023 по 31.03.2023 проходила службу (знаходилася в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконувала поставлені командиром завдання, які здійснювалися у робочий час в кількості 184 год. (зв. бік а.с. 15).

Згідно довідки, виданою командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади від 01.05.2023 № 01-12/24, ОСОБА_1 у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 проходила службу (знаходилася в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконувала поставлені командиром завдання, які здійснювалися у робочий час в кількості 184 год. (а.с. 16).

Відповідно до довідки про доходи № 105 від 07.04.2023 року відповідачем 1 у січні 2023 року нараховано ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 46914,10 грн., , у лютому 2023 року - 35406,35 грн., у березні 2023 року - 56019,01 грн. (а.с. 17).

Незгода позивача із сумою, нарахованою відповідачем за січень 2023 року-по квітень 2023 року, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про основи національного спротиву» визначено, що територіальна оборона як складова національного спротиву є системою загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до частини 2 статті 9 зазначеного Закону комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» соціальний і правовий захист військовослужбовців, які беруть участь у заходах підготовки та виконанні завдань територіальної оборони, здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, законодавець закріпив положення, що діяльність членів добровольчих формувань територіальних громад прирівнюється до військової лише на час безпосереднього залучення до участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони .

Водночас, для отримання передбачених законодавством гарантій працівник повинен довести залучення його до виконання таких обов`язків.

Порядок утворення та дії добровольчих формувань територіальних громад, набуття та припинення членства в них визначено Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від29.12.2021 № 1449.

Пунктами 20 та 21 зазначеного Положення визначено, що рішення про зарахування до членства у добровольчому формуванні ухвалює командир добровольчого формування, після чого між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні, укладається контракт добровольця територіальної оборони.

Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міноборони від 07.03.2022 № 84.

Таким чином, документом, що підтверджує зарахування особи до складу добровольчого формування відповідної територіальної громади, є укладений у встановленому законодавством порядку контракт.

Крім того, у наказі Міністерства оборони України № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони» вказано, що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, працівники, які долучилися до добровольчих формувань територіальних громад й уклали контракти, мають бути увільнені від роботи на загальних підставах.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони, з яким необхідно ознайомити керівника підприємства, установи, організації та відділ кадрів.

На працівників, що надали контракт, поширюються гарантії щодо збереження робочого місця, посади та середнього заробітку, якщо він виконує обов`язки добровольця територіальної оборони в робочий час (ч. 1 ст. 119 КЗпП).

Зокрема, статтею 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Таким чином, на працівників, що уклали контракт добровольця територіальної оборони, поширюються гарантії щодо збереження робочого місця, посади та середнього заробітку, якщо такі працівники виконують обов`язки добровольця в робочий час.

Тобто, у кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність, та ефективність і можливість виконання його обов`язків за трудовим договором.

Частиною першою статті 119 КЗпП чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час.

Отже, роботодавець вправі вимагати від добровольця члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час.

Відповідно до Положення про ДФТГ, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449 (далі - Положення), командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей (пункт 3 Положення).

Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення).

Відтак, саме командири ДФТГ мають здійснювати, в тому числі, і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно із визначеним роботодавцем режиму) дні.

Як встановлено судом, 07.02.2023 позивач звернулася до начальника управління майном Сумської обласної ради із заявою про увільненя її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків (зв. бік а.с.13).

На підтвердження участі у добровольчому формуванні позивач надала відповідачу контракт, укладений нею з командиром добровольчого формування № 2 Юнаківської сільської територіальної громади ОСОБА_3 , а також довідки від28.02.2023 № 8, від 28.02.2023 № 9, від 31.03.2023 № 01-12/15, від 01.05.2023 № 01-12/24, якими підтверджується проходження ОСОБА_1 служби (знаходження в оперативному резерві) у Добровольчому формуванні № 2 Юнаківської сільської територіальної громади та виконання поставлених командиром завдань у період 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023 відповідно.

Натомість, матеріали справи не містять рішення відповідача по суті заяви про увільнення її від виконання обов`язків заступника начальника управління майном Сумської обласної ради з 31.01.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків.

Заперечуючи проти наявності підстав для видання наказу про увільнення від виконання трудових обов`язків, відповідачі вказують на те, що довідки, надані позивачем, не можуть вважатися належним достатнім доказом на підтвердження виконання позивачем громадських обов`язків у робочий час, з огляду на те, що позивач виконував свої посадові обов`язки протягом січня-квітня відповідно до розпорядку роботи Сумської обласної ради без увільнення від їх виконання, що підтверджується табелями виходу на роботу за період січень-квітень 2023 року (а.с. 61-64).

Оцінюючи вказані доводи відповідачів, суд враховує, що, середня заробітна плата та робоче місце зберігаються за працівником саме на час виконання громадських обов`язків у робочий час. У разі офіційного підтвердження командира щодо залучення члена добровільної територіальної оборони до їх виконання у робочий час роботодавець має на підставі контракту добровольця та підтвердження командира видати відповідний розпорядчий документ про увільнення такого працівника від виконання його трудових обов`язків.

Таким чином, саме такі документи - контракт, підтвердження командира і розпорядчий документ - є підставою для надання члену добровільної територіальної оборони передбачених статтею 119 КЗпП України гарантій.

За вищевикладених обставин, суд, не заперечуючи наявність права позивача збереження гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України за умови підтвердження виконання громадських обов`язків у робочий час, звертає увагу на те, що підставою для реалізації такого права буде наказ про увільнення позивача від виконання його трудових обов`язків.

Таким чином, оскільки наказу про увільнення позивача від виконання його трудових обов`язків не приймалось, законодавчо передбачені умови для призначення та виплати позивачу середнього заробітку за спірний період відсутні.

При цьому, бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про увільнення позивача від виконання його трудових обов`язків не є предметом даного спору та позивачем не оскаржується.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності рішення відповідача про увільнення позивача від виконання його трудових обов`язків, суд вважає передчасними позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку у розмірі 78 856,84 грн.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, суд звертає увагу на тому, що суд не може в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони. Тобто суд обмежений предметом і обсягом заявлених вимог.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18, стосовно того, що повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з огляду на відсутність права суду самостійно обирати правову підставу та предмет позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно із вимогами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує наступне.

Згідно із ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відсутні підстави для розподілу на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління майном Сумської обласної ради, Сумської обласної ради про стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко